Порядком слівназивається властиве певній мові взаємо-розташування слів у реченні, зумовлене змістом і граматичною будовою самого речення.
Незважаючи на те, що в українській мові відносно вільний порядок слів, кожний член речення має узвичаєне, властиве йому в більшості випадків місце, яке зумовлюється структурою речення, способом граматичного вираження цього члена, місцем інших слів, з якими він безпосередньо зв’язаний. На цій підставі розрізняють прямий (звичайний) порядок і зворотний (або інверсійний) порядок слів у реченні.
Таблиця 7
Прямий порядок слів
Зворотний (або інверсійний)
порядок слів
1.Підмет знаходиться перед присудком.
2. Додаток знаходиться після того слова, яке ним керує.
3. Узгоджене означення знаходиться перед означуваним словом, а неузгоджене означення – після означуваного слова.
4. Обставини можуть займати різні позиції залежно від різновиду.
1.Присудок знаходиться перед підметом.
2.Узгоджене означення знахо-диться після означуваного слова.
3.Додаток знаходиться перед словом, яке ним керує.
1. І знову дощ натягне свої осінні
ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ ˜˜˜˜˜ ˜˜˜˜˜˜˜˜ струни (Л.Кост.). 2.Воском палають
ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ
груші-лимонки на гіллі (Є.Гуц.).
˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜ ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉˉ˙ˉ
1. Швидко промайнулолітечко.
ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ˙ˉ
2. Що місяцю зіронькикажуть
ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ ˉ
ясненькі? (П.Тич.).
˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜
Оскільки зміна порядку слів у реченні викликає зміни в смисловому й емоційному значенні як окремих слів, так і речення в цілому, зворотний порядок слів широко використовується у творах художньої літератури як стилістичний засіб виразності. Прямий порядок слів характерний для наукового і офіційно-ділового мовлення.
ПРОСТЕ НЕУСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ
Тире між підметом і присудком
В іменному складеному присудку дієслівна зв’язка є(теперішній час від дієслова бути) дуже часто випускається, її відсутність у вимові позначається паузою, а на письмі – тире.
Таблиця 8
Тире ставиться:
Тире не ставиться:
1) підмет та іменна частина складеного присудка виражені іменником або кількісним числівником у формі назив-ного відмінка: 1. Поезія – рідна сестра моя (Л.Кост.). 2. П’ять на п’ять – двадцять п’ять. 3. Пісня і праця – великі дві сили… (І.Фр.);
2) обидва головні члени речення вира-жені неозначеною формою дієслова або один із них – іменник у називному відмінку: 1. Жити – Батьківщині служити. 2. Музиці грать – не горобців полохать на городі (Л.Гліб.). 3. А поміч подати – даремна турбота… (М.Коц.);
3) перед іменною частиною присудка, вираженою іменником чи неозначеною формою дієслова, вживаються вказівні частки це, то, ось, значить:
1. Поезія – це праця зрима… (М.Рил.).
2. Україна – то народ… (В.Мова).
1) підмет або іменна частина складеного присудка виражені займенником, прикметником або порядковим числівником: 1. Хтовін? 2. Цей малюноктвій? 3. Ти щира жінка (Л.Укр.). 4. Ваші розрахункипомилкові;
2) іменна частина складеного присудка має порівняльне значення, до його складу входять сполучники як, ніби, мов, неначе тощо: 1. Дівочі сльозимов весняний дощ. 2. Хоч дівкаяк сова,/ 1 аби з іншого села/ 2 (Нар. творч.);
3) перед іменною частиною складеного присудка, вираженою іменником, стоїть заперечна частка не: 1. Кровне вода,/ 1 а серцене камінь/ 2 (Нар. творч.);
4) якщо між підметом та іменною частиною складеного присудка є вставне слово, прислівник або частка: Ялина також дерево хвойне.
Примітка. Для інтонаційного та стилістичного виділення присудка перед ним у всіх названих випадках може ставитися тире: 1. Ніч – мов криниця без дна (М.Рил.). 2. Це – матері мова (В.Сос.). 3. Дядько – не батько/ 1, а тітка – не мати/ 2 (Нар. творч.).
Тире в неповних реченнях на місці пропущеного члена
Неповниминазиваються речення, у яких пропущено один або кілька членів речення, які можна легко відновити за змістом речення в цілому, з попередніх речень або подальших речень, з конкретної ситуації мовлення.
На цій підставі розрізняють контекстуальні, ситуативні, еліптичні неповні речення (детальніше про різновиди неповних речень див. табл. 2, с. 8).
Неповні речення в сучасній українській мові широко вживаються у розмовно-побутовому мовленні, а також у творах художньої літератури.
У таких реченнях на місці пропущеного члена здебільшого вживається тире.
Таблиця 9
Тире ставиться:
Тире не ставиться:
1) у неповному простому реченні на місці пропущеного присудка: Із хма-рини – теплий дощик (Д.Павл.). – Із хмарини [капає, ідетощо] теплий дощик;
2) у неповному реченні на місці пропущеного будь-якого іншого члена речення (не присудка) тире може ставитися і не ставитись (за бажанням автора): В одній руці у нього був бублик, у другій – бриль з вишнями. – В одній руці у нього був бублик, у другій бриль з вишнями (Б.Грінч.);
3) у неповному реченні, що є частиною складного, коли пропу-щений член речення легко віднов-люється із попередньої частини і на місці пропуску робиться пауза: Від малих дітей болитьголова/ 1, а від великих – серце/ 2 (Нар. творч.). – Від малих дітей болитьголова/ 1, а від великих [болить] серце./ 2
1) якщо підметом у реченні виступає займенник, а пауза, що інтонаційно виділяє такий підмет від слів присудкової групи, коротка: – Діду, серце, голубчику, Заграй яку-небудь. Я шага дам. – Я черешень (Т.Шевч.).
2) якщо на місці пропущеного члена речення паузи немає: 1. Мотря ви-бігла з хати. Мелашка за нею (І.Неч.-Лев.). 2. Навколо тільки дрімучий тютюн, мак та кукурудзяні тополі, соняшники (О.Довж.). 3. Перед очима книжка (С.Вас.).
