Організаційна культура як фактор конкурентспроможності організації.

Організаційна культура є суттєвим чинником підвищення конкурентоспроможності сучасного підприємства. Вона здатна впливати як на імідж організації, бути чинником мотивації працівників, так і на організаційні процеси, темпи розвитку організації, тобто створювати певні переваги над конкурентами.

Однією із переваг над конкурентами, яку надає висока організаційна культура, є узгодженість та послідовність дій персоналу організації, його залучення та зацікавленість у діяльності підприємства. Спільні для працівників організаційні цінності, переконання та звичаї посилюють внутрішню координацію, зацікавленість у спільній діяльності та сприяють самоусвідомленню себе як частини загального результату, власної необхідності. Залучення та участь в обрядах, звичаях та ритуалах сприятимуть розвитку почуття причетності та відповідальності, а відтак – відданості організації, дотриманню відповідних правил та підвищенню продуктивності праці.

Вивчення організаційної культури посилює розуміння цінності людського капіталу, де в цент уваги ставиться особистість, її потреби та очікування, визнання необхідності активнішого залучення працівників, довіри до них. Висока організаційна культура може бути ефективнішою, ніж будь-який формальний структурний контроль. Чим сильніша організаційна культура організації, тим менше менеджменту потрібно приділяти увагу розвитку формальних правил поведінки, та тим більша ймовірність ефективної діяльності працівників. Організаційна культура закладається у підсвідомості працівників та визначає стиль поведінки працівників.

Організаційна культура є стратегічним чинником розвитку підприємства. Ідея місії, спільне сприйняття цілей може скоординувати та прискорити діяльність у напрямі досягнення спільної мети. Усвідомлення організаційної культури дозволяє краще зрозуміти організацію, її функціонування, призначення на ринку, і не лише те ,що відбувається, але й, чому це відбувається.

Вважаємо, що усвідомлення організаційної культури дозволяє:

· діяти ефективніше та результативніше, враховуючи тенденції, загрози та можливості;

· протидіяти стереотипам, які обмежують можливості людини;

· усвідомити причетність особистості до колективної діяльності, свою невід’ємність;

· побудувати позитивний імідж організації;

· визначити правильну систему мотивації працівників;

· встановити місію та цілі організації, побудувати організаційні цінності та ідеали;

· зрозуміти індивідуальну та колективну поведінку, усвідомити стиль керівництва та питання лідерства.

Для підвищення конкурентоспроможності не менш важливу роль посідають матеріальні складові: споруда організації, оформлення інтер’єру, фірмовий одяг працівників та інші матеріальні цінності. Всі вони складають певне враження на оточуючих (споживачів), створюють імідж організації та можуть виступати суттєвим чинником у боротьбі з конкурентами. Певні образи, легенди та міфи посилюють здатність сприймати та розуміти зовнішні сигнали, які сприятимуть зміцненню та розвитку організації на ринку.

Отже, вплив організаційної культури на підприємство є суттєвим та позитивним чииником у підвищенні конкурентоспроможності сучасного підприємства. Вона сприяє розвитку підприємства в цілому та підвищує його конкурентоспроможність. Висока організаційна культура підприємства дозволяє отримувати так званий “управлінський прибуток”, який підприємство отримає не через відновлення технологій, устаткування, розширення асортименту, а через використання інтелектуального капіталу й таланту працівників, краще узгодження цілей організації та її підрозділів, створення позитивного іміджу підприємства. Тому формування та розвиток організаційної культури сучасного підприємства повинно бути представлено як програму розвитку організації для підвищенні її конкурентоспроможності.

Україна, як і більшість країн величезного євразійського регіону, на переломному етапі на початку ХХІ століття опинилась у складній ситуації, а точніше у гострому кризовому стані. Подолання наслідків цієї економічної кризи – це перехід країни у стадію сталого економічного розвитку на ринковій основі. Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться ефективному менеджменту вітчизняних підприємств. Ефективність діяльності підприємства значною мірою визначається такими факторами як: виробничі потужності, технології, персонал, його кваліфікація, фінансові ресурси, ноу-хау, потенціал розвитку. Поряд з ними до найбільш значущих факторів належить організаційна (корпоративна) культура, що виступає як система, яка складається з набору правил і стандартів, які визначають взаємодію і консенсус членів колективу, управлінських ланок, структурних підрозділів і ключових факторів розвитку компаній.

В основі організаційної культури лежать ті ідеї, погляди, основні цінності, що розділяються всіма членами компанії. Вони можуть бути абсолютно різними, в тому числі й залежно від того, що лежить в її основі: інтереси компанії в цілому чи інтереси її окремих членів. Це ядро, що визначає все інше.

Важливим є також створення системи контролю, яка дозволить підприємству оцінювати результати здійснюваних заходів і вчитись на власному досвіді постійно розвиваючись і поповнюючи власні методи впливу на споживачів. Можна з впевненістю говорити про те, що організаційна культура – це набір найважливіших припущень, які приймаються членами організації і виражаються в заявленій організацією системі цінностей, що дають працівникам орієнтири щодо їхньої поведінки і дій.

Як зазначає А . Смолкін «Організаційна культура підприємства – один з факторів конкурентоспроможності підприємства; фактор успіху, ефективності діяльності, а часом і виживання». На сьогодні культура підприємства стає все більшою мірою предметом турботи менеджерів усього світу, адже організаційна культура – це складний феномен, який включає в себе норми, принципи, правила, цінності, ідеали, мова, жаргон, історія організації, легенди, образи, символи, метафори, церемонії, ритуали, форми винагород і заохочень, розташування, будинок, оточення. У відмінності від національної культури, що носить досить інерційний характер, організаційна культура підприємства може значно змінитися протягом нетривалого часу (місяць, рік). Методи формування, як правило, носять неформалізований характер, однак, незважаючи на це, є численні приклади потужної й цілеспрямованої зміни культури багатьох організацій. Сучасний період розвитку практики й теорії менеджменту все частіше називають «культурною революцією» у менеджменті.

Сучасні організації зацікавлені і сприяють професійному росту своїх працівників на всіх рівнях ієрархії. Тому в організаціях створюється система підготовки, розвитку і просування персоналу. Система удосконалення організаційної культури підприємства як фактору конкурентоспроможності передбачає вирішення трьох завдань:

– виявлення працівників організації, які мають потенційні задатки керівника;

– підготовка цих працівників до обіймання керівної посади;

– забезпечення плавного заміщення звільнених посад і затвердження на них нових працівників.

Посади в апараті управління заміщуються згідно з такими принципами:

– в нижчій ланці та у функціональних підрозділах – молодими спеціалістами;

– у всіх інших ланках – керівниками і спеціалістами як зі своєї організації та і з інших;

– керівників вищого рівня – шляхом поєднання ротації і прискореного просування власних перспективних працівників.

З цією метою формується резерв для заміщення керівних посад і просування по службі – спеціально сформованої групи персоналу, які досягли високих результатів у професійній діяльності і пройшли цільовий відбір за результатами оцінки їх професійних знань, умінь, ділових і особистих якостей.

Основним завданням удосконалення організаційної культури підприємства як фактору конкурентоспроможності є забезпечення:

– своєчасного заповнення вакантних посад новими працівниками;

– стійкості управління підприємством і його підрозділів;

– призначення на посади компетентних, здібних працівників.

Керівництву підприємства, для досягнення його конкурентоспроможності також варто звертати увагу на такі елементи в організаційній культурі як: організація конкурсів професійної майстерності серед працівників компанії; встановлення пільг і заохочення для співробітників, що працюють в компанії тривалий час; розширення асортименту послуг, що надаються службами організації, своїм співробітникам, тощо.

Компанія не може функціонувати, якщо його працівники не володіють, крім набору необхідних умінь і навичок, склепінням писаних і неписаних правил, законів життя даного підприємства, не вибирають певного ставлення до своєї роботи, до своєї організації, колегам і клієнтам. Всі ці навички, вміння, погляди, норми поведінки і правила створюють організаційну культуру підприємства. Конкурентоспроможність підприємства більшою мірою залежить від сили організаційної культури, ніж від багатьох інших факторів організації, адже саме вона полегшує комунікацію і процес прийняття рішень, спрощує співробітництво на основі довіри.

Поиск по сайту: