Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Лекція 3. Статеве виховання дітей і підлітків як соціально-педагогічна проблема

У науковій літературі існують різні визначення статевого виховання.

Статеве виховання – процес, спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, а також установок особистості, що визначають необхідні суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Таким чином, у сферу статевого виховання входять не лише такі специфічні стосунки між представниками чоловічої і жіночої статі, як подружні, але й будь-які інші: у суспільному житті, праці, відпочинку і т. п.

Статеве виховання – процес формування у людини здатності усвідомлювати особливості власного „Я” та інших людей, зумовлених приналежністю до певної статі.

Статеве виховання – система медико-психологічних, соціальних, педагогічних і просвітницьких заходів, спрямованих на виховання у дітей, підлітків і молоді правильного ставлення до питань статі.

У педагогічному розумінні статеве виховання – це довготривалий процес свідомого цілеспрямованого впливу на дитину (підлітка) з метою формування навичок статевої свідомості й статевої поведінки і засвоєння особистістю визначених стандартів, норм психосексуальної культури, що домінують у суспільстві на сучасному етапі його розвитку.

Важливим компонентом статевого виховання дітей є сексуальна (статева) просвіта.

Під час проведення просвітницької роботи необхідно, щоб основна увага приділялася таким питанням статевого виховання молоді, вирішення яких спрямоване на:

• формування відповідального ставлення до свого тіла, власного здоров’я, здорового способу життя;

• прищеплення основних навичок спілкування та взаєморозуміння, а також розвиток здатності приймати усвідомлені рішення в міжстатевих відносинах;

• формування правильного сприйняття виявів людської сексуальності.

Сексуальність – природна, нормальна якість здорової людини, її сексуальні можливості не повинні реалізовуватися у відчужених, знеособлених формах, а статеве виховання має протистояти бездуховному сексу. Сексуальність складається з життєвих позицій, переконань, нашого розуміння цінності стосовно нас та наших взаємовідносин з іншими людьми; це є наше усвідомлення того, що ми є чоловік або жінка; це особливості нашої сексуальної поведінки, сексуальне здоров’я та розвиток; наша уява про себе і своє тіло, тобто самооцінка. Виходячи з цього, можна вважати, що головним наслідком навчальної програми зі статевої освіти буде те, що підлітки зможуть:

• отримати точну інформацію, яка надасть їм можливості повніше зрозуміти особливості свого організму, зробити виважені, поінформовані висновки щодо свого сексуального здоров’я;

• зрозуміти зв’язок сексуальності з загальним станом їх здоров’я;

• зрозуміти, що сексуальність є частиною нормального, здорового існування кожної людини протягом всього її життя;

• виокремлювати вигадане від існуючого у сфері сексуальності;

• зрозуміти, що сексуальність не є секс; секс не дорівнює коханню; сексуальні взаємовідносини повинні ґрунтуватися на взаємній, усвідомленій згоді партнерів; є багато форм сексуальних відносин і способів вираження інтимних почуттів і кохання; люди не повинні засуджувати чиюсь сексуальність, якщо вона нікому не зашкоджує); пристосуватися до наступаючої зрілості, психофізіологічних змін в організмі (менструації, полюції, статевий потяг, раптова зміна настроїв і т.п.);

• сприяти правильному осмисленню своїх репродуктивних функцій і обов'язків, тобто сформувати почуття відповідальності за себе, свого статевого партнера й майбутнє покоління;

• зрозуміти наслідки ранніх статевих зв'язків і переконати в можливості й необхідності заміни сексу іншими видами діяльності (спорт, мистецтво, кар'єра тощо) до настання фізичної і психічної зрілості;

• навчити безпечній сексуальній поведінці у звичайних і екстремальних (насильство) життєвих ситуаціях, включаючи профілактику інфекцій, які передаються статевим шляхом, і небажаної вагітності;

• дати необхідні знання, що допоможуть уникнути багатьох конфліктів і ускладнень у майбутньому сімейному житті (основи планування сім'ї, народження здорового потомства);

• формувати прагнення мати міцну, дружню сім'ю, що відповідає сучасним вимогам суспільства: рівноправність батька і матері в сім'ї, народження декількох дітей; свідомого і відповідального ставлення до їх виховання як до свого обов'язку перед суспільством загалом, своїми батьками і дітьми;

• розвивати здатності і прагнення оцінювати свої вчинки стосовно інших людей з урахуванням статевої приналежності, виробляти поняття доброго і поганого вчинку у сфері цих відносин; формувати адекватне розуміння дорослості: її змісту, істинних ознак, виявів і якостей.

У статевому розвитку підростаючого покоління є істотна суперечність, що визначає складність статевого виховання. Це великий розрив у часі між статевим і соціальним дозріванням і ще більший – між статевою зрілістю і економічною самостійністю людини. Статева зрілість у дівчаток наступає в 14-15 років, у більшості хлопчиків – у 16-17 років. Однак статева зрілість у цьому віці знаходиться в дисгармонії з фізичним і психічним розвитком. Розрив цей становить п’ять і більше років. Одне із завдань статевого виховання – сформувати в юнаків і дівчат розуміння значення цієї дисгармонії, виховати волю, уміння керувати своїми почуттями.

Об’єктивна складність статевого виховання полягає у важко переборній суперечності між інтимно-особистим характером міжстатевих відносин і суспільним характером освіти.

Відповіді на одні питання з цієї сфери людина повинна отримати в школі, на інші – з бесід з батьками, на треті – віч-на-віч з хорошою книгою.

Істотну частину проблем зі сфери міжстатевих відносин доцільно вивчати або обговорювати не на групових заняттях, а індивідуально.

Діяльність соціального педагога у сфері статевого виховання повинна бути пов'язана з роботою спеціальних центрів з консультативної та соціально-педагогічної допомоги підліткам. Підліткам необхідно знати про існування подібних центрів, характер їх роботи і, у разі необхідності, бути готовими скористатися їхньою допомогою.

Статеве виховання і статева просвіта засновані на інформації, що отримується підлітками. Для того, щоб інформація мала виховне значення, вона повинна бути представлена в яскравій, образній, емоційній формі. Важливі також міра її новизни і вік, у якому вона отримана вперше. Цілком, природно, така інформація повинна бути етично бездоганною, щоб виховання „підносило” особистість.

Такі почуття, як кохання, радість, гнів, страх, ненависть, довіра, повага, сексуальні відчуття й сексуальні реакції важко описати словами. Але „статеве виховання” передбачає вивчення цих почуттів. Статеве виховання займається розвитком не лише когнітивної сфери, але і афективної сфери дитини. Статеве виховання повинно сприяти позитивному ставленню до інтимних відносин.

Статеве виховання можна також визначити як вироблення переконань, поглядів, властивостей характеру, звичок здорової сексуальної поведінки.

Для формування позитивних сексуальних установок і поведінки дітей та підлітків необхідно:

• поступово і поетапно вводити у проблему з урахуванням віково-статевих особливостей аудиторії;

• безперервно і систематично виховувати і навчати здоровій сексуальності;

• погоджено впливати педагогам, медичним педагогам, батькам на оточення підлітків;

• надавати найбільш повну, достовірну й адекватну інформацію по всіх аспектах проблеми.

Міжстатеві відносини тісно пов'язані з духовним і фізичним благополуччям людини, життєздатністю суспільства.

Статеве виховання повинно розглядатися в загальному плані гармонійного розвитку особистості, формувати основи відповідального ставлення до здоров’я, що включають:

• ставлення до здоров’я (репродуктивне здоров’я – складова частина здоров’я) як цінності;

• формування уявлення про себе як про здорову людину;

• думка про це повинна породжувати тривогу;

• переживання можливості втратити здоров'я;

• здатність використовувати в поведінці всю інформацію, яка слугує збереженню і зміцненню здоров’я, причому енергія побоювання повинна перетворюватись у енергію дії, конкретні навички здорового способу життя.

Основні складові статевого виховання молоді:

1. Надання інформації про:

• здоров’я як цінність, ресурс успішності, сексуальність, статеве життя, репродуктивне здоров'я, сексуальне здоров’я, про відстрочку статевого дебюту, наслідки незахищеного сексу і способи захисту;

• про дружні для молоді клініки, відповідні заклади охорони здоров’я та послуги, які вони надають;

• про ресурси співтовариства для забезпечення засобами захисту.

Інформація повинна бути актуальна, відповідати нормам культури, точна, достовірна, збалансована.

2. Мотивація:

• причинна мотивація є довгостроковою (мотивація, викликана страхом або провиною, є короткостроковою);

• плани на майбутнє (закінчити школу, отримати роботу, створити сім’ю);

• використання засобів захисту за всіх обставин (подвійний захист);

• візит до поліклініки, щоб зробити тест ВІЛ або пройти лікування.

Уміння (навички)

• відстоювати особисті цінності;

• аналізувати ситуації, прогнозувати можливі наслідки;

• приймати рішення;

• не піддаватися тиску однолітків;

• ефективно спілкуватися;

• обговорювати умови безпечного сексу;

• пошуку інформації і служб надання допомоги у сфері репродуктивного та сексуального здоров'я;

• звертатися до відповідних служб.

4. Віра в можливість зміни переконанняв тому, що:

• встановлення сексуальних стосунків між молодими людьми є нормальним явищем;

• варто утримуватися;

• секс повинен бути безпечним і заснованим на згоді сторін;

• лікування на ранній стадії буде ефективним;

• провайдери послуг будуть надавати допомогу, а не висловлювати судження.

Норми співтовариства

• прийняття сексуальності як нормального явища, як з боку молоді, так і з боку суспільства в цілому;

• програмні звернення формулюються з урахуванням особливостей цільової групи;

• укріплення програмних звернень відбувається завдяки консультантам, одноліткам, ЗМІ, громадським організаціям.

6. Інституційна підтримка:

Стратегії, які мають відношення до:

• інтегрованої моделі здоров’я населення і популяризації здорового способу життя;

• профілактики – підвищення якості життя;

• всебічного статевого виховання у школі;

• забезпечення доступу підлітків до консультування в медичних службах.

Стратегії з питань охорони та збереження репродуктивного здоров’я підлітків „Вибір – ще не шанс”:

1. Підлітки мають отримувати сексуальну освіту у школі і поза нею (вчителі, батьки, соціальні педагоги, соціальні педагоги).

2. Підлітки мають право на отримання і перевірку інформації про сексуальність, контрацепцію і безпечний секс. Підліткам важливо розуміти: аборт - найвідповідальніший для здоров'я вибір.

3. Підлітки повинні бути захищені від ІПСШ і ВІЛ/СНІДу.

4. Підлітки повинні мати доступ до конфіденційного й доброзичливого обслуговування, консультацій з питань сексуального та репродуктивного здоров'я.

5. Підлітки повинні, у разі необхідності, мати можливість захисту адвокатом.

Зміна ризикованої поведінки(модель розроблена американськими вченими Джеймсом Прочаска і Карло Ді Кліменте):

Одне із завдань профілактики – переконувати молодь добровільно змінити свою поведінку, зробивши її більш безпечною. Якцього досягти?

Існує ряд психологічних закономірностей зміни поведінки. Добровільна відмова від стійких звичок, як правило, не відбувається відразу, а являє собою більш або менш тривалий процес, протягом якого людина проходить декількаетапів. На кожному з етапів людині, яка прагне змінити свою поведінку, потрібні відповідна інформація і підтримка.

1 етап. Навіть не замислюються про те, що звична поведінка може бути небезпечною. (Необхідно: привернути увагу, шокувати, привести до усвідомлення власного ризику).

2 етап. Починає замислюватися. (Необхідно: повідомити конкретну інформацію про ступінь ризику, допомогти проаналізувати „за” і „проти” зміни звичної поведінки).

3 етап. Готова діяти. (Необхідно: навчити новим навичкам і техніці самоконтролю, заохочувати успіхи, допомогти змінити звичну обстановку, уникати ризикованих ситуацій).

4 етап. Дія. (Необхідно: створити систему самопідтримки, взаємопідтримки, професійної підтримки).

5 етап. Стійкі результати. (Необхідно: виробити почуття гордості досягнутим, постійно відчувати підтримку близької людини).

Соціально-педагогічна реклама, плакати, відеокліпи діють, в основному, на першому етапі, допомагаючи людині замислитися над проблемою. Потім для зміни поведінки необхідна більш конкретна інформація – просвітницькі тренінги, консультації фахівців, телефон довіри, друкарські матеріали. Для досягнення стабільних результатів слід використати групи підтримки, соціально-психологічні служби, цілеспрямована робота з оточенням, рідними і близькими.

Без урахування цих психологічних особливостей профілактична робота з населенням зі зміни поведінки ризикує залишитися на рівні 1-го і 2-го етапів, коли частина людей навіть не замислюється про те, що піддає себе небезпеці, а інша частина, хоч і замислюється, але не робить жодних кроків для зміни ситуації.

Основні завдання формування контрацептивної культури молоді:

• охорона репродуктивного здоров'я молоді, формування відповідальної сексуальної поведінки;

• профілактика абортивної практики як засіб охорони репродуктивного здоров’я; інформування про причини та наслідки абортів;

• ознайомлення з основними принципами та шляхами планування сім’ї, з основними методами контролю дітонародження;

• формування конструктивної репродуктивної мотивації;

• ознайомлення молоді з основними сучасними засобами контрацепції та принципами їх вибору і грамотного застосування;

• орієнтування молоді різної статі на спільну відповідальність чоловіка і жінки за попередження небажаної вагітності;

• інформування школярів про основні симптоми постабортного синдрому.

Таким чином, статеве виховання молоді – це процес цілеспрямованого впливу на дітей та підлітків результатом якого є формування статевої свідомості і статевої поведінки, відповідно сучасним нормам психосексуальної культури суспільства.

Важливими напрямами статевого виховання дітей та молоді виступають сексуальна просвіта, охорона та збереження репродуктивного здоров’я, формування контрацептивної культури молоді, зміна ризикованої поведінки, виховання правильного ставлення до материнства і батьківства.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.