І. Психічне здоров'я, його складові: А) Сучасні підходи до інтерпретації поняття психічне здоров'я. Б) Єдність психічного, духовного та соціального В) Методи саморегуляції та можливість їх використання у роботі педагога. Література: Костюк В.Н. "Психічний розвиток та навчально-виховний процес. К 1991 р. Виготський Л.С. Проблеми загальної психології. Т1. Вибране. "Личность, ее рост." Собрание работ Адлера, Мида, Кули. Максименко С.Г. "Психічне здоров'я школяра"Практична психологія та соціальна робота" 2002 р. № Маноха В.К. "Психическое здоровье ребенка" Психологический журнал. 1998 №4,5. Рудестам "Групова психотерапія". В.Осніцкий "Саморегуляція діяльності школяра". К.1996 Свядощ К. "Психічна саморегуляція".К.1996
Поняття психічне здоров'я охоплює шляхи гармонізації людини, її бажання, амбіції, здібності, ідеали , почуття і свідомість. Психічне здоров'я можна визначити як комфортність особистості у соціумі. Психічне здоров'я- відсутність вад особистого розвитку. Психічне здоров'я - здатність протидіяти стресу. Ступені психічного здоров'я лежать в таких сферах, як Відношення до себе Відношення до інших Відношення до потреб життя Психічне здоров'я людини пов'язане з її стійкості щодо стресу та деструкцій у поведінці. Набір характеристик здорової особистості: 1. Свідомий контроль свого життя. 2. Усвідомлене виконання своїх соціальних ролей. 3. Здатність протидіяти стресу. Психічне здоров'я учнів та педагога охоплює крім цього такі характеристики, як здатність сприймати і аналізувати інформацію, здатність до організації навчальної діяльності та самоорганізації з урахуванням норм навантаження та власного психічного стану. Ознаками психічного здоров'я учня є - адаптованість дитини до умов шкільного навчання, - полінезалежність, - прийнятість у групі, - низька тривожність, - відсутність вираженої акцентуації, - емоційна стабільність, - здатність сортувати інформацію. Існують внутрішні і зовнішні чинники психічного здоров'я. Внутрішні чинники є самодетерміновані, вплив на них може бути лише опосередкований. Зовнішні чинники психічного здоров'я учня напряму залежать від дотримання психологічних норм організації навчання. Психічне здоров'я педагога - запорука психологічного комфорту дитини. Збереження психічного здоров'я учня та вчителя є безперервний профілактичний процес, який передбачає своєчасне попередження психоемоційного перенавантаження. Для цього необхідний набір технік чи прийомів, які дозволяють володіти собою в критичних ситуаціях, вміння звільнятись від негативних емоцій. Одним з шляхів збереження психічного здоров'я є саморегуляція- свідоме bnk|nbe управління психічними процесами, це один з шляхів самовдосконалення, розкриття можливостей індивідуальних резервів організму. Саморегуляція, як справжній і (в ідеалі) пріоритетний механізм регулятивної функції психіки, є практичне вираження самосвідомості й самооцінки. Саморегуляція - це латентний (неявний) механізм регуляції людської поведінки й діяльності, він відкрито не існує у культурних стереотипах, але проявляється в екзистенціальному досвіді особистості. Один з домінуючих механізмів впливу на психічне здоров'я - це вплив суспільної думки на індивідуальну свідомість. Вона характеризується наївною "природною установкою" повсякденної свідомості на те, що для всіх людей соціум є сталим (зрозуміло, у поняття соціуму - включається люди з їхніми несталими соціальними зв'язками.) Найчастіше люди вишукують засоби саморегуляції тоді, коли психічне здоров'я перейшло в категорію психічного нездоров'я. Причиною тому - нерефлексивне, некритичне відношення повсякденної свідомості до інформаційного потоку, до маніпуляцій. Але з розвитком духовності людини оцінка вчинків через суспільну думку змінюється: вона стає усе більше тонкою, неявною, нюансованою. Збагачення духовного досвіду особистості педагога розширює потенціал його психічного здоров'я. Але соціальне середовище, яке знаходиться поза межами нашого впливу, може провокувати ситуації, які посилюють напругу. Психічна перенапруга при психічній пасивності, хронічні розумові перенавантаження викликають розлади психічного здоров'я. Якщо тривалість і сила психічних подразників виходить за рівень нормальних, то саморегуляція діяльності організму може бути порушена на біохімічному, фізичному, психічному рівні і в подальшому потребує тривалого профілактичного впливу.
Існують індивідуальні та групові
методи саморегуляції.
Індивідуальні
Групові
Вимагають практики або спостережень фахівця, людина робить вправи, в потрібний і зручний для неї час.
Інтенсивні, дають ефективне навчання. Знімають комплекс неповноцінності.
Завжди головним питанням в роботі є мета саморегуляції емоційно-вольової сфери - запорука нормального функціонування, формування відповідальності за свої емоції. Всі техніки саморегуляції обов'язково мають таку етапність: 1. Одержання нової інформації про себе, емоційну сферу. 2. Переосмислення уявлень про свої емоції. 3. Побудова нового типу емоційних реакцій. 4. Закріплення позитивного досвіду емоційного реагування. При саморегуляції важливо оцінювати свій стан (рефлексія). Релаксаційні комплекси, які дають можливість конструктивної роботи над напругою. Зразки декількох мисленнєвих вправ, оволодіння якими дає педагогу уяву про свідоме релаксування, а також дає змогу самостійно розширювати особистий арсенал саморегуляційних засобів (техніки Рейнуотер Дж.) 1. Внутрішній огляд. Сядьте зручно, зробіть декілька глибоких вдихів та видихів. Спробуйте перекрутити свій день на плівку навпаки. Згадувати необхідно без емоцій, ніби зі сторони. Пригадайте, що ви говорили та думали. Не дозволяйте починати собі говорити "якщо б не я...". Якщо вам важко пригадувати без емоцій, спробуйте уявити свій день як день іншої людини, яку ви сприймаєте такою, яка вона є. 2. Мої бажання. Перерахуйте на папері свої бажання, запишіть всі, що прийдуть вам у голову. Коли у вашому списку набереться 20 пунктів, виберіть 5-6 тих, які на вашу думку є головними. На чистому листку паперу намалюйте два кола, одне всередині іншого. Розмістіть всередині кола ці бажання, зобразивши їх схематично. Подумайте, яка частина вашого я прагне до цього - педагог, син, донька, матір... 3. Абсолютне здоров'я. Сядьте зручно, на протязі декількох хвилин відчуйте повне розслаблення. Спробуйте пригадати моменти свого життя, коли ви відчували себе дуже щасливою людиною. Виберіть один з них і спробуйте оживити його. Все ваше тіло відчуває повне благополуччя, свідомо направте відчуття його благополуччя у ті частини тіла, з якими у вас трапляються негаразди. Насолоджуйтесь відчуттям повного комфорту. Уявіть, що ви будете його відчувати завжди. 3. Актуалізація своїх можливостей. Розділіть аркуш на дві частини. В одній запишіть те, що викликає у вас напругу, в іншій - позитиві емоції. Зробіть ретельний огляд того, що спонукає до позитивних емоцій. Виділіть ті, які залежать від вас, подумайте, чи реальні вони, чи можете ви самі регулювати ці обставини. Проаналізуйте, які зусилля ви докладати до того, щоб зберегти відновити свої позитивні емоції. Вони входять в число ваших актуальних можливостей. Існує безліч прийомів, які на перший погляд здаються малозначимими, але вони акумулюють саморегулюючі функції організму. Іноді досить того, що людина усвідомлює всоє дихання, емоції, момент існування. Наприклад, у гештальттерапії є чудова вправа для кожного ранку - "Шнурки". Вона заключається у тому, що зранку необхідно сконцентрувати себе на моменті, який ви зробили автоматично, пригадати його й наступного разу вловити цей момент свого життя. А почати можна з найпростішого - чи пам'ятаєте ви як зав'язували шнурки... (Деякі елементи такої роботи запропоновані у // Пр. Ш ісоціальна робота. 2000, №7,8,9.)
ІІ. Невроз - хвороба розвитку особистості, ознака психічного нездоров'я. А) Неврози у дітей, форми їх проявів, види неврозів. Б) Фактори, що впливають на формування приневротичних радикалів. В) Особливості роботи педагога з невротичними дітьми у початковій школі. Д) Логоневроз, як одна з форм неврозів. Специфіка роботи з дітьми, що мають вади мовлення. Е) Загострення кризи пубертатного періоду по причині невротизації дитини. Є) Невротичні педагоги як фактор невротизації учнів. Ж) Методи педагогічної корекції дітей-невротиків. Література. 1. Захаров О.Н. Неврози у дітей їх лікування. 2. Простомолов Є. "Душа человека". 3. Акаєва О.М. "Психопатологія дитячого віку"
Проблема формування дитячого неврозу існувала і снує до нашого часу. Сьогодення загострило це питання. Невроз визначають як хворобу розвитку особистості, як психогенне захворювання, в основі якого лежать невдалі, і непродуктивно вирішуванні особистістю протиріччя між нею і значущими для неї факторами. Невміння знайти вихід веде до психічної та фізичної дезорганізації. Невроз виникає на основі конфлікту бажань особистості і дійсності, яка не задовольняє їх. Розрізняють такі приневротичні стани: риси тривожності, риси неповноцінності, неадекватності самооцінки, нерішучість, обережність, висока втомлюваність, ригідність, схильність до аутоагресії, конформності, збудливість, вербальна агресія. Типи психотравм 1. Різні по інтенсивності (від незначних до потрясінь) 2. Різні по тривалості (монотонні та короткочасні) Найбільш поширені форми неврозів Невроз нав'язливих станів, істеричний невроз, неврастенія, нервова анорексія, синдром неконтрольованих потягів.
Психотравмуюча ситуація
Психотравмуючі фактори: - переляк чи емоційне потрясіння, в тому числі смерть близькихлюдей, відрив від матері, госпіталізація (ізоляція). Хронічна психотравматизація - неблагополуччя у сім'ї,- хронічні захворювання у рідних з загрозою смерті таінвалідності,- тривалі захворювання у дітей з відривом від нормальноїжиттєдіяльності.- Порушення адаптації (шкільний комплекс).- Порушення взаємостосунків з ровесниками.- Постійні невдачі, та переживання почуття провини, почуттянедосконалості, ревнощі до брата чи сестри (неврастенія).- Неусвідомлюване почуття неповноцінності. Нав'язливі стани - страхи, найчастіше трапляються уегоїстичних,капризних дітей,що потребують особливої уваги,дітейз істеричними проявами (бояться всього нового,мають схильністьстворювати собі заборони. Найчастіше діти переживають такі страхи як- страх за своїблагополуччя, фобії зараження хворобою, страх гострих предметів(найчастіше ці страхи є формами захисту) Найчастіше такі страхи формуються тоді, коли відбуваєтьсястановлення самоконцепції, самооцінки. Для такого неврозисоматичне захворювання є умовою виникнення. Причини А) порушення адаптації, що пов'язано х психофізичним дефектом. Б) неприйняття своїми батьками В) відрив від матері Г) загроза сімейному благополуччю Прояви неврозів у дітей - астенічний синдром, головний біль,психосоматичні порушення, порушення сну. Неврастенія - характеризується легкою збудливістю, швидкимвиснаженням. Для неврастеніків характерним є підвищенадратівливість, гарячкуватість, нетерпимість до заперечень. Вонишвидко втомлюються, відчувають труднощі при розумовомунавантажені, зосереджені уваги. Майже постійним супутникомневрастенії є головний біль і розлади сну. Основна причина-перевтома. Невроз нав'язливих станів Він полягає у тому, що в свідомості людини всупереч її бажаннювиникають настирливі спогади, страхи, потяги, бувають нав'язливідії. З'являються постійні сумніви щодо правильності вчинків, страхсамотності, темряви, катастроф... Істерія Перевага емоцій над розумом, тому в істериків невідповідназдоровому глузду реакція на зовнішні подразники. Типовим проявомістерії є істеричні припадки, під час якого виникає безпричиннийплач або сміх, рухове збудження. Психастенія- це стан, багато в чому протилежний істерії,характеризується сильним переважанням кори великого мозку надемоційними центрами. Психастеніки характеризуються бідністюемоцій, образного мислення, постійним відчуттям неповноцінностіжиття, схильності до сумнівів, нерішучості у діях, невпевненості. При неврозах часто виникають порушення функцій вегетативнихсистем. Неврози пов'язані з функціональними змінами у мозку і томуздебільшого не потребують спеціального лікування. Часто длявідновлення функціонального стану НС і організму, взагалідостатньо збільшити час активного відпочинку і сну, змінити умови,усунути причини, що спричинили невротичний стан. Основними причинами невротизації учнів початкової школи є період адаптації. У дитини, яка відчуває перші невдачі, виникаєстрах школи, страх дошки... Проблеми, які можуть спричинити виникнення неврозупершокласника1. Режимні (перехід від садочка до школи)2. Комунікативні труднощі.3. Проблеми взаємин з учителями.4. Проблеми, пов'язані із зміною сімейної обстановки. Проблеми невротизації можуть підсилюватись особливостямипротікання фізіологічних змін під час підліткового періоду.Підлітковий період характерний бурхливим розвитком та перебудовоювсього організму, стрімкого підвищення критичного відношення досебе та своєї зовнішності. Всі ці прояви є джерелом новихвідчуттів, які можуть модифікувати психічні кризи, або зумовлюютьнові. Невротизуючі фактори, що зумовлені ситуацією навчання у школіможуть бути такими: Перевірки знань під час контрольних робіт та інших письмовихробіт Відповідь учня перед класом Отримання низького балу Невдоволення батьків успішністю. Невротичний педагог. Однією з форм неврозу, що трапляється серед дітей єлогоневроз. Певне значення в розвитку логоневрозів надаєтьсяспадкоємним факторам. У генетичному коді дитини можуть бутизакладені патологічні особливості рухової сфери й певніособливості особистості (акцентуації). Частота виникненнялогоневрозу в рідних братів і сестер становить 18%. У мовномурозвитку дітей відзначаються періоди, коли їхня нервова системавипробовує велику напругу. У формування логоневрозу особливезначення має період інтенсивного формування мовлення. У цей часдля багатьох дітей характерна поява фізіологічних ітерацій. Виявляється значна невідповідність між поки ще недостатньооформленим мовним подихом і психічною можливістю проголошенняскладних фраз. Психічна сторона мовлення в цей період випереджаєможливості її моторної реалізації. Дані літератури дозволяють віднести явище ліворукості дооднієї з уроджених причин, що передують дислалію, а подальшому -логоневроз (Белякова Л.М., Дьякова Е.А., 1998). Варто врахувати,що при ліворукості в дітей спостерігаються висока загальнаемоційність, боязкість, тривожність й інші показники, які нерідковедуть до невротичного реагування при впливі різних патогеннихподразників. Ослаблення гармонійної взаємодії між симетричнимиструктурами мозку в логоневротиків робить центральну нервовусистему особливо ранимою, що, у першу чергу, відбивається на їхніймовній функції. Зовнішні причини, що спричиняються навколишнім середовищем,умовами життя й виховання дитини. До них можна віднести порушеннярежиму сну й харчування, недостатню поінформованість батьків проте, що дитина повиннна жити й виховуватися, по можливості, успокійних умовах. Сильні звукові подразники (телевізор, приймач,магнітофон, голосні окрики дорослих і т.п.), велике скупченнялюдей, духота й т.п- все це негативно позначається на станінервової системи дитини. Довгостроково психотравмуючі подразникиможуть стати причиною важкого невротичного стану, на тлі якогоз'являється логоневроз. Висвітлюючи проблему логоневрозу поряд згострою психічною травматизацією має місце наявність хронічноїконфліктної ситуації, які безпосередньо пов'язані з високоюемоційною збудливістю дітей при переході від дошкільного віку доoepxncn класу. Для запобігання невротизації учнів необхідне глибоке знанняпсихофізіологічних особливостей кожного вікового періоду,індивідуальних умов розвитку кожної дитини, які можутьрозглядатись під час психолого-педагогічних консиліумів. Існуючі методи педагогічної корекції у роботі з школярами-невротиками1. Використання гумору.2. Ігнорування.3. Посилена увага.4. Викоростання прийомів активного слухання. Кожен з методів необхідно ретельно добирати. Рекомендації педагогам, які працюють з учнями - невротиками 1. Ніколи не виховуйте в поганому настрої 2. Ясно визначите, чого ви хочете від учня й поясніть йому це,а також довідайтеся, що він думає із цього приводу. 3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен йогокрок. 4.Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи донього й розбирайте з дитиною її правильні й хибні кроки до цілі. 5. Не пропустите моменту, коли досягнуто перший успіх. 6. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Сутність людини і йогоокремі вчинки не те саме. 7. Укажіть дитині на допущену їм помилку й постарайтеся, щобвін усвідомив її. 8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), щоспівчуваєте йому, вірите в нього, незважаючи на його помилку. 9. Виховання - це послідовність цілей. 10. Вчитель повинен бути твердим, але добрим. ІІІ. Фізичне здоров'я-фундаментальна основа психічного. А) Рівень фізичного здоров'я сучасних дітей та педагогів. Б) Сучасні самооздоровчі настрої. В) Шкідливі звички людства, як форма психічної залежності. Г) Методи саморегуляції (Практичне освоєння одного зметодів). Література: 1.//Шкільний світ. Бр. "Аналіз репродуктивного стану здоров'я в Україні".2. Дж. Рейнуотер. "Це у ваших силах.3. А.Я. Гордон. "Медитативні техніки.4. Л.П. Хайруляєва "Здоров' в наших рука Відомо, що найважливішим показником здоров'я людини є їїфізичне та психічне благополуччя. Встановлено, що приінтенсифікації навчального процесу, збільшенні навантаження вже впершому класі спостерігається не тільки виразний рівень у нервово-психічному здоров'ї (до 54%) порушенні зору-54%, захворюваньорганів травлення (30%), порушення постави і стопи (38), Під часнавчання кількість абсолютно здорових дітей знижується в 4-5разів. Проте у середньому від 25 о 30% учнів зазнають певнихтруднощів шкільної адаптації. 55% цих випадків виявляється впоганому навчанні, в основі якого - психосоматичні захворювання,шкільні неврози, ЗПР та олігофренія (20%). Інші 45% пов'язані зopnakel`lh спілкування та поведінкою , кризами перехідного віку,які є наслідком невирішених проблем у початковій школі. Нервово-психічні захворювання найчастіше формуються у першокласників (уперіод адаптації до школи). Спостереження упродовж останніх роківдають можливість зробити висновок про те, що погіршення здоров'яшколярів пов'язане з такими чинниками Бюлогічними, соціальними, економічними, умовами і технологіямивиховання дітей та підлітків. До біологічного чинника можназарахувати прогрес у галузі медицини, що привів до виходжуваннянежиттєздатних дітей. Це зокрема веде до закріплень патологій нагенетичному рівні. Дефектологам частіше доводиться працювати зцілими династіями розумово відсталих людей. На думкунейропсихолога А.Семенович до 80% сучасних дітей можуть матигенетичні передумови для виникнення надалі відхилень розвитку.Щодо шкільного середовища, то становище неоднозначне. 3 одногобоку- ергономічні меблі, мережа корекційних класів, з іншого-ускладнення програм... Одним із найважливіших завдань, що ставлятьперед собою багато інноваційних і недержавних шкіл, є спробанівелювати розбіжність між шкільною програмою та розвитком дитини.У середніх та старших ланкахв основі емоційних проблем учнівлежить високий рівень особистісної та ситуативної тривожності,агресивність, конфліктність, схильність до асоціальної поведінки(патологічної залежності), дисгармонії у розвитку самосвідомості.У ряді випадків проблеми виходять з невідкорегованої педагогічноїзанедбаності, рідше - ураження органічного походження. Уформування благополучного психічного здоров'я відіграє немаловажнуроль сім'я. За статистичним данними діти найчастіше говорять зсвоїми батьками про своє майбутнє -(60-70%) про здоров'я (55%)своє харчування (45%) поведінку (40%). На сьогодні психічнездоров'я розглядають як повноцінний розвиток емоцій осбистості, щохарактеризується збалансованістю інтелекту та афекту, воновиявляється у свободі й праві виявляти свої емоції, усвідомлюватиїх та керувати ними. Турбота про психічне здоров'я є важливоюскладовою взаємодії дорослого та дитини. Алекситимія - невміннявиражати свої емоції та емоції інших людей. Такі люди частішехворіють, бо емоційний розряд, що формується в глибинах мозку, незнаходить виходу: людина стримується, довгийі час мовчить,переживає наодинці свої емоції. Емоційна чутливість, чуйність,емпатія є в сііою чергу компонентом такту. Емпатія має три формирозвитку: співпереживання, співчуття, сприяння. Якщо розглянути загальні напрямки розвитку емоційної сферидитини у віковому розрізі- то то в перщу чергу слід зазначити, щоспівпереживання дорослих відіграє у формуванні адекватноїсамооцінки. Молодші школярі більш стримані у виявлені своїхпереживань, виникають соціальні форми поведінки: уміннядомовлятися, поступатися, погоджувати свої інтереси інших,справедливо ставитися до успіхів та невдач. Поведінка втрачає своюімпульсивність , виникає здатність її регулювати, стримувати своїпереживання а іноді ховати. Поведінка стає довільною. 3 формуванням колективної діяльності, утворюються новісоціальні зв'язки. Змінюються акценти і співвідношення внутрішніхсил, намагань та бажань, дитина пристосовується до більш високихрівнів розвитку емоційної сфери. У центрі уваги педагога маютьбути передусім базові емоції. Б) Головні шкідливі звички людства - недбайливе відношення до свого здоров'я- трудоголізм- куріння- алкоголізм- телеманія- переїдання Зупитнимось на основній, на яку страждає як молодше так істарше покоління. Сьогодні телевізор займає почесне місце у сім'ї. Його вплив наформування психіки дитини значний, якщо не сказати дуже значний.Телебачення все більше завойовує свідомість дітей та дорослих. Зрозуміло, що телевізор, як правило, дає набагато більшширокий діапазон тем і подій, чим той, на який вона можерозраховувати під час спілкування. Вже в шкільному віку для телевізор стає найважливішимджерелом інформації. Але в головне питання в тому чи готова дитинавчитися через телебачення. В цьому випадку їй потрібно навчитисязасвоювати велику і різнорідну інформацію незвично широкого длянеї діапазону. По-друге, вона повинна вміти оцінювати вірогідністьцієї інформації, визначати - чому вірити, а чому - ні. Телевізорне заміняє спілкування, бо він не співрозмовник. Потреба вспілкуванні з однолітками в ті години, коли дитина сидить білятелевізора, блокована. У цьому змісті, можна стверджувати, щотелебачення розвиває егоцентризм, у всякому разі - не сприяє йогоослабленню. "Випавши" з реальної взаємодії. дитина позбавляєтьсяможливості визначити, чи збігається її розуміння побаченого з тим,що входило в наміри авторів телепрограми. Незважаючи на те, щотелебаченням може провокувати формування самітності, воно вноситьістотний вклад у характер спілкування дитини з однолітками. Багаточого з того, що вона бачить на екрані, поступово переходить уігри з товаришами. Драматичні сцени погонь, що захоплюють пригодишукачів скарбів у джунглях Амазонки, подвиги "супергероїв" - усеце стає змістом ігор на вулиці. Телебачення виявляється стимуломдля дій, що не потрібно винаходити самому, оскільки вони дані вготовому вигляді. Найбільш діючою ця "стимуляція" є для дітей зіслабко розвинутою уявою і фантазією. Зрозуміло, що більшість такзваних "дитячих" передач більш-менш виразно доносять до дитинитакі важливі речі як необхідність серйозного навчання, повага добатьків, терпимість стосовно однолітків, турботу про тварин і т.п.Велика кількість американських фільмів, що демонструються у данийчас по різних каналах нашого телебачення, при всій їхнійобтяжуючій однотипності і передбачуваності, проте містять прості ізрозумілі "моральні послання" до юного глядача: "Добро перемагаєзло", "Злочин несе невідворотне покарання", "Старанна працявинагороджується", "Любов до ближнього зрештою тріумфує","Чесність - краща політика", "Усі люди - брати", "Бог тебе любить"і т.п. - крізь будь-які, навіть самі "навернені" сюжети легкопроглядаються ці нехитрі формули. Саме їхня простота і настирливамонотонність повторення в багатьох випадках забезпечують засвоєннядитиною базових моральних моделей і їхній переклад на підсвідомийрівень. Простота і примітивність "посилання" має і свій зворотнийбік. У більшості типових фільмів навіть самі складні проблеми, якправило, зрештою дозволяються самим благополучним чином. Напевно,у цьому перевага американського "хеппі-енду" перед безвихідністювітчизняного реалізму. Однак, у результаті такої позитивноїобробки дитина здобуває впевненість у тому, що вирішення їївласних моральних проблем буде швидким, як і у телевізійномусвіті. Діти можуть відчувати серйозну фрустрацію, зрозумівши, щовони не в змозі сподобатися тим, до кого тягнуться, а також, щоїхні конфлікти з навколишніми виявляються затяжними. Які почуттянайчастіше народжуються в душі дитини, коли вона дивитьсябільшість телевізійних передач? Відповідь досить неординарна:"Страх". Усе частіше причиною появи страхів у дітей батькиназивають мультфільми. Телебачення для дорослого іноді виконуєфункцію, замінюючи уявними образами життєвонеобхідні конструкти. Але найкращим виходом з цієї ситуації єпошук тої сфери захоплень, яка найбільш гармоніює з реальним стилемжиття. Гармонія - головна ознака здоров'я (Упанішида) В) Методи пошуку гармонізації особистості можуть бути різні,людство постійно знаходится у пошуку більш досконалих (вони такожможуть виступати у ролі самооздоровчих настроїв) 1. Йога - основоположник Шрі Упанішида. Головна парадигма -філософія життя, досягнення душевної рівноваги яерез ряд засобів -звернення до фізичного, філософія їжі, філософія буття. (учасникамсемінару для демонстрації одного з початкових методів можназапропровонувати дихальну вправу). Значення медитативних прийомів. Медитація - раніше носила релігійний характер. Сьогодні цеодин з методів саморегуляції. Існують правила медитацій- кожногодня, в один той самий час. Прийняття медітативної пози- головне. Утримання медитавної пози. Пряма спина Налаштування Закрити очі Зупинити думки Розслабити м'язи Відренулювати дихання 1. Кастанедіанство (Дон Карлос) - усвідомлене буття, вихід зфізичної оболонки. Приклад використання прийомів - відомчеснобачення, керований сон.2. Вегетаріанство ( послідовники - Толстой Л., Енштейн, ВишенськаД., М.Дітріх) Головна ідея - наш організм прилаштований до рослинної їжі,травна система нагадує травну систему корови, ферментативнадіяльність близька до діяльності шлунку шимпанзе (мавпи), якахарчується рослинною їжею, щелепи людини- нагадують щелепитравоїдних. Іноді вегетаріанство приходить до людини черезнадмірну вразливість. 3. Іванівство (Порфилій Іванов), який вважався серед своїходносельців диваком до того часу, коли до нього почали приходитивидіння. Він відчув потребу повного злиття з природою. Відома насьогодіні система Іванова включає не тільки загартування холодом.4. Куріння- швидкий засіб самозаспокоєння, але призводить дозвикання, блокування роботи таких органів як серце, печінка,легені.5. Кохання- шлях до гаромонії ( в моменти закоханості людина невідчуває свого недосконалого фізичного, вважається, щосексуальність людини розкривається з моменту її пізнання духовноїсторони кохання. Любов як прояв базальних емоцій є необхідністюлюдини. Кожна людина має потребу в любові до дитини, до рідних, додрузів, до самого себе, до природи... Вправа "Усвідомлення безумовної любові" (за Дж. Рейнуотер) Уявіть один за одни всім значимих для вас людей. Скаіжтькожному з них "Я люблю вас безумовно, я приймаю вас такими які виє". Прослідкуйте за своїми відчуттями. Спробуйте це сказатисамому собі. Скажіть це тій людині, від якої вам боляче булоотримати образу. Скажіть їй "я прощаю тобі за .... Я приймаю тебетаким який ти є". Ознайомлення з техінками тіла В. Райха. Переживання відображаються на тому, як людина рухається, якдихає. Тілесні терапевти намагаються подолати бар'єри психічногота фізичного, підкреслюючи єдність тіла та розуму. Головне поняття-біоенергетична енергія. М'язовий панцир має бутиудосконалений. М'язовий панцир можна зняти за допомогою біоенергектичнихвправ. Відомі прийоми - арка Лоуена, імпульсині вправи (брикання,биття подушки) Піраккос запропонував відновлювати енергію на підлозі. Келлеман в психотерапевтичній групі спонукав людейпротестувати, кричати. Школа Іда Ральфа пропагувала глибокий масаж. Спробуємо елементи взаємного масажу. Станемо в коло. Поклавшируки на плечі сусіда, зробимо легкий масаж плечової лінії. У 1938 році Адріан Хілл запропонував новий метод. Він вважав,що інраспективні образи сприйняття творця несуть інформацію,значиму для гармонійного душевного стану. Але образ любові,гаромонії... не можливо відтворити на папері. Тому найкращевикористовувати найпростіші елементи, які можуть викликатинайсильніші образи. Виконується вправа "Відомче малювання" під музику. Зображення класичних форм- аналіз особистих відчуттів у моментмалювання. IV. Мистецтво самостереження, його значення для збереженняпсихічного здоров'я. Хто не досліджує хід своїх думок - не може бути щасливий.М.Аврелій А) Визначення рівня нервозності та стресостійкості. Проблемаемоційного вигорання педагога. Б) Самоспостереження, існуючі техніки і методисамоспостереження. В) Способи психічного саморегцляції (практичне засвоєннявправ, які можна використовувати у процесі роботи з дітьми). Г) Приклади мислительських прийомів: психічні конструкти те деструкти використання фантазії. Література: Костюк В.Н. "Психічний розвиток та навчально0-виховний процес.К 1991 р. Виготський Л.С. Проблеми загальної психології. Т1. Вибране. "Личность, ее рост." Собрание работ Адлера, Мида, Кули. Максименко С.Г. "Психічне здоров'я школяра"Практичнапсихологія та соціальна робота" 2002 р. № Маноха В.К. "Психическое здоровье ребенка" Психологическийжурнал. 1998 №4,5. О.Кочерга, О.Васильєв Синдром згоряння. Пс.Бібіліотека Синдром вигоряння. Цілком можливо, що ви не вживаєте слово"вигоряння", а замість цього користуєтесь словами; стресс,емоційний розлад, перевтома, криза, "вже більше не можу","набридло все до біса". Ось про всі ці симптоми психоемоційноговиснаження і йде мова. Вчителів легко пізпати. Вони завждинамагають зробити більше, ніж мають на те сили (психічиої тафізичної). Вони не можуть самостійно зупинитись. Навіть колихворіють, вони йдуть до школи: їм здасться, що на них тримастьсясвіт. Може, цо й справді так, але їх біг колом відповідальноїзалежності може перервати тільки вигоряння. Поганий настрій,роздратованість, страх, безсоння цей стан триває досить довго. Ачи можна запобігти цьому? Зачекаймо з відповіддю, поки Ви ще невиміряли та не оцінили ризик вигоряння для себе. Будь ласка, дайтевідповідь "Так" чи "Ні". 1. Ви спите менше 7 годин? 2. Чи часто у Вас виникає відчуття, що як би багато Ви не робили, все ж не встигнете зробити всього того, що потрібно? 3. Чи лякає Вас наближення свят, дня народження тому, що Вамдоведеться витрачати всі сили на підготовку? 4. Чи часто Ви робите одночасно декілька робіт? 5. Чи частенько Ви забуваєте рсчі, час зустрічі, гаманець, коли кудись поспішаєте? 6. Чи часто-густо ви змушуєте себе щось з'їсти (перекусити), аби мати сили працювати? 7. Чи в стапі емоційпот розладу ви намаєтесь, заспокоїти себе за допомогою цигарки, тиблетки чи ковтку вина? 8. Чп спадає Вам на думку, що Ви загубили смак життя? 9. Чи Вам все важче приймати рішення? 10. Чи з'являється у Вашому інтимному житт все більше ібільше негативних моментів? Скільки разів Ви відповіли "Так"? Якщо шість і більше, то Вивже перетнули межу кризи, стали на шлях, який веде до вигоряння. Для вчителів, як правило, визначаються три чинники, яківідіграють суттєву роль в "емоційному згорянні" учителя початковихкласів: особистісний, рольовий і організаційний. 3 розвитком"згоряння" пов'язана значущість роботи. Якщо робота оцінюється якнезначуща у власних очах, то синдром розвивається швидше (ось чомуважливо вчителеві початкових класів усвідомлювати важливість івирішальність власного місця у процесі становлення особистостіучня). На емоційний стан учителів впливають як організаційний клімату колективі, так і, ставлення адміністрації. Якщо останнязабезпечує працівникам можливість професійного зростання, усілякопідтримує, чітко розподіляє обов'язки, то в колективі переважатимеемоційно-позитивна атмосфера. Зокрема, М.Джехода виділяє шість аспектів психічного здоров'я: 1. Позитивне ставлення до себе. 2. Оптимальний розвиток, ріст і самоактуалізація особистості. 3. Психічна інтеграція. 4. Особиста автономія. 5. Реалістичне сприйняття оточення. 6. Уміння адекватно впливати на оточення. Якщо бажаєте дати дітям задоволення, радощі, щастя, будьтесправедливими до них, виробіть у собі чуйність до їхніх прагнень,переживань. Виявляйте повагу до малої людської істоти, уникайтевчинків, які матимуть натяк на неправду і насильство. Жоденучитель не може забувати, що він повсякчас навчає і виховує дітей.Метод його навчання має відповідати інтелектові й етиці дитини. Основними труднощама в діяльності вчителя є емоційненапруження та страхи, що досить часто викликають стан стресу.Оскільки вчителі початкових класів мають вплив на своїх учнів, тоїхній стрес може викликати аналогічний стан у молодших школярів,блокуючи розвиток їхнього таланту. Отже, ознаки стресового напруження (за Шеффером): неможливість зосередитися на чому-небудь; занадто часті помилки в роботі; иогіршення пам'яті; почуття втоми, що виникає занадто часто; дуже швидке мовлення; думки, що часто "вивіюються"; часті болі, не спричинені фізичними проблемами; підвищена збудливість; робота не приносить радості; утрата почуття гумору; різке зростання кількості випалених цигарок; пристрасть до спиртного; постійне відчуття голоду або відсутність апетиту чи смаку до їжі; неможливість вчасно закінчити роботу. Основна психологічна проблема в діяльності вчителя - це постійний стан напруженості, пов'язаний з необхідністювнутрішнього налаштування на певну поведінку, мобілізації всіх силна активні й доцільні дії. Психологічні дослідження засвідчили, що стан готовностімістить кілька компонентів: інтелектуальний - розуміння завдань, обов'язків, знаннязасобівдосягнення мети, прогноз діяльності; емоційний - упевненість в успіху, наснага, почуття відпові-дальності; мотиваційний - інтерес, прагнення домогтись успіху, потребауспішно виконати поставлене завдання; вольовий - мобілізація сил, зосередженість на завданні,відволі-кання од перешкод, подолання сумнівів. Учителю потрібно кілька разів упродовж дня фор-мувати в себестан готовності, приводячи в гармонію всі її компоненти. Способи формування готовності до майбутньої діяльності.Насамперед варто сформувати настанову на діяльність, причому нетільки в себе, а й в учнів. 3 давніх часів кращими способамиформування настанови були певні ритуали. Ритуал - це умовнийрефлекс, пов'язаний із подальшою діяльністю. Воїни, що дружновикрикують вітання своєму вождю, чи учні, що встають, коли вчительзаходить до класу, - усі вони налаштовуються на майбутнюдіяльність. Учителю корисно розробити свою систему ритуалів. Прицьому варто пам'ятати: якщо сам учитель має потребу в однократномуналаштовуванні перед роботою, то аудиторії часто необхіднеповторення ритуалу. Таким ритуалом може бути і вітання, іперекличка, якщо вона не забирає багато часу, і короткі уснізадачі, що задаються періодично, і щось емоційно позитивненаприкінці занятгя. Отже, активний ритуал ство-рює настанову надіяльність. Далі варто провести "розминку" мислення, орієнтовануна вид майбутньої інтелектуальної діяльності. Так, якщо має бутиробота з абст-рактним матеріалом, то розминку можна провести уформі усного рахунку. Якщо має бути діяльність, пов'язана зпроектуванням, то краще вирішити яку-небудь наочну задачу. Алеоскільки у всіх випадках треба буде викладати, розповідатиматеріал, то для цього необхідно активізувати мовну функцію,вербальне мислення, необхідно налаштувати на цю функцію. Вонаособливо важлива для людей інтровертованих, замкнутих, що віддаютьперевагу внутрішній рефлексії над зовнішнім спілкуванням. Можнапорадити "розговоритися" до початку уроку, розігріти себе необмірковуванням того, про що буде сказано, а його частковимпроговоренням уголос. А ще краще вимовити голосно і чітко кількаскоромовок. Вони активізують мовно-мисленнєву функцію, знімаютьемоційне напруження, а також можуть виконувати роль ритуалуготовності. Вважається, що успіху досягає саме той, хто знає, що робити,зазнавши невдачі. Тому варто заздалегідь програти в уяві різніваріанти поведінки (зазначаючи можливі варіанти в "партиітуріуроку", як робить диригент перед концертом на репетиції) залежновід того, як поведеться клас. Учні можуть не включитися упроблему, не захотіти виконувати завдання, не засміятись увідповідь на жарт. Як на це відреагувати, не почати комплексувати?Усе це варто про-думати заздалегідь. Насамперед учіться планувати. Дезорганізація може призвести достресу. Наявність великої кількості планів уроків часто веде доплу-танини, безпам'ятності й почуття, що- незакінчені проектизисять над головою як дамоклів меч. Приділіть планам якийсь час,коли це буде можливо, і попрацюйте над ними доти, доки незакінчите. Визнайте і прииміть обмеження. Багато хто з нас ставить передсобою абсолютно недосяжні цілі. Але людина не може бути доскона-лою, тому часто виникас почуття неспроможності чи невідповідності,незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставтеперед собою цілі, які зможете досягти. Розважайтесь. Іноді необхідно втекти від життєвих проблем ірозважитися. Знайдітк заняття, що було б захоплюючим і приємним. Будьте позитивною особистістю. Не критикуйте інших. Учітьсяхвалити інших за ті речі, Іпо вам у них подобаються. Зосередьтесяна позитивних якостях оточуючих. Учіться терпіти і прощати. Нетерпимість до інших призведе дофрустрації і гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди,це допоможе вам прийняти їх. Уникаите нездорової конкуренції. У житті дуже багато ситуацій,коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике праг-нення вигравати в багатьох галузях життя створюс напруження ітривогу, робить людину агресивною. Регулярно робіть фізичні вправи. Перевіртеся в лікаря до того,як займатися за якою-небудь системою. Краще виконувати ту програ-му, що приносить вам задоволення. Розповідаите про свої неприємності. Знайдіть друга, священикачи консультанта-психолога, із якими ви можете бути відверті. Учіться безмедикамєнтозного мєтоду розслаблення. Медитація,йога, аутогенне тренування і прогресивна релаксація можуть бутививчені за допомогою акредитованих компетентних учителів і про-фесійних психологів. Педагогічна свідомість багато в чому заповнена міфами,ілюзіями, стереотипами, що, з одного боку, дають змогу педагоговіз'мінімаль-ними витратами оперативно вирішувати складні проблеми,що вини-кають у його діяльності, а з іншого боку - призводять довиникнення таких станів, як "емоційне згоряння", психоенергетичневиснаження. Є стереотипи, що перешкоджають роботі педагога: про спокій (учитель завжди повинен бути спокійним,врівноваженим). про стриманість (учитель завжди повинен бути стриманий ітримати дистанцію). про любов до всіх учнів (учитель повинен виявляти однаковеставлення до всіх учнів у класі). про необхідність приховування почуттів, які можна усвідомити іконтролювати. про педагогічну самопожертву, що виявляється в настановівчителя на повну віддачу роботі, прагненні забути про всіх і жититільки інтересами школи. Така концентрація на професійній діяльності веде до повноїрозгубленості педагогів, що виходять на пенсію і відчувають"екзистенціальний вакуум". Тому, щоб зберегти психічне здоров'я і в процесі роботи, іпісля її закінчення, учитель початкових класів має зруйнувати міфиі бути людиною і на роботі і вдома. Вигоряння близьке до значення фізичного стресу. Розглянемопоняття Стрес. Спробуйте дати визначення стресу (у процесімозкового штурму аналізується поняття стресу)(цитується визначенняСальє )Стрес є невід'ємною частиною нашого життя. Кожний з насdnqhr| часто випробовує стан напруги, що виникає при певнихобставинах. Але в дійсності не обставини, а наша реакція на них єпричиною стресу. Як допомогти собі при стресовій ситуації?Вироблення тактики(учасники пропонують свої шляхи подоланнястресу). Спробуйте визначити для себе, що саме викликає у Васхвилювання. Розплануйте свій день. Включите у своє життя правильнехарчування, здоровий сон, дієту, фізичні вправи й постарайтесядотримуватися цього завжди, а не протягом короткого проміжку часу.Вам допоможе, якщо Ви поділитеся своїми проблемами із близькимиВам людьми. Ваші переживання знімуть прогулянки на свіжомуповітрі й фізичні вправи. - здоровий сон - кращий друг. Одержуйтебільше позитивних емоцій - сходите в кіно або на концерт,поспілкуйтеся із друзями. Якщо Ви почуваєте себе самотнім,заведіть собі звіринку - Ви почнете піклуватися про неї йвідволічетеся від того, що Вас гнітить. Приклади мислительських прийомів, що дозволяють відновлюватипсихоемоційних стан Метод аналізу стресу. Спробуйте визначити, що вас турбує (конкретно, в 2-3 словах) 1. Які думки у вас виникли під час аналізу, запишіть їх.2. Щоб ви зробили, якби знаходились у ідеальних умовах вирішенняситуації.3. Що вам заважає відноситись до ситуації адекватно, не реагуватина неї так, як ви реагуєте тепер.4. Подумайте, чи не створені труднощі вами самими5. Поговоріть з близькою людиною на цю тему, або психологом.6. Оцініть всі альтернативи, відкиньте всі неможливі.7. Проаналізуйте всі можливі рішення, які відчуття ви пережили,якби вчинили по-іншому.8. Перепитайте себе, чи не забули ви всих н'юансів, зробітьпоправки.9. Радійте своєму успіху, не втрачайте віру при невдачі. ІІ. Для успішного входження школяра у навчальну діяльністьнеобхідне цілеспрямоване формування одного із найголовнішихпоказників динаміки розвитку особистості - здатність до довільноїпсихічної саморегуляції та самоконтролю. Вік від 7 до 10 років єдуже сприятливим для розвитку психічної довільності поведінки.Такий розвиток необхідно здіснювати через роботу із са-мосвідомістю дитини, тренування ії психічних процесів. Крім того,у дитини слід розвивати конкретні контрольовані вміння, що уподальшому приведе до здатності регулювати всі галузі психічноїдіяльності в цілому. У дітей краще, ніж у дорослих, розвиненаздатність вловлювати чужий емоцій-ний стан, бо вони не нада-ютьтакого значення словам, як дорослі, тому важливо не втратити цейсприятливий час для розвитку в дитини емпатії, доброти, милосердя,комунікабельності. Для розвитку вміння виявляти адек-ватні реакціїна чужі емоції дитині потрібен досвід спільного переживання зпартнером по спілкуванню своїх та його емоційних станів. Цеможливо тільки під час групових занять із дітьми. Теми такихзанять можуть охоплювати блоки: Я та моє тіло>. У цьому блоці застосовуються вправи, які сприяють подоланнюзамкненості, пасивності, скутості, руховому розкріпаченню. (Психогімнастика.) Блок 2. "Я та мої емоції". Ігри та вправи, спрямовані на вміння адекватно ви-ражати своїемоції, усвідомлювати їх, правильно розпіз-навати емоційні станиінших людей. (Етюди.) Блок 3. "Я та моя увага". Ігри та вправи для розвитку довільної уваги, саморе-гуляції,noep`v3? самоконт-ролю. Блок 4. "Я та моя мова". Ігри та вправи, спрямовані на розвиток мови жестів, міміки,пантоміміки, на розуміння того, що крім мовних, існують й іншізасоби спілкування. Блок 5. "Я та інші". Ігри, спрямовані на формування у дітей навичок спільноїдіяльності, почуття спільності, розуміння інди-відуальнихособливостей інших людей, формування уважного, доброзичливогоставлення один до одного.
