Визначте єдино вірну відповідь в тестах. 1. Користування благами, що забезпечують всебічний розвиток людини – це:

1. Користування благами, що забезпечують всебічний розвиток людини – це:

а) добробут;

б) нормальний рівень раціонального споживання;

в) бідність;

г) злиденність

2. В якій країні світу були закладені основи соціального ринкового господарства:

а) в Німеччині;

б) в Швеції;

в) в США;

г) в Японії

3. Надання можливості членам суспільства заробити необхідні кошти є основним принципом соціально-ринкового господарства згідно моделі:

а) Бісмарка;

б) скандинавської;

в) Бевериджа;

г) середньоземноморської

4. Коли в Україні була створена Національна рада соціального партнерства:

а) у 1991р.;

б) у 1993р.;

в) в 2001р.;

г) в 2009р.

5. Чи може бути предметом соціального партнерства вирішення екологічних та міжнаціональних проблем:

а) так;

б) ні

Питання для самоконтролю

1. Які існують труднощі в визначенні добробуту населення?

2. Які існують критерії, що розподіляють суспільство на страти за Максом Вебером?

3. Які існують методи визначення належності особи до страти?

4. Які основні методи винагороди за працю?

5. В чому відмінності проблеми бідності від інших проблем сучасного суспільства?

6. Що є метою соціальної допомоги?

7. Які існують форми соціальної допомоги?

8. Які функції виконує пенсійне забезпечення?

9. Чим відрізняється лізинг від звичайної оренди?

Література: 2, 3, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 16

ТЕМА 4 ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Лекції – 2 год.

Семінари – 2 год.

Сам. роб. – 12 год.

План заняття

1. Природно-ресурсний потенціал та господарський комплекс України.

2. Інноваційна політика як функція держави. Промисловий потенціал розвитку України.

3. Паливно-енергетичний комплекс у системі енергетичної безпеки України.

4. Забезпечення стабільного розвитку агропромислового виробництва та природно-ресурсний потенціал України.

5. Соціально-трудовий потенціал та його використання в Україні.

Теми рефератів

1. Клімат та його вплив на господарську діяльність.

2. Земельний фонд України та шляхи його ефективного використання.

3. Проблеми водозабезпечення в Україні та шляхи їх вирішення.

4. Проблеми та перспективи розвитку харчової промисловості України.

5. Науково-технологічні інновації та структурна перебудова економіки України.

6. Перспективи розвитку технополісів та технопарків в Україні.

7. Можливості та перешкоди на шляху розвитку науково-технічного потенціалу в Україні.

8. Активне використання національного науково-технічного потенціалу – найважливіший фактор успіху України в міжнародній конкуренції.

9. Інноваційна реструктуризація та її необхідність в сучасній Україні.

10. Сучасний стан енергетичного ринку України.

Понятійний апарат

Природно-ресурсний потенціал –сили природи, що прямо або опосередковано впливають на господарську діяльність людини.

Клімат – багаторічний режим погоди на даній території.

Водозабезпечення– співвідношення водних ресурсів та розмірів водоспоживання.

Природний рух населення – сукупність процесів народжуваності, смертності та природного приросту, що забезпечують безперервне оновлення та зміну людських поколінь.

Відтворення населення – процес зміни поколінь внаслідок природного руху населення.

Демографічна політика – система державних заходів спрямованих на регулювання народжуваності в бажаємому руслі.

Міграція населення – переміщення населення з однієї території на іншу, пов’язане з тимчасовою або постійною зміною місця проживання або роботи.

Урбанізація – зростання міст, міського населення, розповсюдження міського образу життя.

Фактори формування господарського комплексу –конкретні умови, що визначають розміщення галузей господарського комплексу.

Господарський комплекс – система виробництв, обміну, розподілу та споживання, що склалася на визначеній території.

Промисловий пункт – населений пункт з одним промисловим підприємством.

Промисловий центр – місто або поселення міського типу, де знаходиться декілька промислових підприємств.

Промисловий вузол – сукупність промислових центрів і промислових пунктів.

Промисловий район –територія на якій розташовані промислові вузли, центри, пункти.

Промислова зона – об’єднання промислових районів, вузлів, центрів, пунктів на великій території.

Будівельний комплекс – сукупність галузей, що вміщують промисловість будівельних матеріалів, капітальне будівництво, виробництво засобів виробництва для цих галузей та пов’язані з ним обслуговуючі галузі.

Агропромисловий комплекс– комплекс галузей господарства, що займаються виробництвом, переробкою, зберіганням та збутом сільськогосподарської продукції.

Державна інноваційна політика – це комплекс економічних, організаційно-правових і інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання та підтримку інноваційних процесів в економіці.

Університетсько-промислові дослідницькі центри – структури, де відбувається об’єднання фінансових коштів та матеріально-технічної бази промисловості з кваліфікованими вузівськими кадрами.

Технопарк– територіальний міжгалузевий науково-технічний комплекс юридично та економічно самостійних, функціонально об’єднаних навколо крупного центру наукових, проектно-конструкторських, технологічних, освітніх, фінансових, інформаційних, закладів та промислових підприємств, діяльність котрих скоординована єдиним інноваційним процесом.

Технополіс – територіальне утворення міського типу, орієнтоване на забезпечення кращих умов взаємодії науки та промисловості, комерційного освоєння результатів фундаментальних та прикладних досліджень і підтримка малих науково-дослідницьких, дослідницько-виробничих підприємств у сфері високих технологій.

Дослідницький (науковий) парк – інноваційна структура до складу якої можуть входити декілька інкубаторів і вже зрілих фірм, котрі займаються промисловим впровадженням наукових розробок.

Промисловий (грюндерський) парк – об´єднує фірми, фінансово – комерційні структури для надання допомоги підприємствам, що розвиваються.

Інкубатори бізнесу – первісна підтримка дрібного (переважно інноваційного), підприємництва, допомога підприємцям, котрі не можуть самостійно розпочати свою справу.

Інноваційний центр – інноваційна структура, що є асоціаціями підприємств та фірм, об’єднаних загальним бажанням досягти високого комерційного результату на основі використання науково-технічних розробок та винаходів.

Реструктуризація –комплексні та взаємопов’язані зміни структур, що забезпечують функціонування підприємств у цілому, передбачає зміну виробничої програми та пов’язані з цим нововведення в виробничій, функціональній, інформаційній, організаційній, кадровій, фінансовій структурах.

Модернізація – заміна старих способів вирішення суспільством своїх завдань новими, більш ефективними.

Енергетична незалежність – можливість контролю за енергетичними ресурсами, здійснення оптимальної диверсифікації джерел та шляхів постачання в країну енергоносіїв.

Паливно-енергетичний комплекс – технологічно складна, різноманітна, територіально розгалужена система з видобування, виробництва, переробці енергоносіїв.

Продовольча безпека – доступність всіх людей в будь-який час до харчів, необхідних для здорового і активного життя.

Національна продовольча безпека – стан, за яким всі члени суспільства фактично користуються правом на достатнє харчування при наявності в державі необхідної їх кількості.

Науково-технічний прогрес – безперервний розвиток науки та техніки, зумовлений потребами виробництва, збільшенням і ускладненням суспільних потреб.

Науково-технічна революція – це якісні зміни в науково-технічній сфері на основі використання фундаментальних наукових відкриттів та винаходів, що зумовлюють корінні перетворення у всіх сферах діяльності.

Інноваційний потенціал країни – здатність фундаментальної та прикладної науки забезпечити нововведеннями процес оновлення продукції.

Інноваційні процеси – створення та впровадження нової техніки,технології, розробка нових матеріалів, розвиток нових галузей національної економіки.

Науково-технічна політика держави – політика держави відносно формування благо приємних умов для ефективного науково-технічного розвитку країни, зокрема, це – форми, цілі та методи діяльності держави в науково-технічній сфері.

Соціально-трудовий потенціал– трудовий потенціал, що зорієнтований на виробниче функціонування за допомогою саме соціальних умов, факторів, мотивацій.

Питання для самостійного вивчення.

1. Земельний фонд України та його використання.

2. Проблеми водозабезпечення в Україні та шляхи їх вирішення.

3. Відтворення населення та його стан в Україні.

4. Вплив міграції населення на розвиток національної економіки.

5. Наука як реальна продуктивна сила.

6. Науково-технічна співпраця та інтеграція України у світовий науково-технологічний простір.

7. Пріоритетні напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку України.

8. Моделі інноваційного розвитку.

9. Основні типи інноваційних структур та можливості їх розвитку в Україні.

10. Інноваційна спрямованість аграрної політики держави.

11. Науково-технічна політика – інструмент структурної трансформації економіки.

Поиск по сайту: