Как свести с ума парня ?

Стратегії статевого виховання дітей

Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник, -

Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 384 с.

На жаль, ще не відійшли в минуле часи, коли постановка проблеми про необ- хідність статевого виховання, сексуального поінформування дітей викликала реакцію морального обурення багатьох людей, які вважають сексуальність прерогативою виключно дорослих. Щоб виховати сексуально здорову людину необхідно знати, що таке сексуальне здоров'я. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я - це "комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних та соціальних аспектів сексуального існування людини, які збагачують особу, підвищують комунікативність людини та її здатність до кохання". Серед показників сексуального здоров'я - здатність до насолоди і контролю як сексуальної поведінки, так і дітородної функції, позбавлення відчуття страху, сорому, хибних уявлень, що порушують інтимні взаємини.

Ніде правди діти, плеканню сексуальної культури дитячі освітні заклади, сім'я, ЗМІ приділяють катастрофічне мало уваги - мовляв, спрацюють природні інстинкти. Ситуація, що склалася нині в Україні, засвідчує байдуже ставлення важливих соціальних інституцій до того, якими чоловіками та жінками вирос- туть наші діти. Сучасні підлітки мають вільний доступ до порновідеопродукції та сумнівних видань з питань сексу, які буйним цвітом проросли на українському ринку. Чого варті одні лише настанови щодо сексуальної поведінки, які вміщують на своїх сторінках такі поширені серед молоді журнали, як "Cool girl" або "Вот так" та їм подібні видання. Справжній інструктаж з техніки поцілунку, орально-генітальних зносин, вибору сексуального партнера, коітальних позицій, тестування сексуальних намірів та потенцій. Не наважимося процитувати типові сповіді 13-15-річних юнок про набутий досвід техніки мінету чи рекомендацій для самотестування здатності до еротичної насолоди, залишаючи їх на совісті видавців подібних видань. Наведемо приклади настанов для дівчаток з енциклопедії (Современная энциклопедия для девочек: Для ст. школьного возраста /Авт.- сост. Н.М.Волчек. -Мн.: Литература, 1998. - 688 с.), яку видано тиражем 51000 екз., що швидко розійшовся. До речі, вони здаються зовсім невинними у порівнянні з вищезгаданими журналами (цитується мовою оригіналу):

Как разпознать того, кому ты нравишся ?

...Если при виде тебя парень целенаправленно бросил "интимный взгляд", заскользив вниз от твоего подбородка до груди и ниже, его зрачки приэтом слегка расширились, то этот парень не прочь завязать с тобой не только платонический роман.

Если в момент общения парень закладывает большие пальцы рук за ремень, это значит, что он мечтает о близости с тобой.

Если парень при тебе держит руки на бедрах или сидит, вытянув ноги так, чтобы выделялась область интимных органов, он желает тебя обольстить.

Как свести с ума парня ?

Встряхивание волосами - "обрати на меня внимание, я очень хорошенькая ". Демонстрация запястья - для этого следут как бы между прочим вертеть браслет часов, задумчиво щупать пульс, касаться подбородка и губ - "в постели я самая ласковая и трепетная ". Ярко накрашенные губы - "я необыкновенно сексуальна, сладострастна и темпераментна ".

Взгляд искоса украдкой - при этом веки слегка опустить. Как только парень заметил взгляд, следует как можно быстрее отвести глаза в сторону, - "лови намек, я неспроста за тобой украдкой подглядываю, я хочу тебя приворожить "...

Слегка приоткрытый рот, губы все время облизываются - "я обольщаю тебя, мечтаю вызвать желание"...

Нежное поглаживание рукой своих частей тела ~ "мне хочется, чтобы твои руки касались меня ".

Складається таке враження, що ця захалявного штибу "енциклопедія" не просто для "девочек", а "девочек-профессионалок". Тому немає в цих настановах місця ні людським почуттям, ні дружбі, ні любові. Мовляв, головне - безпечний і технічний секс. І найважливішим елементом статевої зрілості стає оволодіння технікою злягання, користування презервативом, застереження від венеричних чи ВІЛ-інфекцій. Реалізація потреби в сексуальному задоволенні передує в таких виданнях пробудженню романтичних почуттів, а задоволення сексуальної функції штучно відокремлюється від спілкування та дружби.

Як засвідчують дослідження, "вулична" просвіта відіграє на сьогоднішній день провідну роль в отриманні сексологічних знань людиною. І хоча молодіжна субкультура була і буде автономною від впливу дорослих, все ж особливості сексуальної та репродуктивної поведінки завжди залежатимуть від рівня осві- ченості, виховання.

Зазначимо, що переважна більшість опитаних батьків учнів молодших, середніх та старших класів хотіли б перекласти функції сексуальної просвіти на школу. Той факт, що дівчаток батьки інформують про статеве дозрівання організму значно більше, ніж хлопців, зовсім не означає, що сім'я приділяє належну увагу статевому вихованню слабкої статі. Справа в тому, що процес статевого дозрівання жінки можна пояснити, уникаючи сексуального ракурсу поведінки. Пояснення статевого дозрівання чоловічого організму потребує посилання на статевий акт, що він є найважчим психологічним бар'єром в діалозі старшого з дитиною.

Як ми переконалися з попереднього матеріалу, діти будь-якого віку цікавляться питаннями сексуальності, потребують її для кращого розуміння себе і оточуючих людей. Однією з найпоширеніших причин заперечення статевої просвіти дітей є хибна установка дорослих, що посвячення дитини у таємниці інтимної близькості розбудить сексуальний інтерес і спричинить ранню сексуальну активність. Практика запровадження статевоосвітніх програм для дітей у різних країнах засвідчує зворотнє. Так, наприклад, спеціалісти університету Дж. Гопкінса (США) досліджували вплив сексуальної просвіти на сексуальну поведінку юнацтва, зокрема на профілактику ранньої вагітності. З'ясувалося, що серед тих старшокласниць американських шкіл, яким читався курс з основ сексології, кількість незапланованих вагітностей різко зменшилася. Освічені дівчата значно пізніше за своїх однолітків з контрольних груп вступали у статеві стосунки.

Досвід зарубіжних країн, зокрема Нідерландів, Швеції, Японії, які з кінця 60-х років запровадили обов'язкову статеву просвіту, починаючи з молодшого до старшого шкільного віку, засвідчив серед юнацтва стійкі низькі показники абортів, непланованого материнства.

А як в Україні? Чи трапляються випадки штучного переривання вагітності? Так, і чимало, причому не тільки серед 15-17 річних (у 1994 році в цій віковій групі було зафіксовано 241 650 абортів), але й серед дівчаток до 14 років (у 1994 році було зафіксовано відповідно 316 абортів). А скільки подібних випадків не потрапило до офіційних реєстрів?

Аборти, раннє неочікуване материнство - не єдина проблема сексуальної поведінки молоді. Не чим іншим, як низьким рівнем сексуальної поінформова- ності можна пояснити стрімке зростання венеричних захворювань серед підлі- тків. Так, наприклад, за останні п'ять років захворювання на сифіліс серед хло- пців до 14 років збільшилося на Україні в чотири рази, а у віковій групі 15-17 років - у 8 разів. Серед дівчат ці показники зросли в середньому у 5 разів.

Стратегії статевоосвітніх програм, запроваджених для дітей за кордоном, мають свою специфіку в залежності від найболючіших соціальних проблем. Так, у країнах Латинської Америки, Африки та Азійського регіону зміст статевого виховання більшою мірою орієнтований на вирішення демографічних завдань (обмеження народжуваності) і профілактику розповсюдження венеричних захворювань та СНІДу.

Виховання культури сексуальної поведінки, умінь та навичок міжстатевого спілкування, просвіта в питаннях планування сім'ї- в центрі статевоосвітніх програм, запроваджених в дитячих навчальних закладах Польщі, Чехії, Франції, США, країн Скандинавії. Так, наприклад, у штаті Висконсин (США) сексуальні знання є невід'ємним компонентом обов'язкового вивчення курсу "Навчання здоровому способу життя", у який, поряд з блоком психологічних та медичних, гігієнічних знань, входить сексологія. За попередньою згодою батьків до вивчення курсу залучаються діти від молодшого до старшого шкільного віку. За 15-20 років, які минули з часу проведення перших занять, у штаті вдалося звести майже до нуля аборти неповнолітніх, раннє незаплановане материнство та розповсюдження венеричних захворювань серед молоді.

У колишньому СРСР функцію підготовки юнацтва до шлюбу виконував курс "Етика та психологія сімейного життя". Програма включала блок психологічних (особистість, міжособистісні взаємини, любов та морально-психологічний клімат сім'ї) та господарчо-педагогічних знань (бюджет, господарство сім'ї, виховання дітей). Подібні дидактичні модулі запроваджені в статевоосвітніх програмах дитячих навчальних закладів Італії та Греції. Проте від радянського варіанту вони кардинально відрізнялися тим, що були наповнені сексологічною інформацією, якої не вистачало в курсі "Етика та психологія сімейного життя". Десексуалізація змісту курсу на той час повністю відповідала ставленню до тілесного низу в колишньому СРСР: "Секса у нас нет".

Стратегію статевоосвітньої роботи з учнівством у США визначає Рада з питань інформації та освіти. Рада вважає, що завдання сексуальної просвіти полягають у:

- забезпеченні дітей достовірною інформацією про людську сексуальність, а саме про дозрівання та розвиток, репродукцію людини, прояви сексуальних відчуттів, статеве життя, вагітність, народження, батьківство, сексуальні взаємостосунки, сексуальні орієнтації, контрацепцію, аборти, сексуальні скривдження, ВІЛ/СНІД та венеричні захворювання;

- створенні умов для ознайомлення дітей зі сферою сексуальних стосунків людей як відповідальних взаємин, адаптація до нових статевих ролей у дорослому житті;

- розвитку навичок встановлення та підтримання міжособистісних контактів, прийняття рішень, вияву наполегливості у протистоянні тискові друзів, вироблення власних поглядів;

- навчанні саморегуляції сексуальної поведінки, вмінню утримуватись від незрілих сексуальних контактів, використовувати засоби безпечного сексу, дбати про власне репродуктивне здоров'я.

Аналіз досвіду, накопиченого у роботі з дітьми за кордоном та в Україні, дає підстави говорити, що в статевому вихованні практикується декілька стратегій.

Перша, так звана директивна, авторитарна, запровадження якої передбачає норми, строгу регламентацію та контроль сексуальної поведінки. При цьому сексуальні знання не є доступними, а їх добір здійснюється у такий спосіб, щоб регламентувати певні норми поведінки та не допустити вільного тлумачення тих чи інших питань, заблокувати інтерес до табуйованих проблем. Базова концепція при цьому така: "це добре, а протилежне - погано; роби так і тільки так, а не інакше".

Це трапилося в одній із київських шкіл у кінці 80-х під час проходження педа- гогічної практики студентами педвузу, які мали проводити у старших класах школи уроки етики та психології сімейного життя. Вчителька, яка викладала цю дисципліну, спочатку дуже зраділа приходу молодих сил, адже в свій час їй прийшлося самотужки освоювати новий предмет, переборювати скептичне ставлення до нього з боку колег та самих учнів. З легким серцем залишала кері- вник педпрактики в школі своїх підопічних - їм буде чому повчитися та проде- монструвати свої вміння, адже в школі чотири паралелі старших класів.

І раптом, як сніг з ясного неба, стурбований телефонний дзвінок директора школи: "Терміново з'ясуйте, чому практиканти конфліктують з вчителем. та ще й ще дітей схилили на свій бік!" 3'ясувалось, що причиною невдоволення викладача етики стало те, що всі практиканти "відступали " від змісту програми і обговорювали з дітьми питання, яких не було в посібнику. "Я вимагаю, - з запалом доводила вчителька, - щоб учні сиділи спокійно, щоб матеріал уроку був записаний у зошиті. А що відбувається на уроках студентів?

Вони навмисно підбурюють дітей до суперечок і так захоплюються цим, що в зошиті, крім теми, нічого не занотовано. Порівняйте учнівські зошити після моїх уроків. Ось, дивіться, тема "Любов як вище людське почуття". Тут ви - значення поняття, складові любові, вислови видатних людей. А що у студентів? Крик. Гам. Воно й не дивно. Навіщо провокувати дітей такими питаннями, як, наприклад: "Любов і секс - це одне й те ж? Як відрізнити любовне почуття від сексуального бажання? Чим керуються закохані - серцем, розумом чи потягами тіла? "...

У вчительки було занотовано чимало подібних зауважень до кожного пра- ктиканта. Вона може б і змирилася з ними на короткий період педпрактики. Але студенти, з її слів "перейшли дозволену межу", бо "стіни цього шанованого закладу за майже 30 років вчителювання вперше почули такі слова, як секс, аборт, кондом, що нечувано і неприпустимо... "

За подібної "моралізуючої" стратегії статевої просвіти сексологічна інформація, якщо і не замовчується, то зводиться лише до того, кого і чого мають боятися діти (уникати незнайомців, боятися гомосексуальних домагань тощо). По мірі їхнього дорослішання відповідно розширюється діапазон застережень щодо сексуального зла - від збоченця, насильника дітей до незахищеного кондомом контакту.

З точки зору психології, подібна тактика статевого виховання призводить до тотального придушення, витіснення сексуальності з життя дитини ("не по- трібно", некорисно", "нероби", "остерігайся"). При цьому сексуальність в свідомості дорослих та дітей виступає сферою, яка протистоїть розуму людини, крім того, сферою безрадісною, тривожною, сповненою страхів та недобрих передчуттів. Звідси широко поширена позиція педагогів та батьків: "застерігти", "не допустити", "вберегти", "примусити", "засудити" тощо.

У разі, коли сім'я, школа, широке соціальне оточення поділяють таку парадигму статевого виховання, її результатом у дорослого індивіда стають сором, фобії, табуйовані думки та витіснені переживання. Репресивна тактика статевого виховання витісняє в образі Я дитини сприйняття сексуальності як втіхи, задоволення. Позитивні відчуття, переживання, які мають супроводжувати її нормальний психо сексуальний розвиток, стають для неї недосяжними.

Хибність репресивних настанов дорослих переконливо проілюстрували аме- риканські психологи. Серед батьків вони відібрали тих, чия позиція щодо сексуальної поведінки дитини була особливо авторитарною. - Чи дозволяєте Ви дітям дивитися телепередачі, де демонструють оголене тіло або сцени інтимного життя? -Ні- була одностайна відповідь. - Чи дозволяєте Ви дітям дивитися передачі, де демонструють сцени насилля та вбивство людини? -Так - була одностайна відповідь. Отже, акт насилля є більш привабливим для виховання дитини, ніж акт статевий? Чи становить сексуальність загрозу для морального здоров'я дітей? То ж чи не є ставлення дорослих до сексуальності проекцією власних проблему цій сфері? Питання є риторичними.

Саме репресивна тактика статевої просвіти юнацтва була на озброєнні в дитячих освітніх закладах, відповідних медичних центрах України за часів існування Радянського Союзу. Проблеми сексуальних взаємин, а тим більше статевого життя, були строго заборонені для обговорення з дітьми не тільки підліткового, а й юнацького віку. Статеве виховання за своїм змістом залишалося морально-етичним і не зачіпало питань розвитку репродуктивної системи людини, її сексуальності.

Навіть у період початку демократичних перебудов поняття стать, інтимні стосунки, секс, статевий акт, планування сім'ї та засоби запобігання вагітності по суті залишалися поза навчальною програмою. Не випадково, що фахівці з питань статевого виховання критикували курс "Етика і психологія сімейного життя", скептично оцінюючи його зміст, який у ряді закордонних видань зображувався у вигляді двох безстатевих істот, повернутих одне до одного.

Чи є продуктивним подібний стиль статевої просвіти? Життя довело його неефективність, адже сексуальні інтереси, потреби, потяги особистості немо- жливо заборонити, їх можна лише спрямувати у певне русло.

Інша стратегія, яка була і залишається досить поширеною в Україні, базується на біологізаторсько-фізіологічних підходах до сексуальної просвіти, зведенні її до певної суми гігієнічних знань, мовляв, якщо знаєш як влаштований організм, як функціонують статеві органи та як користуватися протизаплідними засобами, роби що хочеш - ти готовий до статевого життя.

- То це Ви психолог, хто буде у нас читати лекцію? - зустрів завуч школи. -Ми зібрали учнів в актовій залі. Вас чекають.

- Навіщо ж у залі, думаю, що в класі було б затишніше.

- Так вони всі там не помістилися б.

- Як це, всі?

- Учні 9-11 класів.

- Але ж я просила зібрати дітей одного віку і бажано не більше двох класів.

- Так, але ми подумали, що всім корисно буде послухати. Розкажете їм, які хвороби їх очікують, якщо головою думати не будуть.

- Що Ви маєте на увазі?

- Ну, Ви ж. мабуть, будете говорити про СПІД, сифіліс, як уберегтися від абортів.

- Ні, я не планувала про це розповідати. Я хотіла б поговорити з ними про їхній внутрішній світ, про те, що є причиною, а не наслідком.

-Хм..., але ж у нас у плані записана лекція зі статевого виховання...

На біологізаторських засадах статевого виховання будує свою роботу чимало інституцій в Україні, які випускають буклети, брошури, пам'ятки для підлітків та юнацтва. Позитивною стороною такого підходу є просвітницька мета - підлітки дізнаються про анатомію та фізіологію функціонування статевих органів, особливості перебігу статевого акту, засоби попередження вагітності та венеричних захворювань тощо. Негативною -біологізація інтимних стосунків, їхня примітивізація, зведення багатої палітри сексуальних переживань до статевого акту. Наведемо приклад такого підходу, цитуючи витримки з буклету одного з високоповажних сексологічних об'єднань:

Дорогі друзі!

Секс - це дуже важлива частка життя людини, яка дає насолоду та являється однією з обов'язкових умов кохання і тривалих відносин міжлюдських (підкреслено авторами). Далі йдуть цілком слушні застереження, на кшталт, "... думай про безпечний секс до, а не після статевого акту" та інформація про презерватив: "... Виймаючи презерватив з упаковки, будь уважним, щоб не пошкодити його нігтями..., презерватив потрібно надягати на ерегований статевий член до початку статевого акту..., перед надяганням зажміть кінець презерватива, щоб витиснути повітря..."

Чи мають юнаки та дівчата знати про презерватив? Так, безперечно, але не в контексті, який нагадує інструктаж зі статевого акту, що є обов'язковим в стосунках закоханих. Подібні за змістом пам'ятки широко поширюють в тих країнах, де до настання статевої зрілості навчальні дитячі заклади проводять систематичну статевовиховну роботу, як, наприклад, на Кубі, в Іспанії, Бразилії. Механічне перенесення змісту цих друкованих матеріалів на непідготовленого молодого читача, для якого людська сексуальність уявляється крізь призму телеекрану, відео та досвіду однолітків, створює хибну настанову на сексуальну активність: "Якщо вмієш правильно користуватися презервативом і тому подібним, роби, що заманеться. До статевого життя ти вже готовий".

Не випадково, що громадськість стурбована тим, що біологізаторський підхід до статевої просвіти виховує у дітей бажання сексуальної насолоди поза психологією, цінностями людини. Чому такими драматичними виявились долі курсів "Статеве виховання" та "Планування сім'ї" в Росії? Досить лише перерахувати заголовки статей в російських друкованих виданнях, як- то "Наше образование перестает быть российским", "Секс-бомба заложена под российские школы", " Как секс опередил науку страсти нежной", "Взрыв секс-бомбы в школе" і т.п., щоб зрозуміти, яке ставлення російської громадськості до вищезазначених статевоосвітніх програм. Чим викликана така реакція? Педагогічним консерватизмом авторів статей? На наш погляд, причина в іншому - у відвертій біологізаторській спрямованості запропонованих статевоосвітніх програм. Вчитаймося в їхню мету: "... Долгосрочная цель - интеграция полового воспитания в стандартный учебный план российской системы школьного образования и улучшение знаний, отношений и практики российских подростков относительно сексуальности, безопасного секса и противозачаточных средств". Підраховано, що на вивчення техніки статевого акту за програмою відводиться аж 26 годин. Годі вже говорити про запитання анкет під назвою "Що ти знаєш про секс?" та "Про це...". Семикласникам, наприклад, пропонувалося відповісти на такі запитання: "Где находится у женщины клитор? Какая часть влагалища наиболее чувствительна к сексуальной стимуляции?" А старшокласники мали відповісти на "складніші" питання: "Тебе приходилось ласкать девушку, касаясь ее половых органов? Ты считаешь для себя допустимым участвовать в групповом сексе? Если кто-то захочет заняться с тобой петтингом в течение ближайшего года, что ты сделаешь?" Підраховано, що в анкетах секс згадується 85 разів, закоханість - 4, а любов - лише 2 рази.

Важко погодитися з висновком більшості авторів, що саме Захід винен у запровадженні цих програм в російських школах. Думається, що, насамперед, - невігластво самих розробників програм та їхня орієнтація на біологізаторську стратегію статевої просвіти.

Людина- соціальна істота, то ж порушення сексуальних стосунків є, передусім, порушенням людських відносин. Збудження саме по собі не є насолодою, воно стає нею тільки тоді, коли набуває особистісних смислів. На цих засадах сформувалася стратегія статевої просвіти, яку можна назвати вихованням свідомого ставлення до сексуальності. Відомий український психолог, професор М.Й. Боришевський зазначає: "Щоб збагнути винятково важливу роль самосвідомості... слід підкреслити, що предметом чи, точніше, об'єктом са-мосвідомості... є все єство людини, будь-які її сторони: це і усвідомлення й оцінка свого тіла в цілому, його особливостей порівняно з тілесними характеристиками оточуючих людей, усвідомлення й оцінка... власних моральних якостей..., своїх ставлень, свого місця серед них - і так до нескінченності."

Концепція свідомого ставлення до сексуальності базується на тому, що дорослі - вчителі, батьки, вихователі, шкільні психологи мають донести до дітей те, що сексуальність є втіленням людського прагнення до взаємодопомоги та прихильності. Звідси тактика сексуальної просвіти - сексуальність повинна висвітлюватися в контексті міжособистісних стосунків, сімейного життя та інтимності. Сексуальність - це не тільки питання гігієни, здоров'я, безпеки. Насамперед - це відповідальність, як особиста, так і громадська.

Як образно висловився американський психолог Е. Етзіоні: "Освітні програми мають подавати секс не як зло чи добро, не як гріх чи доброчинність. Контекст, ось що вирішує, яким є секс. Ми можемо порівняти секс з атомною енергією: якщо вона правильно утримана, це подарунок для людства. Якщо її випустили на волю, вона накоїть зла".

Якою має бути оптимальна стратегія статевої просвіти дітей та юнацтва? Оскільки сексуальність людини мотивується любов'ю до іншого, можна сказати, що метою розробки статевоосвітних програм має бути навчання дитини мистецтву любити. Переживання почуття любові повертає вихованця обличчям не тільки до іншого, й, в першу чергу, до самого себе, адже любити означає вміти дарувати себе іншому. Пам'ятаймо вислів Стендаля: "... Любити - означає відчувати насолоду від можливості бачити, торкатися, відчувати всіма органами відчуттів улюблену істоту". Отже, щоб навчити дітей керувати сексуальністю, треба навчити їх керувати своєю собою, розуміти і любити себе та іншого. Освіта інтимності повинна здійснюватися у контексті дослідження людини як суспільної істоти, яка живе поряд з іншими людьми. Секс - одна з природних людських потреб, якою, як і всіма іншими, не можна нехтувати. Ми маємо навчити дітей ставитися до сексуальності і з радістю, і з відповідальністю. Любити - означає не тільки виявляти симпатію, почуття прихильності до коханої людини, а й вміти брати відповідальність за неї на себе. Адже народження дітей чи переривання вагітності є вчинком, який тягне за собою ряд особистих та суспільних зобов'язань. Отже, секс - це вчинок, який потенційно може мати серйозні наслідки, включаючи втрату життя.

Ось як цю точку зору висловила психолог-практик: "Перед тим, як я веду розмову з підлітками на подібні теми, я намагаюся подати сексуальність у необхідному контексті. Я кажу дітям, що з десяти найважливіших ознак дорослих стосунків найпершими є кохання та вірність одне одному. Другою є почуття гумору. Третьою - вміння спілкуватися. Секс знаходиться наприкінці переліку, він можливо випереджає розподіл домашніх обов'язків.

Я також кажу дітям, що я, як і більшість батьків, не вважаю, що підлітки мають вступати в інтимні стосунки. Вони просто не підготовлені до цього, бо найперші враження від сексу є доволі невиразними. Майже ніхто з них не досягне оргазму. Хлопчик дійде оргазму через декілька днів, розповівши про те, що було, своїм друзям. Знаючи, що більшість підлітків займатиметься сексом ще до закінчення школи, я говорю їм: "Якщо ви не послухаєте мене чи своїх батьків і не відкладете секс на потім, то принаймні, використовуйте контрацептиви ".

Сказати просто "Ні, не робіть цього" не допомагає. Сказати "Ні, але..." є більш ефективним." Олюднення сексуальності в процесі статевого виховання передбачає посилення її аксеологічного ядра, тобто моральних цінностей, етичних поглядів.

Сексуальність - це сутність людини - її симпатії, погляди, усмішки, словом, здатність любити.

Яких принципів сексуальної просвіти мають дотримуватися дорослі, щоб ефективно впливати на свідомість вихованців?

Насамперед, об'єктивності, правдивості, науковості у висвітленні всього спектру питань, пов'язаних з сексуальною та репродуктивною функціями людини. Якими б не були наші пояснення учням чи відповіді сину або дочці в семирічному чи п'ятнадцятирічному віці, вони за змістом повинні відповідати дійсності, випливати з усталених законів природи, бути з нею в гармонії.

Казки про лелек, легенди про народження в капусті, про покупку в крамниці і т.п. варіанти не тільки відволікають від прихованих дорослими аспектів буття, але й шкідливі для розвитку статевої свідомості дитини. Рано чи пізно вигадане стає реальністю, уточнюється і доповнюється вуличною "освітою". А натомість приходить розчарування дітей, недовіра до старших, а нерідко - й огидливе, підозріле ставлення до рідних, як до обманщиків. Часто молодші не вдовольняються отриманою відповіддю і ставлять нові запитання: "Ти кажеш, що з'їла пігулку і народилась Я. А якби ти з'їла десять пігулок, скільки б дітей народилося?

І всі були б схожі один на одного, як близнюки? Дай мені таку пігулку".

Влучно висміяв страусиний захист полохливих дорослих від сексологічної допитливості дітей відомий український гуморист Павло Глазовий. Онук, якому бабуся розповідає, де і кого зі старших братів та сестер "купили" чи "знайшли", промовляє до неї,-

"От сімейка, так сімейка!

Хоч тікай із дому.

Хоч би одне появилось

на світ по-людському!"

Природовідповідність пояснень формує установку на те, що існує закон про- довження роду у тваринному і рослинному світі, якому підкоряється все живе, в тому числі і людина. Чим старшими стають діти, тим менше стає у них запитань. І це не дивно, адже дорослі не звикли йти назустріч дитячим інтересам, спрямованим на інтимне життя. Неправдива інформація або запізніла статева освіта дітей може інколи спричинити у дитини виникнення невротичної реакції. Переконливі приклади з власної практики наводить психіатр А.Б. Добрович:

За допомогою звернулася вже доросла жінка. Коли вона була підлітком у піонерському таборі під час "денного сну" якась із сусідок почала розповідати про "страхіття " статевих зносин, про які раніше дівчинка не мала ніякого уявлення. Вона в деталях розповіла, "як це відбувається ". Все це виглядало неймовірно натуралістичне і принизливо. Почуте вразило дівчинку. З тих пір її мучили нав'язливі фантазії, змістом яких було "це саме". Її тягнуло малювати подібні сцени, або ліпити їх з пластиліну, сховавшись від старших.

Інший приклад.

Вітя, чотирнадцяти років, набрався сміливості запитати у батька, що це за біла, клейка рідина витікає у хлопців з пеніса. Він мав на увазі себе, але посоромився зізнатися. На питання: "Де ти таке міг побачити? ", Вітя збрехав: "В шкільному туалеті". Після чого той заявив категоричним тоном: "Коли звідти витікає біле, значить, хлопець підчепив дурну хворобу". І доповнив:

"Вести себе потрібно як слід, тоді не захворієш ". З того часу підліток замкнувся в собі, перестав цікавитися навчанням, закинув велоспорт, яким раніше захоплювався, і одного разу, нарешті, зізнався матері, що він тяжко хворий. Так хлопчик і потрапив на прийом до спеціаліста.

Саме там підлітку пояснили, що у нього почалися полюції. З настанням пубертату хлопчики часто починають маніпулювати своїми статевими органами, досягаючи збудження та еякуляції. У них також починають виникати нічні "мокрі сни ". Саме страх, пов'язаний з новими відчуттями, спонукає його звертатись за роз'ясненням до дорослих. Після тієї батьківської реакції Віті "все стало ясно ", він зрозумів, що поводив себе "не належним чином ", подразнюючи рукою те, чого не можна чіпати, і від цього тяжко захворів. Хвороба, думав він, так зайшла далеко, що рідина виділяється з пеніса навіть без маніпулювання рукою - уві сні, вночі. А раптом вона стане виділятися, наприклад, у класі чи під час їзди на велосипеді?

Чи могли дорослі зарадити переживанням хлопця, запобігти їхньому виник- ненню? Так, за допомогою статевої просвіти. Діти мають право на інформацію, джерелами якої можуть бути, окрім педагогів, батьків, шкільних психологів, та- кож науково-популярні книги з сексуальної просвіти для кожної вікової групи.

Права дітей на сексуальні знання так часто порушуються (їх не отримують в дитячому освітньому закладі, від батьків, немає відповідних друкованих видань), що спеціалісти вважають реалізацію принципу авторитету джерела сексуальної інформації важливою умовою нормального психосексуального розвитку дитини. "Мамо! Хто з вас мене дурить - ти чи сусідський Вовка? " - роздратовано кидає семирічний син матері. Помітивши, як зніяковіла мама, хлопчик вже більш поблажливим тоном пропонує їй: "Давай зробимо так. Ти мені будеш казати правду, а я тобі називатиму першу букву, на яку це слово називається: у чоловіків є х...- зрозуміла? У тата є х...?"...

Якщо через якісь причини батькам чи вчителю незручно пояснювати дітям те, про що вони запитують (не вистачає знань чи вміння говорити на теми сексуальності), авторитетним джерелом інформації може бути медпрацівник школи, психолог, чи, навіть, компетентний родич. Добре, якщо під рукою у дорослих виявиться відео чи мудра книга, розрахована на дітей, як, наприклад, книга естонки Малл Йохансон "Звідки беруться маленькі діти?" чи американця Ді Снайдера "Практична психологія для підлітків, або як знайти своє місце в житті".

Важливо пам'ятати, що авторитетним джерелом інформації має бути справді авторитет. Мама, яка виховувала двох синів, вирішила, що старший, який вже закінчував школу та вивчив валеологію і біологію, цілком може бути авторитетам в статевій просвіті молодшого - першокласника. Тому, коли той в черговий раз почав чіплятися до неї з питаннями, чому він схожий на тата, вона з легким серцем відправила його за роз'ясненням до брата. Для жінки залишилось таємницею, про що говорили сини, але "виховний" ефект був очевидним. Повернувшись до матері, молодший з виразом презирства та огиди на обличчі філософськи зауважив: "Як добре, що цим потрібно займатися лише два рази в своєму житті".

Психологи застерігають, що уникнення дорослими "важких" питань дітей надає їм гіпертрофовану привабливість. Розбещує уяву дитини не науковий, об'єктивний факт, а незнання, яке створює психологічний вакуум. А щоб інформація про стать та сексуальність не обростала "вуличними знаннями", важливо дотримуватися однієї з найважливіших педагогічних вимог в школі та сім'ї - всіляко сприяти створенню атмосфери готовності відповісти на будь-яке запитання.

Послідовність, системність сексуальної просвіти передбачає наступність у передачі знань, її адекватність віковим можливостям усвідомлення дитиною. Десексуалізація змісту навчання - одна з ознак табуйованості сексуального виховання. Діти при цьому не знаходять ніякого пояснення сексуальності в книгах, в телепередачах, в дитячих фільмах. Їм забороняють фільми для дорослих і навіть ляльки у них без статевих органів і грудей. Їхні запитання залишаються без відповіді. Тільки в підлітковому віці їх починають залучати до інтимного світу дорослих.

Якщо сексуальна інформація доступна, діти мають змогу краще зрозуміти себе, своє тіло, свої переживання на тому чи іншому етапі психосексуального розвитку. В демократичних суспільствах секс не є секретом, бо дорослі пого- джуються з тим, що він є радістю, а не загрозою для життя дітей, а діти виростають, пізнаючи сексуальність як повноцінну сферу людського буття. Сексуальна поінформованість і вихованість дитини не є антагоністами. Сексуальність починається з дитячої допитливості. Наприклад, статева цікавість дитини на "фалічній" стадії розвитку зосереджується навколо проблеми "Звідки беруться діти?" Щоб забезпечити належні психологічні моделі статевої поінформованості, дорослі повинні здійснювати своєрідний моніторинг проявів дитячої цікавості до даної проблеми. Спеціалісти, які вивчають психосексуальний розвиток дитини, класифікують типові питання для даного періоду у такий спосіб:

До 2-3 років - цікавить власне тіло, в тому числі статеві органи. При цьому з'ясовуються ознаки відмінності тіла хлопчиків та дівчаток, чоловіків та жінок.

До 3-4 років - цікавлять питання, звідки беруться діти? Хто їх приносить? Чому у жінок бувають такі великі животи?

До 5-6 років - як потрапляють діти в живіт до матері, яким чином звідти виходять? Як вони там ростуть і розвиваються?

У 6-8 років - яка роль батька (чоловіка) у народженні дітей? Чому діти бувають схожими на своїх тат? Чи можуть народитись діти у дітей?

Якщо дорослі не вміють правильно відповідати на запитання дітей, а до того ж починають присоромлювати їх, то це негативно позначається на розвитку ста- влення до близькості людей, примушує малечу шукати відповіді на вулиці.

Американський психолог Анні Бернстейн досліджувала особливості поінформованості дітей щодо репродуктивної функції людини і дійшла цікавого висновку. Виявляється, що їхнє розуміння даної проблеми розгортається за певними сценаріями.

На географічній стадії знаходяться діти 3-4 років, які, як правило, вірять, що новонароджена дитина існувала де-небудь поза матір'ю перед тим, як потрапити до неї. Стадія, що називається мануфактурною або виробничою, співвідноситься з особливостями 5-6-річних дітей, які розуміють зачаття як процес, коли з чогось зробили щось. Наприклад: "Мама проковтнула пігулку, запила водичкою - так з'явилися кісточки і кров".

Діти 7-8 років пояснюють утворення нового життя як поєднання фізіології і технології. При цьому учні мають уявлення про, щонайменше, три складові цього процесу: стосунки двох людей, їхня любов та одруження, а вже далі - про сексуальні зносини і, як наслідок, поєднання яйцеклітини та сперматозоїда.

Так, наприклад, дитина пояснює народження племінника таким чином: "Спо- чатку брат жив з нами, потім полюбив Наталю і одружився. Вони захотіли мати синочка і почали займатися сексом. Вони цілували, обіймали один одного, притискувались так, щоб передати через трубочку в пісі свою клітинку до пісі Наталі. Коли там все з'єдналося і перемішалося, почала рости маленька дитинка, яка потім народилася."

Стадія наступна, четверта, називається конкретною фізіологією, оскільки 9- річні діти мають більш чітке уявлення про сперматозоїди та яйцеклітини, проте уявляють цей процес не складнішим, ніж запліднення цвіту рослини.

Старші, 11-12-річні діти, на думку Бернстейн, здатні зрозуміти анатомічну бу- дову чоловічих та жіночих статевих органів, дозрівання у них сперматозоїдів і яйцеклітин, які при зрілості організмів чоловіка та жінки можуть поєднатися, утворивши зародок людини. Ось чому цей рівень знань психолог назвала пре- формуючим. І, нарешті, на шостому, науковому етапі розвитку знань діти старші 12 років, здатні зрозуміти процеси репродукції через призму біологічних знань про клітину, поєднання генів, розвиток плоду в утробі матері.

Висновки Анні Бернстейн мають велике значення для розуміння дорослими того, якими за змістом мають бути статевоосвітні програми для дітей. Даремно, наприклад, пояснювати п'ятирічним дітям процеси народження нового життя на прикладах життя чоловічої та жіночої клітини. Проте, орієнтуючись на характер уявлень дитини на "мануфактурній" стадії розвитку, можна пояснити процес запліднення наступним чином: "Дитина виникає у матері з маленького яйця. Воно зовсім маленьке, як крапочка від олівця. Воно починає рости тоді, коли маленька частинка батька, так зване сім'я, попадає до матері. Кожна дитина складається з частинки своєї мами та свого тата. Частинка матері та частинка батька зливаються так, наче дві краплі води зливаються в одну. Крапочка починає рости і за кілька тижнів може стати такою завбільшки, як родимка. В неї з'являються ручки та ніжки, і вона виглядає як дуже маленька людина. Пуповиною вона прикріплена до стінки порожнини, як ягідка вишні стебельцем до дерева. Згодом вона стає такою великою, як твій пальчик, потім, як твоя лялька, а через 9 місяців вона вже настільки велика, що може сама пити і дихати. Ось тоді вона і народжується ".

Принцип опори на життєвий досвід дитини багато в чому збігається з дотриманням принципу природовідповідності у доборі дидактичного матеріалу. Пояснення дорослих має бути доступним для осмислення дітьми, а значить, відповідати рівню їх психічних та інтелектуальних можливостей, опиратись на їхній досвід. Зрозуміла для дитини інформація не викликає, як правило, додат- кових питань. Відомий російський психіатр В.Леві підкреслював, що батькам не потрібно входити в деталі питання, забігаючи на три роки вперед, без потреби поглиблювати інформацію, перетворювати коротку відповідь на доповідь чи лекцію. З практики роботи психотерапевтом, він описує такий випадок.

Мати у відповідь на звичне у семирічному віці сина питання "Звідки з'являються діти? " прочитала йому цілу лекцію. Вимкнула світло, запалила свічки і у патетичному тоні почала повість про велич місії чоловіка та жінки у про- довженні людського роду... Не дивно, що подібний виклад інформації викликав у хлопчика шок і необхідність допомоги психіатра.

Спеціалісти підкреслюють, що інформація з питань статі повинна бути ад- ресною, тобто розрахованою на індивідуальність дитини. Потрібно з'ясовувати тільки ті питання, які цікавлять в даний момент, говорити про те, про що запитують. При цьому відповіді повинні бути короткими та однозначними. Психологи рекомендують керуватися таким принципом - говорити правду, і тільки правду, але не всю...

Пояснюючи питання розвитку, розмноження, народження, слід використовувати аналогії з тим, що добре знають діти. Відповідно відрізнятиметься пояснення механізмів народження дитини сільському та міському жителю. Дитина, яка виросла в сільській місцевості, або у якої вдома живе собака чи кішка, має більший натуралістичний досвід розуміння процесів розмноження, ніж та, що проживала в місті. Для сільських дошкільнят аналогія "У людей, як у кроликів (собак, кішок)" буде достатньою.

Статева просвіта дітей не повинна їх сексуально збуджувати, включати елементи стимуляції сексуальної поведінки. Нехтування цим принципом в засобах масової інформації, зокрема на телебаченні, призводить до збочень у сексуальній поведінці підлітків. Реалізація принципу полягає в утриманні "сексуального потягу в стані мінімальної напруженості, поки не буде вироблено достатньо сильних здібностей керувати своїми потягами та поведінкою... Дотримання цього принципу набуває особливого значення у вихованні дітей в період інтенсивного формування лібідо в підлітковому і юнацькому віці.

Водночас, сексуальне виховання має залишатись сексуальним, а не моральним чи медичним. Тобто основою виховання є розвиток чуттєвої відкритості, ніжності, адже сексуальність є чудовим, гуманним втіленням прагнення людини до любові, приязні, комунікації, взаємного визнання. Ця взаємна прихильність пізнається дітьми в дружбі, симпатії, в танцях, ігровому спілкуванні, інших видах діяльності, які навчають дитину виявляти свої почуття, будувати взаємини. Тим самим формується установка на сексуальність не як на статевий акт, а як на значно ширше психічне поняття. Сексуальність - це ти сьогоднішній: твоя закоханість, твої відчуття тіла, те, як ти дбаєш про нього, як ти почуваєш себе люблячою істотою. Сексуальність - це твої цінності - те, про що ти мрієш, чого прагнеш мати у житті - сім'ю, дітей, щасливе родинне життя.

Не випадково видатний російський психолог С.Л. Рубінштейн, осмислюючи проблему "як зберегти людяність в нелюдському суспільстві," писав: "Любовь есть высшее, не умствовать, а любить и творить дело любви - вот что надо. Да, любовь есть высшее, но любовь есть чувство, всякое чувство есть интенсивность, как бы объятие, в котором мы также сжимаемся. Эта интенсивность есть как бы заряд, который в действии, в жизни разрядится, и он разрядится тем, чем был заряжен, но что мы сжимаем в интенсивности нашего чувства и что должны в него включить - вот вопрос, на который любовь не дает ответа, хотя и заключает его."

Будь-яка інформація та методика її висвітлення для дітей має спрямовуватися на формування позитивного ставлення до будь-яких проявів людської сексу- альності, культу сім'ї, особистого щастя.

Ще А.С.Макаренко застерігав батьків, що статеве виховання не повинно бути тільки "фізіологічним". Фізіологічні, біологічні знання повинні органічно поєднуватися із соціально-етичними. " Чому в сусідки такий великий живіт? " - запитує дитина. "Тому що в ньому росте маленька людина, яка скоро народиться на світ. Уявляєш, скільки щастя, радості принесуть сім’ї народини дитини? Хтось стане татком. А у когось прибуде братика чи сестрички!"

Найголовнішим, на думку професора В. П. Кравця, в статевій освіті дітей має бути формування позитивного ставлення до шлюбної поведінки, до закоханих, до весілля, народження дітей як до подій, що в житті кожної людини завжди є великим святом .

Якщо дорослі невміло коментують характер міжстатевих взаємин і механізм народження дітей, це може негативно позначитись на подальшому розвитку статевих установок дитини.

Німецький психолог Брюкнер розповсюдив анкети серед лейпцігських школярів з одним запитанням: "Де беруться маленькі діти?" 60% опитаних у своїх відповідях згадували різні казки про лелеку, які їм розповідали батьки. бабусі; лише трохи більше 10% дітей знали, що діти народжуються від мами... Для нас важливим є інший висновок ученого. Тривалі спостереження над опитуваними (при цьому від батьків психолог діставав своєчасну і точну інформацію про поведінку дітей) показали, що через кілька років всі "незнайки " психологічно та емоційно відмежувалися від батьків. І навпаки, школярі, які отримали в дитинстві від батьків правильну інформацію з питань статі, як з'ясувалося, були вдячні за довір'я й "розшифровку" таємниці. Саме це й сприяло зміцненню психологічного контакту між дорослими й дітьми. В подальшому діти радилися з батьками з приводу своїх перших почуттів симпатії й кохання, довіряли їм інтимні таємниці.

Пам'ятаймо: певні принципи - вихідне посилання, своєрідний ключ до роз- в'язання питання. А спосіб його розв'язання повинні знайти самі дорослі. Необ- хідність керуватися у спілкуванні з дітьми принципами статевого виховання од- наковою мірою стосується і дошкільників, і дітей старшого шкільного віку.

Кому з батьків не доводилося ніяковити через "важкі" запитання або міркування дітей? "Щось я не бачила, щоб діти під кущами валялися ", - зауважує п'ятирічна Оленка у відповідь на повідомлення батьків про місце її народження. П’ятирічний Ромчик на запитання мами, чому він перестав дружити з Наталкою, цілком серйозно відповідає: "Вона не так гарно цілується, як Марійка ".

Відповіді на "важкі" запитання малюків, на ще важчі проблеми, які ставлять перед дорослими підростаючі діти, багато в чому визначають позицію, ставлення хлопчика чи дівчинки до інтимної сфери життя людини.

Хлопчик-молодший школяр, чекаючи разом з мамою своєї черги до лікаря, з цікавістю розглядає, як поряд з ним сповиває крихітну донечку молода мама, міняє їй повзунки. "Куди ти дивишся? Ану, відійди від неї!" - перехопивши погляд сина, спрямований на геніталії дівчинки, роздратовано зауважує мама. Поряд з ними - друга мама із сином. Її педагогічна тактика дещо інша: "Давай подивимося на маленьку дівчинку. Які в неї маленькі ніжки, пальчики, які ніжні п'яточки. Яка вона ще безпомічна (бачиш, уже мокра лежить), як багато уваги ще потребує. Ти в її віці був таким же симпатичним малюком ". Безперечно, дві материнські тактики виховання синів дадуть різні плоди.

Природна поведінка дорослих, звичний тон спілкування - одна з найлегших і, одночасно, найважчих умов статевої освіти дітей. Які емоції викликають у дорослих "важкі" питання дітей?

- А ти з мамою також займаєшся сексом? Так? Покличеш мене, коли ви будете займатись цим знову?

Обличчя дорослих набуває не тільки виразу розчарування, але й одночасно розгубленості, ніяковості. Невротично-тривожну реакцію дорослих на природню допитливість дітей добре проілюструвала спеціаліст зі статевої просвіти дітей Мег Хіклінг. Мати вчить свою маленьку доньку правильно називати статеві органи і каже: "Правильна назва складок, які знаходяться між ногами - це піхва ". "А як по-справжньому називаються ноги? " - питає донька.

Наші діти - гарні психологи, і вони прекрасно відчувають афектацію поведінки вчителя або батьків, їх невпевненість в собі. Діти аж ніяк не бачать зв'язку між народженням дітей та еротикою, а ми, дорослі, привносимо наш дорослий досвід у невинний пізнавальний інтерес.

Діти не розуміють різниці між запитаннями: "Як відрізнити їстівні гриби від неїстівних" та "Як відрізнити хлопчиків від дівчаток?", але відмінність реакцій тат і мам на них помічають відразу ж. Від низької статевої культури йдуть грубі помилки в ставленні до запитань дитини: "От тобі й на. ти вже цим цікавишся? Швидко ж виростете, далеко підете!", або "Ха-ха, підійди краще до мами (бабусі)"

Отже, природність поведінки дорослих, атмосфера готовності вичерпно від- повісти на всі без винятку запитання дитини, вміння пояснити важкі теми без сорому і страху - необхідний принцип правильного статевого виховання. Будь- яка афектація поведінки дорослих миттєво передається дітям, які починають вирізняти окреме коло питань, що, на їхню думку, стосуються брудної, непри- стойної сторони життя людини. Особливо часто дорослі допускаються помилок в колі сімейного спілкування (під час спільного з дітьми перегляду телевізійних передач чи художніх кінофільмів, де є еротичні сцени),

В одній сім’ї батьки були дуже стурбовані тим, що їхні сини семи і восьми років дивляться разом з ними ввечері по телевізору фільми "про любов", де зустрічаються сексуальні сцени. І ось під час демонстрації такого фільму, в найкритичніший момент, коли герой цілує героїню в шикарній машині, один з хлопчиків, підтверджуючи опасіння батьків, голосно кличе брата до телевізора. На серці у матері стає тяжко, вона вже готова виключити телевізор, але тут вона чує: "Дивись, дивись, Петрусю! Бачиш - це і є "мерседес-бенц "! " Виявляється, що батькам не слід тривожитись: людина сприймає лише те, що відповідає її внутрішнім потребам.

Деякі батьки намагаються або навмисно відволікти увагу дітей усілякими способами, що прекрасно розуміють діти, або ж починають підсміюватися, ки- дати непристойні репліки щодо поцілунків, обійм закоханих.

Обидві моделі реагування негативно позначаються на вихованні статевих почуттів дитини, формують у неї переконання, що в пестощах, любові чоловіка і жінки є щось приховане, непристойне. Ось як цю ситуацію описує герой повісті англійської письменниці С'ю Таунсенд "Щоденники Андре Моула":

Ходив на чай до бабусі. Був насуплений і замкнутий, бо переживав розлуку з Пандорою. Бабуся спитала, чи не страждаю я запором. Хотів їй пояснити, та хіба розтлумачиш, що таке кохання, сімдесятишестирічній жінці, якій вже одне це слово здається непристойним.

...Коли Пандора вийшла поставити у воду принесені нею квіти, Берт спитав, чи я вже "виліз на неї". Часом він буває таким гидким, бридким, що зовсім не заслуговує на те, щоб його відвідували.

Ілюструючи принцип природності поведінки дорослих у сексуальній просвіті дітей, психологи підкреслюють, що тема людської сексуальності має бути такою ж звичною для обговорення в колі сім'ї чи учнівській групі, як і інші теми. Головний недолік статевоосвітньої роботи полягає в тому, що психічні прояви сексуальності мало представлені в змісті статевоосвітніх програм, особливо тих, які розраховані на підлітків та юнацтво.

В центрі статевоосвітніх знань має бути щаслива людина, з її позитивним чи негативним інтимним досвідом, але обов'язково з усвідомленням власної гідності, індивідуальної неповторності та самоцінності, адже бути сексуальним, - значить відчувати себе живою, люблячою істотою.

Поиск по сайту: