Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Вищі органи державної влади. Національний конгрес.Статус бразильського парламенту — Національного конгресу —



Національний конгрес.Статус бразильського парламенту — Національного конгресу — визначено в главі 1 "Про законодавчу владу" розділу IV Конституції країни.

Національний конгрес складається з двох палат: Палати депутатів (513 осіб), яка є органом загальнонаціонального представництва, і Федеральний сенат (81 сенатор) — палата представництва суб'єктів федерації.

Нижня палата Національного конгресу — Палата депутатів обирається терміном на чотири роки за пропорційною виборчою системою, і на відміну від США, у відповідності до Конституції Бразилії, у виборах бере участь населення федеральної території і федерального округу на рівних підставах. У результаті використання пропорційної системи виборів у палаті депутатів представлені кілька партій, більшість з яких має невелике представництво. Однак, слід зауважити, що така роздрібненість при даній формі правління об'єктивно послаблює Парламент і посилює владу Президента.

Сенат складається з представників штатів і федерального округу, сенаторів і їх заступників (по три сенатори і по два заступники кожного сенатора). Території в сенаті не повинні бути представлені.

Правове положення депутатів, сенаторів та їхніх заступників відповідає принципам парламентаризму (вільний мандат, імунітет, індемнітет). Судити членів Парламенту за скоєні злочини може тільки Верховний федеральний суд, під час війни їх можна призивати в армію, але тільки з дозволу відповідної палати, депутатам і сенаторам, а також їхнім заступникам заборонено займатися комерційною діяльністю, вони не мають права поєднувати свій пост з посадою міністра, губернатора, секретаря штату, префекта федерального округу. Член Парламенту Бразилії отримує за свою роботу зарплатню в розмірі 150 тис. дол. США на рік.

Кожна палата створює свої керівні та внутрішні органи, приймає свій регламент; крім того, існує ще спеціальний регламент засідання обох палат.



Глава 25


Основи конституційного права Бразилії



 


Палати обирають головуючих (як правило, з найбільш численної фракції) та їхніх заступників (з інших фракцій), секретарів, галузеві постійні комісії, інколи створюють і тимчасові комісії (у тому числі об'єднані комісії палат), слідчі комісії. Комісії створюються пропорційно чисельності партій і блоків. Вони мають право запрошувати для звіту міністрів, вони знайомляться з річними звітами різних міністерств і відомств, приймають петиції та заяви від громадян про свавілля влади, обговорюють законопроекти і державні програми, однак ніяких вказівок міністрам вони не мають право давати.

Відповідно до традицій, запозичених з Конституції США, чинна бразильська Конституція спеціально встановлює повноваження Національного конгресу. Компетенції Національного конгресу розподіляються на дві групи повноважень.

Перша група — це такі повноваження, які Національний конгрес вирішує із санкції Президента (Бразилія — президентська республіка). Вони визначені в 14 пунктах ст. 48 Конституції (система податків, збір і розподіл прибутків, державні фінанси, кордони, власність Союзу, чисельність Збройних сил, національні плани, створення міністерств та інших органів публічної адміністрації, створення прокуратури, адміністративних судів, амністія тощо). Реалізуються ці повноваження в основному через закон.

Друга група — це виключно повноваження Національного конгресу, які визначені в 17 пунктах ст. 49 Конституції (рішення про міжнародні договори, дозвіл Президенту на певні дії, пов'язані з питаннями зовнішньої політики та оборони, схвалення декрету про стан захисту або федерального втручання, заборона нормативних актів виконавчої влади, , які виходять за рамки регламентної влади або делегованого законодавства, затверджує ініціативи державної влади по ядерних програмах, дає дозвіл Президенту і Віце-президенту залишати країну на термін до 15 днів, призначає грошове утримання Президенту, Віце-президенту, міністрам і т. ін.). Значна частина цих повноважень реалізується через індивідуальні акти.

Крім повноважень Національного конгресу в цілому Конституція визначає також виключні повноваження кожної з його палат. Палата депутатів (як і Сенат) вирішує питання своєї внутрішньої організації, приймає регламент, обирає частину членів Ради республіки (дорадчий орган при Прези-


дентові). Більшістю голосів у 2/3 свого складу Палата депутатів може розпочати імпічмент проти Президента та Віце-президента, після чого справа для юридичної кваліфікації передається до Федерального верховного суду, а потім до Сенату ( ст. 51 Конституції).

Коло виключних повноважень Федерального сенату (ст. 52 в ред; Конституційної поправки № 23 1999 р.) значно ширші: 14 позицій проти п'яти у Палати депутатів. Сенат 2/3 голосів приймає висновок про винність Президента, Віце-президента, міністрів і звільняє їх з посади, після цього вони підлягають суду як звичайні громадяни країни. Сенат також обирає частину Ради республіки, дає дозвіл на зовнішні фінансові операції держави, штатів, міст і муніципій. Однак міністри, на відміну від США, не затверджуються сенатом.

Конгрес збирається на свої сесії двічі на рік в терміни, вказані в Конституції: з 15 лютого по ЗО червня та з 1 серпня по 15 грудня. Встановлені дати та терміни сесій в Конституції спрямовані в Бразилії проти президентського свавілля. У період сесій, як правило, палати засідають окремо. Спільні засідання проводяться тільки у випадках, оговорених в Конституції: при відкритті сесії (Конституція не передбачає цього для надзвичайних сесій), коли приймається або змінюється регламент спільного засідання палат, при заслуховуванні послання Президента, а також при розгляді питання про вето Президента.

Надзвичайні сесії Парламенту скликаються головою Сенату у випадках, коли приймається декрет про стан захисту або про федеральне втручання, на вимоги Президента республіки, головуючих палат, більшістю членів будь-якої Палати. На надзвичайних сесіях розглядаються тільки ті питання, за ради яких був скликаний Національний конгрес. Конституційна поправка № 19 1998 року заборонила в цих випадках підвищувати винагороду парламентаріям.

Національний конгрес бере активну участь у законодавчому процесі. Конгрес приймає значну кількість законів, які мають різні назви і статус. Відповідно до ст. 59 Конституції парламент розробляє і приймає такі категорії законів:

— поправки до Конституції;

— доповняльні закони;

— звичайні (ordinarias) закони;


478


Глава 25


Основи конституційного права Бразилії


479


 


— делегуючі закони;

— тимчасові заходи;

— законодавчі декрети;

— резолюції.

Порядок розробки, редагування, внесення змін і кодифікації законів регулюється відповідно до Конституції додатковим законом. Такий закон, який був прийнятий 1995 року, спрямований у першу чергу на зменшення кількості законів і увібрання одних законів іншими.

Ініціатива внесення додаткових і простих законів належить членам Конгресу, Президенту, Федеральному верховному суду, Генеральному прокурору, а також громадянам у формі народної законодавчої ініціативи. Однак з багатьох питань законопроекти вносить тільки Президент: про чисельність Збройних сил, про службові та адміністративні організації, про управління федеральними територіями, про організацію прокуратури, про створення міністерств та їх повноваження. Крім того, Президент має право приймати тимчасові закони, але для цього він повинен отримати згоду Парламенту.

Бюджетні та контролюючі повноваження Парламенту.Відповідно до Конституції, Парламент приймає бюджет на основі загальних правил законодавчого процесу. Президент представляє проект бюджету одразу в обидві палати. Комісія Парламенту, яка вивчає проект, може вносити до нього поправки. Однак для прийняття деяких з них необхідна згода Президента. Тому право вето практично не поширюється на закон про бюджет. Якщо Парламент не прийме бюджет до початку фінансового року, в країні вводяться тимчасові акти або продовжує діяти бюджет попереднього року.

Парламент також має контрольні повноваження по відношенню до виконавчої влади, але ці повноваження незначні. Постійні комісії палат і самі палати мають право вимагати інформацію від міністрів, однак відповідальність міністрів перед Парламентом не передбачена. Відповідно до Конституції, Парламент здійснює фінансовий і нефінансовий контроль над іншими органами управління, і цей контроль ведеться з точки зору не тільки законності актів управління, а й їх ефективності. Формою контролю є парламентські слухання, які організують постійні комісії палат.

Виконавча влада.Виконавча влада належить Президентові республіки, котрому допомагають міністри, (ст. 76


Конституції). Ради міністрів як особливого органу в Бразилії не існує. Як і в США, міністри створюють Кабінет, який працює під головуванням Президента і є його дорадчим органом.

Президент— центральна фігура в державному механізмі, він політичний лідер країни. Відповідно до латиноамериканської концепції права він наділений дуже широкими повноваженнями, котрі ст. 84 Конституції відносить до виняткових.

Президент обирається терміном на чотири роки прямим голосуванням громадян, за мажоритарною системою абсолютною більшістю тільки на один термін і в подальшому він не може бути обраний на цей пост протягом усього життя. Разом з Президентом обирається Віце-президент, кандидатуру якого висуває та сама партія. Обрання Віце-президента на другий термін також не передбачено. Якщо Президент не може виконувати свої обов'язки, його послідовно заміщують Віце-президент, головуючий Палати депутатів, Сенату, Федерального верховного суду.

Виходячи з особистих повноважень Президента, які, до речі, ширші, ніж у Президента США, він самостійно призначає міністрів, керує всією федеральною адміністрацією, підписує і опубліковує закони, має право вето, видає декрети і регламенти у сфері виконавчої діяльності, видає акти, які мають силу закону, керує відносинами з іноземними державами, підписує міжнародні договори (однак ратифікує їх Парламент).

Після заслуховування думок Ради республіки і Ради національної оборони Президент видає декрет про стан оборони та облоговий стан. Стан оборони вводиться, коли в країні виникає стихійне лихо, при постійній загрозі стабільності інститутам держави. У цих випадках Президент може ввести обмеження деяких конституційних прав: свободи зібрання, тайна перепису тощо. Облогове положення вводиться коли виникають заворушення загальнодержавного характеру, при іноземній агресії, стані війни, а також у випадках, коли в умовах стану оборони, ці заходи виявилися неефективними. При облоговому стані можливі значніші обмеження конституційних прав: обшуки, арешти, реквізиції, контроль над засобами масової інформації з боку виконавчої влади, а не судових органів.

Президент — верховний головнокомандуючий: він призначає офіцерів. Разом із Сенатом він призначає членів Фе-


480


Глава 25


Основи конституційного права Бразилії


481


 


дерального верховного суду, Генерального прокурора, гене* ральногр атррнея (свого роду "державного" адвоката), голову Центрального банку і деяких інших високих посадових осіб, частину членів Ради республіки.

Президент представляє Парламенту перспективні плани, головує в Раді Республіки і в Раді національної оборони* оголошує війну і підписує мир (в обох випадках це затверджує Національний конгрес). Президент присуджує почесні-звання, відзнаки, нагороди.

Президент несе відповідальність за злочини, спрямовані проти існування федерації, проти здійснення громадянами своїх конституційних прав, проти підтримання миру. 1992 року під загрозою імпічменту за хабарництво та інші злочини пішов у відставку і представ перед судом Президент Ф. Колор (однак Федеральний верховний суд виправдав його),

Поряд з Віце-президентом і міністрами Президенту допомагають у роботі два важливих дорадчих органи: Рада республіки та Рада національної оборони.

Рада республіки— це вищий консультативний орган Президента республіки. До його складу входять Віце-президент республіки, голова Палати депутатів, голова Федерального сенату, лідери більшості та меншості в Палаті депутатів і в Сенаті, міністр юстиції, а також шість відомих громадян, два з яких призначаються Президентом республіки, два — обираються Федеральним сенатом і два — Палатою депутатів. Усі вони призначаються і обираються терміном на три роки без права перепризначення або переобрання.

Раді республіки належить право висловлюватися у відношенні федерального втручання, введення стану захисту і воєнного положення, а також важливих питань, що відносяться до стабільності демократичних інститутів. Президент може запрошувати державних міністрів взяти участь у засіданні Ради, якщо вважає, що питання, яке обговорюється, належить до компетенції відповідного міністерства.

Рада національної оборониявляє собою консультативний орган Президента республіки з питань, пов'язаних з національним суверенітетом і захистом демократичної держави. До складу Ради входить Віце-президент республіки, голова Палати депутатів, голова Сенату, міністр юстиції, міністр оборони, командуючі Військово-морськими, Сухопутними та Військово-повітряними силами, голова військового


кабінету Президента республіки, міністр зовнішніх зносин, міністр планування. Рада обговорює питання національної безпеки, оборони і висловлює своє бачення проблеми при введенні надзвичайних заходів оборони країни.

Конституційний нагляд

Бразильська Конституція регулює організацію та компетенцію судів більш детально, ніж будь-яка інша конституція у світі. Судові органи є незалежними і підпорядковані вони тільки закону. Конституція 1988 року посилила цю незалежність, встановивши принцип адміністративної та фінансової автономії судової влади (ст. 99). Суди фінансуються за особливою статтею бюджету, а кошти в рамках цієї статті суди розподіляють самі.

У Бразилії існує дві судові системи — федеральна і штатів, проте вони централізовані. Відповідно до Конституції (ст. 92), органами судової влади в Бразилії є: Федеральний Верховний суд; Вищий суд правосуддя; федеральні регіональні суди та федеральні судді; трудові суди та трудові судді; виборчі суди та виборчі судді; військові суди та військові судді; суди та судді штатів, федерального округу і територій. Глава VIIIрозділу Конституції, що присвячена організації влади, являє собою своєрідний судовий міні-кодекс. Засновники кодексу включили до цієї глави норми не тільки про судову систему у власному її значенні, а й про прокуратуру, публічну адвокатуру, звичайну адвокатуру та Публічний захист.

Вищим органом судової системи є Федеральний Верховний суд, що складається з 11 членів, призначених Президентом республіки і узгоджених з Федеральним Сенатом. Відповідно до ст. 102 Конституції (з урахуванням Конституційної поправки № 23 1999 p.), головна функція суду — конституційний контроль по відношенню до законів та інших актів Союзу і штатів. Право оскарження в порядку конститу-ційності мають Президент республіки; президії обох палат Національного конгресу, президії законодавчих зборів штатів, губернатори штатів. Генеральний прокурор Республіки, політичні партії, які представлені в Національному конгресі, профспілки або професійні національні асоціації.


482


Глава 25


Основи конституційного права Бразилії


483


 


Федеральний Верховний суд розглядає суперечки між Союзом і штатами, Союзом і федеральним округом, штатами і округом. До його компетенції входять також питання екстрадиції злочинців, суперечки з іноземною державою, міжнародною організацією та федерацією, штатом, федеральним округом або територією.

У першій інстанції Федеральний Верховний суд розглядає справи про кримінальні злочини, скоєні Президентом республіки, Віце-президентом, членами Конгресу, своїми суддями і генеральним прокурором республіки; про кримінальні злочини, які скоїли міністри держави, члени вищих судів, Федерального Рахункового трибуналу і главами дипломатичних місій; справи про політичні злочини, а також деякі справи в порядку habeas corpus та habeas data.

Конституція 1988 року заснувала Вищий суд правосуддя, передавши йому частину повноважень, які раніше належали Федеральному верховному суду. Члени цього трибуналу (числом 33) призначаються Президентом і затверджуються Сенатом. Вищий суд правосуддя у першій інстанції розглядає кримінальні справи по відношенню до губернаторів штатів і федерального округу, а також великої групи членів судів, членів трибуналів правосуддя штатів і федерального округу, членів рахункових трибуналів штатів та округу та інші справи при здійсненні процедури habeas data по відношенню до актів міністрів штатів і власних рішень.

Цей самий суд розглядає суперечки про підсудність між федеральними трибуналами, між судовою та адміністративною владами федерації, перевіряє кримінальні справи, які розглядали федеральні судові органи і може анулювати рішення обласних судів.

Конституція 1988 року реформувала проміжні ланки судової влади. Вона скасувала Федеральний апеляційний трибунал, судді якого були переведені до створеного Вищого трибуналу правосуддя, і заснувала такі судові органи, як федеральний обласний (регіональний) трибунал.

Регіональні суди відтворюють судову владу на територіях спеціальних округів. Вони розглядають у першій інстанції певні категорії справ, зокрема справи, що стосуються федеральних суддів і прокурорів, а також виступають як апеляційна інстанція. Регіональні суди формуються як мінімум із


семи суддів. їх добирають, по можливості, у відповідних регіонах і призначає їх Президент республіки.

Нижча інстанція федеральних судів — федеральні судді, розглядають більшість кримінальних і цивільних справ за федеральними законами і законами штатів.

Нарешті, найнижчу ланку загальних судів складають професійні та непро(ресійні федеральні судді у штатах (на кожний штат припадає один або кілька судових округів), які розглядають у першій інстанції невелику кількість кримінальних і цивільних справ з можливістю подати апеляцію в суди першої інстанції. Закон про створення таких судів був прийнятий 1995 року.

На федеральному рівні в Бразилії діє розвинена система спеціалізованих судових органів — трудові, виборчі, військові трибунали і судді. Кожна із названих гілок юстиції має свою власну компетенцію, визначену в федеральній Конституції.

Органами трудової юстиціїє: Вищий трудовий трибунал; обласні трудові трибунали; жунти (колегії) з примирення і вирішення спірних питань. Вищий трудовий трибунал складається з 17 професійних суддів ("міністрів"), яких призначає Президент довічно і затверджуються вони Федеральним сенатом. 11 чоловік призначаються з числа професійних суддів трудової магістратури, троє — з адвокатів і троє — з трудової прокуратури (ст. 1 і1 Конституції в ред. Конституційної поправки № 24 1999 року). Ця Конституційна поправка заснувала замість жунт з примирення і вирішення трудових спорів інститут трудових старійшин, що діє як одноосібний суддя з трудових справ у місцевостях, де немає відповідних юрисдикційних органів.

Органи виборчої юстиції— це Вищий виборчий трибунал; обласні виборчі трибунали; виборчі судді; виборчі жунти. Основне завдання виборчих трибуналів — розглядати виборчо-правові спори. Вищий виборчий трибунал складається із семи членів, три з яких обираються таємним голосуванням зі складу Федерального верховного трибуналу, два — таким самим чином зі складу Вищого трибуналу правосуддя; інші двоє суддів призначаються Президентом із шести відомих адвокатів.

Військова юстиціяпредставлена Вищим військовим трибуналом, військовими трибуналами та суддями. Він



Глава 25


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.