Варікозне розширення вен стравоходу

виникає при цирозі печінки, здавленні воротної вени пухлинами, захворюваннях, які супроводжуються збільшенням селезінки, пухлинах печінки і ін. Частіше локалізується в дистальному відділі стравоходу. Розрізняють висхідні та нисхідні розширення вен стравоходу. Висхідне – виникає в наслідок портальної гіпертензії та спостерігається в нижній третині стравоходу навколо гастроезофагеального сполучення. Нисхідне варикозне розширення вен виникає в наслідок оклюзії верхньої порожнистої вени і локалізується в середній частині стравоходу.

Розрізняють висхідне і нисхідне розширення вен стравоходу. Висхідне виникає в наслідок портальної гіпертензії та спостерігається в нижній третині стравоходу. Нисхідне розширення вен трапляється в наслідок оклюзії верхньої порожнистої вени і визначається в середній частині стравоходу.

Рентгенологічно визначається зміна направлення складок слизової. Контури стравоходу нерівні, дрібнозубчасті, стінки – еластичні. Великіарікозно розширені вени мають вид дефектів наповнення, що змінюються при проходженні перистальтичної хвилі або зміні положення. Кількість, розміри, форма змінюються при проходженні барія та перистальтичної хвилі, натужу ванні, зміні положення.

Грижі стравоходного отвору

Причини виникнення гриж стравохідного отвору багаточисельні і дуже різноманітні. Грижі можуть бути як набутимивродженими, так і вроджениминабутими.

Розрізняють два типи гриж стравоходного отвору: аксіальні та параезофагеальні. При аксіальній грижі кардія знаходиться над діафрагмою. Клініко – рентгенологічно виділяють:

1. Грижі стравохідного отвору I ступеня — над діафрагмою розташовується абдомінальний відділ стравоходу, кардія знаходиться в діафрагмальному отворі або трохи вище за нього;

2. Грижі стравохідного отвору II ступеня — над діафрагмою знаходиться абдомінальний відділ стравоходу і кардія, в діафрагмальному отворі видно складки слизової оболонки шлунку;

3. Грижі III ступеня — через стравохідний отвір діафрагми випадають абдомінальний відділ стравоходу, кардія і частина шлунку.

При параезофагіальній грижі піддіафрагмальний сегмент і кардія знаходяться в черевній порожнині, а частина шлунку виходить крізь стравоходний отвір діафрагми в грудну порожнину поруч із стравоходом.

При грижах завжди виникає гастро – езофагеальний рефлюкс, наслідком якого є рефлюкс – езофагіт. При, якому рентгенологічно виявляють деформацію, розширення складок, пониження тонусу, атиповий рельєф. Найбільш точним методом діагностики рефлюкс – езофагіту являється визначення РН. В цьому випадку вміст стравоходу стає кислим.

По чутливості до цього методу прирівнюють сцинтіграфію. В шлунок за допомогою зонду вводять колоїдну сірку, яка містить^99мТс_. Після цього вимірюють активність над стравоходом. Якщо вона підвищується над стравоходом – є грижа. На тлі езофагіт часто утворюються виразки. При виразці стравоходу виявляють порожнину в слизовій та підслизовій оболонках, де скупчується барій. Рентгенологічно це скупчення на контурі створює трикутний виступ – „нішу”. На рельєфі воно виглядає як округле утворення, навколо якого є обідок від запального валу у вигляді смужки просвітлення. При рубцюванні виразки до нього конвергують складки слизової оболонки. Над і під „нішею” на контурі є два симетричних напівовальних дефекта наповнення, які обумовлені запальним валом.

Опіки стравоходу

Розрізняють хімічні, термічні і променеві опіки стравоходу, частіше зустрічаються хімічні і термічні; хімічні опіки звичайно є наслідкомявляються наслідком дії їдких лугів, кислот, нашатирного спирту, хлороформу та ін, які закінчуються розвитком езофагіту.

Ступінь пошкодження стравоходу залежить від концентрації і кількості прийнятої речовини, виникаючого спазму стравоходу, неврологічного статусу хворого, індивідуальної чутливості організму і термінів надання спеціалізованої допомоги. Опіки призводять до виникнення эзофагіту, який частіше виражений в місцях фізіологічних звужень стравоходу.

Рентгенологічне дослідження доцільно проводити всім хворим в ранні строки, крімкрім тих, що знаходяться в стані шоку, для встановлення характеру змін в стравоході. Дослідження починають з оглядової рентгеноскопії, а у міру потреби виконують рентгенографію органів грудної і черевної порожнини.

При I ступені отруєння стан хворих задовільний, болі при ковтанні виражені нерізко. Рідка барієва суспензія вільно проходить по стравоходу, просвіт його звичайний, в ньому міститься невелика кількість слизу, складки слизової оболонки не змінені, місцями згладжені або потовщені, перистальтика простежується. У деяких хворих може бути регургітація.

При II ступені відмічаються сильні болі, особливо при ковтанні. Просвіт стравоходу частіше розширений, але може бути і звужений за рахунок набряку і спазму, в просвіті значна кількість слизу. Складки слизової оболонки виявляються невиразно із-за слизу. Перистальтика ослаблена або зовсім не визначається. Еластичність стінок пониженазнижена. Виражена регургітація. По ходу стравоходу виникає спазм.

При опіку III ступеня ковтання утруднене, виражений больовий синдром. Спостерігається різко виражена картина эзофагіту, стравохід розширений з першого дня отруєння, в просвіті багато слизу, складки слизової оболонки не визначаються, відторгнуті ділянки слизової оболонки створюють картину дефектів наповнення, виражена атонія стравоходу.

Через 8—12 днів запальні явища зменшуютьсявщухають. Рубцеві зміни починають розвиватися через 2 нед і більше; рубцевий процес звичайно стабілізується через 6 мес, а іноді і пізніше. У разі розвитку стриктури проводять оперативне заміщення частини стравоходу відрізком кишківника.

ПУХЛИНИ СТРАВОХОДУ

Доброякісні пухлини стравоходу спостерігаються рідко і складають менше 1% всіх пухлин цього органу. Розвиваються із слизового, підслизового і м'язового шарів (поліпи, міоми, лейкоміоми, кісти, невриноми, гемангіоми, ліпоми і ін.)

Найбільш частим симптомом доброякісних пухлин є крайовий дефект наповнення овальної форми зіз рівним і чітким контуром. Значно рідше спостерігаються центральний і циркулярний дефекти наповнення. Еластичність стінок стравоходу при доброякісних пухлинах збережена. Перистальтика частіше збережена, при великих пухлинах може бути порушена.

Рання діагностика злоякісних пухлин стравоходу утруднена внаслідоквнаслідок тривалої безсимптомної течії. Різні макроскопічні форми, розміри і локалізація ракової пухлини зумовлюютьзумовлюють різноманітну рентгенологічну картину. Проте ряд ознак єявляються постійними і обов'язковими для встановлення діагнозу, інші ж зустрічаються не завжди.

До перших відносяться (при рельєфному наповненні) обрив складок слизової, потовщення складок без зміни їх форми в різну фазу проходження перистальтичної хвилі, атиповий рельєф. При тугому наповненні – дефект наповнення ( ділянка темного корьору), порушення перистальтики, зміни просвіту(звуження, розширення), зміни контуру. При пневморельєфному наповненні – наявність тіні пухлини, зміна еластичності стінки (подвійний, втянутий контур, наявність додаткових скупчень барію у вигляді плям, стрічок).

Групу непостійних симптомів складають звуження просвіту стравоходу, супрастенотичне розширення, підритість контурів, додаткова тінь пухлини на фоні фоні заднього середостіння та ін.

Інколи при розташуванні пухлини у кардіальному відділі стравоходу звуження його просвіту нагадує ахалазію, але при цьому звуженння розташоване асиметрично.Вище звуження , в розширеній частині, на одній із стінок простежується дефект наповнення та відсутність в цьому місці перистальтики, чого не буває при ахалазії. Як правило, це рак склепіння або кардіального відділу шлунку, тому на рентгенограмах виявляється потовщення стінки, а при пневморельєфному наповненні - тінь пухлини, крізь яку проходить смужка барію.

При комп’ ютерно – томографічному дослідженні виявляється потовщення стінки стравоходу (щільність + 25 Н) з розповсюдженням на оточуючі тканини. Щільність жирової клітковини підвищується до – 50 – 60 Н (в нормі – 100 Н). Зникає проміжок між нисхідною частиною аорти та стравоходу. Збільшуються лімфовузли до 1 – 1,5 см.

IІІ. 3. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.

Основна:

1. Рентгенодіагностика. // Під ред. В.І.Мілько. – Вінниця, „Нова книга", 2005. – 342 с.

2. Л.Д.Линденбратен, И.П.Королюк. Медицинская рентгенология и радиология. – М.: Медицина, 1993. – 556 с.

3. Л.Н.Васько. Променева діагностика норми та патології стравоходу. Методичні рекоменд. – Полтава, 2006. – 16 с.

Додаткова:

1. Е.М.Коган. Рентгенодіагностика захворювань стравоходу. - М.: Медицина, 1968 р. – 334с.

2. Н.А.Рабухіна. Рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту іззастосуванням фармакологічних препаратів. - М.:Медицина, 1972 р. – 283 с.

3. А.С.Розенштраух. Париетография пищевода, желудка и кишечника". М.: Медицина, 1973р. – 210 с.

4. В.Б.Антонович. Рентгенодиагностика заболеваний пищевода, желудка, кишечника: Рук. для врачей / - М.: Медицина, 1987. – 400 с.

5. Рентгенодіагностика пухлин стравоходу, органів черевної порожнини і заочеревинного простору. Під редакцією І.С.Петрової та Л.Г.Розенфельда. К.,"Здоров'я" ,1979р.

6. Д.И.Тамулевичуте, А.М.Витенас. Болезни пищевода и кардии. – М.: Медицина, 1986. – 224 с.

7. Променева діагностика [2т.]. Під редакцією Г.Ю.Коваль. – К.:Орбіс, 1998. – т. 1. – 527 с.

ІІІ. 4. Орієнтовна крта для самостійної роботи з літературою за темою

“Променева діагностика ознак норми і патології стравоходу ”.

ІII. 5. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

А. Питання для самоконтролю.

1. Чому при дослідженні стравоходу потрібне його контрастування?

2. Які основні рентгенологічні ознаки стравоходу у нормі?

3. Які рентгенологічні ознаки при функціональних станах стравоходу?

4. Рентгенологічні ознаки при не пухлинних станах стравоходу?

5. Рентгенологічні ознаки при пухлинах стравоходу?

6. Рентгенологічні ознаки при опіках та чужорідних тілах стравоходу?

7.Скільки фізіологічних звужень стравоходу і як вони називаються?

8.Що треба враховувати лікарю при направленні хворого з підозрою на захворювання стравоходу на рентген дослідження?

9.Коли виникають функціональні зміни стравоходу?

10.Назвіть не пухлинні захворювання стравоходу?

Б. Тести для самоконтролю.

Поиск по сайту: