Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема. Особливості життєдіяльності птахів. Риси пристосованості до польоту та різних середовищ життя



Особливості життєдіяльності птахів

Політ птахів.Політ – надзвичайно цінне надбання, яке дає птахам можливість:

  • рятуватися в повітрі від наземних хижаків;
  • з повітря відшукувати й переслідувати наземну здобич, знаходити місця годівлі та водопою й користуватися ними навіть далеко від свого житла;
  • споруджувати житла в місцях, недоступних для інших тварин – ворогів та конкурентів;
  • здійснювати сезонні перельоти, гніздитися влітку навіть у полярних країнах, а на зиму відлітати в теплі країни.

Для польоту потрібна істотна перебудова всього організму: побудова літального апарату, набуття теплих покривів – оперення, пристосування скелета, мускулатури, дихальної, травної, видільної та кровоносної систем, пристосування органів чуття, нервової системи й вищої нервової діяльності. Потрібно не тільки мати літальний апараті пристосований до польоту організм, але й уміти користуватися польотом.

Однак слід зважити на те, що повітря для птахів є лишень середовищем, яке вони долають, але не середовищем проживання. Хоча пристосованість деяких птахів до повітря настільки велика, що вони навіть годуються, а деякі і сплять, і паруються в повітрі (наприклад стрижі), проте розмножуються все ж таки на землі, та й узагалі не можуть існувати без неї.

Для польоту потрібні: подолання сили тяжіння – підйомна сила та поступальний рух – сила тяги.

У польоті за інерцією з нерухомо розпростертими крилами птах схожий на планер (точніше, звісно ж, навпаки). Сила тяги вже прикладена – це інерція попереднього розгону. Підйомна сила, яка долає силу тяжіння птаха, виникає внаслідок відбиття вниз зустрічного потоку повітря похилими площинами крил та хвоста.

При плавному польоті підйомна сила створюється навіть не стільки нахилом крила назад, скільки різницею тиску на верхню та нижню поверхні крила струменів повітря, що його оточують.

Для пасивного польоту дуже важливі струмені повітря, які підіймаються від нагрітих поверхонь (звернених до сонця схилів тощо). Сильні висхідні струмені можуть навіть піднімати птаха, що летить.

При махальному, активному польоті птах махає крилами у вертикальній площині.

При посадці птахи, так само як і літаки, зазнають труднощів від надмірної швидкості й змушені гальмувати, повертаючись площиною крил та хвоста проти руху. Іноді при цьому вони роблять сильні змахи крилами назустріч руху.

Швидкість польоту птахів неоднакова. Середня швидкість коливається від 20-25 (голуб, во-рона) до 60-75 км/год. (качка, сокіл). Альбатроси можуть летіти (при погожому вітрі) зі швидкістю 100 км/год., ластівки досягають швидкості 30-40 м/с (110-120 км/год.), а стрижні до 50 м/с (близько 200 км/год.). Пікіруючи на здобич, сокіл сапсан мчить зі швидкістю близько 350 км/год.

Поведінка птахів

Прогресивний розвиток центральної нервової системи, органів чуття та вищої нервової діяльності дозволяє птахам накопичувати досвід і здійснювати складну поведінку.

Деякі птахи здатні уявляти, куди переміститься рухомий предмет. Наприклад, ворона, пере-буваючи на дорозі, здіймається вгору, коли до неї наближається машина, тобто «тікає» від неї, й, сівши на узбіччі, зовсім не боїться машини, яка проїздить від неї на відстані 50 см. Це – елемен-тарна здатність передбачення найближчих подій. У різних птахів вона розвинена неоднаково. Птахам, яка живляться рослинною їжею (наприклад,голубам), така здатність притаманна зовсім трохи. Тим часом великим птахам, яка годуються комахами, іноді гризунами, ящірками тощо, - більшою мірою. Воронові та деякі хижаки, переслідуючи живу здобич демонструють складну по-ведінку. Вони активно відшукують прудких та спритних тварин і переслідують їх, нерідко втрача-ючи на якийсь час з поля зору, і здатність визначати місце, куди має переміститися об’єкт пере-слідування (або предмет,що їм загрожує, - машина, хижак, ворог), розвинена в них досить сильно.

Воронові птахи, які тисячоліттями живуть поруч із людиною, мабуть встигли набути навичок рятуватися і від переслідувань з її боку (передбачати її подальші вчинки). Здатність елементарного передбачення подальших подій виявляється і в тому, що осінній переліт птахи починають реагуючи на непрямі сигнали – провісники близької зими.

У птахів надзвичайно розвинені так звані складні інстинкти, до яких окрім перельотів та відшукування, належить будування гнізд. Багато птахів здатні споруджувати дуже складні гнізда з найрізноманітнішого будівельного матеріалу.

У поведінці птахів значну роль відіграє навчання, наслідування, запозичення досвіду. Це підтверджують явища наслідування голосів інших птахів, місцеві варіації пісень птахів (своєрідні «жаргони») тощо.

Пристосованість птахів до різних середовищ проживання

У птахів, порівняно з рептиліями, ознаки організації пов’язані з характером живлення, спосо-бом добування їжі, деякими особливостями руху, в різних середовищах проживання виражені більш виразно.

Гусячі, або пластинчатодзьобі, - птахи, які плавають, та деякі птахи, що вміють пірнати, пристосовані до добування їжі з мулу, в якому живуть численні безхребетні та інші личинки. Крім того, вони можуть їсти траву, насіння рослин, зерно хлібних злаків.

Лебеді, гуси й качки мають широкий дзьоб, всіяний по краях численними пластинками, які утворюють цідельце. Розгорнутий мул, який потрапив до рота, птахи відмивають у воді за допомогою частих рухів щелеп, тож молюски, черв’яки, личинки та інша їжа, що міститься в ньому, завдяки цідильцю залишається в роті. Мул птахи дістають із дна, або пересуваючись по берегу, або плаваючи й занурюючи голову та передню частину тіла. Таким чином, птахам, залежно від їхніх розмірів та довжини шиї, доступні різні за глибиною ділянки водойми.

Найменші серед качок – чирки годуються в зовсім неглибоких водоймах (або в прибережних частинах глибших). Трохи більші качки – сіра, крижень, шилохвіст, ще більші – гуси й, нарешті, лебеді, яким доступна метрова глибина. Але це не означає, що лебеді не годуються на мілководді, просто на глибині вони мають значно менше конкурентів.

Деякі ниркові качки – чорна чубарка, червоноголовий нирок та інші – занурюються у воду, опускаються на дно й здобувають там корм. Інші ниркові качки, наприклад, гоголь, можуть не тільки занурюватися, але й переміщатися на невеличку відстань під водою, переслідуючи рибу. Це дає їм можливість здобувати їжу у відкритих водах. Своєю будовою вони трохи нагадують гагар: кінцівки відтягнуті назад і закріплені так, що при пірнанні лапи (з плавальними перетинками) працюють позаду корпуса, здійснюючи поштовхи по його осі. На суші ця особливість будови дещо заважає при ходьбі, оскільки птах не може вільно виносити ногу вперед, роблячи крок, і корпус набуває більш прямого положення, яке наближається до вертикального.

Політ у гусячих суть транспортний, швидкий, неманеврений, зі сталою швидкістю. У лебедів та гусей великих розмірів крила довгі й широкі, загострені, змахи досить нечасті. У качок крила менші, гостріші, змахи часті, особливо на злеті. Нениркові качки можуть злітати із заростей майже вертикально. Деякі ниркові качки злітають з води тільки після розгону користуючись, мабуть, лапками, як підводними крилами.

Зовсім інакше пристосовані до свого середовища проживання денні хижаки.

Хижі птахи годуються живою здобиччю, яку треба знайти, упіймати, подужати, убити й розірвати, якщо не можна проковтнути цілком. Вони мають міцний літальний апарат, дуже хороший зір, зброю – кігті для хапання та проколювання жертви, сильні ноги, гострий гачкуватий дзьоб для розривання здобичі, досить розвинену нервову систему.

Хижі птахи користуються польотом як засобом відшукування і переслідування здобичі. Від різноманітності здобичі та способів її добування залежить і будова літального апарату, і характеру польоту. Багатьох хижаків можна впізнати на льоту за контурами крил і хвоста.

Грифи мають величезні широкі й довгі крила, пристосовані до тривалого економного польоту, - статичного ширяння з метою відшукування падалі. Активний політ їм не притаманний, а літальна мускулатура відносно слабка. Зі своїх гнізд у горах вони відлітають далеко в степ, іноді зустрічний вітер не дає їм повернутися. Якщо грифів заносить вітром у море, вони часто гинуть, бо не в змозі летіти проти вітру.

Орли, скопи, шуліки, почасти мишоїди шукають живу здобич на відкритих просторах на землі (птахів, ссавців, рептилій). Їхній літальний апарат і політ значно активніші й сильніші, ніж у грифів, оскільки забезпечує переслідування живої здобичі, боротьбу іноді з досить великими й сильними тваринами, і, нарешті, перечення в кігтях важкої здобичі. Беркут або орлан-білохвіст долає зайця або лисицю, які більші, і важчі за них самих. Приручений і видресируваний для полювання беркут іноді зупиняє навіть вовка, завдаючи йому важких ран кігтями.

Яструби, літаючи між деревами в лісі, раптово вилітаючи на галявини та узлісся, хапають птахів з гілок або, сполошивши, переслідують їх і хапають кігтями на льоту. Політ у них швидкий, махальний, добре керований. Крила для цього відносно короткі й широкі, на кінцях звужені, хвіст довгий, віялоподібний.

Сокіл, переслідуючи птаха, швидко наздоганяє його, злітає вгору, потім круто пікерує на нього, з розгону б’є кігтями задніх пальців, ранить і збиває птаха на землю. Крила в соколів короткі, але з дуже довгим великим махальним пір’ям, яке звужується й загострюється. Хвіст довгий. Це дозволяє розвивати велику швидкість і робити фігури в повітрі, необхідні для переслідування здобичі. Ширяючий політ при цьому майже неможливий, але деякі соколи можуть зависати у повітрі, тріпочучи крилами, і видивлятися здобич на землі, щоб потім каменем впасти на неї.

Денні хижаки, так само як і сови, як правило, корисні, оскільки живляться здебільшого гризунами – мишами, полівками. ховрахами тощо, а також і комахами, особливо невеличкі соколики. Навіть у тих випадках, коли вони ловлять корисних птахів або звірів, до їхніх лап насамперед потрапляють хворі, слабкі, неповноцінні особини, що сприяє природному оздоровленню складу диких тварин і запобігає розповсюдженню заразних хвороб.

Оскільки багато хижаків, наприклад великих соколів, охороняють свою гніздову ділянку від інших хижаків, особливо чотириногих, - лисиць, песців і навіть від вовків, під їхнім захистом вільно розмножуються інші корисні птахи, зокрема гуси й качки. У такий спосіб вони охороняють велику кількість корисних птахів.

Скелет птахів має ряд особливостей, пов’язаних із пристосуванням до польоту. Кістки скелета міцні й легкі. Деякі з них усередині порожнисті й наповнені повітрям.

Хребет птахів складається з шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового відділів. Шийний відділ має від 9 до 25 хребців і відзначаються великою рухливістю. Грудні хребці зрослися між собою. Від них відходять ребра, які приєднуються до грудини. Грудні хребці,ребра й грудина утворюють грудну клітку. У більшості птахів грудина має високий гребінь – кіль, який збільшує площу підкріплення грудних м’язів.

У птахів останній грудний хребець, усі поперекові, крижову й передні хвостові хребці зрослися й утворили складні крижі, які є міцною опорою для задніх кінцівок. Хвостовий відділ утворений кількома рухливо з’єднаними хребцями та куприковою кісткою, що складається зі зрощених останніх хребців.

Пояс передніх кінцівок складається з двох воронячих кісток, двох подовжених лопаток і двох зрощених у нижній частині ключиць. Він створює міцну опору для крил. Скелет передніх кінцівок включає плече, передпліччя, кисть. Кисть птахів має три недорозвинені пальці, з яких найбільш розвинений тільки один – середній. Скороченням числа пальців і зрощенням між собою кісток кисті досягається необхідна компактність відділу крила.

Пояс задніх кінцівок – таз, утворений трьома парами тазових кісток, зрощених між собою та зі складними крижами. Скелет задніх кінцівок складається зі стегнової кістки, двох зрощених кісток гомілки, цівки, утвореної з частини зрощених кісток ступні, та кісток пальців.

 

 

Травна система.Птахи, за невеликим винятком (дрімлюги), мають невелику ротову порожнину, якою і розпочинається травний апарат. Функцію захоплення корму виконує дзьоб, на який перетворилися щелепи. Він має різну форму й розміри в різних видів птахів. До дна порожнини прикріплений рухливий язик із загостреним і зроговілим кінцем. Слинні залози розвинені неоднаково. Наприклад, у дятлів вони розвинені добре (слиною змащується язик для приклеювання здобичі). Добре розвинені слинні залози у птахів, які використовують слину для побудови гнізда. Слина хижаків змащує кормові маси для просування їх по стравоходу.

У стравоході є воло – резервуар для корму та початковий відділ травлення. Деякі птахи при вигодовуванні пташенят продукують у волі «молочко». Шлунок у птахів двокамерний: залозистий і жувальний (мʼязовий). У мʼязовому шлунку є рогова плівка для перетирання корму (іноді тут є тверді предмети – камінці, пісок). За шлунком іде тонка кишка, яка переходить у короткий задній відділ, а той у клоаку. Від задньої частини клоаки відходить сліпий виріст – фабрицієва сумка. Вона є тільки у птахів і відіграє роль залози внутрішньої секреції, з віком зменшується. Є печінка.

Кровоносна система птахів замкнена. Серце чотирикамерне. Є лише права дуга аорти. Артеріальна і венозна кров повністю розділена внаслідок посилення обмінних терморегуляторних процесів.

Нервова система.Головний мозок прогресивно розвинений порівняно з мозком плазунів. Нюхові частки переднього відділу головного мозку дуже малі. Добре розвинені середній мозок і мозочок. Високий рівень розвитку нервової системи зумовлює складну поведінку птахів, яка визначається здатністю до вироблення складних умовних рефлексів. Птахи добре орієнтуються у просторі.

Органи чуттяптахів розвинені добре, особливо органи зору, слуху, рівноваги. Гірше розвинені нюх і смак. Око птахів захищене трьома повіками і здатне до подвійної акомодації (різкість зображення забезпечується зміною як кривизни кришталика, так і відстані між сітківкою й кришталиком). Зір птахів гострий, вони добре розрізняють дрібні предмети та їх кольори на великій відстані, за винятком деяких нічних птахів.

Орган слуху має три відділи: зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо. У зовнішньому вусі є тільки невеликий зовнішній слуховий хід (вушна раковина іноді утворюється з пірʼя, наприклад у сови). У птахів добре розвинене відчуття рівноваги: вони дуже тонко відчувають усі зміни положення свого тіла у просторі, досконало координують усі рухи.

Видільна система складається з парних нирок і сечоводів, які відкриваються в клоаку. Сечового міхура немає. Кінцевим продуктом обміну речовин у птахів є сечова кислота, яка швидко кристалізується.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.