у якого всередині порожнеча. Найкращим твором Олбі визнана п’єса
“Хто боїться Вірджінії Вулф?” (“Who’s Afraid of Virginia Woolf?”,
1962), яка піддається прочитанню на множинних рівнях – від
традиційної сімейної драми до споконвічного ритуалу боротьби між
чоловічим та жіночим началами, й далі – до соціально-політичної
критики на адресу всієї американської цивілізації, що постає як
“втомлена”, вичерпана. Олбі продовжує писати для сцени, але, на
думку більшості критиків, його зоряний час залишився у 1960-х.
21. Особливості розвитку американської літератури другої половини ХХ століття.
Історія літератури США після завершення Другої світової війни охоплює кілька десятиліть. У цей значний період створено чимало творів із різноманітним художнім змістом. У післявоєнні роки з`явилися нові явища й тенденції в американській літературі зокрема, угруповання поетів-бітників і школа прозаїків «чорного гумору». «У творчості ряду письменників продовжувала жити традиція натуралізму, зниженого, позбавленого глибокого філософського обґрунтування, варіант якого нещадно експлуатувався антихудожньою «масовою» белетристикою. Чільним, найбільш плідним началом в американській прозі після Другої світової війни був реалізм – правдиве, глибоко аналітичне відображення дійсності в її сутнісних проявах і внутрішніх закономірностях»
Паралельно у повоєнні роки тривав розвиток літератури американських євреїв. З кінця 1960-х рр. в американо-єврейській літературі зростає інтерес до єврейських коренів, оскільки нове покоління американських євреїв уже не відштовхувалося від єврейства, щоб довести свій американський патріотизм.
Одна з особливостей американо-єврейської літератури цього періоду – увага до можливостей, які відкриваються перед євреями в США. Якщо колись асиміляція здавалась неминучою, то тепер американські євреї переконалися, що можна зберегти національну ідентичність і водночас бути «справжніми американцями», досягти успіхів на урядовій службі, у галузі культури або бізнесу. Різні життєві шляхи двох братів – у центрі романів «Життя навпаки» (1986) Ф. Рота й «Вкрадений єврей» (1981) Дж. Нугеборна.
Американською літературою з кінця 1940-х до 1990-х здійснено важливе відкриття: криза – це одне з життєвих явищ, її слід визнати як факт і пережити, перш ніж удасться її подолати.
1940-й рік, коли вийшов роман Е. Хемінгуея «По кому подзвін», підбиває підсумки певного етапу історії американського суспільства. в. Після війни життя втратило свої звичні обриси, тому герої великого письменника вмирають уже не в боротьбі з фашизмом, а тому, що втомилися жити й боротися без ясно усвідомленої мети (наприклад, Т. Хадсон в романі «Острів в океані»). Творчість Е. Хемінгуея стала визначальним для нового покоління письменників – К. Маккалерс, Ю. Уетлі, Т. Капоті, Р. Морріса.
У 1970-1980-х роках вщухли політичні пристрасті у зв’язку з діяльністю руху «Влада чорним!», почав набирати силу ліричний голос письменників-жінок, які досліджували особисті стосунки у негритянському середовищі, у чорній спільноті.Паралельно в цей період особливу увагу в літературі США привертала тема Катастрофи. Цей надзвичайний інтерес був зумовлений усвідомленням того, що покоління людей, які пережили Катастрофу, старіє й умирає, а також прагненням їхніх дітей відкрити правду про жахи геноциду, побоюванням знищення Ізраїлю, що поширилися в колах американського єврейства перед Шестиденною війною
У 1980-х рр. у літературі виник інтерес до проблем іудаїзму й єврейської релігіїВеликий вплив на американську літературу 1970-х років справила філософія екзистенціалізму. Проблема відчуження людини покладена в основу ідеології й естетики покоління так званих «бітників».«Новий реалізм» виявляється найбільш плідною тенденцією «білої» американської словесності 1990 – початку 2000-х років і дедалі завойовує більше прихильників серед письменників різних поколінь. Загалом сучасна література США є різноманітною, різноголосою, відкритою власним традиціям і традиціям світової культури, вона постійно оновлюється і постає воістину великою літературою.