Кадрова політика. Кадри.

Суб’єкт підприємницької діяльності створений з метою реалізації підприємницької ідеї створення агентства нерухомості.

Планом дій є спрямування на отримання постійного прибутку для виплати кредитних заборгованостей,та нарощування обсягів наданих послуг залом.

Основними перевагами агентства нерухомості “Твій стиль” , в порівняні з роботою конкурентів, є не тільки те, що вони надають повний спектр послуг у сфері нерухомості, а й кваліфікований персонал фірми, що завжди з радістю порадить і допоможе у виборі житла та інших послуг.

Основні операції, якими займатиметься агентство є :

1.Купівля-продаж

2. Оренда

Типовий список послуг:

· Пошук нерухомості клієнтам

· Допомога з продажу нерухомості

· Послуги з оренди

· Консультації

Управління підприємством здійснює власник.

Трудовий колектив підприємства складають працівники, які працюють на підприємстві на основі трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Органом самоврядування трудового колективу є збори трудового колективу підприємства.

Таблиця 1.1.

Загальна характеристика Приватного малого підприємства „ Твій стиль ”

Управління на Приватному малому підприємстві „Твій стиль” здійснюється за лінійною структурою. Дана структура заснована на зосередженні всіх виробничих і управлінських функцій у керівника. Тут усі повноваження прямі (лінійні), вони спрямовані від вищої ланки управління до нижчої. Головна риса цієї структури – єдність розпорядження. До переваг лінійної організації належать:

ü відповідальність;

ü чітко визначені зобов’язання;

ü чіткий розподіл обов’язків і повноважень, оперативний процес прийняття рішень.

Цей тип управлінської структури, як правило, сприяє формуванню стабільної і міцної організації.

Управлінські рішення на ПМП „ Твій стиль ” приймаються централізовано, тобто одноосібно власником підприємства. Інші учасники адміністративно-управлінського апарату підпорядковуються власнику і всі свої рішення погоджують з ним.

Кадрова політика. Кадри.

Кадрова політика - система роботи з персоналом, що об'єднує різні форми діяльності й має на меті створення згуртованого й відповідального високопродуктивного колективу для реалізації можливостей підприємства адекватно реагувати на зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищах.

Так на даному підприєстві ПМП „Твій стиль” функціонує пасивний вид кадрової політики, тобто керівництво не має чіткої програми дій стосовно персоналу. Кадрова політика зводиться до ліквідації негативних наслідків. Відсутні прогноз кадрової потреби в способах оцінки праці та персоналу й діагностика кадрової ситуації в цілому.

Що ж стосується типів кадрової політики, то на даному підприємстві вона відкрита, тобто підприємство є прозорим для потенційних працівників будь-якого рівня.

Персонал об’єднує весь трудовий колектив підприємства. До персоналу належать усі працівники, які виконують обслуговуючі та управлінські операції.

На підприємстві є лінійний керівник, тобто такий, який відповідає за прийняття рішень за всіма функціями управління. Принципова відмінність фахівців та керівників полягає в юридичному праві прийняття рішень та наявності підлеглих.

Структура персоналу підприємства зумовлено специфічними особливостями підприємств. У структурі персоналу підприємства переважають основні працівники (біля 70%), керівники та спеціалісти становлять 22-25%.

В системі управління персоналом ПМП „Твій стиль” існують наступні недоліки: до працівників не в повному обсязі доводяться цілі організації, працівники не приймають участі і розподілі прибутку, більша частина персоналу не проходила навчання більше двох років.

Щороку для покращення роботи персоналу проводяться наукові та психологічні тренінги, також курси для підвищення кваліфікації, що оплачуються агентством.

Заробітна плата персоналу є стабільною. Форма оплати праці - почасова. Премії та надбавки залежать від прибутку агентства та роботи агента. Робочий день триває від 9⁰⁰ – до 18⁰⁰, перерва з 13⁰⁰ – 14^00. [7].

Робота з персоналом

В агентстві нерухомості ПМП “Твій стиль” працюють працівники лише з вищою освітою. Для набору працівників залучена соціальна служба зайнятості, а також подаються оголошення в ЗМІ, а також на сайті агентство нерухомості ПМП “Твій стиль”.

Процедура прийому на роботу формалізована. З майбутніми працівниками підписується контракт, в якому зазначається термін дії угоди, права, обов’язки та взаємна відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організація праці на підприємстві.

Щороку для покращення роботи персоналу проводитися наукові та психологічні тренінги, також курси для підвищення кваліфікації, що оплачуються агентством [7].

	Директор (1)

Рис. 1.1. Органіграма організаційної структури ПМП „Твій стиль”

Як видно зі органіграми, організаційна структура управління ПМП „Твій стиль” є лінійною. Зважаючи на розміри даного підприємства, можна сказати, що така структура є оптимальною [7].

Координацію, контроль за діяльністю підприємства, організацію надходження основних та допоміжних постачальників з об’єктів нерухомості забезпечує директор. Він одночасно є і власником підприємства. Головний бухгалтер виступає його помічником, може виконувати певні делеговані йому обов’язки.

На менеджера по купівлі – продажу покладені функціональні обов’язки по організації надання послуг саме з купівлі – продажу об’єктів нерухомості, формування необхідного запасу об’єктів. В своїй діяльності по питаннях організації підпорядковується директору.

Менеджер по маркетингу зобов’язаний вивчати цільові ринки, споживчі потреби, визначає концепцію та стратега функціонування на ринку. В своїх рішеннях менеджер по маркетингу підпорядковується директору.

На менеджера по оренді покладені функціональні обов’язки по організації надання послуг саме з оренди об’єктів нерухомості, формування необхідного запасу об’єктів. В своїй діяльності по питаннях організації підпорядковується директору.

Юрист займається формуванням контрактів для надання послуг, які пропонує фірма. Надає юридичні консультації. В своїй діяльності підпорядковується директору.

Звітність по результатам їх діяльності представляють бухгалтеру. Бухгалтер веде бухгалтерський та податковий облік, забезпечує представлення відповідним органом фінансової , податкової та статистичної звітності.

Для невеликих організацій слід надавати перевагу централізованій структурі управління, за якої має місце більш ефективне використання людського фактора. Централізація – це випадок, коли відповідальність зберігається за підрозділами, які відносяться до центрального апарату управління. ПМП „Твій стиль” є малим підприємством, тому в своїй діяльності використовує централізовану систему управління. Децентралізація, на противагу, передбачає передачу повноважень.

При високому рівні централізації, розпорядження, проходячи через різні ланки управління, не підлягають ніяким доповненням та роз’ясненням. Розпорядження доходять до нижчих ланок у тому ж виді, в якому воно було подану зверху. При цьому лінійні керівники виконують роль “папуг”. При децентралізації розпорядження зазнають певних змін, уточнюються, доповнюються, коректуються на кожному з рівнів управління. Таким чином лінійні керівники отримують можливість самостійно приймати деякі рішення, керуючись настановами зверху. Децентралізація значно може підвищити ефективність управління на місцевому (цеховому) рівні, так як вищі керівники не володіють тією інформацією, якою володіють лінійні керівники, які безпосередньо працюють “на місці”, таким чином вищі керівники не зможуть забезпечити необхідну ефективність управління при централізованій структурі управління.

Стиль керівництва – це звична манера поведінки керівника по відношенню до підлеглих, що спонукає їх до досягнення цілей організації. На ПМП „Твій стиль” панує демократичне керівництво з відповідним типом керівництва - демократ. Можна також виділити наступні види влади, що застосовує керівник ПМП „Твій стиль” :

I. Влада, яка базується на засадах винагороди – виконавці вірять в те, що керівник має можливість задовільнити його наступні потреби;

II. Дисциплінарна влада – що базується на поведінці підлеглих, яка відображає дотримання встановлених станів, критеріїв, інструкцій, методик, наказів і розпоряджень [7].

2.

Однією з головних проблем формування творчих здібностей сучасних менеджерів є розвиток їх лідерських якостей і обізнаності в мистецтві управління. При цьому очевидно, що ця проблема одержує три чітко виражені напрями розвитку:

1) навчання керівників-практиків;

2) підготовка резерву кадрів;

3) управлінська підготовка творчих особистостей, які за своїми генетичними якостями спроможні до ефективної управлінської діяльності й мають схильність до неї.

Саме із творчо обдарованих фахівців можна сформувати вкрай потрібний Україні корпус професійних керівників-лідерів, менеджерів виробничої сфери. Прикладом можуть слугувати численні дослідження проблем управління та лідерства .

Зазвичай лідером вважають менеджера, який здатен ефективно впливати на інших і з яким бажає співпрацювати більша частина колективу. Лідерські якості визначаються не тільки схильністю особистості до управлінської діяльності. Наприклад, О. Баєва у своїх дослідженнях зауважує, що типологічні особливості темпераменту лідера визначаються такими особливими рисами як бажання ризику, вміння фіксувати свою увагу й керувати власною поведінкою на основі процесів саморегуляції та самоконтролю. Такі реакції здебільшого зумовлені генетично, тобто людина вже народжується зі схильністю до емоційної, бурхливої реакції на навколишнє середовище, що зберігається упродовж усього життя [2, с. 67]. На мою думку, саме таке людина є природженим лідером та ідеальним керівником, що здатен досягти успіху.

Незважаючи на цей аспект лідерства, вважаємо, що особистість справжнього лідера можна сформувати у відповідному освітньо-професійному середовищі. Однак реалізація лідерських здібностей на практиці неможлива без творчого вияву здібностей в управлінні. Тут мистецтво управлінської діяльності втілюється в імпровізації, базованій на лідерських і професійних уміннях і навичках. Лідерство і мистецтво, як категорії сучасного менеджменту тотожні філософським категоріям «форма» і «зміст». Як форма не може існувати без реального змістовного наповнення, так само і справжнє лідерство не може існувати без мистецьких задатків в управлінні.

Наука і мистецтво базуються на спільності гносеологічних основ. У ширшому розумінні поняття «мистецтво» є однією з форм суспільної свідомості, складовою духовної культури людства, специфічним видом практичного і духовного освоєння світу. Воно трактується як процес пізнання, осмислення, інтерпретації оточуючого світу у визначених формах. Його асоціюють із будь-яким видом практичної діяльності, яка здійснюється вміло, майстерно не тільки в технологічному, а й в естетичному розумінні. Різні види мистецтва мають багатовікову історію. Зокрема ораторське й військове мистецтво відображають творчу діяльність, що наближена до управління. Про необхідність тісного зв'язку між наукою і мистецтвом писали такі всесвітньо відомі мислителі, як Луцій Сенека, Нільс Бор, Альберт Ейнштейн, військовий теоретик Карл фон Клаузевіц та ін. Американський учений Сальфранк наголошував, що управління є мистецтвом, до того ж великим мистецтвом. Справа в тому, що для управління не досить передбачення і усвідомлення. Потрібні ще знання, і подібно до того як художник мусить вивчати закони випромінювання світла і поєднання кольорів, адміністратор мусить досконало пізнавати характер матеріалу, над яким він працює. На думку науковця, управління називають мистецтвом саме тому, що воно ґрунтується не лише на грубому емпіризмі, а й на досягненнях науки.

Наукове управління, з одного боку, передбачає дотримання об'єктивних економічних законів, принципів, прогресивної технології управління, а з іншого — включення в управлінський процес конкретних форм, зразків зі сфери мистецтва успішного розв'язання підприємницьких завдань, досвіду роботи кращих менеджерів. Російський науковець В. І. Кноррінг зазначає, що сучасне мистецтво управління асимілювало світові досягнення у сферах психології, логіки, риторики, етики, філософії, права, а також методів впливу на особистість і соціум різних релігійних конфесій (рис. 1).

У сучасному розумінні управлінське мистецтво — це систематизовані теоретичні узагальнення про кращі зразки (еталони), прийоми, методи та засоби успішної керівної діяльності, розвинуте вміння, з одного боку, ефективно використовувати теоретичні знання, а з іншого — діяти в тих ситуаціях, для яких наука управління ще не виробила необхідних рекомендацій. За такого трактування мистецтво управління охоплює широке коло питань оперативної роботи; розвитку службових зв'язків та ділових контактів; мотивації підлеглих до високопродуктивної праці; підтримки високої дисципліни праці; мистецтва розв'язання конфліктних ситуацій; переконання; логіки доказу; ораторського мистецтва; ефективності стилю управління на різних ієрархічних рівнях та ін.

Мистецтво управління комплексно характеризує творчу управлінську діяльність, яка показує роль індивідуальних якостей менеджера і стиль його роботи в досягненні поставлених цілей. Тут найбільшого значення набувають розвинена інтуїція, досвід творчої діяльності, висока освіченість, професіоналізм, комунікабельність, відповідний тип мислення, рішучість, ініціативність. Ці характеристики повинні бути притаманні кожному менеджеру, який займається управлінською діяльністю професійно. Але висока майстерність у мистецтві управління не є загальною мірою наявності цих якостей, вона проявляється за певного поєднання цих ознак і їх відповідності конкретним обставинам діяльності і можливостям реалізації мети.

Мистецтво управління також проявляється у стилі роботи менеджера, спілкуванні його з людьми, у здібностях до неформального впливу на підлеглих. Саме мистецтво управління визначає співвідношення формального і неформального управління, формування авторитету менеджера і прояв його лідерських якостей. Крім того, мистецтво управління проявляється також у методах і прийомах розробки управлінських рішень, підходах до оцінки, аналізу проблем вибору і обґрунтування кращого варіанту рішення серед можливих альтернатив. Помилково вважають, що мистецтво управління годі опанувати. Діяльнісні характеристики управлінської майстерності можуть виявлятися, формуватися, відточуватися поступово, упродовж життя. Не випадково Ф. Тейлор розглядав мистецтво управління як еволюцію, а не винахід. Мистецтво управління — це сплав освіти, досвіду й індивідуальності творчої особистості [7, с. 511].

Отже, хоча управлінська діяльність є мистецтвом, яке, однак, базується на наукових принципах. Процес формування мистецького управління пов'язаний з трьома групами факторів (рис. 2.):

1) зовнішні передумови;

2) умови службової діяльності;

3) особистісні фактори.

Основою управлінського мистецтва є конкретний приклад, ситуація, зразок, у яких демонструється певна управлінська проблема і дається метод її вирішення. При цьому основним методом управлінського мистецтва є описовий, емпіричний, на відміну від логічного, притаманного теорії керівництва.

Опис кращого досвіду господарювання, успішного вирішення проблеми розвитку виробництва має не тільки історико-пізнавальне значення, а й практичну цінність, оскільки чимало положень не втратили своєї актуальності в сучасних умовах. Однак, слід зважити на те, що вибір і узагальнення дійсно нового, прогресивного — завдання досить складне, оскільки доводиться зустрічатися з великим розмаїттям форм можливого вирішення тієї чи іншої проблеми, складністю в оцінці окремих дій, що забезпечують успіх. Матеріали багатьох управлінських досліджень свідчать про те, що в сучасних умовах конкурентні переваги працівника визначаються накопиченим і задіяним людським капіталом. Саме капітал, втілений у людях, у формі їхньої освіти, кваліфікації, професійного досвіду, новаторського і організаційного таланту тощо визначає можливості і межі необхідних змін. Відповідно, пріоритетними чинниками економічної динаміки стають інвестиції в людський капітал [6, с. 235].

Складність оцінки практичного досвіду полягає ще й у тому, що різні підприємства можуть досягати однакових результатів зовсім по-різному, використовуючи багатий арсенал практичних прийомів господарювання. І хоча пошук деяких універсальних рішень в управлінні здається безперспективним, знаходження складових успіху, опис і накопичення типових виробничих ситуацій слід визнати досить актуальними, оскільки це полегшує вибір правильної стратегії управління та вирішення поточних виробничих питань. Діяльність менеджера, що працює творчо, володіє мистецтвом управління, характеризується підприємливістю, постійним пошуком нових можливостей у сфері економіки, технологій, організаційної структури, використання потенційних можливостей трудового колективу і кожного виконавця зокрема. Справжня мистецька майстерність керівника пов'язана з його лідерськими якостями, творчою імпровізацією, умінням приймати раціональні рішення в умовах ризику і мінімуму інформації, з урахуванням прямих і опосередкованих, взаємопов'язаних і взаємообумовлених факторів.

Влада — це можливість впливати на колектив, ситуацію і поведінку окремих особистостей завдяки наданим вищим керівництвом офіційних повно-важеням. Форм влади багато, але наявність реальної влади залежить не тільки від формальних повноважень, які визначені посадою, а і від особистого авторитету керівника.

Авторитет — це форма влади, яка заснована на загальному визнанні, заслуженій довірі у членів колективу (групи). Він прямо пов'язаний із взаємовідносинами керівника і підлеглих. Авторитет створює сама людина, є продуктом її повсякденної діяльності і базується перш за все на вмінні користуватися владою. Як відзначав В. О. Сухомлинський: «Кожного з нас повинна турбувати думка про проблему влади людини над людиною, влади старшого над молодшим. Влада — найбільш загальний, всеосяжний і одночасно гострий, тонкий, тендітний і небезпечний засіб. Це інструмент, яким можна зробити безболісну операцію, але можна і сильно розкроїти ніжну тканину людської душі. Цей інструмент дуже необхідний і одночасно небезпечний» [9].

Російський професор Л. Д. Кудряшов, поклавши в основу характерологічні особливості трудової діяльності керівників, виділив вісім стилів лідерства:

1) «регламентатор»,

2) «колегіал»,

3) «спринтер»,

4) «об'єктивіст»,

5) «волокитник»,

6) «максималіст»,

7) «організатор»,

8) «клопотун».

«Регламентатор» прагне до цілковитого визначення управлінських функцій. «Колегіал» — відводить важливе місце у своїй роботі різним комісіям, нарадам, зборам. «Спринтер» — дуже швидко реагує на зміни в організації. «Об'єктивіст» — постійно посилається на незборимі фактори, особливо, коли стає помітне відставання в роботі. «Волокитник» — схильний до бюрократичних прийомів у роботі. Діє за принципом «кожне рішення має дозріти». «Максималіст» — працює лише з великими проблемами і не визнає дрібних. «Організатор» — основну увагу приділяє організаційним питанням (добір і розстановка кадрів, розробка планів і стандартів тощо), випускаючи з поля зору інші важливі функції управління. «Клопотун» — лідер, діяльність якого характеризується великою різноманітністю. Він намагається брати участь у всіх справах. Такий керівник не вміє відрізняти головне в роботі від другорядного, а тому «тоне» у поточних справах.

Американський вчений Р. Уотермен пише про три типи лідерів: «сторож», «маніпулятор коштами» і «будівельник-перетворювач». «Сторожі» — це майстри бездіяльності, які хочуть бути впевненими в тому, що за час їхньої роботи нічого не трапиться. «Маніпулятор коштами» зайнятий фінансовими угодами організації. «Будівельники» — працюють, вірячи, що вони зможуть щось покращити. Новий тип керівника в американській літературі одержав назву «парадоксального керуючого». Як особистість, він може бути охарактеризований такими досить суперечливими рисами: твердий, але гнучкий; дуже серйозний, але має почуття гумору; дружелюбний, але вміє зберігати дистанцію; фанатично відданий своїй справі і врівноважений; мрійливий і в той же час реалістичний [3, с. 251].

Кожна організація представляє собою унікальну комбінацію із індивідів, цілей і задач. Будь-який керівник – це унікальна особистість, яку відрізняє від інших володіння рядом конкретних здібностей і здатність їх використовувати. Тому стилі лідерства не завжди можна віднести до якоїсь конкретної категорії. Загальноприйнятою є система поділу стилів лідерства на авторитарний (автократичний – одна крайність) та ліберальний (друга крайність), середньою ланкою між якими виступає демократичний стиль. Цю типологію запропонував К. Левін [30,278].

Демократичний стиль є більш комфортним для підлеглих, які проявляють ініціативу для покращення справи, якою вони займаються. Він успішно виконується за наступних умов:

— стабільний, сталий колектив;

— висока кваліфікація працівників;

— наявність активних, ініціативних, нестандартно мислячих і діючих працівників;

— неекстремальні виробничі умови;

— можливості здійснення вагомих матеріальних затрат [4, 43].

Авторитарний стиль можливий за наявності принаймні двох умов: а) того вимагає виробнича ситуація; б) персонал добровільно і з охотою погоджуються на авторитарні методи керівництва. Авторитарному стилю притаманний ряд переваг:

— забезпечує чіткість і оперативність управління;

— створює єдність управлінських дій для досягнення поставлених цілей;

— мінімізує час прийняття рішень, у малих організаціях забезпечує швидку реакцію на зміну зовнішніх умов;

— не потребує великих грошових затрат;

— в молодих, недавно створених підприємствах дозволяє більш успішно і швидше подолати труднощі становлення.

До недоліків авторитарного стилю відносять:

— подавлення ініціативи, творчого потенціалу виконавців;

— відсутність дієвих стимулів праці;

— громіздка система контролю;

— у великих організаціях — високий рівень бюрократії в апараті управління;

— невисока задоволеність виконавців своєю працею;

На противагу авторитарному стилю демократичний стиль лідерства дозволяє:

— стимулювати прояв ініціативи, розкрити творчий потенціал працівників;

— успішніше вирішувати нестандартні, інноваційні задачі;

— з більшою користю застосовувати стимули праці;

— включити також психологічні механізми трудової мотивації;

— підвищити задоволеність від праці;

— створити сприятливий психологічний клімат в організації.

Уявлення демократичного керівника про робітників відрізняються від уявлень автократичного керівника :

Праця – процес природний. Якщо умови сприятливі, люди не лише візьмуть на себе відповідальність, вони будуть тягнутися до неї.

Якщо люди мають вплив на організаційні цілі, вони будуть використовувати управління і самоконтроль.

Здатність до творчого рішення проблем зустрічаються часто, а інтелектуальний потенціал середньої людини використовується лише частково [24, 47-48].

Головною перевагою демократичного стилю є те, що працівники переконані у тому, що вони виконують не наказ «згори», а діють на основі ними ж виробленої і обраної стратегії дій у даній ситуації. Це виступає серйозним стимулюючим фактором і сприяє злагодженій роботі.

Ліберальний стиль характеризується наступними рисами:

— відхід керівника від прийняття важливих рішень;

— відсутність повного контролю над станом речей і підлеглими, не приділення відповідної їм уваги;

—уникнення відповідальності шляхом прийняття колективних рішень;

— байдужість до критики з боку інших;

— байдужість до персоналу.

Даний стиль, як правило, шкідливий для будь-якої організації, за виключення тих випадків, коли керівник має слабко виражені організаторські здібності, а персонал є високо компетентним.

Сучасні дослідники також виділяють новаторсько-аналітичний стиль, при якому у поведінці керівника спостерігається широке бачення проблем і розуміння працювати з людьми, що межується зі здатністю не втручатися глибоко в особисті справи підлеглих, та співучасницький стиль керівництва, що характеризується посиленою увагою керівника до людини та його прагненням зрозуміти підлеглих, особливості їхнього характеру та потреби [9, 59-67].

Отже, аналізуючи вище наведений матеріал, вважаю, що зміни у підготовці майбутніх лідерів, менеджерів необхідно починати з вищих навчальних закладів.

На основі комплексного підходу пропонується педагогічна технологія формування лідерських здібностей на основі управління навчально-творчою діяльністю (НТД) студентів, яка представляє собою комбіновану систему елементів управління НТД, серед яких виділяються:

1) планування індивідуальної стратегії самонавчання студентів;

2) структурований поділ навчального матеріалу на окремі модулі;

3) технологічна послідовність вивчення дисципліни;

4) система дидактичного забезпечення процесу навчання;

5) мотиваційні умови навчально-творчої діяльності студентів;

6) налагодження дієвого зворотного зв'язку і контроль за якістю освітнього продукту.

Оскільки лідерство як результат навчально-творчої діяльності людини базується на сукупності вмінь (інтелектуально-логічних, методологічних, світоглядних, комунікативних, автодидактичних), дидактичну основу цієї підготовки складає комплекс методів (інформаційних, операційних, пошукових, самостійного навчання). Наприклад, навчальний процес, побудований на основі ігрових дидактичних форм, допомагає значно активізувати пізнавальну діяльність студентів, реалізувати творчі компоненти розвитку особистості. За цих умов вона виконує ролі організатора, виконавця, творця, знаходить мотиви для виявлення життєвої активності.

Підводячи підсумки, можна зазначити, що технологія керівництва повинна відповідати викликам ситуації, що склалася, творчо насичуватися рисами будь-яких стилів, які роблять лідерство більш ефективним. При цьому саме творча спрямованість менеджера є основною передумовою його високих лідерських якостей.

Управлінська діяльність завжди передбачає самодіяльність і творчість суб'єктів та об'єктів управління. Саме тому управлінські дії спрямовані на врахування всієї багатоманітності закономірностей і зв'язків, які виникають між учасниками управлінського процесу. Вони потребують розумного використання людських ресурсів в управлінні: врахування індивідуальних, соціально-психологічних, психофізіологічних, мотиваційних особливостей особистості, що сприятиме отриманню значного соціального, економічного та морального ефекту в організації. Недбале ставлення до психологічних ресурсів може спричинити ескалацію (загострення) суперечностей, непорозумінь, конфліктів, плинність кадрів тощо.

Проблема людського чинника в управлінні пов'язана зі спонуками людини до певних цілей та їх досягнення. У цьому контексті важливим є з'ясування основних складових діяльності: мотиву, мети, планування діяльності, перероблення поточної інформації, оперативного образу (концептуальної моделі), прийняття рішення, дії, перевірки результатів і корекції дій. При цьому мотив тлумачать як стійку особистісну властивість, яка зсередини спонукає людину до певних дій. Потреби й цілі — основні складові мотиваційної сфери особистості. В управлінській діяльності загальна мета є тим чинником, що об'єднує людей, стимулює їх до праці, інтегрує групу в єдине ціле. Загальний план сприяє її організації в часі та просторі, забезпечує зв'язок між діями, координує взаємозв'язки. Управлінська діяльність постає як умова доцільної взаємодії людини з предметним світом. А управління як системне утворення поєднує в собі такі структурні компоненти: мету, управлінську діяльність, управлінський процес, учасників управлінського процесу, взаємини, засоби й умови досягнення мети, соціокультурне та етнопсихологічне середовище, результат (рис. 3).

Рис.3. Психологічна структура управління

Психологічна специфіка управлінської діяльності полягає в тому, що головним завданням управління є забезпечення найраціональнішого функціонування всієї системи, оптимальне з погляду соціальних та психологічних потреб залучення працівників до керованої діяльності шляхом актуалізації їх внутрішньої мотивації (за власною ініціативою, бажанням, волею і вмінням розв'язувати завдання організації), підвищення відповідальності за результат виконуваної роботи, регулювання їхніх дій, експертно-консультативної та комунікативної роботи з персоналом. Керівник у структурі управлінської діяльності повинен бути наділений вищою внутрішньою мотивацією, високою відповідальністю, налаштованістю на зворотний зв'язок, умінням подати себе і свою організацію, прогностичним мисленням тощо.

Комплексні рекомендації покращення елементів організаційної поведінки та ефективності управлінської функції на прикладі ПМП „Твій стиль”:

- формування чіткої стратегії управління персоналом підприємства;

- формування чіткої програми дій, стосовно напрямів розвитку кадрової політики на підприємстві;

- розробка та реалізація складових кадрової політики, зокрема: політики зайнятості, політики навчання, оплати праці, благополуччя, та політики трудових відносин;

- розробка системи мотувавання та стимулювання працівників;

- надання переваги децентралізації управління;

- чітке позиціювання ролі керівника: прояв лідерських якостей, творчої імпровізації, умінням приймати раціональні рішення в умовах ризику і мінімуму інформації.

3.

Отже, керуючись принципом: «Що я у минулому зробила б іншим чином, якби я тоді знала те, про що дізналась внаслідок вивчення і виконання контрольної роботи із курсу «Психологія управління»» можу стверджувати, що нічого не змінювала б у своєму минулому. Оскільки вважаю, що зміни в минулому безперечно призвели б до змін в сьогоденні, а змінювати потрібно майбутнє. Таким чином, отриманні знання безперечно я планую застосувати в майбутньому для розвитку особистості, а також в практичній діяльності, безпосередньо на робочому місці.

Поиск по сайту: