Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

АНАЛІЗ ЕЛЕМЕНТІВ ЗМІСТУ КАРТ І ПРИКЛАДИ ЇХ ГЕНЕРАЛІЗАЦІЇ



К а р т о г р а ф і ч н а г е н е р а л і з а ц і я – це метод виявлення і відображення на картах головного і типового для характеристики картографованих явищ. Генералізація зводиться до вирішення таких питань:

1) визначення об’єктів і явищ, які дійсно необхідно показати на карті;

2) визначення умов щодо узагальнення кількісних і якісних характеристик об’єктів і явищ;

3) відбору об’єктів і явищ на картографічних джерелах;

Узагальнення зображень об’єктів.

Які саме елементи змісту карт необхідно показати і в якому обсязі, залежить від типу карти і поставленого перед картографом завдання. Основними елементами змісту карт є:

а) опорні (геодезичні) пункти;

б) гідрографія;

в) шляхи сполучення;

г) поселення (будинки і будівлі зокрема і населені пункти загалом);

д) грунтово-рослинний покрив;

е) рельєф;

ж) рамки і зарамкове оформлення.

 

Опорні пункти

На картах крупних масштабів відображаються всі пункти планової та висотної геодезичної основи – включно до точок зйомочного обгрунтування і розмічувальної сітки для будівництва, закріплених на місцевості довготривалими знаками (окрім настінних). Підписують: номери пунктів (назви), висотні позначки центрів (до сотих часток метра), позначки характерних точок рельєфу земної поверхні (до десятих часток метра).

 

Елементи гідрографії

Включають такі водні об’єкти: моря, ріки, озера, ставки, водосховища, струмки, криниці, джерела, канали.

Як правило, відображають всі ріки та струмки довжиною понад 1 см на карті, показуючи їх або однією лінією, або в дві лінії з проміжком у 0.3 мм, або в дві лінії зі збереженням дійсної ширини об’єкта в масштабі карти. При цьому головна увага приділяється відображенню густоти річної мережі, особливостей будови русла і берегів, гідрологічного режиму, напрямку течії. Ширина та глибина річок, швидкість течії, характер дна підписуються.

З-поміж озер, ставків, водосховищ показуються всі, що мають площу понад 2 мм2 на карті. Менші за розмірами об’єкти відображають у випадку їх значного


накопичення (для передачі особливостей географічного ландшафту) чи за умови їх важливості у господарському або військовому відношеннях.

Зрошувальні та осушувальні канали подають таким чином, щоб були відображені площа, густота і напрямок меліоративної системи.

Криниці та джерела – обов’язковий елемент малонаселених, засушливих, степових районів, а також карт крупних масштабів. Відбір джерел необхідно погоджувати з розміщенням шляхів сполучення.

На карту наносять і відповідні гідротехнічні споруди, такі як греблі, дамби, шлюзи, пороми, порти, маяки. Відбір цих об’єктів провадиться за їх величиною і значенням.

 

Шляхи сполучення

До них відносять:

- залізні дороги (з розподілом за кількістю колій – на одно-, дво- чи багатоколійні; за шириною колії – вузько- чи ширококолійні; за видом тяги – електрифіковані чи з паровою тягою; за станом – діючі, розібрані чи на стадії будівництва);

- безрельсові дороги (з розподілом на автостради; удосконалені шосе; шосе; поліпшені грунтові дороги; грунтові дороги міжселищні, польові та лісові; караванні шляхи; пішохідні стежки; зимові дороги);

- водні шляхи сполучення (морські та річкові);

- авіалінії.

Головне завдання при картографуванні шляхів сполучення полягає у відображенні відносної густоти доріг і їх якісної характеристики (ширини, матеріалу покриття, уклону, придорожних споруд).

Залізні дороги показують практично всі, за виключенням лише деякої частки вузькоколійних, довжиною до 2 см карти. Безрельсові дороги подають залежно від масштабу карти у порядку значущості цих доріг, виключаючи менш важливі, менш короткі та менш якісні за технічним станом. На дорогах відображають усі наявні мости, тунелі, естакади, інколи – з характеристикою останніх (висота, вантажопідйомність і т.ін.). Рисунок дороги передається з графічною точністю, з усіма вигинами і поворотами, що виражаються в заданому масштабі. З метою підкреслення характерних поворотів дозволяється їх утрирування – деяке перебільшення.

Відбір доріг проводять з урахуванням забезпеченості населених пунктів під’їзними шляхами. Так, у першу чергу на карту наносять дороги, які підходять до головних чи магістральних проїздів населених пунктів, і лише потім, за необхідності, – дороги, які пов’язані з другорядними вулицями і проїздами. Важливо показати також зв’язок населених пунктів поміж собою, з адміністративними центрами, зі станціями залізних доріг, з пристанями.

За необхідності відбору доріг серед групи шляхів, що йдуть в одному напрямку, на карті залишають дороги найменшої протяжності, найзручніші водночас для проїзду.


Поселення

Населені пункти розподіляють за типом поселення (міста, смт, сільські населені пункти), за кількістю мешканців, за адміністративним значенням, а на крупномасштабних картах ще й за характером планування та забудови.

Завданням картографа є відображення характеру густоти розміщення населених пунктів, їх величини та значущості.

Максимальна прийнята густота населених пунктів – 140 на 1 дм2 карти. При цьому для показу на карті у першу чергу відбирають поселення з більшою кількістю мешканців або крупні за площею, адміністративні, промислові та культурні центри, населені пункти історичного значення, пункти поблизу державних кордонів, аеродромів, портів, пристаней, залізних доріг тощо.

Зображають населені пункти пунсонами, контурами або контурами з висвітленням характеру планування і забудови.

Відбір елементів для показу поселення з плануванням провадиться у такій послідовності:

1) орієнтири (проте, не всі, а лише найкрупніші та найхарактерніші);

2) залізні та шосейні дороги;

3) головні вулиці (залишаючи розриви для виходу другорядних вулиць);

4) другорядні вулиці;

5) квартали (зберігаючи їх форму та відносну величину);

6) окремі будівлі та споруди (не всі, а за необхідністю, інколи поєднуючи або штучно збільшуючи їх у масштабі карти).

Зазвичай підписують назви всіх нанесених на карту поселень, вирізняючи відповідним накресленням і розміром шрифту тип населеного пункту, його адміністративне значення і заселеність. Назви розміщують або паралельно північній та південній рамкам карти, або уздовж паралелей координатної сітки.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.