Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Схема синтаксичного розбору простого речення



1. Речення просте;тип за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне) та емоційним забарвленням (окличне, неокличне).

2. За характером вираження відношення змісту до дійсності (стверджу­вальне, загальнозаперечне або частково заперечне).

3. За наявністю головних членів речення (двоскладне або односкладне, тип односкладного).

4. За наявністю другорядних членів речення (поширене чи непоширене).

5. За наявністю необхідних за змістом членів речення (повне чи неповне).

6. За наявністю ускладнень (неускладнене або ускладнене, вказати засоби ускладнення).

7. Група підмета і група присудка.

8. Головні члени речення:

1) підмет: а) простий чи складений; б) відповідає на питання; в) морфо­логічний засіб вираження (структурний тип складеного підмета);

2) присудок: а) простий дієслівний, складений (дієслівний, іменний, прислівниковий) чи складний; б) відповідає на питання; в) морфо­логічний засіб вираження; г) узгодження присудка з підметом.

У складеному дієслівному присудку визначити: а) допоміжне дієслово і суб’єктний інфінітив; б) граматичне значення допоміжного дієслова (час, спосіб, вид); в) до якої семантичної групи належить допоміжне дієслово. В іменному складеному присудку визначити: а) зв’язку і призв’язковий член; б) граматичне значення, що виражає зв’язка (спосіб, час). У складному присудку визначити: а) компоненти, які є повнозначними частинами мови, зв’язку (якщо вона є); б) структурно-семантичний різновид складного присудка.

9. Другорядні члени речення:

1) додаток: а) відповідає на питання; б) прямий чи непрямий; в) морфо­логічний засіб вираження; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як із ним зв’язаний (тип підрядного зв’язку, смислові відношення);

2) означення: а) відповідає на питання; б) узгоджене чи неузгоджене; в) морфологічний засіб вираження; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як із ним зв’язане (тип підрядного зв’язку, смислові відношення);

3) прикладка: а) поширена чи непоширена; б) морфологічний засіб вираження; в) препозитивна чи постпозитивна; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як із ним зв’язана (тип підрядного зв’язку, відношення);

4) обставина: а) відповідає на питання; б) яка за значенням (способу дії, міри і ступеня, місця, часу та ін.); в) до якого слова (члена речення) відноситься і як із ним зв’язана (тип підрядного зв’язку, відношення).

10. Порядок слів у реченні (прямий або зворотний).

11. Пунктуація (після якого слова поставлено розділовий знак, чому).

Однорідні члени речення

аналізуються після другорядних членів за такою схемою:

1. Вказати однорідні члени речення (кількість рядів).

2. Які члени речення виступають однорідними.

3. Поширені чи непоширені.

4. На яке питання відповідають.

5. До якого слова відносяться (кожен ряд).

6. Якими частинами мови виражені.

7. Якими сполучниками зв’язані (чи без сполучників).

8. Узагальнювальне слово: а) місце узагальнювального слова щодо однорідних членів, якою частиною мови виражене; б) яке поняття по відношенню до однорідних членів означає (широке родове, найближче родове, ціле в його відношенні до складових частин).

Звертання

аналізуються після другорядних членів речення за такою схемою:

1. Вказати звертання (якщо їх кілька, виділити кожне).

2. Адресат, до якого спрямована мова.

3. Спосіб вираження звертання.

4. Місце звертання у реченні.

5. Різновид звертання за емоційним забарвленням.

Вставні і вставлені слова, словосполучення й речення

аналізуються після другорядних членів речення за такою схемою:

1. Тип за обсягом (вставне, вставлене слово, словосполучення, речення).

2. Що виражає (емоційну оцінку повідомлюваних фактів, достовірність, недостовірність, додаткове повідомлення, побіжне зауваження тощо).

3. Засіб вираження (модальне слово, окреме словосполучення, просте, складне речення, група речень).

4. Спосіб включення в основне речення (за допомогою сполучника, сполучного слова чи без сполучника).

5. Тип вставленого речення за характером смислового зв’язку з основним реченням (уточнювальне, доповнювальне речення тощо).

6. Місце в реченні.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.