Експлуатація дітей (Стаття 150).

Об’єктом злочину виступають суспільні відносини, які гарантують умови нормального розвитку, психічне та фізичне здоров’я дитини, свободу дитини від будь-яких форм експлуатації її праці з метою отримання прибутку.

Потерпілими щодо розглядуваного складу злочину є особи віком до 16 років.

Об’єктивна сторона злочину полягає в експлуатації дитини, тобто у використанні її праці з метою отримання прибутку при порушені норм законодавства про працю щодо неповнолітніх. Виходячи зі змісту аналізованої норми, злочином є з метою отримання прибутку використання праці: 1) малолітніх (осіб до 14 років) за будь-яких умов, так як щодо працевлаштування даної категорії цих осіб в будь-якій народногосподарській сфері законом встановлена заборона; 2) осіб віком від 14 до 16 років при порушенні норм трудового законодавства.

Злочин є закінченим з моменту, коли дитина фактично була залучена до виконання будь-якого виду робіт. Фактичне отримання прибутку винним на визначення моменту закінчення злочинного діяння не вимагає.

Не має значення для кваліфікації злочину також, чи є оплатною праця дитини, а чи ця праця безоплатна і прибуток повністю залишається у винної особи.

Суб’єкт злочину загальний. Це особа, яка досягла 16 років.

Суб’єктивна сторона злочину передбачає вину у формі прямого умислу.

Винний усвідомлює, що експлуатує осіб, щодо праці яких існує заборона чи певні обмеження і бажає використовувати їх працю, маючи на меті отримати прибуток за рахунок такого виду діяльності.

Обов’язковою умовою поставлення особі в вину вчинення діяння є усвідомлення нею неповнолітнього віку потерпілого, праця якого використовується.

Кваліфікованими видами експлуатації дітей (ч. 2 ст. 150) є такі діяння: 1) вчинені щодо кількох дітей; 2) спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини; 3) поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві.

7. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом за статтею (Стаття 150¹ КК).

Об’єктом злочину виступають суспільні відносини, які охороняють волю малолітньої дитини. Злочин також посягає на честь та гідність особи, яку використовують для заняття жебрацтвом. Потерпілими від цього злочину є малолітня дитина – особа чоловічої або жіночої статті, які не досягли 14-річного віку.

Об’єктивна сторона злочину відображається у вчиненні злочинного діяння, зміст якого розкривається у диспозиції ч. 1 ст. 150¹ КК. Злочином є використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, тобто для систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб з метою отримання прибутку. Вчинення діяння систематично означає здіснення випрошування неодноразово, на протязі певного періоду часу: від декількох днів і більше. Систематичність може бути підтверджена неодноразовим затриманням винної особи працівниками правоохоронних органів, притягненням до адміністративної відповідальності за невиконання батьками, або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення винним жебрацтва незалежно від отримання прибутку від такої діяльності.

Кваліфікований склад злочину за ч. 2 ст. 150¹ КК утворюють дії, вчинені:

- щодо чужої малолітньої дитини;

- пов’язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування;

- повторно;

- особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених статтями 150, 303, 304 КК;

- за попередньою змовою групою осіб.

Особливо кваліфікований склад злочину за ч. 3 ст. 150¹ КК включає діяння, вчинені:

- організованою групою;

- а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний достовірно знає, що використовує для заняття жебрацтвом малолітню дитину і бажає вчинити ці дії. Метою злочинного діяння є отримання прибутку у будь-якому виді (гроші, продукти харчування, одяг тощо).

За ч. 1 ст. 150¹ КК суб’єктом злочину являються батьки (один із батьків), а також особи, які їх замінюють. Такими є близькі родичі (рідні брати, сестри, дід, баба), опікуни, на утриманні яких перебувають діти.

За ч.2 ст. 150¹ КК суб’єктом виступають особи, для яких малолітня дитина є чужою. Таким є будь-які особи, крім тих, що підлягають кримінальній відповідальності як батьки чи особи, які їх замінюють, за ч. 1 ст. 150¹.

Поиск по сайту: