Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

З’єднання виробів з пласмас



Для з’єднання деталей з пластмас використують різноманітні способи їх зварювання і склеювання. Ці способи найбільш придатні для плівкових матеріалів, що використовуються при виробництві абажурів СП побутового призначення. Зварювання – це спосіб з’єднання елементів, при якому границя розділу між поверхнями, що приводяться в контакт, зникає. Найбільш розповсюджені високочастотне зварювання (за рахунок джоулева тепла) і зварювання контактним нагрівом. При зварювані відповідні елементи притискують один до одного для щільнішого контакту. Склеювання вважають менш надійним способом з’єднання матеріалів, так як якість контакту визначається лише адгезією клею до робочих поверхонь, а процеси дифузійного перемішування матеріалів відсутні. Крім того прошарок клею з часом втрачає свої в’язкі властивості, і не є стійким до температурного впливу. Склеювання використовують зазвичай при експериментальному виробництві.

Декоративні пластмаси

При виробництві виробів зі пластмас (особливо для СП побутового призначення) використовують декоративні пластмаси. Під декорацією розуміють сукупність заходів додаткової обробки пластмас, завдяки яким виріб покращує свої естетичні характеристики. Найбільш розповсюдженим випадком декорування пластмаси є металізація (гальванічна чи вакуумна). Перед нею на вироби наносять прошарок грунтового лаку. Якщо є необхідність у витравлюванні узорів, в грунти додають розчинники, які витравлюють поверхню пластмаси в необхідних місцях. Іноді виготовляють декоративні пластмаси шляхом додавання до основної сировини таких компонентів, як карбонат свинцю або фосфат. У результаті виріб набуває перлинного відтінку. До сировини можна додати алюмінієву чи бронзову пудру, в результаті чого готові вироби будуть візуально мало чим відрізнятись від тих, що виготовлені з відповідних металів або сплавів. При виробництві рекламних засобів масової інформації іноді використують пластмаси з додаванням люмінофорів.

Контрольні запитання

1. Штампування.

2. Позитивне і негативне пневмоформування і вакуумне формування.

3. Недоліки і переваги вакуумного формування.

4. Операції з’єднання елементів СП. Приклади декоративних пластмас.

 

ЛЕКЦІЯ 11

Світлотехнічне скло. Виготовленя скловиробів.

З фізичної точки зору скло являє собою переохолоджену рідину. Більшість промислового скла – це охолоджені склоутворювальні окисли. Якщо це окисли кремнію SiO2, скло називають силікатним. Силікатне скло використовують при виробництві рефракторів СП, призначених для освітлення відкритого простору. З молочного чи прозорого скла виготовляють захисні ковпаки рудничних СП. Світлотехнічне скло за своїм призначенням буває двох типів – призматичне або світлорозсіювальне. Призматичне скло визначається високим коефіцієнтом пропущення у видимій області спектра і високим коефіцієнтом заломлення. Воно має щільно заповнювати форму, в якій відбувається пресування виробів, а також відзначається підвищеною чистотою і однорідністю складу. Для виготовлення люстр, призначених для освітлення театрів, концертних залів, станцій метро, використовують кришталеве скло (див. табл. 8), тобто скло, до хімічного складу якого введено домішки, що утворюють ефект “гри” світла.

Таблиця 8 - Кришталеве скло різного складу

Тип скла Вміст, %
SiO2 Al2O3 Fe2O3 CaO BaO PbO ZnO K2O Na2O
Легкий криштал 61,3 0,7 0,7 1,05 - 22,4 - 7,5
Важкий криштал 51,8 - 0,04 - - 37,4 - 10,2 0,7
Цинково-барітний кришталь - 0,04 - -

 

Світлорозсіювальне скло використують для зниження видимої яскравості джерел світла і обмеження засліплюючої дії світильників. Трьома основними типами світлорозсіювального скла є матове, молочне і опалове скло. Матове скло отримують при травленні його поверхні фтористими кислотами або піскоструминною обробкою. Опалове і молочне скло одержують при додаванні в скломасу глушника на основі фтористих сполучень чи інших окислів. Глушники не розчиняються у процесі варки скломаси і перетворюються при її охолодженні в дрібні кристалики (розміром 0,2-20 мкм). Глушене скло відзначається спрямованим пропущенням світла, що відрізняє його від матового скла. Матове скло використовують для виготовлення захисних ковпаків промислових світильників, а молочне й опалове скло - для виготовлення розсіювачів СП з лампами розжарювання, призначених для освітлення адміністративних та виробничих приміщень, а також при виготовленні розсіювачів вуличних світильників. Скляні елементи СП виготовляють різними способами, з яких найбільш розповсюдженими є молювання, пресування, видування і пресовидування. Незважаючи на деякі відмінності в цих методиках, технологічний процес однаковий і складається з таких операцій: підготовка сировини і приготування шихти (однорідної суміші необхідних матеріалів, взятих у певних пропорціях), варка скла, формування виробів, відпал, кінцева обробка (механічна обробка, хімічне полірування, декорування).

Перед приготуванням шихти вихідні матеріали відчищають від бруду і домішок, сушать і перетворюють у порошок. До шихти додають до 30% скляного бою. Розігрів і плавка скломаси в печах здійснюють за рахунок згоряння природного газу. Якщо є потреба у склі підвищеної чистоти, підігрів здійснюють електричним шляхом.

Розглянемо основні способи формоутворення виробів із скла.

 
 

1. Молювання.Це технологічний процес формоутворення скляних виробів з листових заготовок (рис. 28), при якому прогибання листової заготовки відбувається під дією власної ваги. Заготовку 3 вирізають з листа алмазом і вміщують в піч 1, де її кладуть на чавунну чашку 4, внутрішня форма якої відповідає необхідній формі деталі. Після включення електронагрівача 2

Рис. 28 - Молювання

температура в печі досягає 550-600 °С і заготовка починає плавитись, приймаючи форму чашки. Внутрішню поверхню чашки слід намастити протипригарними мастилами (крейда, графіт, сажа). Це дозволяє прискорити процес молювання шляхом підвищення робочої температури. Після охолодження виробу до кімнатної температури здійснюють контроль якості і виконують механічну обробку. Способом молювання можуть бути виготовлені відбивачі СП довільної форми. Обмеженням цього способу є глибина молювання (радіус заготовки має бути близький до глибини молювання) і низька продуктивність як до виробничого масштабу.

 
 

2. Пресування.Цей спосіб (див. рис. 29) широко використовують при

Рис.29 - Пресування скла Рис. 30 - Пресовидування скла

виготовленні призматичних рефракторів СП зовнішнього освітлення, кришталевих розсіювачів і елементів люстр, скляних ковпаків вибухозахищених СП. Як правило, цим методом виготовляють товстостінні елементи. Як видно з рис. 29, дозована порція скломаси подається до матриці, внутрішня форма якої відповідає зовнішній формі виробу. Під тиском верхнього пуансона, що проходить через отвір у кришці, і нижнього пуансона скляна маса витісняється до стінок матриці. Для одержання деталі з рельєфним рисунком можна використовувати рисунок як на пуансоні, так і на матриці. Поверхня пуансона і матриці змащуються протипригарними мастилами. Для високої якості виробів скломаса має визначатись значною швидкістю охолодження, а різниця температур скла і прес-форми бути незначною.

3. Видування.Цей спосіб фактично є певним різновидом пресування, при якому роль пуансона відіграє стиснуте повітря.

4. Пресовидування.Це гібрид двох вказаних вище способів. Даний метод впроваджено на підприємствах згідно із схемою, наведеною на рис. 30. Дозована порція скломаси 3 вноситься до чорнової форми 4, у верхній частині якої зімкнуті горлові щипці 1. Попереднє пресування здійснюється пуансоном 2, який далі відводять догори і переносять напівфабрикат 5 щипцями до чистової видувної форми 6. Остаточне формування заготовки здійснюється стиснутим повітрям, яке подають через канал 7.

Остаточні напруження у склі тим вищі, чим більше швидкість охолодження і більший перепад температур між внутрішньою і зовнішньою стінками виробу. Внутрішні напруження є причиною руйнування скла (відразу після охолодження або з часом). Ці напруження знімають відпалом.

Процес відпалу складається з чотирьох етапів:

1.Нагрів заготовки до температури розм’якшення поверхневого прошарку матеріалу.

2.Витримка виробів при сталій температурі в печі до зникнення внутрішніх напружень.

3.Повільне охолодження зі швидкістю, за якої не виникають нові напруження.

4.Швидке охолодження зі швидкістю, за якої не виникають нові напруження.

У виробничому масштабі реалізація цих етапів відпалу здійснюється у муфельних печах. Схема однієї з них наведена на рис. 31.

Рис. 31 - Муфельна піч

Вироби, що підлягають відпалу, влаштовують на конвеєрній металічній стрічці 2, яка намотується з котушки 6 на котушку 3. Швидкість пересування стрічки контролюють регулятором швидкості 5 приводу 4. Вироби на стрічці просуваються через муфельну піч 1, внутрішній простір якої розділено на чотири зони, які послідовно реалізують чотири необхідні етапи відпалу.

Контрольні запитання

1. Призматичне та світлорозсіювальне скло.

2. Кришталеве скло.

3. Матове, опалове і молочне скло. Принцип їх виготовлення.

4. Застосування скла у світлотехнічному виробництві.

5. Основні етапи технологічного процесу виготовлення скла.

6. Молювання.

7. Пресування і видування скла.

8. Пресовидування скла.

9. Необхідність відпалу скла. Основні етапи відпалу.

10. Принцип роботи муфельної печі відпалу.

ЛЕКЦІЯ 12

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.