Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Утворення протодержав і ранніх держав на теренах України. Кіммерійці, таври, скіфи, сармати.



Розклад первіснообщинного ладу та зародження класового суспільства на території України. Основні причини та передумови утворення перших державних утворень

Причини:

· Територіальна,етнічна,релігійна,культурна спільність

· Економічні зв’язки у східнослов янському масиві

· Спільне прагнення до об єднання зусиль проти ворогів (Дикий степ)

1.Одним із найдавніших східнослов’янських племінних об’єднань були дуліби. Їхній союз склався у 7 ст.

  • Археологічні розкопки свідчать, що він об’єднував дулібів, полян, деревлян, хорватів, уличів і тиверців.
  • Племінним центром дулібського союзу було, ймовірно, Зимненське городище, нещодавно знайдене археологами неподалік Володимира на Волині.
  • Згуртувавшись навколо мешканців Західної Волині та Верхнього Подністров’я, східнослов’янські племена – предки українців намагалися встояти перед руйнівними нападами кочівників. Літописець розповідає про дулібів, зокрема, у зв’язку з походами на слов’янські землі аварів.
  • В іншомовних джерелах є згадки про загадкову країну Валіняну, в якій сучасні історики вбачають племінний союз дулібів-волинян.
 

Проте дулібському об’єднанню не судилося стати державою. Коли він розпався, центр державотворення з Волині перенісся у Середню Наддніпрянщину, до Києва.

2.Антський союз — держава антів, політичний і військово-племіннийсоюз східних слов'янських племен антів, слов'янське міжплемінне об'єднаннящо існував від IV — до початку VII ст., прямий попередник Русі

Утворений вказаний союз закономірно був після розпаду Імперії гунів (370–469 рр.), до складу яких входили слов'янські племена й сармати. До складу Антського союзу племен входило шість великих племінних груп. Вони відомі з давньоруських літописів як особлива південно-західна група «племен»

  • уличі,
  • тиверці,
  • бужани,
  • дуліби,
  • волиняни,
  • білі хорвати

Розпався цей союз у наслідок навали аварів. Основна маса антського народу почала нове життя мігрувавши на північ Чорного моря, на Київщину, на Чернігівщину, на Полісся. Племінний поділ як основа антського державного утворення вплинула на племінний поділ VIII–IX ст., які увійшли в етногенез українського народу, а також анти вплинули на формування болгар та румунів

  • уличі,
  • тиверці,
  • дуліби (бужани-волиняни),
  • білі хорвати,
  • деревляни,
  • поляни,
  • сіверяни

3. Становлення Давньоруської держави

Перед утворенням держави на території:

· Древляни ,поляни,дуліби,тиверці,білі хорвати ;

· Білоруси ,росіяни(дреговичі,кривичі)

Передумови утворення КР:

· На початку 8 ст. завершився процес переселення селян

· Поступое переростання союзів племен у племенні князівства

· 8-9 століття навколо Києва формуеться східнослов янська держава (Аскольд)

Київська Русь виникає на рубежі VIII-IX ст. внаслідок тривалого процесу економічної, політичної та етнокультурної консолідації східнослов'янських племінних князівств і у різних формах існуэ до середини XIII ст. Київська Русь займала територію Східної Європи від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, від Сяну на Заході до Волги та Оки на сході.

Єтапи :

У процесі формування давньоруської державності можна, таким чином, простежити чотири етапи:

· княжіння східних слов’ян,

· утворення первісного ядра давньоруської державності — Руської землі,

· формування південного та північного ранньодержавних утворень,

· об’єднання цих утворень у середньовічну державу з центром у Києві.

Періоди розвитку КР

1. централізація(980-кінець 9 ст.)

· зміни в організації податків

· з являється Руська правда

· прийняття християнства

 

2. роздробленість(954-1240 –кінець 30-х)

· колективна влада

· зросла роль удільних центрів

Утворення протодержав і ранніх держав на теренах України. Кіммерійці, таври, скіфи, сармати.

Державотворення на українських землях пройшло довготривалий кочовий період. Так, на території України впродовж 13(!) віків, змінюючи одна одну, існували держави кочових народів –

  • Кіммерія (IX-VII ст. до н.е.),
  • Велика Скіфія (VII-III ст. до н.е.),
  • Мала Скіфія (ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.),
  • Сарматія (III ст. до н.е. – IV ст. н.е.).

Скіфо-сарматська доба залишила після себе численні археологічні «сліди» – кургани, переважна більшість яких зосереджена на території сучасних Дніпропетровської та Запорізької областей.

Кіммерійці (VII)

Першими кочовиками на українських землях були кіммерійці. Давньогрецький поет Гомер називав кіммерійців «кобилодойцями», натякаючи на скотарський характер їх господарства. Кіммерійці займали величезну територію між річками Дністер і Дон, а також Кримський і Таманський півострови. У період грецької колонізації Північного Причорномор’я та Півдня України Керченська протока носила назву «Боспор Кіммерійський». Кіммерійці виплавляли залізо з болотяної руди й виробляли залізну зброю. Вони займалися кочовим скотарством. Захищаючи свої пасовиська та завойовуючи чужі, кіммерійці перетворилися на войовничий, жорстокий народ. Пересувний характер їх життя сприяв ознайомленню з державотворчими традиціями народів Малої Азії.

Кіммерійцями правили царі, однак їх влада була слабкою і не змогла вистояти перед потужною навалою скіфів.

Скіфи (VII-III)

У порівнянні з кіммерійцями, скіфи накопичили значно більший досвід у справі державотворення. Перш ніж створити державу на українських землях, вони організували державу на завойованих землях у Мідії (остання проіснувала 28 років). У другій половині VII ст. до н.е. скіфи утворили Велику Скіфію, яка розташовувалася на території між Дунаєм та Доном і проіснувала до III ст. до н.е.

. У VII ст. до н.е. Скіфія поділялася на три царства, кожне з яких мало свого царя, але одне з царств було головним. Цар останнього мав титул головного царя Великої Скіфії. Важливою ознакою скіфської держави був її адміністративно-територіальний устрій, що являв собою номи (округи), які очолювали номархи. Центром Великої Скіфії та одночасно місцем перебування царських скіфів була територія сучасної Дніпропетровщини, про що свідчать унікальні археологічні знахідки, зроблені українським археологом Б. Мозолевським: це, зокрема, всесвітньовідома «Скіфська пектораль» (нагрудна чоловіча прикраса із золота вагою понад 1 кг, знайдена у кургані «Товста могила»). Скіфські коштовності неодноразово знаходили і на Криворіжжі (наприклад, у 1982 році – на території місцевої вовно-прядильної фабрики). Скіфське суспільство було неоднорідним: пануюча його частина – царські скіфи – вважали своїми рабами інші його частини: скіфів-пахарів, скіфів-орачів (орачі, на відміну від пахарів, виробляли зерно на продаж) та скіфів-скотарів. Як і в Кіммерії, у Скіфії була монархічна влада правління, однак скіфські царі не мали абсолютної влади й нерідко мусили підкорятися раді царів скіфських племен та народним зборам воїнів. Найчастіше влада царя обмежувалася «радою скіфів», що могла ініціювати усунення монарха і заміну його відповідним спадкоємцем. Під час війни скіфські царі очолювали військо і розпоряджалися роздачею завойованих трофеїв. Право на трофей отримував лише той воїн, який принесе цареві відтяту голову ворога. Пошана скіфів до царської влади яскраво відобразилася в обряді поховання, який за усіма атрибутами (але не масштабністю дії) схожий на обряд поховання єгипетських фараонів. Велика Скіфія була рабовласницькою ранньомонархічною державою. Найбільшого розквіту і піднесення вона досягла у IV ст. до н.е., під час правління царя Атея. Тоді Велика Скіфія перетворилася на могутню централізовану державу. Цар Атей карбував монети, у союзі з Філіппом ІІ Македонським завойовував Балканський півострів. Однак, після загибелі Атея Велика Скіфія занепала і почала поступатися своїми територіями сарматам. Останньою скіфською державою на українських землях була Мала Скіфія, що існувала впродовж ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. Вона займала незначну територію Кримського півострова зі столицею Неаполь (поблизу сучасного Сімферополя). Незважаючи на тривале існування, Малій Скіфії не вдалося відродити славу Великої Скіфії, хоча у неї й були періоди піднесення: так, у ІІ ст. до н.е. Мала Скіфія перемогла давньогрецьку колонію Ольвію, що розташовувалася на території сучасної Миколаївської області, і встановила свій контроль над Тавридою (півднем сучасної України)

Таври (IX-I до н.е. )

(грец. Tauroi) — давнє населення південної частини Кримського півострова. Оселилися в Криму в IX ст. до н. е., проживали в укріплених поселеннях, займалися скотарством, землеробством, мисливством, рибальством, ткацтвом, виплавляли бронзу. Обстоюючи свою незалежність, Таври боролися проти Херсонесу і Боспорського царства, однак наприк. II ст. потрапили під владу Понтійського царства. За свідченнями античних авторів, Таври були надзвичайно войовничі і жорстокі. Зокрема, вони приносили в жертву своїй богині землі, води й тварин чужоземців, яких брали у полон. В античних джерелах використовуються терміни «скіфотаври» і «тавроскіфи», що, очевидно, свідчить про змішання таврів зіскіфами після їх поселення в Криму. Пізніше їх підкорили римляни. Письмові джерела свідчать про існування таврів до IV ст.

Південна частина Кримського півострова, заселена таврами з V ст. до н. е., називалася Тавріка. За середньовіччя (до XV ст.) так називався увесь Крим. Після приєднання до Росії в 1783 р. він дістав назву Таврида. У XIX—на поч. XX ст. райони Південної України, що входили до Таврійської губернії Російської імперії, називалися Таврією. У березні—квітні 1918 р. на території Криму, в складі РСФРР, було створено Радянську соціалістичну республіку Тавриди (Таврійська радянська республіка)

Сармати(III до н.е.-III н.е.)– у справі державотворення відчутно поступалися скіфам. Сармати мали вождів, однак останні не контролювали державу з її мобільними кордонами, а займалися численними завоюваннями. До того ж, сарматське суспільство було етнічно неоднорідним. У ньому виокремлювалися племена царських сарматів, язигів, роксоланів, аланів та ін. Назва «сармат» була вигадана давньогрецькими істориками, у перекладі з іранської мови вона означає «підперезаний мечем. За легендою, переказаною Геродотом, сармати народилися від амазонок і скіфів. Отже, в історії вітчизняного державотворення спостерігається довготривалий монархічний період, пов’язаний із перебуванням на українських землях племен кіммерійців, скіфів і сарматів. У цих народів існував рабовласницький устрій, а царська влада носила обмежений характер. Найбільших здобутків у справі державотворення досягли скіфи.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.