Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Отруйність рослин може бути пов'язана з такими отруйними сполуками, як алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, лактони, феноли та ін.



ДИКОРОСЛІ ОТРУЙНІ РОСЛИНИ

 

Отруйні рослини – це рослини, які виробляють і накопичують в процесі життєдіяльності отрути та викликають отруєння тварин і людини.

Вивченням отруйних рослин і їх токсинів займається фітотоксикологія, яка дуже близька до фармації, медицини, судової експертизи. Вона спрямована на запобігання отруєнням, безпеку життєдіяльності людей, охорону здоров’я

Більшість отруйних рослин є водночас лікарськими та джерелом сировини для отримання біологічно активних речовин, медичних препаратів, інсектицидів тощо .

У світовій флорі відомо більше 10 тис. видів отруйних рослин, головним чином в тропіках і субтропіках, багато їх і в країнах помірного і холодного клімату. В Україні зростає до 250 – 300 видів отруйних рослин.

Отруйні рослини зустрічаються серед грибів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних і покритонасіних рослин.

У країнах помірного клімату найширше вони представлені в родинах Жовтецевих, Макових, Молочайних, Пасльонових, Ранникових, Ароїдних

Отруйні речовини містяться зазвичай у всіх частинах рослин, але часто в неоднакових кількостях, і при загальній токсичності всієї рослини одні частини бувають отруйніші, ніж інші:

· А) кореневище (у цикути отруйної, чемериці):

· Б) квітки (у картоплі);

· В) плоди (болиголова);

· Г) насіння (у дурману);

· Д) листки (у наперстянки).

 

Деякі рослинні отрути накопичуються і утворюються тільки в одному органі рослини (наприклад, глікозид амигдалін – в насінні гіркого мигдалю, вишні, сливи).

Буває, що деякі частини отруйних рослин неотруйні (наприклад, бульби картоплі, насіння маку снодійного).

Вміст отруйних речовин в рослинах залежить від умов зростання і фази розвитку рослини. Як правило, отруйні рослини, що ростуть на півдні, накопичують діючих речовин, більше, ніж ті що зростають на півночі.

Одні рослини токсичніші перед цвітінням, інші – в період цвітіння, треті – при плодоношенні. Найотруйніші рослини в свіжому вигляді.

При висушуванні, відварюванні, силосуванні токсичність може знижуватися, а іноді втрачається зовсім.

Проте у більшості отруйних рослин токсичність зберігається і після переробки, тому домішка їх у фуражі нерідко буває джерелом сильних отруєнь сільськогосподарських тварин (при силосуванні трав з домішкою чемериці алкалоїди з останньої вилуговуються, просочують силосну масу і роблять її отруйною).

Тварини, як правило, не поїдають отруйні рослини, проте при нестачі кормів і навесні після тривалого стійлового періоду вони з жадібністю поїдають свіжу зелень, у тому числі і отруйні рослини.

 

Отруйність рослин може бути пов'язана з такими отруйними сполуками, як алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, лактони, феноли та ін.

 

Алкалоїди – це група органічних азотовмісних речовин, що мають лужний характер та високий фізіологічний вплив на організм людини і тварини.

Відомо більше 5000 алкалоїдів. Їх вміст у рослинах дуже незначний – від1 – 2% до тисячних часток відсотка.

У сировині різних видів рослин алкалоїди можуть бути представлені як однією сполукою, так і цілою групою споріднених сполук.

Вибірковість дії багатьох алкалоїдів на різні системи і органи людини і тварин дозволяє використовувати їх в якості ліків. Як правило, алкалоїди містяться в рослинах у вигляді солей органічних кислот (лимонної, яблучної, щавлевої, янтарної та ін.).

Алкалоїди безпосередньо або рефлекторно збуджують життєво важливі центри довгастого мозку. Їх застосовують при станах, що пов’язані з пригніченням ЦНС, при асфіксії, колапсі, серцевій недостатності тощо.

 

Глікозиди – поширена форма природних органічних сполук. До складу молекули глікозиду входить вуглеводна частина (глікон) та невуглеводна (аглікон, або генін), з’єднані за допомогою атому кисню, сірки або азоту.

Фармакологічні властивості глікозидів дуже різноманітні. За терапевтичною дією виділяють:

серцеві глікозиди, які активно впливають на роботу серця, поліпшуючи засвоєння клітинами серцевого м’яза АТФ, посилюють скорочення серцевого м’язу, заспокійливо діють на ЦНС.

Серцеві глікозиди мають кардіотонічну дію, але у великих дозах є серцевими отрутами.

сапоніни – глікозиди, що не містять у своєму складі азоту. Водні розчини сапонінів при струшуванні утворюють стійку піну, подібну до мильної. Сапоніни володіють пекучим гірким смаком, викликають подразнення слизових оболонок і рефлекторне збудження блювотного центру, посилюють секрецію бронхів.

Сапоніни майже не всмоктуються в травному тракті, проте, потрапляючи в кров, викликають токсичну дію, параліч ЦНС і гемолізують еритроцити

 

Фенольні сполукице велика група речовин, що містять у своїй основі одне або кілька бензольних кілець. Накопичуючись в органах рослин, фенольні сполуки виявляють захисні функції, знешкоджуючи патогенні гриби або бактерії, а також запобігаючи поїданню рослин тваринами.

Група фенольних сполук нараховує близько 1000 речовин, серед яких за хімічною будовою або лікувальними властивостями виділяють такі групи:

Флавоноїди, що поділяються на кілька підгруп:

· катехіни – сприяють накопиченню в тканинах вітаміну С, запобігають ламкості кровоносних судин;

· флавони – підвищують стійкість організму до інфекцій;

· флавоноли – виявляють протиалергійну та протипухлину дію.

 

Дубильні речовини (таніди) – це комплекс низько- та високомолекулярних поліфенолів, генетично зв’язаних між собою, що виявляють дубильні властивості, мають в’яжучий смак, осаджують білки та алкалоїди з розведених розчинів. Таніни володіють в’яжучою і бактерицидною дією. Ці речовини використовують як полоскання при запаленнях ротової порожнини або горла, для лікування незначних опіків, ран, кровотеч.

 

Кумарини – це сполуки, в основі яких є ортооксикорична кислота (кумарин). Відомо більше ста подібних сполук, різноманітних за хімічним складом, структурою й фармакотерапевтичними властивостями. У медицині використовуються протимікробна дія деяких представників кумаринів, їх судинорозширюючі, спазмолітичні, заспокійливі властивості та здатність знижувати зсідання крові.

 

Кумаринові сполуки – токсичні речовини, здатні нагромаджуватися в організмі, тому їх застосування потребує обережності. Крім того, було помічено, що рослини, які містять кумарини у своєму складі за сонячної погоди спричиняють подразнення шкіри.

Ця властивість кумаринів підвищувати чутливість шкіри до ультрафіолетового випромінювання використовуються при лікуванні вітіліго – захворювання, що супроводжується появою на шкірі білих плям.

 

Знищення природних заростей отруйних рослин не завжди виправдана, тому що вони можуть належати до категорії рідкісних і зникаючих (в тому числі занесених до Червоної книги), практично цінних (джерела незамінних речовин, лікарські, інсектицидні для біологічного захисту рослин).

Багато з них є корисними компонентами природних екосистем.

Катастрофічне скорочення генофонду і площ розповсюдження сировинних рослин у результаті інтенсивного антропогенного впливу, а також активна боротьба з шкідливої рослинністю змушують вдаватися до створення спеціалізованих плантацій з розведення деяких отруйних рослин (блекота, дурман, скополія, чемериця, наперстянка та ін.).

Історичний досвід практичної діяльності людини переконливо свідчить про розширення використання кількості видів представників фауни і флори, що виявляються джерелом нових корисних і незамінних сполук і властивостей, у тому числі тих, що вважалися раніше шкідливими.

Тому питання про охорону та раціональне використання всього різноманіття отруйних рослин (одночасно з підняттям рівня екологічної культури населення) є досить актуальним і має важливе народногосподарське значення.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.