Короткі теоретичні відомості. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторної роботи №4

Дослідження біофізичної системи керування з інгаляторним методом

Введення зовнішнього речовинного сигналу

з дисципліни: “Біологічні та фізіологічні системи керування”

Розробив: Загоруйко Л.В., к.т.н., доцент

^{(підпис) (П І Б, посада)}

Затверджено на засіданні кафедри ПМБА

протокол №___ від “___” _______200__р.

Зав. Каф. ПМБА __________ С.М. Злепко

Вінниця

Мета роботи: Отримати уявлення про особливості керуючих речовинних сигналів та їх вплив на функціонування біологічних систем, визначити особливості інгаляторного методу введення зовнішнього речовинного сигналу.

Короткі теоретичні відомості.

Інгаляторний спосіб введення речовинного сигналу в організм людини має досить багату і цікаву історію. На протязі тисяч років він виступав одним із атрибутів при проведенні різних культових обрядів (куріння, вдихання ароматичних речовин), наприклад, в країнах Близького Сходу, Китаї, Індії, Північної і Латинської Америки та інших. Даний метод широко застосовується жерцями, шаманами, священиками.

Його поширенню сприяли наступні причини:

1) простота введення (парова баня, дим, аерозоль, тощо) та порівняно малі об’єми діючої речовини (соті долі грама – одиниці грам);

2) порівняно з пероральним, швидкий прояв дії (одиниці - десятки хвилин);

3) пряма залежність кількості речовини від часу введення та концентрації (можливість більш плавного контролю та дозування).

Інгаляторний спосіб введення речовини на даний час широко використовується людством з наступною метою:

1) для підтримки процесу лікування та здійснення самого лікування ряду захворювань (запальні процеси системи дихання, травлення, тощо);

2) для профілактики ряду психічних розладів (нервові стреси);

3) шкідливого впливу на психіку та фізіологічні системи організму (вживання наркотичних речовин, галюциногенів, тютюнокуріння);

4) для зміні поведінки біологічних організмів або їх знищення (наприклад, гази нервово-паралітичної, сльозоточивої дії, пестициди, гербіциди, фунгіциди);

5) в якості датчика з інформативною метою:

а) наповнювачі, які застосовуються для контролю за витікання газів: метану, пропан-бутанових сумішей, тощо;

б) речовини – датчики, які реагують на зміну умов навколишнього середовища (підвищення температури, зміну вологості, тиску).

На даний час сформулювалась одна з наук, яка займається вивченням впливу речовин на організм людини і яка отримала назву “ароматерапія” (див. додаток).

Особливе місце серед речовинних керуючих сигналів знайшли наркотики.

До наркотиків відносять звичайно ті або інші речовини з наступних причин:

- спроможність викликати ейфорію (піднесений настрій) або, по крайній мірі, приємні суб’єктивні переживання;

- спроможність викликати залежність (психічну і/або фізичну) – є бажання знову і знову вживати наркотик;

- істотна шкода, якої завдають психічному і/або фізичному здоров’ю тих, хто вживає дані речовини;

- можливість широкого розповсюдження цих речовин серед населення;

- споживання означеної речовини не повинно бути традиційним в даному культурному середовищі (інакше – до наркотиків в першу чергу необхідно було б віднести тютюн і алкоголь).

Класифікація наркотиків (“Наркомания”: И.Н. Пятницкая, 1994):

1. Седативні (що заспокоюють) препарати, куди автор відносить опіативні наркотики і снотворні барбітуратної групи.

2. Препарати, що стимулюють – ефедрин, фенамін та інші.

3. Психоделічні препарати (це є препарати, що змінюють свідомість) – ЛСД, препарати коноплі та інші галюциногени.

Є й інша класифікація наркотиків, яка враховує територіальні особливості:

1. Похідні коноплі (наркотики, виготовлені з коноплі).

2. Опіативні наркотики (наркотики, виготовлені з маку або які діють подібним чином).

3. Снодійно-седативні наркотики.

4. Психостимулятори.

5. Галюциногени.

6. Летучі наркотичні діючі речовини (ЛНДР).

Снодійні препарати зараз зустрічаються тільки у вигляді офіційних препаратів, наприклад, таблеток. Не всі снодійні препарати є наркотиками в юридичному розумінні, але всі снодійні ліки здатні викликати залежність (звичайно, деякі з них дуже швидко – вони-то і включені в список ПККН) і можуть виявляти властивості наркотиків.

Найбільш небезпечними серед снодійних є похідні барбітурової кислоти (барбітурати) типу барбамілу, фенобарбіталу і т.д. Але і інші снодійні, навіть ті, що продаються в аптеках більш-менш вільно (феназинам, радедорм, реланіум, еленіум), при тривалому вживанні можуть породити проблеми – психічну і фізичну залежність. А це означає, що приймати таблетки хворому доведеться постійно і в наростаючій дозі.

Психостимулятори.

Психостимулятори – досить різнорідна група речовин, що мають об’єднуючу ознаку: в результаті їхнього вживання прискорюється темп мислення (при цьому судження стають поверхневими, не обдуманими). Частина препаратів цієї групи має також здатність спотворювати сприйняття навколишнього, а тому близько межують з галюциногенами. Існують психостимулятори рослинного походження (кока, ефедра, кола), однак у нас вони зустрічаються, в основному, у вигляді хімічних субстанцій (порошків) або таблеток.

1. Ефедрин – білий порошок з гірким смаком, кристалики якого мають подовжену форму. Може зустрічатися у вигляді розчину в ампулах з маркуванням “ефедрин”. Також ефедрин міститься в сумно відомому препараті “солутан” і в мазі “сунореф”.

2. Псевдоефедрин і ефедрон - похідні ефедрина. В чистому вигляді у нас не зустрічаються. Звичайно виробляються самими наркоманами безпосередньо перед вживанням з того, що перераховане пунктом вище (за допомогою марганцівки і оцтової кислоти). В цьому випадку вони мають вигляд прозорого розчину (жаргонна назва “біла”, “білий розчин”) з запахом оцту. Вводять внутрівенно.

3. Фенамін (вітчизняна назва) або амфетамін (міжнародна назва) – препарат, зустрічається як у вигляді таблеток, так і у вигляді порошку, може бути розфасований в капсули. Вживають його і всередину, і внутрівенно (що, звичайно, небезпечніше). Амфетамін і схожі на нього речовини можуть входити до складу “чудодійних препаратів на траві для схуднення” – будьте обережні!

4. “Екстазі”, “хтс” – група похідних амфетаміну (метилен-діокси-метамфетамін МДМА, метокси-метилен-диокси-метамфетамін ММДА і інші), для яких з рекламною метою придумано захоплююче ім’я “екстазі”. Зустрічаються у вигляді різнокольорових таблеток різної форми. Вживають їх тільки всередину.

5. Кокаїн – білий кристалічний порошок, зовні схожий на питну соду. Звичайно розводиться цукровою пудрою або тальком. Попадаючи на язик, викликає почуття оніміння (як новокаїн). Кокаїн звичайно вдихають (нюхають), інколи вводять внутрівенно, заздалегідь розвівши водою. Деякі похідні кокаїну нагрівають на фользі і вдихають дим, що утворився.

Галюциногени.

Більш точний термін – препарати, що змінюють свідомість, бо інколи вони не викликають галюцинацій, а викривляють самовідчуття наркомана і він сприймає зміненим не тільки навколишній світ, а й себе. В групу галюциногенів також входять дуже різні за хімічним складом продукти, деякі з них – з натуральних джерел. У наркоманів більшість галюциногенів носять назву “кислота” (по англійському “acid”).

1. Гриби виду Psilotsibum. Містять псилоцин і псилоцибін. На даний момент, очевидно, це один з найбільш розповсюджених галюциногенних препаратів в нашому регіоні. Доступні тільки в кінці літа. Виглядають як маленькі коричневі поганки на тонкій ніжці, шляпка має фіолетовий відтінок. Їхнє зображення часто зустрічається на парканах і в тролейбусах. Наркомани їдять їх жареними, вареними і сирими. Очевидно, вважають, що це – кращий із способів стати ідіотом.

2. ЛСД (діетиламід лізергінової кислоти) – “еталонний” галюциноген. Дуже токсичний препарат. ЛСД зустрічається у вигляді прозорого розчину, порошку і у вигляді різнокольорових марок, що нагадують поштові (їхня основа просочена розчином наркотику). ЛСД звичайно приймають всередину, а інші наркомани, буває вводять внутрівенно.

3. РСР (читається “пи-си-пи”, наші наркомани вимовляють інколи “пе-ес-пе”), він же фенциклідин. Зустрічається рідко, як і схожі з ним препарати, звичайно у вигляді порошку.

Поиск по сайту: