Особливостi перехiдного перiоду

Ігор КАГАНЕЦЬ

Завiдувач лабораторiї психоiнформатики Центру

з iнформацiйних проблем територiй НАН України

ОРГАНІЧНИЙ менеджмент—XXI. Українська модель

За своїми природними, виробничими та людськими ресурсами Україна є потенцiйно багатою країною, проте в переважнiй бiльшостi її громадяни є бiдними. В чому причина цього парадоксу? Озвучена з високих трибун фраза “Ми бiднi тому, що дурнi, а дурнi тому, що бiднi” — це один з облудних стереотипiв, якi поширються в Українi “п’ятою колоною” i вiтчизняними дурнями. Пересiчний українець розумнiший, нiж пересiчний американець чи японець. Справжня причина бiдностi розумних людей в багатiй країнi може бути лише в одному — в їх бездарній органiзацiї.

Яка управлiнська модель краща?

Хаотизованi людськi спiльноти перетворюються на ефективнi органiзацiї за допомогою менеджменту. З одного боку менеджмент — це точна наука, яка опирається на об’єктивнi закони, чiткi правила i технологiї. З другого боку, менеджмент має справу з людськими спiльнотами, якi суттєво вiдрiзняються одне вiд одного за своїми звичками, традицiями, життєвими вартостями, iнституцiями, рiвнем освiти i суспiльної моралi. Тому при переходi вiд теорiї менеджменту до живої практики необхiдно застосовувати такi моделi, якi вiдповiдають мiсцевим особливостям.

У наш час найбільш відомими є дві моделі менеджменту — американська і японська. Їхня ефективність викликана тим, що вони вдало враховують особливості національного характеру. Перша грунтується на славнозвісному "японському колективізмі", друга — на "американському індивідуалізмі". Якщо виражатись схематично, то для японської моделi характерна тенденція до нівелювання людських талантів і здібностей; це менеджмент “великого мурашника” з традиційною практикою “забивання цвяхів” — коли кожен, хто висовується, тут же ставиться “на місце”. Протилежний полюс у менеджменті — американська модель. В цілому вона грунтується на пріоритеті особистих прав та свобод, гострій конкуренції, високій динаміці кадрових переміщень, а її головним критерієм і регулятором є долар. Яка модель краща? Кожна з них є ефективною у своєму національному середовищі. Тому найкраща — власна модель.

На шляху до власної моделi

Не викликає сумнiвiв, що в Українi може бути ефективною лише “українська модель”. Очевидно й те, що вона повинна враховувати як особливостi нацiональної ментальностi, так i конкретнi обставини нинiшнього перехiдного перiоду.

Український характер

Якщо бути стислим, то українська етнопсихiка характеризується взаємодiєю двох складових, двох типiв української культури[1]. Це:

"хліборобська культура", для якої властиві м’якість, лагідність, толерантність, чуйність, душевна теплота, вибачливість, мрійливість, милосердя;

"лицарська (козацька) культура", для якої властиві діловитість, рішучість, наполегливість, вірність слову, точність, практичність, конкретність, справедливість.

Лицарська складова українського характеру нинi майже повнiстю винищена внаслiдок 300-лiтньої активної роботи росiйської “iмперської м’ясорубки”. Проте саме лицарська культура є тим органiзуючим чинником, який найкраще сприймається українцями. З цього слiдує, що українська модель менеджменту має враховувати особливостi масової “хлiборобської” складової нацiонального характеру, проте сама повинна будуватись на вартостях його “лицарської” складової. Бiльш того: становлення українського менеджменту як ефективної практики неможливе без вiдродження (точнiше, перенародження) лицарської культури[2].

особливостi перехiдного перiоду

Сьогоднi Україна знаходиться в станi кризи i гарячково шукає шляхи її подолання. При цьому виявляються двi суперечливi тенденцiї:

пошук нових форм суспiльної самоорганiзацiї потребує найширшого простору для масової творчостi, iнiцiативи, новаторства;

наявний соцiальний хаос потребує рiшучих i жорстких методiв наведення порядку на всiх рiвнях життєдiяльностi соцiального органiзму.

Українська модель повинна поєднати здавалось би непоєднуване — максимальну свободу i демократичнiсть з максимальною жорсткiстю i дисциплiною. Але чи можливо реалiзувати особисту свободу в жорсткiй укравлiнськiй системi? Лише в одному єдиному випадку — якщо в цiй системi людина знаходитиме таку працю, яка вiдповiдає її природним схильностям, дає їй вiдчуття повноти буття i самореалiзацiї. Це та “споріднена праця” Григорія Сковороди, яка розкриває в людині її божественну природу, приносить їй щастя та спасення.

Поиск по сайту: