Та процесуальний порядок його реалізації

Право касаційного оскарження — це право на порушення ді­яльності суду касаційної інстанції з перевірки законності рі­шення суду першої та (або) апеляційної інстанції, що набрало законної сили.

Суб'єктами права касаційного оскарження є особи, які упо­вноважені ініціювати касаційне провадження, а саме, відповід­но до ст. 324 ЦПК:

• сторони (позивач та відповідач); інші особи, які беруть
участь у справі (треті особи, як ті, що заявляють самостійні
вимоги щодо предмет спору, так і ті, що не заявляють та­
ких вимог);

• особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив пи­
тання про їх права та обов'язки, і які мають відповідну ци­
вільну процесуальну правосуб'єктність;

Глава 23.

• правонаступники (ст. 37 ЦПК);

• представники сторін та третіх осіб (ст.ст. 27, 44 ЦПК);

• особи, яким законом надано право захищати права, свободи
та інтереси інших осіб (ст.ст. 45, 46 ЦПК).

Зі змісту ст. 324 ЦПК очевидно, що об'єктом касаційного оскарження можуть бути судові рішення суду першої інстан­ції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішен­ня і ухвали суду апеляційної інстанції. При цьому самостій­ним об'єктом оскарження може бути як рішення в цілому, так і його частина. Ухвали суду першої інстанції після їх перегля­ду в апеляційному порядку, а також постановлені за результа­тами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути ос­каржені у касаційному порядку, тільки якщо вони перешкод­жають подальшому провадженню у справі.

Підставами порушення касаційного провадження є непра­вильне застосування судом норм матеріального права чи пору­шення норм процесуального права. Тобто, не будь-яке рішен­ня чи ухвала можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а тільки ті, щодо яких є сумніви в їх законності.

Однією із передумов реалізації права касаційного оскар­ження є дотримання процесуальних строків, встановлених ци­вільним процесуальним законодавством чи призначених судом для вчинення відповідних процесуальних дій. Відповідно до ст. 325 ЦПК право касаційного оскарження може бути реа­лізоване протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення цього строку з поважних причин, суд касаційної інстанції, за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, може поновити цей строк, але не більше ніж у межах одного року з дня ви­никнення права на касаційне оскарження. У разі, якщо каса­ційну скарга подано після закінчення строку на касаційне ос­карження і не порушене питання про поновлення цього строку або у поновленні строку відмовлено, суд касаційної інстанції повертає скаргу особі, яка її подала. Про поновлення строку на касаційне оскарження та про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє відповідні ухвали (ст. 325 ЦПК).

Право касаційного оскарження реалізується шляхом подан­ня належним чином оформленої касаційної скарги. Касаційна скарга — це звернення до суду касаційної інстанції з вимогою

Касаційне провадження

про перевірку рішення суду першої та (або) апеляційної ін­станції, яке набрало законної сили, на предмет його відповід­ності нормам матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга подається в письмовій формі, її зміст ви­значається конкретними обставинами справи, проте ст. 326 ЦПК містить перелік обов'язкових відомостей, які повинні бу­ти зазначені в скарзі:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце про­
живання або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх міс­
це проживання або місцезнаходження;

4) судове рішення, що оскаржується;

5) в чому полягає неправильне застосування судом норм мате­
ріального права чи порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються, який містить­
ся після викладу обставин скарги.

Касаційну скаргу підписує особа, яка подає скаргу, або її представник. До касаційної скарги, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвід­чує повноваження представника, якщо в справі немає підтвер­дження такого повноваження.

До касаційної скарги додаються також копії скарги та дода­них до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Ця вимога обумовлена тим, що отримавши вищевказані матеріали, особи, які беруть участь у справі, мо­жуть підготуватися до захисту своїх прав, зокрема підготувати та подати заяву про приєднання до касаційної скарги тощо. Також повинні бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне за­безпечення судового розгляду.

Касаційна скарга подається до суду особисто заявником або відправляється поштою. Якщо скарга подана особисто, за­відувач канцелярії повинен відмітити час її надходження, за­свідчивши це своїм підписом на скарзі. Час здачі скарги на пошту засвідчується печаткою на конверті, а час надходження в суд — зазначенням відповідної дати на скарзі.

Касаційна скарга подається за правилами ст. 327 ЦПК без­посередньо до суду касаційної інстанції. Однією з додаткових

Глава 23.

гарантій реалізації суб'єктивного права на касаційне оскаржен­ня є закріплене у ст. 330 ЦПК правило, згідно з яким особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити, змінити її або відкликати.

Доповнити або змінити касаційну скаргу може тільки осо­ба, яка її подала, до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції, а відмовитися від скарги — до закінчення касаційно­го провадження.

Встановлення такого строку для доповнення або зміни ка­саційної скарги обумовлене тим, що суд касаційної інстанції розглядає справу в межах касаційної скарги. Відповідно її зміна чи доповнення мають бути здійснені до початку розгля­ду справи в суді касаційної інстанції, оскільки це впливає на межі судового розгляду.

При відкликанні касаційної скарги постановляється ухвала про повернення скарги, а в разі відмови від скарги — закрива­ється касаційне провадження. У першому випадку повторне звернення з такою самою скаргою допускається, у другому — ні.

§ 3. Порушення касаційного провадження, підготовка та розгляд справи судом касаційної інстанції

Діяльність суду касаційної інстанції побудована на тих само засадах, що й суду першої інстанції. Касаційне провадження базується на його основних принципах, однак реалізація дея­ких з них має свої особливості, що обумовлені спеціальною метою цього провадження — розглянути постановлені судові рішення, які набрали законної сили, на предмет їх відповідно­сті нормам матеріального та процесуального права.

Умовно можна виділити три складові частини касаційного провадження:

1) порушення касаційного провадження;

2) підготовка справи до касаційного розгляду та попередній
розгляд справи;

3) судовий розгляд справи та постановлення ухвали (рішення)
суду касаційної інстанції.

Етап порушення касаційного провадження починається з моменту надходження касаційної скарги до канцелярії суду ка­саційної інстанції та її реєстрації. Після цього скарга переда-

Касаційне провадження

ється в порядку черговості судді-доповідачеві, який протягом десятиденного строку вирішує питання про прийняття її до розгляду касаційним судом та про можливість зупинення ви­конання оскаржуваного рішення (ухвали) суду.

Одержавши оформлену належним чином касаційну скаргу, суддя-доповідач постановляє ухвалу про її прийняття. У разі надходження касаційної скарги, яка не відповідає встановле­ним ст. 326 ЦПК вимогам, несплати суми судового збору чи витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, до неї застосовуються правові наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК, — суддя залишає таку скаргу без руху та призначає строк для усунення недоліків, про що постановляється відпо­відна ухвала. Якщо в межах встановленого строку недоліки будуть виправлені, касаційна скарга вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду. Інакше скарга вважається неподаною і повертається позивачеві.

Обсяг повноважень суду касаційної інстанції на стадії про­ведення необхідних підготовчих дій визначено ст.ст. 331, 332 ЦПК. Протягом десяти днів з моменту постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги суддя-доповідач надсилає її копії та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу, та витребовує справу. Після отримання справи він протягом десяти днів зобов'язаний під­готувати доповідь, у якій викласти обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, та з'ясувати пи­тання про склад осіб, які беруть участь у справі.

Протягом п'яти днів після складення доповіді має бути призначено та проведено попереднє судове засідання, на якому суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення під­готовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

За результатами попереднього розгляду справи, якщо немає підстав для скасування судового рішення, суд касаційної ін­станції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін. За наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасу­вання судового рішення, суд скасовує його. У всіх інших ви­падках справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.

Глава 23.

м

Про призначення справи до судового розгляду постановля­ється ухвала, яка підписується усім складом суду.

Розгляд справи судом касаційної інстанції складається з комплексу процесуальних дій суду та інших учасників проце­су, спрямованих на визначення наявності підстав для перегля­ду судового рішення, яке набрало законної сили. Розгляд спра­ви відбувається у судовому засіданні в приміщенні суду каса­ційної інстанції колегією у складі п'яти суддів.

Відповідно до ст. 333 ЦПК справа розглядається за прави­лами, встановленими для розгляду справи судом першої інстан­ції, з винятками та доповненнями, обумовленими метою та завданнями касаційного провадження, межами розгляду спра­ви судом касаційної інстанції.

У підготовчій частині засідання процесуальні дії суду скла­даються з: відкриття головуючим судового засідання; оголо­шення інформації про справу (яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення суду якої інстанції розглядається); перевір­ки явки осіб, які беруть участь у справі, встановлення їх особи і перевірки повноважень представників (якщо вони є) та ін­ших учасників процесу (перекладачів, експертів тощо); ви­рішення питання про розгляд справи за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання; роз'яснення головуючим прав і обов'язків учасникам процесу (в тому числі право заявляти відводи); вирішення питання про розгляд справи у даному складі суддів; вирішення заявлених відводів і клопотань.

На етапі розгляду касаційної справи по суті суддя-допо-відач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного су­дового рішення та доводи касаційної скарги.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд пере­віряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в ме­жах касаційної скарги. Винятком є ситуація, коли під час роз­гляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Суд каса­ційної інстанції не може встановлювати та (або) вважати дове­деними обставини, що не були встановлені в рішенні чи від­кинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недо-стовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Тому сторони та інші особи, які беруть участь у

Касаційне провадження

справі, в своїх поясненнях, які вони дають в суді касаційної інстанції, мають наводити доводи, які стосуються підстав ка­саційного розгляду справи.

За загальним правилом, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сто­рони — першим позивач. Суд може обмежити тривалість дачі пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у спра­ві, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку су­дового засідання. При вирішенні цього питання суд повинен враховувати обставини справи та особу присутніх.

За розгляду справи в порядку касаційного провадження не­має такої частини судового засідання, як судові дебати, ос­кільки суд касаційної інстанції не досліджує фактичних обста­вин справи, нових доказів, а отже, немає потреби підбивати підсумки та давати оцінку проведеному дослідженню.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд, виходить до нарадчої кімнати. Усі питання в нарадчій кімнаті вирішуються за загальними правилами вирішення питань коле­гією суддів (ст. 19 ЦПК).

Суд касаційної інстанції може тільки один раз перевірити законність судового рішення, яке набрало законної сили. Це правило повинно виконуватися й у тому випадку, якщо подано відразу кілька касаційних скарг. Проте цивільне процесуальне законодавство містить і ряд винятків.

Відповідно до ст. 348 ЦПК суд касаційної інстанції повтор­но перевіряє законність судового рішення у порядку касацій­ного провадження у таких випадках: по-перше, якщо касацій­ну скаргу на судове рішення було подано в межах, строку на касаційне оскарження, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи; по-Друге, якщо строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або про­довжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присут­ня під час розгляду справи.

Суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правила­ми касаційного провадження. Причому за наявності підстав може скасувати попередньо постановлені ним по цій справі Ухвалу чи рішення.

Глава 23.

§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції

Повноваження суду касаційної інстанції — це сукупність його прав та обов'язків щодо здійснення встановлених зако­ном процесуальних дій з перевірки судового рішення, яке на­брало законної сили та є предметом перевірки за касаційною скаргою.

При розгляді справи в порядку касаційного провадження повноваження суду визначаються його основними завданнями: всебічної перевірки законності акту суду, забезпечення виправ­лення судом першої та (або) апеляційної інстанцій порушень закону. У зв'язку з цим, ЦПК містить детальний перелік під­став, за яких постановляється те чи інше рішення суду каса­ційної інстанції.

Відповідно до ст. 336 ЦПК, за наслідками розгляду каса­ційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право:

• відхилити касаційну скаргу і залишити рішення суду без
змін;

• повністю або частково скасувати рішення і передати справу
на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;

• скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі
рішення суду першої інстанції, що було помилково скасо­
ване апеляційним судом;

• скасувати судові рішення і закрити провадження в справі
або залишити заяву без розгляду;

• скасувати судові рішення і ухвалити нове або змінити рі­
шення, не передаючи справу на новий розгляд.

При перегляді ухвали суду в касаційному порядку суд каса­ційної інстанції наділений такими повноваженнями:

• відхилити касаційну скаргу і залишити ухвалу без змін;

• скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду пер­
шої або апеляційної інстанції;

• змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;

• скасувати ухвалу і залишити в силі ту, що була помилково
скасована апеляційним судом.

Перелік підстав для ухвалення того чи іншого рішення, по-становлення ухвали судом касаційної інстанції закріплено у ст.ст. 337-342 ЦПК.

Відповідно до ст. 344 ЦПК за результатами розгляду спра­ви судом касаційної інстанції постановляється ухвала або рі-

Касаційне провадження

шення. Причому ухвала не може передбачати зміну рішення суду першої або апеляційної інстанції чи ухвалення нового рішення по справі без передачі справи на новий розгляд.

Зміст рішення, ухвали суду касаційної інстанції визначе­ний ст. ст. 345, 346 ЦПК і передбачає, що ухвала складається з таких частин:

• вступної, в якій зазначається: час і місце її постановлений;
найменування суду; прізвища та ініціали головуючого та
суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання;
найменування справи та імен (найменувань) осіб, які бе­
руть участь у справі;

• описової, в якій повинен міститися короткий зміст вимог
касаційної скарги і оскаржених судових рішень; узагальнені
доводи особи, яка подала касаційну скаргу; виклад доводів
та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; обста­
вини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій;

• мотивувальної із зазначенням мотивів, з яких суд касацій­
ної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положен­
ня закону, яким він керувався;

• резолютивної, яка містить висновок суду щодо перегляду
судових рішень у порядку касаційного провадження, визна­
чення розподілу судових витрат, строку та порядку набран­
ня ухвалою законної сили та її оскарження.

Інколи до ухвали суду касаційної інстанції встановлюються додаткові вимоги. Так, у разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд, повинно бути зазначено які порушення норм права було допущено судом першої або апеляційної інстанції.

Рішення суду касаційної інстанції має відповідати загаль­ним вимогам, які ставляться до такого виду процесуальних до­кументів, і відповідно до ст. 346 ЦПК складатися з чотирьох частин (вступної, описової, мотивувальної та резолютивної).

У вступній частині рішення вказуються час та місце його ухвалення; найменування суду; прізвища та ініціали головую­чого і суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідан­ня; найменування справи та імен (найменувань) осіб, які бе­руть участь у справі.

В описовій викладається короткий зміст вимог заявника і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст вимог касаційної скарги; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших осіб, які

Глава 24.

беруть участь у справі; встановлені судами першої та апеля­ційної інстанцій обставини справі.

Мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував рішення суду і ухвалив нове, визначення, чи бу­ли і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, нормативна підстава ухвалення рішення суду міс­тяться у його мотивувальній частині.

Резолютивна частина — це висновок про скасування чи змі­ну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, розподіл судових витрат, зазначення строку і по­рядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 349 ЦПК рішення та ухвала суду касацій­ної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголо­шення. Скасовані рішення та ухвали суду першої або апеля­ційної інстанції одразу втрачають законну силу.

Після закінчення касаційного провадження справа протягом семи днів повертається до суду, який її розглядав. Тому копії судових рішень суду касаційної інстанції повторно видаються саме судом першої інстанції, де зберігається справа.

Глава 24. ПРОВАДЖЕННЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ВИНЯТКОВИМИ ТА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

Після перегляду справи в апеляційному порядку, набрання рішенням законної сили, перегляду у порядку касаційного провадження судові рішення можуть залишатися такими, що не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. При­чини можуть бути різноманітні, у тому числі й ті, що не зале­жать від сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, чи від суду, який розглядав справу. Іноді сумніви в правильності рішення чи іншого судового акта пов'язані не з порушенням норм матеріального чи процесуального права або з неправиль­ною оцінкою обставин справи, а з відкриттям вже після на­брання судовим рішенням законної сили обставин, які мають суттєве значення для справи, і які не були враховані судом при постановленні відповідного рішення. Для усунення таких недоліків у судових рішеннях цивільним процесуальним зако-

Провадження у зв'язку з винятковими... 253

нодавством передбачено ще низку гарантій щодо забезпечення законності та обґрунтованості актів суду. До них належить пе­регляд рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв'язку з винятковими та нововиявленими обставинами, що регулюється гл. 3 та 4 розд. V ЦПК.

Специфіка цих способів перегляду судових рішень полягає в тому, що їх завданням є не стільки перевірка законності то­го чи іншого судового рішення, скільки встановлення наявнос­ті або відсутності обставин, які визначені цивільним процесуа­льним законодавством як виняткові або нововиявлені.

Поиск по сайту: