Мал. 1. Хроматичні кольори

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Г.КОРОЛЕНКА

ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра теорії та методики технологічної освіти

Лабораторна робота № 4

МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНЬОГО КОНСТРУЮВАННЯ ВИРОБІВ

По курсу «Методика трудового та професійного навчання» для студентів ІV курсу зі спеціальності «Трудове навчання»

ПОЛТАВА - 2ОО7

Мета: навчитися застосовувати в проектно-технологічній діяльності учнів методичні принципи і правила художнього конструювання

Оснащення: навчальні програми і підручники з трудового навчання учнів 5-7 класів, схема-проект, зразки-аналоги проектованого виробу.

ВСТУП

Художнє конструювання – це творчий процес і метод проектування виробів, які здійснюються у відповідності з вимогами технічної естетики.

Методика художнього конструювання залежить від призначення проектованого виробу, переваги в ньому ужиткових або естетичних вимог. Ужитковість і краса в різних предметах виступають в різних співвідношеннях.

Таблиця 1

Значення коефіцієнтів ваги „корисності” і красоти” в технічних побутових виробах

Співвідношення корисності і красоти в одному виробі повинно враховуватися під час проектування. У тих випадках, коли основне значення має „корисність” (верстати, прилади, ручний інструмент) повинен переважати функціональний підхід в проектуванні, але при збереженні композиційно стилевих вимог. Естетичність таких конструкцій породжується досконалістю конструкції, правильно організованою функцією. Таку красоту створює головним чином інженер.

Під час проектування виробів з переважанням в них „красоти” (сувеніри, вироби культурно-побутового призначення) зростає художній пошук форми, наслідування стилю і моди. Але при цьому не повинні відкидатися технічні фактори формоутворення.

Для різних виробів вказані умови виступають у різних поєднаннях і це вимагає в кожному конкретному випадку особливого підходу при розв’язанні задач проектування.

При проектуванні виробів слід враховувати вимоги ергономіки, яка вивчає умови для продуктивної праці і зручності для людини. Головною умовою продуктивної праці, зниження втоми людини є врахування індивідуальних особливостей будови тіла людини при проектуванні виробів. Людина є основою при нормуванні функціональних розмірів всього предметно-просторового середовища. Вимірюванням людського тіла займається антропометрія. Врахування антропометричних вимог необхідно в тих виробах, яких людина безпосередньо торкається. В інших предметах ці вимоги можуть враховуватися з відносною точністю, однак це стосується практично всього предметного світу.

Об’єкти проектування сприймаються людиною з допомогою органів відчуття, причому основний об’єм інформації зорово в різноманітті кольорів, які викликають різні стани і емоції. Колір – це відчуття в наслідок фізіологічної дії на сітчатку ока світлових хвиль. Кольори ділять на ахроматичні (від білого до чорного, включно сірі), хроматичні (кольори спектру: червоний, зелений, оранжевий, жовтий, голубий, синій, фіолетовий). В основі побудови кольорових композицій лежать кольорова адаптація і явище контрастів.

Кольорова адаптація визначається видом освітлення поверхні предмета. Сонячне освітлення дає найбільш правильне уявлення про кольорову поверхню. При штучному і сутінковому освітлені кольори сприймаються з різною інтенсивністю і спотворенням.

Кольорова адаптація і ступінь контрастів між фоном і предметом надають суттєвого впливу на сприйняття об’єму, форми і положення предмету у просторі.

Закон ахроматичного контрасту визначає зорове сприйняття різноманітних за світловою (насиченістю) тонів. Так насичені кольори сприймаються більш близькими. Виступаючими. А холодні, розбілені – більш віддаленими і відступаючими. Використовуючи особливості зорового сприйняття можна добитися уяви віддаленості предметів і оточуючого фону, а також зорово збільшити простів, або навпаки, зорово їх наблизити і звузити простір.

Зорове сприйняття різних кольорів визначається законом хроматичного контрасту. Суть закону хроматичного контрастутака:

- сприйняття кольорового об’єкту (пов’язане з особливостями нашого ока) залежить від оточення, в якому він знаходиться, тому, що кольори взаємно впливають один на одного;

- протилежні кольори спектра (в кольоровому колі) (рис. 1), по відношенню один до одного найбільш конкретні; розміщені поруч, вони взаємно підсилюють свою яскравість і насиченість;

- при сусідстві двох близьких за тоном кольорів, насиченість обох кольорів зменшується;

- ахроматичний тон на кольоровому фоні набуває кольорового відтінку, який контрастний (протилежний) до цього фону (наприклад сірий колір на червоному фоні набуває зеленуватого відтінку, на синьому – оранжевого; на зеленому – червоного).

Мал. 1. Хроматичні кольори

Згідно закону хроматичного контрасту можна прийняти кольори у їх співставленні, утворюючи ілюзію сприйняття тих кольорів, які у співставленні відсутні.

Сприйняття кольорових композицій пов’язано із впливом кольору на психіку. Теплі кольори (червоні, оранжеві, жовті) – збуджують, піднімають настрій. Холодні (голубий, синій, фіолетовий) – заспокоюють, пригнічують. Діти більш чутливі до кольорів, їх сприйняття до них більш гостріше, ніж у дорослих. Діти полюбляють яскраві і чисті кольори, віддаючи перевагу червоному, синьому, жовтому та кольорам. З віком привабливішими стають більш холодні кольори, а чистота і яскравість мають менше значення.

Особливістю художнього конструювання є те, що в процесі формоутворення кінцеве рішення приймається на підставі зв’язку форми з стандартністю, технологічністю виробу. Це завдання вирішується на підставі закономірностей композиції, які розкривають прийоми поєднання параметрів проектованого виробу. Теорія композиції ґрунтується на категоріях тектоніки і об’ємно-просторова структура.

Тектоніка – це побудова предмету, яка відображена у його формі і конструкції (навантаження, зусилля, маси). Конструкція повинна візуально висвітлювати роботу матеріалу. Якщо елементи конструкції навантажені це повинно знайти відображення у формі, а якщо не навантажені, їх не слід маскувати під працюючі. .

Навчання учнів 7 класу об’ємному проектуванню передбачає розкриття взаємодії елементів форми між собою і простором, що визначає об’ємно просторову структуру(відкриті, закриті, щільність матеріалу в конструкції). Тектоніка і об’ємно-просторова структура пов’язані із визначенням композиції виробу композиції виробу на підставі його тектонічної основи. Високого рівня композиції можна досягнути лише за умови вникнення в саму сутність конструкції. Тому робота над формою повинна починатися паралельно з виявленням технічної структури і компоновки виробу.

Поиск по сайту: