Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Відлуння естетики “театру абсурду” у творчості Е. Олбі.



Едвард Олбі, якого не без підстав називають “найзначнішим

драматургом 1960-х рр.”, з самого початку накреслив на своєму

творчому прапорі слова “незвичайне, неймовірне, несподіване”. Своїм

завданням він поставив оновлення як художньої мови американського

театру, так і його застарілої системи та консервативної аудиторії.

Увійшовши в драматургію напередодні бурхливих 1960-х, Олбі

буквально з “повітря” перейняв настрої суспільного незадоволення та

неминучості змін. Свої особисті відчуття, які набули загальної

значущості, він передає за допомогою прийомів театру абсурду. Саме

належність до цього напряму у тодішній європейській драматургії,

представленого іменами Е. Іонеско, С. Беккета, Ж. Жене, стала

рівнозначною експерименту й новаторству в театрі. Абсурдистські

теми й мотиви – самотність людини у байдужому й недоброзичливому

світі, відчуженість, неможливість спілкування, втрата мовою своєї

комунікативної функції – лунають вже у першій поставленій на сцені

п’єсі Олбі – “Випадок у зоопарку” (“The Zoo Story”, 1959) та в

наступній – “Американській мрії” (“The American Dream”, 1961). Проте

епатажна техніка абсурдистів притамовується в Олбі, як і в інших

заокеанських прихильників цієї течії, ширшою соціальною

перспективою, міцнішим реалістичним підгрунтям. Нісенітний діалог

та неймовірна ситуація потрібні автору для винесення вироку

американській системі цінностей. У передмові Олбі прямо зазначає, що

його п’єса – “це атака на підміну у нашому суспільстві реальних

цінностей штучними, засудження самовдоволеності, жорстокості,

вихолощування та пустки; це виступ проти фікції, що все чудово в цій

країні, яка котиться під три чорти”. Проголошений у назві лейтмотив

розкривається через образ-символ заголовного персонажу, що є

тілесним втіленням “американської мрії”, – зовні блискучого молодика,

у якого всередині порожнеча. Найкращим твором Олбі визнана п’єса

“Хто боїться Вірджінії Вулф?” (“Who’s Afraid of Virginia Woolf?”,

1962), яка піддається прочитанню на множинних рівнях – від

традиційної сімейної драми до споконвічного ритуалу боротьби між

чоловічим та жіночим началами, й далі – до соціально-політичної

критики на адресу всієї американської цивілізації, що постає як

“втомлена”, вичерпана. Олбі продовжує писати для сцени, але, на

думку більшості критиків, його зоряний час залишився у 1960-х.

 

21. Особливості розвитку американської літератури другої половини ХХ століття.

Історія літератури США після завершення Другої світової війни охоплює кілька десятиліть. У цей значний період створено чимало творів із різноманітним художнім змістом. У післявоєнні роки з`явилися нові явища й тенденції в американській літературі зокрема, угруповання поетів-бітників і школа прозаїків «чорного гумору». «У творчості ряду письменників продовжувала жити традиція натуралізму, зниженого, позбавленого глибокого філософського обґрунтування, варіант якого нещадно експлуатувався антихудожньою «масовою» белетристикою. Чільним, найбільш плідним началом в американській прозі після Другої світової війни був реалізм – правдиве, глибоко аналітичне відображення дійсності в її сутнісних проявах і внутрішніх закономірностях»

Паралельно у повоєнні роки тривав розвиток літератури американських євреїв. З кінця 1960-х рр. в американо-єврейській літературі зростає інтерес до єврейських коренів, оскільки нове покоління американських євреїв уже не відштовхувалося від єврейства, щоб довести свій американський патріотизм.

Одна з особливостей американо-єврейської літератури цього періоду – увага до можливостей, які відкриваються перед євреями в США. Якщо колись асиміляція здавалась неминучою, то тепер американські євреї переконалися, що можна зберегти національну ідентичність і водночас бути «справжніми американцями», досягти успіхів на урядовій службі, у галузі культури або бізнесу. Різні життєві шляхи двох братів – у центрі романів «Життя навпаки» (1986) Ф. Рота й «Вкрадений єврей» (1981) Дж. Нугеборна.

Американською літературою з кінця 1940-х до 1990-х здійснено важливе відкриття: криза – це одне з життєвих явищ, її слід визнати як факт і пережити, перш ніж удасться її подолати.

1940-й рік, коли вийшов роман Е. Хемінгуея «По кому подзвін», підбиває підсумки певного етапу історії американського суспільства. в. Після війни життя втратило свої звичні обриси, тому герої великого письменника вмирають уже не в боротьбі з фашизмом, а тому, що втомилися жити й боротися без ясно усвідомленої мети (наприклад, Т. Хадсон в романі «Острів в океані»). Творчість Е. Хемінгуея стала визначальним для нового покоління письменників – К. Маккалерс, Ю. Уетлі, Т. Капоті, Р. Морріса.

У 1970-1980-х роках вщухли політичні пристрасті у зв’язку з діяльністю руху «Влада чорним!», почав набирати силу ліричний голос письменників-жінок, які досліджували особисті стосунки у негритянському середовищі, у чорній спільноті.Паралельно в цей період особливу увагу в літературі США привертала тема Катастрофи. Цей надзвичайний інтерес був зумовлений усвідомленням того, що покоління людей, які пережили Катастрофу, старіє й умирає, а також прагненням їхніх дітей відкрити правду про жахи геноциду, побоюванням знищення Ізраїлю, що поширилися в колах американського єврейства перед Шестиденною війною

У 1980-х рр. у літературі виник інтерес до проблем іудаїзму й єврейської релігіїВеликий вплив на американську літературу 1970-х років справила філософія екзистенціалізму. Проблема відчуження людини покладена в основу ідеології й естетики покоління так званих «бітників».«Новий реалізм» виявляється найбільш плідною тенденцією «білої» американської словесності 1990 – початку 2000-х років і дедалі завойовує більше прихильників серед письменників різних поколінь. Загалом сучасна література США є різноманітною, різноголосою, відкритою власним традиціям і традиціям світової культури, вона постійно оновлюється і постає воістину великою літературою.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.