Організація виробництва цукрових буряків

При організації виробництва процісів під час вирощування цукрових буряків використовується тех.. карта. В організації виробництва цук. буряків основними є такі періоди:

- основний обробіток грунту

- передпосівний обробіток грунту

- сівба

- догляд за посівами

- збирання

Зяблеву оранку проводять на глибині 28 – 32 см. Організація сівби цук. буряків включають такі заходи:

- комплектування посівних агрегатів

- підбір виконавців

- доведення виконання вимог до сівби

- підвезення насіння

- заправлення сівалок насінням і добривом

Догляд за посівами включає:

- після сходове боронування

- обприскування посівів проти шкідників, збудників хвороб і бурянів

- міжрядні обробітку грунту з одночасним внесенням між добрив культиваторам

Раннє збирання не рекомендується тому, що в серпні – вересні спостерігається інтенсивне нарощування маси врожаю. Таким чином добовий приріст його становить понад 2 ц\га, а цукристість підвищується на 0,1%. Запізненням із збиранням також недоцільне, оскільки його треба закінчити до настання морозів.

Існує кілька способів збирання цук. буряків:

- потоковий – цукрові буряки від комбайна навантажують у транспортуванні засоби й вивозять на цук. заводи , якщо відстань не перевищує 15 км.

- потоково – перевальний – частину врожаю від комбайна транспортують на завод, а частину - на край у кагати.

Ефективне є організація збирання цук. буряків збирально – транспортуючими загонами або комплексами, до складу яких входять такі ланки: збиральні, завантажувально – транспортування гички, первинного обробітку грунту.

17. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ВИКОРИСТАННЯ КОРМІВ. КОРМОВИЙ БАЛАНС.

Планування кормової бази включає: обчислення потреби в кормах; визн кільк надходження кормів з власних джерел і в купівлі; планування посівних площ зернофуражних та кормових культур; складання кормового балансу. Розрахунок потреби в кормах на певний період називається планом потреби в кормах. Основою для розрахунків потреби в кормах є дані про поголів’я тварин та обсяг в-ва п-ції, норми годівлі тварин та норми витрачання корму на од п-ції.

Викор 3 способи розрахунку потреби в кормах:

1. За пл. поголів’ям тварин і річними нормами їх годівлі у фіз. вимірі. На осн обороту стада визн середнє поголів’я худоби за статевими та віковими группами. Розр в гос-ві норми множать на сер поголів’я.

1. За даними поголів’я тварин в ум головах і нормами потреби кормів на 1 ум голову в к.о.
2. За даними обсягу в-ва тваринницької продукції і нормами витрат кормів на од п-ції.

Заг потреба визн шляхом множення запланованої кількості тваринницької п-ції на норму витрат кормів на од п-ції. Після визн заг потреби в кормах визн потебу по групах кормів за структурою годівлі.

Після цього розр потребу в кормах у натурал вираженні. Для визначення потреби окремих видів кормів у фіз. масі потрібно потребу кормів у к.о. поділити на вміст к.о. відп виду корму.

Крім того потрібно враховувати страховий фонд. Приблизна його норма становить:

концентровані (10-15%) соковиті (20-25%) зелені (5-10%) грубі (20%)

Після визн заг кільк кормів визначають необхідні розміри посівних площ П=Взбір(пл.)/ Упл

Після визн заг кільк необх кормів складають баланс.

Кормовий баланс - це співставлення потреби гос-ва в кормах з їх надходженням Із різних джерел. У балансі відображають потребу в кормах, надходження їх з різних джерел, надлишок чи нестачу, джерела покриття нестачі або спосіб реалізації надлишку.

18. Організація виробництва молока.

Системи і способи утримання корів. Запровадження тієї чи іншої системи чи способу утримання корів в Україні обумовлюється головним чином забезпеченістю господарств кормами відповідно до продуктивності та фізичного стану молодого стада. В даний час виділяють декілька систем утримання молочних корів:

-цілорічну стійлову;

-стійлово-вигульну;

-стійлово-табірну;

-стійлово-пасовищну

-стійлово-табірно-пасовищну.

Застосування тієї чи іншої системи залежить від конкретних господарських умов.

Способів утримання корів є два:

— прив’язний

- безприв’язний.

Зараз найбільш поширене прив’язне утримання. Воно характеризується тим, що корови знаходяться, в зафіксованому положенні у стійлах, де тварини відпочивають, споживають корми і де їх доять. Останнім часом на молочних фермах застосовують, особливо при їх реконструкції, прив’язне утримання корів у стійлах з автоматичними прив’язями, а доять тварин на доїльних майданчиках різного типу. Влітку ж корів утримують на розміщених поблизу корівників вигульно-кормових майданчиках безприв’язно і доять на тих же доїльних майданчиках. Завдячуючи цьому, затрати праці по обслуговуванню корів скорочуються в 1,5-2 рази.

Безприв’язне утримання корів більше відповідає їх фізіологічним і технологічним вимогам. Проте, успішне застосування цього способу можливе лише при наявності високопродуктивної молочної худоби, повному забезпеченні її високоякісними і повноцінними кормами, спеціальними приміщеннями і спорудами, за умови, що керівництво господарством здійснюють компетентні спеціалісти, а обслуговуючий персонал суворо виконує вимоги технологічної дисципліни. Залежно від способів, які застосовують при організації відпочинку корів, безприв’язне утримання може бути: безприв’язне боксове та безприв’язне на глибокій незмінюваній підстилці.

Годівля молочних корів різного фізіологічного стану. Для значного підвищення продуктивності молочної худоби важливою є організація достатньої й повноцінної годівлі. Збалансовані за всіма поживними речовинами і енергією раціони підвищують продуктивність тварин на 25-30%, знижують витрати кормів на 30-35%, а собівартість виробництва продукції — на 20%.

У годівлі тварин молочного стада найбільше використовуються об’ємисті корми, концкорми та деякі відходи промисловості, яка переробляє сільськогосподарську сировину.

Отже, на сучасних молочних фермах, незалежно від їх розмірів та підпорядкування, завдяки можливості проводити рівномірні протягом року отелення, можна рівномірно одержувати і молоко. Це сприяє ефективному використанню приміщень, ритмічності в організації виробничого процесу та праці обслуговуючого персоналу.

Поиск по сайту: