1. Ознайомитися з основними властивостями, що визначають зовнішній вигляд деревини (дод. 1).
2. Розглянути натуральні зразки різних порід деревини, ознайомитися з основними ознаками, що відрізняють породи деревини (дод. 2).
3. Визначити основні властивості за діагностичними ознаками породу деревини натуральних зразків і результати роботи записати в табл.2 (по 4 зразки).
4. Визначити, до якої групи порід деревини (хвойних чи листяних) належить кожний зразок деревини.
Таблиця 2
Ступінь видимості річного шару
Характер ранньої і пізньої деревини й різкість переходу
Наявність і характер судин
Характер і чисельність серцевинних променів
Наявність і чисельність смоляних ходів
Наявність і колір ядра
Колір й ширина заболоні
Найменування породи деревини
У деяких безядрових порід центральна частина стовбура темніша, внаслідок чого створюється враження, що ці породи мають ядро. Таке несправжнє ядро буває в берези, бука, клена, осики, вільхи.
Ядро утворюється за рахунок відмирання живих клітинок деревини, закупорювання водопровідних шляхів, відкладання дубильних речовин, смоли. Внаслідок цього змінюється колір деревини. Деревина ядра найбільш щільна, тверда, міцна і стійка. Заболонь – молодша порівняно з ядровою деревина. Ширина заболоні – різна, залежно від породи, умов проростання. В одних порід ядро утворюється на третій рік (тис, біла акація), в інших – на 30–35-й рік (сосна). Тому заболонь у тиса – вузька, а у сосни – широка. Деревина заболоні менш щільна, ніж ядро. Перехід від заболоні до ядра може бути різким (модрина, тис) або плавним (горіх грецький, кедр). У деревині, що росте, по заболоні проходить вода з мінеральними речовинами від кореня до листя.
На поперечному перерізі стовбура (рис. 1) видно концентричні шари, які розміщені навколо серцевини. Це щорічний приріст деревини – річні шари. На радіальному перерізі шари мають вигляд поздовжніх смуг, на тангентальному – хвилястих ліній.
Волога, повітря і поживні речовини у тілі дерева рухаються від середини стовбура до його зовнішніх шарів по дрібних радіальних каналах, які називають серцевинними променями (рис.1).
У різних перерізах стовбура серцевинні промені мають різний вигляд: у попередньому (торцевому) блискучі рисочки і кружечки 1, у тангентальному 2 і в радіальному 3 – рисочки, смужки та цяточки.
Кількість серцевинних променів залежить від породи дерева: у листяних порід серцевинних променів приблизно в 2–3 рази більше, ніж у хвойних.
Вода з розчиненими в ній речовинами від коріння до листя у дерев листяних порід поступає по капілярних судинах. Ці судини можна бачити навіть не озброєним оком у вигляді дрібних отворів на торцевому зрізі дуба, ясена, горіха та ін.
Рис. 1. Вигляд серцевинних променів у різних перерізах стовбура: 1 – поперечному, 2 – тангентальному, 3 – радіальному
У дерев деяких порід судини зосереджуються в ранній деревині, утворюючи своєрідні кільця, такі породи називають кільце- судинними. Породи, в яких судини розміщені безладно, називають розсіяносудинними. У деяких хвойних порід таких судин немає.
Характерною особливістю будови деревини хвойних порід є наявність смоляних ходів: дрібних каналів, утворених всередині деревини смолоутворювальними каналами.
Розрізняють смоляні ходи вертикальні та горизонтальні. Кількість і розмір їх залежить від породи деревини. У деревини сосни смоляні ходи крупні та численні, у модрини – дрібні й недуже численні. Смоляні ходи займають не великий об’єм деревини стовбура (0,2– 0,7%) і тому не мають значного впливу на її властивості.