Методи дослідження стравоходу

Для діагностики захворювань стравоходу використовують основні та додаткові методики. Основними методами дослідження стравоходу являються рентгеноскопія і рентгенографія.

Їм передує оглядове дослідження грудної клітки і черевної порожнини, при якому оцінюють стан хребта, хрящової гортані, тіньових смужок, що мають відношення до стравоходу, серединної тіні, легеневих полів і плеври, діафрагми і газового міхура шлунку. При цьому можна виявити наявність повітря і рідини в просвіті стравоходу, дивертикулах або грижі стравохідного отвору діафрагми, збільшення лімфатичних вузлів середостіння, стан газового міхура шлунку.

Як контрастну речовину застосовують барієву суспензію різної консистенції. Стандартна барієва суспензія є 50% водною суспензією (100 г порошку сульфату барію і 100 мл| води), однорідність та дрібно - дисперсність якої забезпечують шляхом ретельного перемішування механічними змішувачами або кип'ятінням. Барвіпс

Провідною методикою дослідження являєтьсяявляється рентгеноскопія, оскільки саме вона дозволяє чітко бачити різноманітну картину функціонуючого стравоходу в умовах, максимально наближених до фізіологічних, і судити не тільки про його прохідність і особливості рентгеноанатоміі, але і про функцію органу. У багатьох випадках діагноз може бути встановлений вже на підставі результатів просвічування. В цьому випадку за допомогою одного - двох ковтків барієвої суспензії визначають прохідність стравоходу, а потім проводять детальне рентгенологічне дослідження акту ковтання і стравоходу в умовах одномоментного подвійного контрастування.

Рентгенографія (оглядова і за допомогою прицільних знімків) дозволяє зафіксувати і детально проаналізувати зміни, виявлені при просвічуванні, уточнити ряд деталей, що погано визначаються або зовсім невидимих під час просвічування (дрібна зубчатість контурів, структура поверхні патологічного утворення, невелике варікозне розширення вен стравоходу та ін.). Серія рентгенограм дозволяє виявити маловиражені функціональні зміни (короткочасні спазми, невелике втягнення контура і ін.).

При рентгенологічному дослідженні стравоходу слід враховувати, що його зображення залежить від багатьох причин: функціональних і анатомічних особливостей навколишніх тканин, положення хворого і проекції, в якій проводять дослідження, фази ковтання і дихання та ін. У зв'язку з цим дослідження необхідно виконувати в різних проекціях (пряма, боковабокова, косі) і положеннях хворого (вертикальне, на трохоскопі або латероскопі, в положенні Тренделенбурга), в різні моменти контрастування і дихання (поліпозиційно).

Оцінку морфологічного стану стравоходу слід проводити як в процесі проходження контрастної речовини, так і при спадінні стінок стравоходу, тобто на підставі картин тугого, рельєфного та пневморельєфного| наповнення. При тугому наповненні вивчають конфігурацію і контури стравоходу і намагаються виявити різні звуження, викривлення, деформацію контурів та обтурацію. В міру випорожнення стравоходу від барієвої суспензії визначають характер спадіння стінок і стан слизової оболонки як на підставі пневморельєфу, так і по рельєфу складок.

При тугому наповненні вивчають тінь барія у просвіті стравоходу по слідуючим морфологічним показникам: положення, розміри, форму, краї, структуру, однорідність білого кольору. Функційні показники: швидкість проходження контрасту по стравоходу – евакуацію, тонус, перистальтику, зміну положення та тиску в грудній порожнині.

При рельєфному наповненні вивчають складки – темні смуги, між якими в борознах розташовані смуги сірчанокислого барію (білого кольору). Оцінюють морфологічні показники: положення, товщина, краї, структуру, а також кількість, непреривність (в тому числі і для шлунку) та структуру складок. Функційні показники: еластичність складок (повинні змінювати форму), розміри та положення стравоходу під час проходження перистальтичної хвилі.

При пневморельєфному наповненні, яке для стравоходу є фізіологічним, і виникає поза нашим бажанням відразу після проходження ковтка їжі, коли за нею обов’язково ковтається порція повітря. При цьому тонкий шар барію, який залишився на слизовій, та повітря створюють слідуючу картину: просвіт стравоходу розширюється, середина його темного кольору, а контур білий від барію. В цю фазу оцінюють також еластичність стінки стравоходу та мікрорельєф. Якщо стінки еластичні, то вони утворюють одно контурний опуклий край стравоходу. Не повинно бути ніяких додаткових скупчень барію, окрім мікро складок (ареол).

До додаткових методик дослідження відносять групу методів, які дають можливість оцінити рухливість стравоходу, його тонус, характер перистальтичних хвиль, а також ті які уточнюють локалізацію, поширеність патологічного процесу. До першої групи відносять рентгенокімографію, респіраторну поліграфію, до другої – томографію, пневмомедіастинографію, парієтографію. Окрім цього, застосовують відеомагнітний запис, широкоформатну флюорографію, ангіографію.

Комп'ютерна томографія та магнітно – резонансна томографія відкривають додаткові можливості в дослідженні стравоходу. Головним достоїнством цих нових методик являється можливість з їх допомогою уточнити характер росту і поширеність пухлин стравоходу на оточуючі тканини, визначити стан лімфовузлів при максимальному роздуванні стравоходу. Для цього перед КТ хворому дають шипучку або роздувають за допомогою зонду. МРТ уступає по просторовому розрішенню КТ так, як візуалізується тільки потовщена стінка стравоходу. Але при подвійному контрастуванні (внутрішньовенно – гадоліній, а перорально – препарати з негативним контрастом, що вміщує Mg) ще й структура.

При ультразвуковому дослідженні (внутрішньопорожнинному та ендоскопічному) розрізняються, на відміну від КТ, анатомічні шари стінки стравоходу. Завдяки цьому УЗД переважає всі методи візуалізації в розпізнаванні глибини проростання стінки пухлиною та розповсюдження пухлинного процесу на навколишні структури. Точніше визначаються локальні та регіональні метастази.

Поиск по сайту: