Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Стоячи на більш високому місці, він повинен кидати погляди навкруги і не допускати, щоб хто-небудь займався чим-небудь іншим, крім того, що дивитись на вчителя.



4.звертаючись до зовнішніх чуттів, максимально використовувати наочність, підтримувати інтерес.

5. перервавши мову, запитувати: такий-то, такий-то, що я тільки що сказав? Повторив - добиваючись уваги і уважності.

6. коли урок закінчено, треба дати можливість самим учням запитувати учителя, про що вони хочуть почути. Хто частіше піднімає корисні питання, того слід частіше хвалити, щоб в інших не було браку в зразках старанності.

До хиб у висловлюваннях Коменського відносно організації навчальної роботи треба віднести його припущення, що одного вчителя досить для якого завгодно числа учнів. В інших місцях своїх творів він висловлюється конкретніше, вважаючи, що один учитель може навчати 300 учнів. У цьому позначився певний механіцизм Коменського, надмірна віра в силу «єдиного методу». Коменський пропонував поділити всіх учнів на десятки і заняття з кожним десятком доручити під керівництвом учителя кращим учням (декуріонам).

Одним зцентральних питань в дидактиці Коменського є питання про методи навчання. « Метод навчання повинен зменшувати важкодоступність навчання з тим, щоб воно не викликало в учнів незадоволення і не відвертало їх від подальших занять»[17]. З точки зору успішності навчання Коменський надає особливого значення використанню таких методів, які забезпечують свідоме, легке, ґрунтовне засвоєння матеріалу, що вивчається.

З точки зоруґрунтовності навчання важливими є вказівки Коменського про самостійну роботу учня і про виконання необхідних записів. Він радить, щоб учні переписували в свої щоденники, пам'ятні зошити чи збірники те, що вони чують чи читають в книгах: Коменський цілком справедливо вказував, яке велике значення для міцного оволодіння знаннями має переказування учнями вивченого матеріалу, його передача, взаємний обмін знаннями. « Твоє знання ніщо, якщо інший не знає, що ти це знаєш»[18]. « Дуже правильне відоме положення: «Хто вчить інших, вчиться сам» - не тільки тому, що, повторюючи, він закріплює в собі знання, але також і тому, що отримує можливість глибше проникати в речі».[19]

Одним із способівзабезпечити ґрунтовність знань Коменський вважав практику питань з боку учнів. « Якомога більше питати, запитане засвоювати, тому, що засвоїв, навчати - ці три правила дають можливість учневі перемагати вчителя»[19]

На особливу увагу в теорії навчання Коменського заслуговує його вимога того, щоб в процесі навчання була врахована обдарованість учня і щоб метод навчання повністю відповідав завданню розвитку цієї обдарованості в потрібному напрямку.

Багато уваги Коменський приділяв надзвичайно актуальній проблемі - визначенню змісту освіти, на які вказував Я.А.Коменський:

- принцип доцільності: « Який смисл вивчати те знання, яке не принесе користі?»

- принцип енциклопедичності знань. При цьому реальні учбові предмети Коменський подавав раніше від формальних;

- принцип посильності. Матеріал повинен відповідати силам учня;

- принцип концентричності.» З самого початку юнакам, яким треба дати освіту, слід дати основи загальної освіти, тобто розподілити учбовий матеріл так, щоб наступні потім заняття не вносили нічого нового, а становила тільки деякий розвиток отриманих знань»

Коменський розробив для кожного етапу навчання обсяг учбового матеріалу, висловив ряд цінних теоретичних думок про те, яким повинен бути підручник. Його не задовольняли існуючі шкільні книги не лише за змістом, але й методичної точки зору. Найважливіші вимоги Коменського до підручників:

-підручник повинен бути невеликим за обсягом, але містити достатньо повний навчальний матеріал;

- книги повинні бути написані дуже точно і доступно, щоб давали дітям таке висвітлення, завдяки якому вони зрозуміли б самі, навіть без вчителя;

- книги повинні бути проілюстровані;

- матеріал в підручнику повинен бути розташований систематично;

-не слід допускати книг, що не мають відношення до справи;

- зміст книг повинен бути накреслений на стінах класних кімнат( коротку тексти, картини, емблеми тощо).

Цікаві і важливі погляди Коменського відносно структурної побудови уроку. Він розрізняє три частини уроку: початок -- відновлення в пам'яті учнів пройденого, опитування і створення уваги; продовження -- показ, сприймання, роз'яснення; закінчення -- вправа, оволодіння, використання.

На кожному уроці треба виділяти час для опитування учнів, для пояснення нового матеріалу і для вправ по закріпленню вивченого. Кожний урок повинен мати строго визначену тему і головне завдання.

До хиб у висловлюваннях Коменського відносно організації навчальної роботи треба віднести його припущення, що одного вчителя досить для якого завгодно числа учнів. В інших місцях своїх творів він висловлюється конкретніше, вважаючи, що один учитель зможе навчати 300 учнів. У цьому позначився певний механіцизм Коменського, надмірна віра в силу «єдиного методу».

Отже, творцем класно-урочної системи справедливо вважають Яна Амоса Коменського, який перевірив, удосконалив і використовував її основні принципи при організації шкіл у Чехії і Польщі. У «Великій дидактиці» і в «Законах упорядженої школи» (1633-1638) він узагальнив величезний досвід, оформив контури класно-урочної системи, яка вже понад 350 років панує як форма організації навчально-виховного процесу в школах усього світу.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.