Автомобіль із підсилювачем кермового керування, прилад моделі К 402 або К 405, комплект ключів та інструментів.
Прилад К 405, тип – переносний, гідроелектричний. Перевірку проводять за наступними параметрами: частота обертання колінчастого вала двигуна, тиск і продуктивність насоса підсилювача, температура мастила, момент початку повного відкриття золотника підсилювача.
Рисунок 4.2 – Схема з’єднання манометра для вимірювання тиску з насосом гідропідсилювача
Порядок виконання роботи
Перевірка тиску в системі гідропідсилювача
· Приєднати манометр 2 із вентилем 3 та трійником до гідравлічного насоса і шланга високого тиску підсилювача кермового керування (рис. 4.2).
· Перевірити рівень мастила в бачку 1.
· Запустити двигун (оберти холостого ходу). При відкритому вентилі 3 повернути колеса в крайнє положення. При цьому тиск насоса повинен бути не менше 6 МПа.
· При відхиленні значень манометра від цих даних повільно заґвинчуємо вентиль і слідкуємо за манометром 2. Тиск повинен підвищитися до 6,5 МПа. Якщо тиск не збільшився, необхідно ремонтувати насос.
· Максимальний час випробування гідропідсилювача при закритому вентилі та повернутих до упору колесах не повинен перевищувати 15 с.
· Результати вимірювання заносимо до таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 – Результати вимірювання перевірки тиску в системі гідропідсилювача
Вимірювані показники
Одиниці вимірювання
Тиск при відкритому вентилі
Тиск при закритому
вентилі
Тиск у системі гідропідсилювача
МПа
5 Контрольні теоретичні питання
1. Які основні роботи виконують під час ЩО та ТО на гідропідсилювачі?
2. Назвіть основні характерні несправності та відмови гідропідсилювача.
3. За чим потрібно регулярно слідкувати в процесі експлуатації?
4. Яким чином потрібно доливати мастило в гідропідсилювач?
5. Якою рідиною промивають засмічені фільтри насоса гідропідсилювача?
6. Назвіть прилади, що використовуються під час перевірки технічного стану гідропідсилювача.
7. Як перевірити тиск у системі гідропідсилювача і які потрібно зробити висновки?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5
Діагностування системи освітлення та принцип роботи приладів, які використовуються
Мета та завдання роботи
Мета роботи: набути навичок перевірки й реґулювання системи освітлення.
Завдання роботи: вивчити основні вимоги до технічного стану зовнішніх освітлювальних приладів, причини та наслідки їх порушення. Ознайомитись з технологічним устаткуванням та провести перевірку правильності установлення світла фар.
Загальні положення
Близько половини дорожньо-транспортних пригод трапляється в нічний час, тому підвищуються вимоги до технічного стану систем освітлення та сигналізації, які вимагають високої надійності та чіткості їхньої роботи і впливають значною мірою на безпеку руху автомобіля. Наприклад, неправильне встановлення або порушення правил вмикання фар, поворотів, світлосигнальних вогнів одним транспортним засобом можуть створити до ста дорожніх ситуацій за годину.
У процесі експлуатації виникають такі основні несправності та відмови приладів системи освітлення:
· перегоряння запобіжників та нитки розжарювання ламп;
· процес окислення клем, обрив та коротке замикання проводки (коротке замикання може призвести до пожежі);
· порушення реґулювання встановлення фар, недостатня сила світла;
· невідповідність типу ламп світлорозподілення;
· недостатнє забезпечення освітлення дороги, (автомобілі із ввімкненим дальнім світлом повинні мати освітлення дороги на відстані 100 м , а з ближнім світлом – 30 м;
· відмова у роботі гідрокоректора або (електрокоректора), якщо він установлений на автомобілі й т.д.
Правильним реґулюванням світла фар вважається таке, коли напрямок світлових променів повинен добре освітлювати дорогу перед автомобілем і при ввімкненому ближньому світлі не засліплювати зустрічний транспорт.
При діагностуванні ми будемо використовувати прилад "Новатор", який дозволяє перевірити правильність установлення ближнього і дальнього світла фар, розподіл світла протитуманних фар незалежно від використовуваних ламп.