Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Конституційне право Республіки Куба





 


вітлених у Конституції. Референдум призначає сама Національна Асамблея народної влади (п. "а" ст. 73, ст. 141 );

б) на розсуд самої Національної Асамблеї народної влади. У цьому випадку Державна Рада приймає протягом трьох днів розпорядження, необхідні для проведення референдуму, у тому числі призначає Національну виборчу комісію. Під час проведення референдуму відповідним чином діють норми Виборчого закону.

Національна Асамблея народної влади виконує інші повноваження, що надаються їй Конституцією.

Ефективність роботи вищого представницького органу значною мірою залежить від діяльності допоміжних органів, якими є постійні та тимчасові комісії.

Регламент Національної Асамблеї народної влади від 18 липня 1977 року (статті 20—40) закріплює принцип утворення комісій по галузях виробництва і послуг чи по сферах діяльності та їх повноваження. Вони сприяють Національній Асамблеї народної влади і Державній Раді у виконанні нагляду за державними та адміністративними органами, в підготовці законопроектів і рішень, а також висловлюють думку про проекти законів, які направлені комісіям на їх розгляд, вивчають питання, які їм доручено.

Конституція та розділ XIII Регламенту Національної Асамблеї народної влади закріпляють правове становище депутатів Асамблеї. Зокрема, вони виконують свої депутатські повноваження без відриву від основної роботи; звітують про свою працю перед виборцями і перед Національною Асамблеєю народної влади, коли вона цього зажадає. Конституція закріплює принцип імперативного мандату (ст. 83).

Конституційний контроль.Перевірка конституційнос-ті законів та інших нормативних актів згідно з Основним законом Республіки Куба від 7 лютого 1959 року була покладена на одну з Палат Верховного Суду — Палату конституційних та соціальних гарантій. Головою цієї палати був Голова Верховного суду. Право звернення в Палату конституційних і соціальних гарантій належало Президентові Республіки, членам Ради Міністрів, уповноваженим провінцій і муніципалітетів, суддям і судам, прокуратурі, фізичним та юридичним особам, якщо вони вважали такий акт неконституційним.


Питання про неконституційність законів, декретів-зако-нів fa інших нормативних актів розглядали суди і судді. Якщо нормативний акт визнавався неконституційним, то суд або суддя припиняв його дію і передавав його на розгляд Палати, рішення якої було остаточним.

Конституція Республіки Куба 1976 року скасувала Палату конституційних і соціальних гарантій і передала рішення питання про конституційність нормативних актів безпосередньо до Національної Асамблеї народної влади.

Відповідно до п. "в" ст. 73 Національна Асамблея народної влади приймає рішення про конституційність законів, декретів-законів, декретів та інших нормативних актів.

Регламент Національної Асамблеї народної влади від 18 липня 1977 року закріплює коло суб'єктів, яким надається право внесення питання про конституційність нормативних актів. Це Державна Рада, Виконавчий Комітет Ради Міністрів, депутати, місцеві органи народної влади, Народний Верховний Суд, Генеральна прокуратура республіки, а також не менш як 25 кубинських громадян.

Питання про конституційність має бути викладено письмово і направлено до Асамблеї через Голову. Після розгляду цього листа комісією з конституційних та юридичних питань воно включається до порядку денного засідання Національної Асамблеї народної влади. Асамблея приймає рішення, що заява про неконституційність не мала місця в дійсності або — рішення, в якому оголошується неконституційність закону, декрету-закону, декрету, загального акту.

Серед перерахованих в п. "в" ст. 73 об'єктів конституційного контролю немає законів, які приймаються референдумом. Це свідчить про те, що ці закони не можуть бути об'єктом перегляду Національною Асамблеєю народної влади. Вони можуть бути скасовані повністю або частково тільки всенародним волевиявленням.

Таким чином, Національна Асамблея народної влади безпосередньо здійснює конституційний контроль поруч з іншими своїми повноваженнями.

Політичну форму контролю здійснюють Державна Рада, Рада Міністрів і провінціальні асамблеї народної влади. Так, Державна Рада припиняє акти Ради Міністрів, рішення і розпорядження місцевих Асамблей народної влади, які не відповідають Конституції або законам, або торкаються інте-


500


Глава 26


Конституційне право Республіки Куба


501


 


ресів інших місцевостей, або загальних інтересів країни і інформує про це Національну Асамблею народної влади. Таке саме право має Державна Рада відносно рішень розпоряджень виконавчих комітетів місцевих органів влади (пункти "с", "т" ст. 88).

Рада Міністрів відкликає і оголошує недійсними розпорядження міністрів, керівників центральних адміністративних органів і адміністративних управлінь місцевих органів народної влади, якщо ці акти суперечать нормам, прийнятим вищими державними органами; вносить пропозицію до Національної Асамблеї народної влади про відкликання або до Державної Ради про припинення рішень і розпоряджень асамблей місцевих органів народної влади, які суперечать законам та іншим діючим нормативним актам або торкаються інтересів інших місцевостей чи спільних інтересів країни (пункти "р", "с" ст. 96).

Політичний контроль за конституційністю та законністю здійснюють місцеві органи народної влади, які відкликають або змінюють, залежно від обставин, постановил розпорядження підпорядкованих їм органів, якщо ці рішення суперечать Конституції, законам, декретам-законам, декретам-резолюціям вищих органів державної влади (п. "в" ст. 105).

Державна Рада. Як вже було зазначено, Конституція закріпила новий для Республіки Інститут — Державну Раду. Утворення Державної Ради зумовлено сесійним порядком діяльності Національної Асамблеї народної влади та необхідністю постійного виконання функцій вищої державної влади.

Принципи утворення, склад, повноваження та деякі інші питання діяльності передбачені Конституцією, Виборчим законом від 7 липня 1976 року та Регламентом Національної Асамблеї народної влади від 17 липня 1977 року. Національна Асамблея народної влади обирає з числа своїх депутатів Державну Раду. Остання складається з Голови, Першого заступника Голови, п'яти заступників Голови, Секретаря та ще 23 членів (ст. 72 Конституції). Вибори Державної Ради відбуваються засобом, який визначено Національною Асамблеєю народної влади. Згідно з її Регламентом для обрання Державної Ради утворюється комісія, яка пропонує список кандидатів на посади у Державну Раду. Депутати мають право цілком або частково вносити зміни до запропонованого списку, заміняти окремих кандидатів.


Обрання складу Державної Ради відбувається таємним голосуванням депутатів Національної Асамблеї народної влади, але вона продовжує діяти до обрання новим складом Національної Асамблеї народної влади своєї Державної Ради.

Функції членів Державної Ради припиняються внаслідок відставки, хвороби, яка не дозволяє виконувати їм свої обов'язки, відкликання, закінчення строку, на який вони були обрані, смерті або за будь-яких інших обгрунтованих обставин.

Державна Рада є органом Національної Асамблеї народної влади, яка представляє її в період між сесіями, виконує її рішення і здійснює інші функції, надані їй Конституцією. Вона має колегіальний характер діяльності і здійснює верховне представництво кубинської держави у внутрішніх справах і зовнішніх відношеннях.

Компетенцію Державної Ради закріплюють Конституція та інші закони.

Як орган Національної Асамблеї народної влади Державна Рада призначає чергові вибори до Національної Асамблеї, видає розпорядження, які необхідні для проведення референдуму, якщо Національна Асамблея народної влади прийняло про це рішення; утворює Національну виборчу комісію; приймає рішення щодо проведення позачергових сесій Національної Асамблеї народної влади; дає в необхідних випадках тлумачення діючих законів; в період між сесіями Національна Асамблея народної влади приймає декрети-закони. Ці декрети-закони займають щабель, нижчий від законів Національної Асамблеї народної влади, і вони повинні відповідати Конституції та законам.

До речі, тільки в деяких випадках Державна Рада повідомляє Національну Асамблею народної влади про прийняті нею рішення. Конституція передбачає відкликання Національною Асамблеєю народної влади повністю або частково декретів-законів, але не жадає, щоб вони обов'язково пере-ддвалися на її затвердження.

Державна Рада оголошує загальну мобілізацію, коли цього вимагають інтереси оборони країни, оголошує війну в разі воєнної агресії та укладає мир, коли її Національна Асамблея народної влади не може бути терміново скликана на засідання.



Глава 26


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.