Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Технологічні основи вирощування лососевих риб



Форелеві гос­подарства, як правило, невеликі за площею. За ступенем завершеності виробництва їх розділяють на повносистемні і неповносистемні. Повносистемні працюють з дворічним оборотом, але щоб форель досягла маси 800-1000 г, по­трібний 3-4-річний оборот вирощування.

Основною умовою для створення холодноводного госпо­дарства є наявність джерела водопостачання, здатного за­довольнити біологічні вимоги об'єкта рибництва. Для жив­лення водою форелевих рибницьких господарств використовують джерела, струмки, річки, озера, водосховища і грунтові води. Грунтові води мають постійну температуру, вільні від забруднення і паразитів і є добрим джерелом для циркуляційних установок.

Потужність водного джерела визначає можливий вихід продукції. Витрати води визначають за площею виробни­чого підприємства чи за одержуваною продукцією. Для тра­диційних ставів потрібна 2—5-разова зміна води за добу. У басейнах при щільності посадки від 50 до 100 кг/м3 по­трібна 5—10-разова зміна води за годину.

До складу повносистемного господарства входять роз­плідник і стави для вирощування товарної риби. Розплід­ник включає садки чи басейни для тимчасового утримання плідників у переднерестовий період, інкубаційний цех і ба­сейни, лотки і вирощувальні стави для вирощування моло­ді, а також стави для утримання маточного і ремонтного стада.

При інтенсивному використанні ставів для утримання і годівлі форелі їх природна кормова база не має значення. Вирішальним фактором для визначення щільності посадки є зміна води. Ширина ставу може коливатись від 4 до 12 м, довжина — від 20 до 50, глибина не повинна перевищувати 1,2м.

Для високоінтенсивного промислового розведення форе­лі використовують басейни, які мають суттєві переваги пе­ред земляними ставами, оскільки їх зручніше експлуату­вати. Для будівництва басейнів використовують бетон, склопластик та інші матеріали. Вони можуть бути прямо­кутними, круглими чи іншої форми (жолоби, силоси).

Для водопостачання ставових чи басейнових господарств використовують відкриті канали чи трубопроводи, вони повинні бути добре контрольованими і надійними в роботі. Споруди для вилову можна централізувати для групи ставів чи басейнів. Подача і скидання води повинні бути для кожного ставу (басейну) незалежними.

Планування форелевих господарств повинне передба­чати максимальну механізацію і автоматизацію всіх вироб­ничих процесів. Так, доцільно розміщували басейни для переднерестового утримання плідників, інкубаційно-маль­ковий цех, кормокухню і холодильник в одному приміщенні. В інкубаційному цеху чи поряд з ним під навісом потріб­но розміщувати басейни для підрощування молоді, а по­ряд— вирощувальні, потім нагульні стави. Ремонтні і ма­точні стави потрібно будувати поряд з інкубаційно-маль­ковим цехом.

При оборотному водопостачанні господарства обладну­ють відстійниками, додатковими фільтрами, насосами для перекачування води, аераторами і оксигенерато­рами.

Нові можливості відкриває вирощування форелі у сад­ках і басейнах з використанням теплих скидних енергетич­них і промислових об'єктів. У літній період у таких госпо­дарствах вирощують теплолюбних риб, а в осінньо-зимовий період — форель. При температурі води взимку від 5 до 20 °С райдужна форель інтенсивно росте і досягає товарної маси за 12 міс замість звичайних 18—ЗО міс. Вона здатна витримувати підвищену солоність води, причому чим стар­ша риба, тим більшу солоність вона витримує. Річняки витримують солоність до 20 %. Більше того, у солоній воді обмін речовин у форелі підвищується і вона росте швидше, ніж у прісній, тому в нагульних форелевих морських сад­кових господарствах дволітня форель масою 120—150 г, пе­ресаджена з прісноводних розплідників у морські садки, досягає за рік вирощування маси 1 кг.

Таким чином, форелеві господарства різноманітні за технологією виробництва, будовою, характером викорис­товуваних водойм. Ми зупинимось на форелевому гос­подарстві з використанням прісної води і застосуванням інтенсивної технології.

Підготовка і утримання плідників. Маточне стадо фо­релі складається з самок у віці 4—6 років масою 800— 3000 г і самців у віці 3—5 років масою 500—1500 г. Спів­відношення самців і самок становить 1:3—4, резерв са­мок — до 50 %, самців — до 10 % стада плідників.

Періодично частину плідників треба вибраковувати за віком, а для їх заміни слід мати таке ж поголів'я ремонт­ного молодняка у віці 2—3 роки. Щорічне вибракування становить 25—30 %. При переведенні ремонтного молодняка у маточне стадо риб оцінюють за масою, екстер'єрними показниками, за якістю ікри й молочка. До моменту пере­ведення у маточне стадо самки повинні мати масу не мен­ше 800 г, а самці — 500 г.

Формування ремонтного стада починають від ікри, одер­жаної від самок середнього віку з добрим екстер'єром, чіт­ко вираженими статевими ознаками. Діаметр ікринок по­винен бути не менше 4—5 мм, маса — 60—80 мг.

Ікру слід осіменяти сумішшю сперми від 3—4 - річних самців. Для уникнення інбридингу в господарстві доцільно мати дві племінні групи плідників, що дозволить про­водити дволінійне промислове схрещування. Співвідношен­ня самців і самок становить 1 : 4—10. У великих господар­ствах для гарантії утримують на 10—15 % плідників біль­ше, ніж потрібно.

Плідників утримують у ставах і басейнах площею 150-160 м2 із співвідношенням сторін 1:5—10, з максимальною глибиною 2 м і рівнем води не менше 1 м. Щільність по­садки плідників і ремонтного молодняка залежить від гід­рологічних умов і від годівлі. При добрій якості води і її забезпеченості щільність посадки плідників масою 2—3 кг становить до 30 шт/100 м2, масою 1—2 кг — до 100 шт/100 м2. Щільність посадки ремонтного молодняка (серед­ня маса 400—600 г) становить до 10 шт/м2. При викорис­танні спеціальних гранульованих кормів щільність посад­ки плідників можна збільшити до 5 шт/м2, ремонту — до 20 шт/м3. Велике значення при цьому надається контролю за умовами середовища.

У період донерестового нагулу плідників оптимальна температура води— 12—16 °С. У цей час слід дуже ретель­но стежити за санітарним станом ставів і газовим режи­мом. Здоров'я риб та їх ріст потрібно контролювати щомі­сячно шляхом контрольних оглядів і зважувань. Приріст за сезон повинен становити 400—500 г.

За 1,5—2 міс до завершення статевого дозрівання плід­ників і ремонтну групу, яка дозріває у поточному році, пе­реводять у бетоновані стави чи басейни площею до 100 м2 із співвідношенням сторін 1 : 10—20, глибиною до 1 м. У басейнах повинна бути передбачена можливість розділення їх на відсіки площею по 20—30 м2 за допомогою поперечних перегородок.. Витрати води повинні бути в ме­жах 3 л/хв на 1 кг маси плідників, водообмін — за 20 хв, оптимальна температура — 6—12 °С, вміст розчиненого кисню— 10—12 мг/л.

Строки настання статевої зрілості залежать від спадко­вих особливостей плідників і умов навколишнього середо­вища. У числі останніх найбільшу роль відіграє освітле­ність, температура і течія води. У райдужної форелі ста­тева зрілість настає тим швидше, чим коротший період з денним освітленням. Прискорити дозрівання риб можна також підвищуючи температуру води і застосовуючи гіпофізарні ін'єкції. Сприятливо впливає на дозрівання стате­вих продуктів і посилення течії води.

У переднерестовий період плідників слід добре годувати і контролювати дозрівання статевих продуктів. За 2—З тижні до початку нересту (період нересту з січня по бере­зень) плідників і ремонтну групу сортують за статевими ознаками і розміщують в окремі відсіки ставу чи в басейни. Щільність посадки залежить від водообміну і становить 20—25 шт/м2 при 20-хвилинному водообміні і 40—45 шт/м2 при 12-хвилинному водообміні.

Для визначення зрілості статевих продуктів рибу періо­дично відловлюють і оглядають. Зріла ікра переміщується у черевній порожнині і при погладжуванні черевця чи ви­гинанні тіла вільно виходить з генітального отвору. При масовому дозріванні контролюють 2—3 рази на тиждень. За результатами огляду самок ділять на 3 групи і розмі­щують в окремі місткості: зрілих (з ікрою, що виділяється), близьких до дозрівання (з м'яким черевцем, ікра не виділя­ється) і далеких до дозрівання (з тугим черевцем). Від зрі­лих самок ікру звичайно беруть у той же чи наступний день; самок, близьких до дозрівання, слід повторно перевірити через 3—5 діб, далеких до дозрівання — через 6—10 діб. Самці дозрівають раніше від самок і небезпека перезріван­ня їх невелика, тому вони не потребують спеціального кон­тролю.

Відбір плідників. При відборі плідників звертають увагу перш за все на масу тіла і зовнішні ознаки: форму тіла, розвиток м'язів, забарвлення. Особливу увагу звертають на хвостову частину тіла — вона повинна бути досить м'я­систою і округлою. Вибраковують виснажених, хворих і травмованих риб з викривленням хребта, з катарактою очей, недорозвиненими зябровими кришками. Враховують вплив віку та індивідуальних особливостей (маси, розмі­ру) на якість статевих продуктів, життєздатність потомства, особливо на ранніх етапах онтогенезу. Найбільш якісну ікру продукують самки у віці 4—6 років, сперму — самці у віці 3—5 років. Потомство, одержане від самок, які не­рестяться вперше, та від старих відзначається низькою життєздатністю.

При формуванні племінного стада плідників застосо­вується масовий відбір. Його проводять серед річняків і дворічок. Після першого року залишають на плем'я від 20 до 60 % загальної кількості вирощуваних риб. У дворічно­му віці проводять більш жорсткий відбір, при якому за­лишають не більше 5—10 %. Серед риб трирічного і чо­тирирічного віку проводять коригуючий відбір — вибрако­вують лише особин, які мають вади.

Ікру і сперму від форе­лі одержують шляхом відціджування і за допомогою наркозу. Для анестезування плідників застосовують хінальдин та інші речовини у концентрації 1:10000—50000. Риб опу­скають у розчин на 1 хв. (наркоз перестає діяти через 5— 7 хв. після занурення у воду), потім їх споліскують чистою водою і протирають сухою м'якою тканиною. В один таз збирають ікру від 5—8 самок і змішують з молочком, взя­тим від 3—5 самців. Час відціджування статевих продуктів до їх змішування не повинен перевищувати 10 хв. Існує метод одержання ікри за допомогою стиснутого повітря, при якому ікринки залишаються чистими і знижується не­безпека зціджування незрілих ікринок.

При розмноженні форелі застосовують сухий чи напів­сухий спосіб осіменіння ікри. При сухому способі ікру і сперму ретельно перемішують, потім приливають воду (до покриття ікри) і знову перемішують. Після цього через 5—10 хв спокою починають відмивати ікру від порожнинної рідини, і залишків сперми. Ікру після промивання залиша­ють у тих же тазах у спокої на 2—3 год для набрякання. У цей період необхідно забезпечити слабку проточність води. При напівсухому способі до ікри доливають сперму, розведену водою безпосередньо перед осіменінням і відра­зу ж приступають до перемішування статевих продуктів.

При інкубації ікри необхідно контро­лювати вміст кисню, температуру, освітленість і уникати механічних впливів.

Інкубацію здійснюють в апаратах горизонтального і вертикального типів. В апараті першої групи рамки з ік­рою розміщуються послідовно у горизонтальній площині, другої — у вертикальній. Найбільш поширені у форелевих господарствах лоткові апарати системи Аткінса, Шустера і ропшинські. На 1 м2 інкубатора розміщується до 45—60 тис. ікринок форелі. Апарати вертикального типу з'яви­лись пізніше. Вони більш економічні за використанням води і площі — на 1 м2 інкубатора розміщується до 600 тис. ікринок.

Для інкубації ікри форелі використовують і апарати Вейса. При об'ємі 8 л в одному апараті можна інкубувати 30—40 тис. ікринок. Витрати води становлять спочатку 30 мл/с, а у другій половині інкубації — 50—100 мл/с. Застосовують апарати і більшої місткості — до 80 л. Вони можуть вміщувати 500—750 тис. ікринок.

В інкубаційні апарати подають чисту воду, яка не міс­тить домішок, з температурою 6—10 °С. Вміст розчиненого кисню не повинен бути нижче 7 мг/л. З підвищенням тем­ператури швидкість ембріонального розвитку збільшується, а виживання ембріонів знижується. Ікра форелі у процесі ембріогенезу чутлива до впливу світла. Ця чутливість збіль­шується після запліднення до стадії пігментації очей, а потім знижується, тому ікру і вільні ембріони треба утри­мувати в темноті.

Механічні впливи особливо небезпечні у першій поло­вині інкубації. Тому на початку інкубації слід особливо обережно поводитись з ікрою. У кінцевій стадії, до настан­ня пігментації очей до викльову, ікра більш життєстійка, у цей період її можна перевозити.

Під час інкубації з апаратів слід видаляти мертву ік­ру сифоном чи піпеткою.

З метою запобігання ураженню ікри сапролегнією про­водять її профілактичну обробку на початку інкубації і по­тім на стадії початку пігментації очей розчином формаліну в концентрації 1 : 2000, хлораміну— 1:30000 і малахіто­вою зеленого— 1:150000 при експозиції 10 хв. Починаючи з стадії пігментації очей і до початку викльову ембріонів обробку проводять 1—2 рази на тиждень.

Загальний розвиток ікри райдужної форелі від закла­дання до викльову при температурі 6 °С триває в серед­ньому 61 добу (366 градусо-днів), при 12 °С — 26 діб (312 градусо-днів). При добрій якості ікри і сперми та оптимальних умовах ембріонального розвитку відхід у процесі інкубації не перевищує 10-20%.

Утримання личинок і вирощування мальків. Залежновідконструкції інкубаційного апарата викльов ембріонів відбувається безпосередньо в апараті або ікру у переддень викльову переносять у лотки і басейни. Після завершення викльову ембріонів, який триває 5—7 діб при температурі не вище 12 °С, рекомендується температуру підвищити до 14 °С, що сприяє швидшому розсмоктуванню жовткового мішка і прискорює перехід на змішане живлення. Вільних ембріонів утримують в лотках інкубаційного апарата чи басейну.

Щільність посадки вільних ембріонів в основному зале­жить від якості та кількості наявної води. На початку під­рощування вона становить 100 тис. шт/м3. Потім у міру росту личинок її зменшують до 30—25 тис. шт/м3. Вільним ембріонам притаманний негативний фототаксис, тому лотки і басейни необхідно закривати кришками.

Після переходу личинок на змішане живлення, як тільки жовтковий мішок розсмоктується на 1/2-2/3, слід правильно організувати годівлю. Розмір корму залежить від величини молоді — корм повинен бути їй доступним. Кіль­кість корму визначають за кормовою таблицею. Годувати личинок і мальків слід через 30—60 хв протягом 12 год щоденно .

Мальків вирощують у прямокутних чи квадратних ба­сейнах. Успішне вирощування визначається значною мірою гідрологічним режимом, у першу чергу інтенсивністю водо­обміну. Оптимальна температура води 14—18 °С, вміст кисню повинен бути не нижче 7 мг/л.

Вирощування цьогорічок. На цій стадії розвитку форель можна вирощувати в басейнах, ставах і садках. Найбільш доцільний інтенсивний метод вирощування в басейнах. За­лежно від водного режиму допустима щільність посадки форелі масою 1 г від 2 до 5 тис. екз. на 1 м3. Витрати води становлять 35—50 л/хв на 1000 риб.

При вирощуванні цьогорічок у ставах слід враховува­ти, що витрати води в них значно менші, ніж у басейнах, тому менша і щільність посадки риб. При 2-3-разовій змі­ні води за годину щільність посадки можлива 600— 750 шт/м3.

При вирощуванні риби в садках, виготовлених із син­тетичної делі чи металевої сітки, розмір чарунок залежить від маси риби, а щільність посадки не повинна перевищу­вати 800 шт/м3. У процесі вирощування цьогорічок треба 2—3 рази за сезон їх сортувати і при необхідності обробля­ти у профілактичних ваннах. За 120—150 діб вирощування цьогорічки досягають маси в середньому близько 20 г. Від­хід за цей період становить 20—25 %.

Восени цьогорічок розміщують у стави, садки і басейни з теплими водами ДРЕС на зимівлю.

Одержання товарної продукції. Вирощувати товарну форель можна в ставах, садках і басейнах. Щільність по­садки в басейнах становить 300—350 шт/м3, а зміна води повинна бути кожні 10—15 хв. Продукція за таких умов становитиме 75 кг/м3. При вирощуванні форелі в ставах щільність зменшують до 150—250 шт/м3. У садках при тем­пературі води не вище 20 °С і вмісті кисню не менше 7 мг/л щільність посадки повинна бути у межах 100—250 шт/м3.

У процесі вирощування рибу слід регулярно годувати, не менше двох разів за сезон сортувати дволіток на дві різні групи, постійно спостерігати за санітарно-гігієнічним станом рибницьких місткостей і вирощуваною фореллю. При дотриманні всіх технологічних вимог маса дволіток за 120—150 діб вирощування досягає 200—250 г, рибопродукція у басейнах становить 50—75 кг/м3, у садках — 30- 50, в ставах — 20-35 кг/м3. Відхід не повинен перевищу­вати 10 %.

Нормування годівлі лососевих риб. Лососеві риби - холодноводні й відносяться до хижаків, яким необхідні повноцінні корми з високим вмістом протеїну, аміно­кислот, енергії, жиру, вітамінів, мінеральних речовин.

Спочатку при організації вирощування лососевих, особливо фо­релі, використовували пастоподібні кормові суміші, які виготовля­ли з подрібнених боєнських відходів, малоцінної риби і рослинних компонентів. Суміш перемішували, заливали водою і у вигляді гус­тої маси згодовували рибі.

З переходом на інтенсивне вирощування лососевих риб в ста­вах, садках і басейнах була встановлена їх потреба в поживних речовинах, розроблено склад сухих гранульованих комбікормів та норми їх згодовування. В годівлі лососевих риб використо­вується два види гранульованих комбікормів — стартові і продукційні, які виготовляються комбікормовими заводами у вигляді гранул різних розмірів.

Вирощувати форель до товарної маси можна в ставах, садках, басейнах з використанням звичайної і солоної води, а також підігрітої електростанціями. Основною вимогою при вирощуванні форелі в будь-якій воді є годівля повноцінними комбікор­мами і кормовими сумішами згідно норми.

Для вирощування форелі різних вікових груп заводи виготов­ляють сухі гранульовані комбікорми, а пастоподібні кормові суміші готують безпосередньо в рибних господарствах перед по­чатком годівлі.

Нормування і техніка згодовування кормів форелі прово­диться з урахуванням стадії розвитку: личинки, мальки, цьо­голітки, однолітки, товарні дволітки і плідники. При недос­татній або неповноцінній годівлі форелі вирощування її є не­рентабельним.

Годівля форелі штучно виготовленими кормами починається тоді, коли жовтковий мішок розсмоктується на 2/3 його об'єму. В цей період розмір крупки повинен відповідати масі риби і розміру ротового отвору. Кількість годувань повинна бути 10-12 разів за світлий час доби. Із зоопланктону використовують дрібні форми ракоподібних або кормову суміш, що складається із свіжої селезінки, рибного борошна, пшеничного борошна, фосфатидів, кормових дріжджів, вітамінно-мінеральних преміксів або окремих вітамінів і мінеральних солей.

Після повного розсмоктування жовткового мішка личинкам згодовують сухі комбікорми у вигляді дрібних гранул або крихт відповідних розмірів. Денну норму сухих комбікормів роздають 10 разів рівними частинами. Пастоподібні суміші намазують на спеціально виготовлені годівниці 4-6 разів на день.

Цьоголіток вирощують на сухих гранульованих комбікормах і пастоподібних кормових сумішах. Корми для їх вирощування по­винні бути більш калорійними, ніж для мальків. Кількість году­вань сухими гранульованими комбікормами - 6-10 разів на день, пастоподібними - 3-4 рази.

Годівлю одноліток і дволіток форелі проводять сухими гра­нульованими комбікормами з різним розміром гранул і пасто­подібними кормовими сумішами. Сухі комбікорми згодовуються 3-4 рази на день, пастоподібні - 3 рази.

Добові норми сухих гранульованих комбікормів для вирощу­вання личинок, мальків, цьоголіток, товарної форелі розрахову­ються залежно від температури, маси тіла і поживності комбікормів.

Разом із сухими гранульованими комбікормами безпосе­редньо в господарствах виготовляють пастоподібні кормові суміші у вигляді густого тіста. Виготовлені пастоподібні кормові суміші рекомендується згодовувати форелі.

Нормування годівлі плідників і ремонту форелі. Для отримання життєстійкої молоді форелі і з метою подаль­шого її вирощування до товарної маси необхідно особливу увагу приділяти вирощуванню плідників форелі.

Підготовку плідників форелі (самок і самців) до наступного се­зону, так само як і коропа, починають після проведення нересту. В цей період необхідно згодовувати рибі сухі гранульовані комбікор­ми або пастоподібні кормові суміші, виготовлені в господарствах. Сухі гранульовані комбікорми відповідних розмірів гранул і круп­ки виготовляють комбікормові заводи. Добовий раціон визначають за нормами, які вказані в таблицях.

При виготовленні пастоподібних кормових сумішей рекомен­дується використовувати яловичу селезінку, малоцінну і смітну рибу, сухі компоненти тваринного, рослинного і мікробіологічного походження, премікси та дотримуватися їх потреби в поживних речовинах згідно норми.

Добовий раціон для форелі масою 300-1000 г при температурі води 5-20°С становить 2-4%, масою більше 1000 г - 2-3 % від її маси.

За рекомендаціями О.М. Канід'єва при утриманні плідників у прісній воді за місяць до нересту кількість згодованого корму зменшують до 0,5-1,5% від їх маси. Перед нерестом годівля плідників припиняється і вони харчуються тільки природною їжею. При утриманні плідників форелі в солоній воді за три місяці до нересту доза корму зменшується до 0,5-1,0 % від маси тіла. За 1,5 місяці годівля припиняють і плідники споживають лише природний корм.

Рекомендовано в став, де утримуються плідники і ремонт фо­релі, випускати дрібну рибу, молюсків, креветок, гамарусів, жаб.

Одним з основних рибницьких показників, який впливає на собівартість продукції в товарному форелівництві є кількість витрачених сухих гранульованих комбікормів і пастоподібних кормових сумішей. Вона впливає на приріст маси при вирощу­ванні риби в різних умовах утримання: ставах, садках і басейнах.

На витрати кормів на приріст маси впливає в основному зба­лансованість комбікормів за вмістом поживних речовин. Сухі комбікорми знижують витрати корму на приріст маси форелі, а пастоподібні з великою кількістю вологи - підвищують. Витрати корму можуть зростати внаслідок несприятливого температур­ного і кисневого режимів, слабої проточності води, більшої, ніж нормативна, щільності посадки риб на вирощування та від втрат корму. Необхідно, щоб форель при кожній роздачі корму поїдала його повністю. Сухий корм, не слід роздавати суцільною масою в одному місці. Якщо форель на згодований корм йде не активно, годівлю необхідно припинити і встановити причину.

Один із способів контролю за ростом форелі - регулярно про­водити контрольні лови і порівнювати їх з нормою.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.