Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЗАГОТІВЛЯ РОСЛИННОЇ ЛІКАРСЬКОЇ СИРОВИНИ



 

Збирати лікарські рослини треба в момент найбільшого вмісту в них діючих чинників – під час цвітіння; коріння й насіння – ранньої весни чи восени, кору – напровесні, під час руху соків. При цьому з рослиною слід поводитися дбайливо, не допускаючи варварського винищування, щоб наступного року хтось мав змогу так само з неї скористатись. Найкраще збирати повноцінні рослини в погожу, суху, сонячну погоду, після дощу чи омиті росою, але вже висохлі (крім насіння кмину чи плауна). Не слід збирати запиленні, забрудненні рослини неподалік шосейних доріг. Сировину зразу слід збирати в тару. Найкращою тарою для збору лікарської сировини особливо квітів, листків, соковитих плодів є кошики і невеликі ящики. Сухі плоди, насіння, підземні частини можна складати в мішки, відра та іншу тару.

Зібрані рослини треба законсервувати так, щоб зберегти їхній вигляд – щоб зелені частини залишилися зеленими, а квітки не почорніли, не вицвіли. Висушувати їх треба у затінку, на протязі (наприклад, на горищі), укладаючи тонким шаром, щоб не попріли, і доглядаючи, щоб не змочили дощ чи роса.

Належно висушені рослини треба зберігати в сухому місці, в скляних банках з кришками, в окремих картонних чи дерев’яних, вистелених чистим папером, коробках або скриньках, з етикеткою, на якій позначено назву рослини й дату її збору. Внаслідок розкладу діючих чинників рослини з часом “видихаються”, втрачаючи свої лікувальні властивості. Тому поновлювати запаси найкраще щороку. Проте найкраще діє сік, вичавлений із свіжих рослин (у спирті), бо в ньому зберігається найповніший комплекс діючих речовин рослини.

Трави. Траву збирають за допомогою ножа (індивідуальні екземпляри), або за допомогою серпа і коси при масовому скупченні рослин (наприклад, звіробій, хамеріон і тп.). Недопустимо виривати рослини з підземними частинами, особливо якщо вони багаторічні.

Листя. Общипують вручну з черешком, без черешка, або з його частиною, залежно від виду сировини. Деякі дрібні листки збирають у вигляді гілочок, або цілої трави з наступним обмолочуванням або общипуванням після сушки. Сировиною можуть бути розеточні листки, в такому випадку їх зрізають ножем не пошкоджуючи коріння. У великих трав”янистих рослин збирають лише найбільш розвинені, великі листки, а зрізані верхушки в цьому випадку використовують як траву для олержання галенових препаратів. Вицвілі, зів”ялі, бїджені комахами або поражені грибами листки збирати не можна.

Квіти. Залежно від розміру, характеру розміщення (квітки поодинокі або зібрані в суцвіття) і типу суцвіття квіти зривають поштучно (висмикування віночків з квіток дивини), зрізають цілі суцвіття (щитки – бузини), общипують з короткими квітконіжками, або за допомогою спеціальних гребенів (кошики ромашки лікарської). Квіти деревовидних рослин (липовий цвіт) збирають з розкладних драбин за допомогою садових ножниць, відрізаючи квітучі верхівки.

Плоди і насіння. Сухі плоди і насіння трав”янистих рослин збирають зрізаючи надземні частини серпом. Соковиті ягоди збирають разом з плодоніжками (суниці), або без них (чорниці), їх струшують, зрізають цілими супліддями і після підсихання ретельно відділяють від плодоніжок.

Корені, кореневища, цибулі. Збір підземних органів рослин проводять за допомогою лопат, мотик, кірок, вил. Корені і кореневища спочатку ретельно обтрушують від землі, а потім промивають водою. Промите коріння зразу розкладають на чистій мішковині, траві або папері і просушують. Дальше коріння і кореневища очищають від залишків стебел, дрібних корінців, пошкоджених, або гнилих частин і відправляють до місця остаточної сушки.

Кора. Для того , щоб з молодих відрубаних гілок, а іноді стовбурів зняти кору, гострим ножем роблять кільцеві надрізи на відстані 20-25 см один від одного, з”єднують їх одним або двомо поздовжніми надрізами і одержані полоски відтягують у напрямку нижнього кільця, однак не доходячи до нього. В такому стані полоски кори залишають для підв”ялення, після чого віддирають. Якщо кора покрита наростами лишайників, тоді їх попередньо необхідно зчистити ножем інакше можна зіпсути сировину не отримавши з неї повноцінних ліків.

Бруньки. Великі бруньки (соснові) зрізають ножем, дрібні (березові) обмолочують після сушки гілок. Сушити бруньки слід дуже обережно: тривалий час в прохолодному провітрюваному місці , тому що при сушці в теплому приміщенні бруньки розпускаються.

Нарости. Нарости на деревах (модринна губка, чага) збивають палкою або зрубують сокирою.


Первинна обробка сировини

Призначення первинної обробки сировини полягає в усуненні недостатків збору (випадково попавші рослини іншого виду), усуненні потрапивших домішок (камінці, грудки землі), відмерлих і пошкоджених частин рослини. Доставлену до місця сушки сировину розстиляють на брезенті, тканині або чистій підлозі і проводять ретельну відбраковку.

Сушка лікарської сировини

Зібрану сировину після первинної обробки необхідно швидко висушити. Сушка рослин – це специфічний метод їх консервування шляхом оптимального обезводнення, який є складним біологічним процесом.

Частини зібраних лікарських рослин протягом деякого часу залишаються живими , тобто в них зовсім нормально протікають біохімічні процеси і біосинтез переважає над розпадом. Через деякий час ця картина змінюється таким чином, що розпад починає переважати над синтезом, починається процес “голодного обміну”. Поживні речовини не надходять з зовні, а використовуються запасні (крохмаль, геміцелюлоза, білки). Якщо при цьому використовується додаткова температура посилюється віддача води в навколишнє середовище і швидке відмирають клітини. При несвоєчасній сушці внаслідок продовження життєдіяльності клітин і активності ферментів, яка знаходиться в безпосередній залежності від температури сушки, а значить і від швидкості віддачі рослиною волллоги, відбувається руйнування діючих речовин, які містяться в рослинах (глікозиди, алкалоїди), розмножуються мікроорганізми і гриби, що спричиняють загнивання і псування сировини. Для кожного виду або типу сировини експерементально встановлено оптимальні умови сушки, тобто це повітряна чи теплова, сонячна чи тінева, швидка, чи повільна.

Сировину, яка містить ефірні масла сушать повільно при температуру не вищій 30-350 С, тому що при вищій температуру масла випаровуються. Навпаки при наявносиі всировині глікозидів її необхідно сушити швидко при температурі 50-600 С, при якій швидко припиніється дія ферментів, що руйнують глікозиди. Сировину. Яка містить аскорбінову кислоту сушать при температурі 80-900 С, щоб запобігти її окисненню.

Залежно від погодних умов лікарську рослинну сировину сушать використовуючи природне, або штучне тепло. В хорошу погоду її сушать на сонці, під навісами, в добре провітрюваних приміщеннях, а в погану погоду в сушарках, печах, духовках. Швидко висихають рослини на горищах під залізним дахом, особливо якщо там є вікна, що відкриваються для вентиляції. Для сушки лікарської сировини не придатні горища тваринницьких ферм, де сировина може набути неприємного запаху, а також приміщення де зберігаються сильно пахнучі продукти, яодхімікати, мінеральні добрива. Значний вплив на якість сухої лікарської сировини має фактор наявності сонця. Надземні і підземні частини рослин, які містять ефірні масла і глікозиди, сушать захищаючи їх від сонячного світла. Кореневища і корені, а також плоди і насіння рослин можна сушити на сонці. При сушці сировини її слід періодично перемішувати. Добре висушена сировина містить 8-15% гігроскопічної вологи, що не впливає на якість. Сушка вважається закінченою коли коріння, кореневища і кора при згинанні не гнуться, а ламаються з тріском; листки і квітки розтираються в порошок, а соковиті плоди при зтисканні в руці не зклеюються в комки і не мажуться.

Висушена таким чином сировина повноцінна і її здають в аптеку. Її можна зберігати в паперових і шматяних мішках, коробках, ящиках, банках. Ефіроносні рослини слід зберігати в скляних банках з притертим корком, або метаталевих з щільно прилягаючою кришкою. У всі види тари необхідно вкладати етикетки на яких вказують вид сировини і час збору.

Зберігають сировину в сухих, темних, чистих приміщеннях. Звичайно терміни зберігання квітів, трави і листя не перевищують 1-2 роки, коріння, кореневищ, кори – 2-3 роки


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.