Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Еволюція концепції маркетингу міста.



Відсутність єдиної і чіткої теорії маркетингу міст не заважала активній міській владі застосовувати маркетингові технології. У світі можна налічити не більше 200–250 таких міст (не рахуючи міст США, для переважної більшості яких маркетинг став невід'ємною формою розвитку). Більшість із них знаходиться в Західній Європі, і почали вони цікавитися маркетингом вимушено (знову ж таки на відміну від американських міст), коли починаючи з кінця XX століття відчули сильну конкуренцію з боку азіатських і східноєвропейських економік у боротьбі за інвестиції. Сьогодні вже можна вивчати багатий і дуже строкатий досвід міст, що намагаються рекламувати себе. Здебільшого він успішний, хоча є і невдалі проекти. У будь-якому разі досвід міст-піонерів дає можливість аналізувати, вивчати причини успіху та провалу маркетингових програм. Мабуть, справжніми піонерами маркетингу треба вважати міста-курорти. Для кожного з них, незалежно від місця розташування і спеціалізації, боротьба за відпочивальників і відвідувачів споконвічно була чи не головним завданням у житті. «Курортний» напрям –це найбільш старовинний і масовий за кількістю міст напрям маркетингу.

Американський історик Д. Бурстін в книзі про становлення американської нації описує вражаючий випадок. Узимку 1858 року юні учні чоловічого ліцею міста Нінінгера в Міннесоті на одному з регулярних клубних зборів гаряче обговорювали, чи виріс Нінінгер за останній рік більше, ніж сусідній Гастингс. Другим у дискусії було питання «Чи Заслуговує Вашингтон більшої похвали, ніж Бонапарт?» При цьому перше питання порядку денного видавалося учасникам дискусії набагато важливішим, ніж друге. Цей приклад показує нам, наскільки сильний був дух конкуренції між американськими громадами (місцями) в боротьбі за існування вже на найперших етапах формування нації. Жителі будь-якого нового міста відчували себе в постійному змаганні з усіма іншими, і цей дух змагальності наклав глибокий відбиток на американський спосіб життя в цілому. Звідси виріс американський «багатоповерховий патріотизм»: спочатку любов громадянина до свого міста, потім до штату, потім до країни. У міру колонізації величезної території вздовж лінії освоєння (фронтиру), що простяглася з півночі на південь і просувалася зі сходу на захід, виникали сотні нових поселень. Стартові конкурентні умови розвитку були в них практично однаковими: вони не мали історичного минулого, традицій, економічного профілю, що склався, і ринку нерухомості. Отже, єдиним інструментом конкуренції, здатним залучити в місто нових поселенців та інвестиції, стала активність жителів у рекламі свого міста. Для кожного нового міста головною метою було залучення нових поселенців. А головне, що могло запропонувати їм місто – це багато землі. Уже з кінця XVIII століття в Нью-Йорку (куди прибувала більшість мігрантів з Європи) стали з'являтися дешеві прокламації, що розповідають про дивовижну родючість земель у різних містах фронтиру і про те, як краще туди проїхати. Прокламації друкувалися в тому ж Нью-Йорку на кошти жителів рекламованих міст.

Із початку XIX століття головними агентами маркетингу міст стають залізничні компанії. По-перше, уряд видавав їм величезні земельні субсидії з метою форсування розвитку внутрішніх районів країни. Але компанії використали отримані землі не стільки для будівництва доріг, скільки для продажу поселенцям. По-друге, залізні компанії були зацікавлені у збільшенні обсягів перевезення сільськогосподарської продукції з нових місць для одержання прибутку. Вони стали головною зацікавленою стороною в просуванні міст, тим більше що мали значні кошти для проведення маркетингових кампаній. Земельна конкуренція залізничних компаній між собою ще більше стимулювала рекламу місць. Кожна з регіональних компаній рекламувала ті ланцюжки населених пунктів, уздовж яких вела перевезення. Причому компанії, разом з іншими місцевими підприємцями, повинні були вкладатися не лише в рекламу міфічних переваг міста, але й їх реальне створення для того, щоб не втратити тих, хто повірив рекламі і переїхав до міста.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.