Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Та обліку електроенергії



ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4

З КУРСУ "ПРАКТИКУМ З ЕЛЕКТРОМОНТАЖНИХ РОБІТ"

ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРИЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ ТА ОБЛІКУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ

 

 

для студентів ІІІ курсу по спеціальності

"7.0101.03 Педагогіка і методика середньої освіти. Технологічна освіта"

 

 

Розробив: cт. в. Савенко І.В.

Методична розробка до лабораторної

роботи затверджена на засіданні

кафедри теорії та методики

технологічної освіти

протокол №__від________2008 р.

 

 

Полтава 2008

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА №4

Тема: особливості електричних вимірювань

та обліку електроенергії

МЕТА:навчитися користуватися електровимірювальними приладами, розширюючи межі їх вимірювання.

ОБЛАДНАННЯ:електричні патрони (2шт), електролампи (2шт), вимикачі (2шт), штепсельна вилка (1шт), реостат, джерело струму(4-6В), електромонтажні інструменти, електролампи 3,5В(6,ЗВ) - 1шт, амперметр, вольтметр, додаткові опори, омметр, лічильник.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Сила струму в електричних колах вимірюється за допомогою приладів, які називаються амперметрам.

Для визначення сили струму на будь-якій ділянці кола потрібно, щоб увесь струм цієї ділянки проходив через вимірювальний механізм амперметра. Це значить, що прилад повинен бути ввімкнений в розсічен­ня цієї ділянки кола, тобто послідовно з навантаженням ( мал. 1, а). Щоб вмикання амперметра не впливало помітно на загальний опір кола й не змінювало істотно струм у ньому, струмоведучі частини при­ладу повинні мати дуже малий опір. Для вимірювання постійного струму придатні амперметри магнітоелектричної, електромагнітної та електродинамічної систем, а змінного струму — електромагнітної, електродинамічної та індукційної систем.

З розглянутих вище приладів тільки амперметри електромагнітної системи можуть вимірювати струм до 300 А. У приладів інших систем струмоведучі частини розраховано на проходження дуже малих стру­мів. Особливо це стосується амперметрів магнітоелектричної системи, де допускається струм не більше 10 мА. Зрозуміло, що такі прилади великого практичного застосування мати не можуть.

Для збільшення меж вимірюваного постійного струму застосову­ються шунти, а змінного — вимірювальні трансформатори струму. Розглянемо спосіб розширення меж вимірюваного постійного стру­му за допомогою шунта (мал.1, б). Шунт — це дуже малий опір, який вмикається в коло послідовно з навантаженням. Амперметр при­єднується до шунта паралельно. В точці А струм І розгалужується на струм шунта Іш і струм амперметра Іа.

Шунт розраховується на струм, який становить близько 99 % струму І. Через амперметр проходить тільки близько 1 % струму І. Оскільки при змінах струму в колі це співвідношення залишається незмінним, шкалу амперметра можна градуювати на весь струм кола. Градуювання провадиться за допомогою еталонного амперметра.

Шунти виготовляються з манганіну, який має цінну властивість сталості опору при змінах температури.

Шунти на малі струми монтуються всередині амперметра; при ве­ликих струмах використовуються виносні шунти. На змінному струмі через великі спотворення показів приладу шунти не застосовуються.

Напруга в електричних колах вимірюється за допомогою приладів, які називаються вольтметрами.

Щоб виміряти напругу між будь-якими двома точками кола, треба приєднати до них вольтметр. На мал.2 вольтметр РV1 вимірює на­пругу між проводами мережі, а вольтметр РV2 — напругу на затис­качах навантаження R, для чого перший приєднано паралельно мере­жі, а другий —паралельно навантаженню R.

Як випливає з рисунка, струм I вточці А розгалужується на струм навантаження IH і струм вольтметра Iв, тобто з приєднанням до затис­качів навантаження R вольтметра РV2 загальний струм мережі збіль­шився на величину Iв. Щоб він практично залишився незмінним, тре­ба, щоб струм Iв був дуже малим. Цього можна досягти лише при ду­же великому опорі R PV2 струмоведучої частини вольтметра РV2 (кіль­ка тисяч омів).

Досягти такого опору струмоведучої частини вольтметра неможли­во. Тому послідовно з вольтметром майже завжди вмикають додатковий опір, виготовлений з манганіну. Цей опір розширяє межі вимірювання напруги, а також робить покази вольтметра незалеж­ними від температури.

Як відомо, в амперметрі кут відхилення рухомої частини залежить від сили струму, який проходить через його струмоведучу частину, а сила цього струму — від наван­таження. У вольтметрі ж сила струму в струмоведучій частині залежить від прикладеної до затискачів напруги. Отже, кут
відхилення рухомої частини вольтметр тобто покази приладу, будуть пропорційні напрузі.

Опір котушки вольтметра залежить від тем­ператури. Це значить, що при коливаннях останньої струм у струмоведучій частині змі­нюватиметься незалежно від прикладеної напруги, тобто покази вольтметра при різних
температурах навколишнього середовища не будуть однаковими. Корисна дія великого додаткового опору з манганіну тут познача­ється в тому, що порівняно з ним коливання невеликого опору котуш­ки вольтметра не впливають істотно на покази приладу. Конструктив­но додаткові опори невеликих розмірів розміщуються під кожухом вольтметра, а великих — установлюються поза приладом.

Для вимірювання напруги постійного струму з розглянутих сис­тем у вольтметрах застосовуються всі, крім індукційної, а для вимі­рювання напруги змінного струму — всі, крім магнітоелектричної. При вимірюванні високих напруг змінного струму використовуються вимірювальні трансформатори напруги, до яких приєднуються вольт­метри.

Потужність постійного струму можна визначити як добуток напру­ги та струму: Р =UI

тобто перемноживши покази вольтметра й амперметра, ввімкнених у коло. Цей метод вимірювання потужності називається методом ампер­метра та вольтметра.

Для вимірювання потужності існують спеціальні прилади, які на­зиваються ватметрами. Потужність постійного струму вимірюється ватметрами електродинамічної системи.

Будову цього приладу показано на мал.3. Нерухома котушка 1, яка називається струмовою чи послідовною, вмикається в коло послі­довно (подібно до амперметра). Рухома котушка 2, яка називається паралельною чи котушкою напруги, вмикається в коло паралельно через додатковий опір. Схему вмикання цього ватметра зображено на мал.4.

Кут повороту рухомої частини приладу пропорційний добутку струмів у котушках:

 
 


Але

 

 

де RPV — опір паралельної котушки та додаткового опору. Тоді

 
 

 


тобто кут повороту рухомої частини, а значить, і покази приладу бу­дуть пропорційні потужності, що витрачається в колі.

При вмиканні ватметра слід звертати увагу на початки послідов­ної та паралельної котушок, позначені зірочками. Це важлво тому, що зміна напряму струму в одній з котушок при неправильному при­єднанні їх спричинить відхилення стрілки в протилежний бік.

Для вимірювання потужності в колах змінного струму застосо­вуються ватметри електро- та феродинамічної, а також індукційної систем.

Будову приладу індукційної системи розглядали в минулій лабораторній роботі. Тут од­на котушка вмикається в коло послідовно, а друга — паралельно. Ватметр при цьому показує активну потужність змінного струму.

Ватметри виготовляються на номінальні струм 5 А і напругу 110 або 120 В. Якщо вимірювання потужності провадиться в колах, де струм і напруга перевищують ці значення, треба застосовувати вимі­рювальні трансформатори.

Розглянемо різні випадки вимірювання потужності трифазного струму

1. При чотирипровідній системі й рівномірному навантаженні фаз (мал. 5,а) досить виміряти потужність в одній фазі, а одержаний результат помножити на 3, бо потужність трифазної системи дорівнює сумі потужностей її трьох фаз.

 

2. При чотирипровідній системі, але нерівномірному навантаженні фаз (мал..5, б) треба виміряти потужність у кожній фазі окремим ватметром, після чого покази всіх трьох ватметрів додати.

 

       
   
 
 
Мал.5. Вимірювання потужності в колах змінного струму

 


3. При трипровідній системі з рівномірним або нерівномірним на­вантаженням фаз і з'єднанням струмоприймачів зіркою чи трикутни­ком (мал. 3,в)вимірювання потужності можна провадити двома звичайними одноелементними ватметрами чи одним двохелементним. У першому випадку струмові котушки обох ватметрів вмикають по­слідовно в будь-які дві фази; початки котушок напруги приєднують до тих фаз, в які вмикають відповідні струмові котушки, а кінці — до вільної фази через додаткові резистори Rд.

Щоб дістати активну потужність трифазного кола, покази ватмет­рів треба алгебричне підсумувати. Це значить, що коли стрілка одно­го з ватметрів відхилятиметься в протилежний бік, то кінці вольтметрової котушки в нього слід поміняти місцями, а його покази віднімати від показів першого ватметра.

Застосовуючи двохелементний ватметр, струмові котушки його вмикають послідовно в дві фази, початки котушок напруги приєдну­ють відповідно до тих самих фаз, а кінці — до вільної фази, як показа­но на мал. 3, в.

Алгебричне підсумовування обертаючих моментів обох елементів ватметра відбувається в самому приладі; тому на шкалі його відобра­жується виміряне значення активної потужності всього кола.

Вимірювання активної енергії змінного струму. Найбільш по­ширеним приладом для вимірювання активної енергії однофазного змінного струму є індукційний лічильник. Його будову показано на мал. 4.

Однофазний індукційний лічильник складається з таких основних частин: електромагніту 1, обмотка якого вмикається в коло послідов­но; електромагніту 2, обмотка якого приєднується до кола паралельно; алюмінієвого диска 3 на вертикальній осі; постійного магніту 4, потік якого, пронизує диск. Лічильник працює так: коли коло вмикається, то струм наванта­ження І1, проходячи по обмотці електромагніту 1, створює змінний магнітний потік Ф1 який замикається через диск й індукує в ньому вихровий струм Ів1 . Струм паралельної обмотки І2 створює змінний магнітний потік Ф2, який пронизує диск й індукує в ньому вихровий струм Ів2.

Як і в інших приладах індукційної системи, вихровий струм Ів1 взаємодіє з потоком Ф2, а вихровий струм Ів2 — з магнітним потоком Ф1 . Внаслідок цієї взаємодії виникає обертаючий момент, який повер­тає диск лічильника. При обертанні диска постійний магніт індукує в ньому вихровий струм, який, взаємодіючи з магнітним потоком по­стійного магніту, створює протидіючий момент.

Обертаючий момент приладу пропорційний добутку струмів в обох обмотках, тобто

 

Але струм I2 пропорційний напрузі мережі:

       
   
 
 

 


Тоді

 

Протидіючий момент приладу пропорційний частоті обертання диска

При рівномірній частоті обертання диска

М = Мпр,

тобто

 

або

Помноживши обидві частини останнього рівняння на час t, діста­немо

 
 


Ліва частина цього рівняння — це енергія, врахована лічильни­ком за час t, а права — число обертів диска за цей самий час.

Витрачена в колі й виміряна лічильником електрична енергія W пропорційна числу обертів n його диска. Стала лічильника визначаєть­ся так:

 

Основні параметри та характеристики (сталу лічильника, напругу, силу струму, частоту, клас точності, серійний номер, ГОСТ) знаходять з даних панелі лічильника мал.7

 
 

 

 


При приєднанні лічильника до електромережі необхідно чітко дотримуватись порядку включення фазного проводу. Цей провід необхідно приєднувати до затискача а. Нульовий провід з’єднується з затискачем в лічильника (мал.8). Для визначення фазного проводу використовують контрольну лампу.

Активну енергію трифазного струму при трипровідній системі мож­на виміряти двома однофазними індукційними лічильниками, ввімкне­ними так, як показано на мал.4. Створено лічильники активної енергії трифазного струму, що об'єднують в одному приладі два однофазних лічильники

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.