Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (Стаття 146 КК).

Лекція 4 Злочини проти волі, честі та гідності особи

ПЛАН

Злочини проти волі, честі та гідності особи, їх загальна характеристика і види.

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (Стаття 146 КК).

Захоплення заручників (Стаття 147).

Підміна дитини (Стаття 148).

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (Стаття 149).

Експлуатація дітей (Стаття 150).

7. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом за статтею (Стаття 150¹ КК).

Незаконне поміщення в психіатричний заклад (Стаття 151).

Злочини проти волі, честі та гідності особи, їх загальна характеристика і види.

Злочини проти волі, честі та гідності особи – це закріплені в розділі ІІІ Особливої частини КК України протиправні суспільно-небезпечні винні діяння.

Родовим об’єктом злочинів, передбачених в нормах даного розділу, є особиста свобода, честь та гідність особи. Суспільна небезпека діянь, що розглядаються у цьому розділі, полягає в тому, що вони заподіюють або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди волі, честі та гідності особи як члена суспільства. Сукупність цих відносин і є основними безпосередніми об'єктами вказаних злочинів. Обов’язковими та факультативними додатковими безпосередніми об’єктами в залежності від форм вчинення злочину та кваліфікуючих ознак, можуть виступати життя та здоров'я особи, відносини власності, авторитет органів державної влади, громадська безпека та ін.

З об'єктивної сторони більшість злочинів проти волі, честі та гідності вчинюються шляхом активних дій (викрадення людини — ст. 146 КК, захоплення заручників — ст. 147 КК, підміна дитини — ст. 148 КК, торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини — ст. 149 КК тощо). Окремі злочини, наприклад, незаконне позбавлення волі — ст. 146 КК, незаконне поміщення в психіатричний заклад — ст. 151 може вчинюватися як шляхом дії так і шляхом бездіяльності. Більшість злочинів проти волі, честі та гідності особи - злочини з формальними складами, тобто сформульовані таким чином, що вважаються закінченими з моменту вчинення дії. До них, зокрема, відносяться: незаконне позбавлення волі або викрадення особи — ст. 146 КК, експлуатація дітей — ст. 150 КК, використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом — ст. 150¹ КК, торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини — ст. 149 КК та інші.

Суб'єктивна стороназлочинів проти волі, честі та гідності особи характеризується умисною формою вини. У більшості випадків умисел прямий. Необхідною ознакою окремих складів злочинів проти волі, честі та гідності особи є мотив та мета. Так, в ст. 147 КК виділена мета – захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника.

На наявність мети вказується у ст. 148 КК – злочинне діяння – це підміна дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів.

Суб'єктом злочинів проти волі, честі та гідності особи можуть бу­ти, як правило, фізичні особи, які досягли на момент вчинення злочину 16 років. За захоплення заручників (ст.147 КК) відповідальність настає з 14 років. Деякі із розглядуваних злочинів можуть вчинюватися спеціальними суб’єктами злочину: службова особа - суб’єкт за ч. 2 ст. 149 КК, лікар-психіатр – ст. 151 КК.

На підставі викладеного можна констатувати, що злочинами проти волі, честі та гідності особи є протиправні умисні суспільно небезпечні діяння, які заподіюють або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди волі особи, її честі та гідності.

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (Стаття 146 КК).

Безпосередній об’єкт викрадення людини – фізична свобода конкретної особи. Додатковим об’єктом можуть виступати безпека життя, здоров’я особи, відносини власності та ін.

Об’єктивна сторона злочину виражається у таємному або відкритому викраденні людини, тобто у вилученні проти її волі з місця перебування (проживання, роботи, навчання, відпочинку та ін.) та переміщення в інше місце, визначене викрадачем, наприклад, в інший будинок, гараж, підвал, де особа утримується в неволі.

Викрадення може бути здійснене шляхом обману, коли потерпілий сам йде з викрадачем в те місце, де буде згодом примусово утримуватись в майбутньому, не підозрюючи про це.

Незаконне позбавлення волі може виражатися у вчиненні дій, які полягають в реальному позбавленні або обмеженні особистої волі потерпілого, не пов’язаному з його викраденням. Потерпіла особа незаконно, в примусовому порядку, поза її волею утримується в тому місці, де вона сама до цього добровільно знаходилася, особу позбавляють можливості пересуватись за власним розсудом. Наприклад, людину закривають в його ж будинку, квартирі, в кабінеті, в підвалі тощо.

Певну складність представляють випадки, коли потерпілого не ізолюють, і він нібито не позбавлений можливості пересування на власний розсуд, однак не робить цього через висловлені йому погрози вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю. Таку заборону під погрозою вбивством також слід вважати незаконним позбавленням волі.

Якщо особа позбавлена волі з її згоди, але в майбутньому утримується проти її волі, то винний повинен нести відповідальність за незаконне позбавлення волі.

Згода потерпілого на його переміщення в інше місце, про що не знають зацікавлені в його звільненні особи, не утворює складу даного злочину.

Утримання чужої малолітньої дитини (наприклад такої, що заблукала), відмова повернути її батькам чи рідним слід також розглядати як позбавлення її волі.

У випадку, якщо після викрадення потерпіла особа незаконно позбавляється волі, вчинене не утворює сукупності та повторності злочинів. Злочинні діяння підлягають кваліфікації за відповідною частиною ст. 146 з вказівкою на обидві форми даного злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного вилучення особи та початку її примусового утримання. Час, протягом якого утримується особа (година, доба, місяць і т.д.) – конкретний термін перебування потерпілого в такому стані - значення не має.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК, характеризується прямим умислом: винний усвідомлює незаконність своїх діянь як викрадення людини чи протиправного позбавлення її волі і бажає їх вчинити.

Суб’єктом злочину є будь-яка фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо зазначені в ст. 146 діяння вчинила службова особа з використанням влади або службових повноважень, вона підлягає відповідальності за статтями 365, 371, 375 та 424 КК.

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини при обтяжуючих обставинах за частиною 2 статті 146 має місце при вчиненні таких діянь:

1) щодо малолітнього:

2) з корисливих мотивів;

3) щодо двох або більше осіб;

4) за попередньою змовою групою осіб;

5) способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого;

6) якщо воно супроводжується заподіянню потерпілому фізичних страждань;

7) із застосуванням зброї;

8) здійснюване протягом тривалого часу.

Частина 3 ст. 146 передбачає особливо кваліфіковані види злочину – це незаконне позбавлення волі або викрадення людини: 1) вчинене організованою групою; 2) що спричинило тяжкі наслідки.

Поиск по сайту: