Колекцію засушених і визначених рослин з етикетками з даними про місце. Умови зростаня та час збору для кожної рослини – називають гербарієм (від лат. слова herba – трава).
Рослини для гербарію слід збирати протягом усього вегетаційного періоду – з ранньої весни до пізньої осені. Найкраще збирати їх в суху погоду, що сприятиме їх кращому висушуванню. Об’єктам для зборів повинні бути в першу чергу дикоростучі трав’янисті. Рідше дерев’янисті рослини, що зростають в найрізноманітніших природніх умовах. Для гербарію треба брати по кілька екземплярів кожної рослини; чим дрібніша рослина, тим більше екземплярів її треба взяти. Збираючи рослини, слід додержуватися таких правил:
1. Для гербарію треба збирати найкращі, по змозі квітучі, екземпляри рослин. Бажано, а іноді конче потрібно, для визначення мати в гербарії ці ж рослини із стиглими плодами (особливо це потрібно для рослин з родин хрестоцвітих, зонтичних, складноцвітих, осокових та деяких інших).
2. Трав'янисту рослину треба брати цілком, тобто її надземні і підземні частини, причому викопувати рослину слід обережно, щоб не пошкодити її підземних частин—коренів, кореневищ, бульб, цибулин. З викопаної рослини треба обережно струсити землю. Коли ж рослина дуже велика і перевищує розмір аркуша, то її треба перегнути або ж розрізати на частини.
Від дерев'янистих порід слід брати гілочки з листками, а також з квітками і плодами. Гілочки треба відрізувати ножем, а не ламати, бо це шкодить дереву.
3. Вкладати рослину в папку треба зараз же після того, як її зібрано, старанно розправивши всі її частини. Рослини з товстим стеблом або коренем, а також цибулини та бульби треба розрізати вздовж, що значно прискорює висушування. Треба також так закладати рослину, щоб ні одна з її частин не виступала з паперу.
4. Закладаючи рослину, треба одночасно вкласти в аркуш з рослиною етикетку з відомостями про місцезнаходження та умови зростання рослини, час збору тощо.
Прийшовши додому, треба вкладені в папку рослини перекласти в сушильний прес. Перше перекладання полягає в тому, що між аркуші, в які вкладені зібрані рослини, вкладають по 3-5 сухих порожніх аркушів паперу, залежно від соковитості рослини. Чим соковитіша рослина, тим товща повинна бути прокладка, причому рослини малосоковиті-треба-сушити-окремо від-рослин дуже соковитих, бо соковиті рослини довго сохнуть і тим затримують висушування інших рослин. Рослини не виймають з тих аркушів, в які вони були вкладені під час збору; тільки в тому разі, коли вони були зібрані мокрими і папір став дуже вогкий, його треба перемінити. Пачку в 20-30 аркушів з рослинами, перекладеними папером, закладають у прес. Прес стягують ремінцями або шпагатом і виставляють на сонце. Найкраще покласти його на дах або на горище. В дощову погоду можна сушити рослини на печі. Спочатку прокладку треба міняти принаймні щодоби, а потім можна робити це не так часто; міняють прокладку аж поки рослини не висохнуть. Самі ж рослини з етикетками весь час залишаються в тих аркушах паперу, в яких їх почали сушити. Аркуші з висушеними рослинами поступово виймають з сітки. Добре висушені рослини повинні бути гнучкими, але не ламкими. Коли ж деякі частини рослини легко згинаються, її треба досушити.
Тому, хто хоче вивчити рослинність певної місцевості, треба збирати для гербарію всі рослини, які тут є, навіть звичайнісінькі.
ОФОРМЛЕННЯ ГЕРБАРІЮ
З висушених і визначених рослин складають гербарій. Треба сказати, між іншим, що свіжі рослини значно легше визначити, ніж висушені, а тому кожну зібрану для гербарій рослину краще визначити свіжою. Коли ж зробити це чомусь неможливо, то треба визначити вже висушену рослину. Для роботи по визначенню рослин корисно мати крім доброї лупи із збільшенням у 10 раз ще препарувальні голки (які, до речі, дуже легко зробити самому), пінцет і скальпель. Щоб полегшити розгляд засушеної квітки, слід її розварити, тобто покласти в пробірку і нагріти на спиртовці, або розмочити, поклавши на деякий час у теплу воду.
Висушену і визначену рослину (залежно від розмірів рослини – це може бути два, а то і три екземпляри одного виду) пришивають або прикліплюють за допомогою тонкого прозорого скотчу до чистого паперу формату А3 (звичайно вживають розмір 43x28 см). В нижньому правому кутку прикліплюють за один край начисто переписану етикетку розміром12x7 см, яка містить наступні дані:
1. Латинська назва родини.
2. Українська назва родини.
3. Латинська назва виду з вказівкою скороченого прізвища автора (чи його ініціалів), що вперше описав цей вид.
4. Українська назва виду (подається за «Визначником»).
5. Відомості про умови і місце зростання рослини (луки, болото, ліс, поле, тощо). Якщо рослина зібрана в гірській місцевості, то потрібно вказати назву гори чи хребта, експозицію схилу і його стрімкість (в градусах).
6. Адміністративна адреса місця збору.
7. Дата збору.
8. Прізвище та ініціали студента, що зібрав і визначив рослину.
Hypericaceae
Звіробоєві
Hypericum perforatum
Звіробій звичайний
Місце збору: лісова поляна
Чернівецька обл., м. Вижниця (Гуцолове)
Дата збору: 14.07.2009.
Визначила: Гулей Ольга Миколаївна
Рис. 3 Зразок гербарної етикетки
Всі аркуші з екземплярами одного виду рослини вкладають у так звану «сорочку», тобто подвійний аркуш бажано грубшого паперу, в нижньому лівому куті якого надписують назву роду й виду рослин, що лежать у ньому. Розкладені за порядком системи, взятої з визначника, пачки «сорочок» з видами вкладають у папки з двох аркушів картону розміром 45×30 см і зв'язують тасьмою або просто шпагатом, який пропускають крізь прорізи в аркушах. Зберіга ти гербарій треба в сухому місці, найкраще в окремій шафі, щоб він не припадав порохом.