Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

КОМБІНОВАНІ МОЛОЧНО-М'ЯСШ ПОРОДИ



До порід подвійної продуктивності, які використовуються в Україні відносяться симентальська, лебединська, швіцька, бура карпатська, пінцгау.

Симентальська

Походження.Одна із стародавніх порід світу і походить від завезеної худоби при вторгненні бургундів із Скандинавії в Швейцарію (середина V ст. н.е). Назва породи походить від місцевості, де її розводили у Швейцарії (річка Сімма).

Екстер'єр і продуктивність.Старий тип сименталів був грубокостний, піздньостиглий з невисокою молочною продуктивністю. В екстер'єрі ... худоби відзначали високонопсть, велику піднесеність крижів, розкид передніх і слоновість задніх кінцівок. Тварини сучасного типу мають тулуб середньої довжини, широкий із добре розвиненою мускулатурою, _; груди глибокі, вим'я у корів достатньо розвинене, але зустрічаються тварини з козиною формою, кінцівки короткі. Масть червоно-ряба, полово-ряба, руда, полова. Від зони розведення поділяють на худобу: низинного типу, передгорного, горного і високогорного. Тварини цих типів відрізняються між собою за екстер'єром, конституцією і продуктивністю. Так. Корови низинного типу більш крупні (висота в холці 140 см) і мають вищу продуктивність; надій 4860 кг при вмісту жиру в молоці 4,04%. Корови інших типів менш крупні (висота в холці 138 см) і середній надій коливається в межах 4100-4600 кг молока жирністю 4,06-4,11%. Рекордний надій складає 14431 кг молока при 3,94% жиру. Жива маса повновікових корів до 700 кг, а бугаїв - 1000-1200 кг. Забійний вихід 55-60%.

Етапи еволюції.Порода еволюціонувала під впливом попиту ринку на молочну продукцію та племінну худобу.

1-У - XVI - стст. - поширення в Швейцарії завезеної туди бургундами із Скандинавії готської худоби, поступове поліпшення і формування симентальської породи (тип породи мілкий, ніжний, примітивний). II - XVII - ХУШ стст. - здійснення широкої торгівлі худобою як в середині країни, так і за її межами. Встановлення порядку оцінки худоби, що експонується на виставках (тип ще залишається примітивним). Ш - ХГХ ст. - поліпшення худоби згідно закону щодо вдосконалення скотарства, здійснення оцінки екстер'єру худоби на виставках, заснування племінної книги альпійської рябої худоби та Швейцарського тваринницького союзу. Симентали стали більш крупними грубої будови. Експорт худоби в ряд країн Європи.

IV - перша третина XX ст. - введення обліку походження тварин, селекція їх за зростом (1910 р. - висота корів у холці 147 см, 1925 р. - 150 см), впровадження мічення худоби вушними бірками,

V - середина XX ст. - здійснення перетворення типу тварин (перевагу стали віддавати меншого зросту тваринам компактного типу, стандарт висоти корів у холці 137-147 см, бугаїв - 147-157 см).

VI - друга половина XX ст. - проведення широкої перевірки корів за молочною продуктивністю, введення нового стандарту породи (висота корів у холці 136-142 см, бугаїв - 140-148 см).

1) в 60-х роках перехід до інтенсивної селекції з метою створення тварин подвійної продуктивності: перевірка бугаїв за якістю нащадків, оцінка швидкості молоковіддачі у корів, визначення вмісту білку в молоці. Експорт бугаїв і сперми в США і Канаду. Здійснення схрещування сименталів із червоно-рябою голштино-фризькою худобою. Назва породи походить від місцевості, де її розводили у Швейцарії (річка Сімма).

Екстер'єр і продуктивність.Старий тип сименталів був грубокостний, піздньостиглий з невисокою молочною продуктивністю. В екстер'єрі ... худоби відзначали високонопсть, велику піднесеність крижів, розкид передніх і слоновість задніх кінцівок. Тварини сучасного типу мають тулуб середньої довжини, широкий із добре розвиненою мускулатурою, _; груди глибокі, вим'я у корів достатньо розвинене, але зустрічаються тварини з козиною формою, кінцівки короткі. Масть червоно-ряба, полово-ряба, руда, полова. Від зони розведення поділяють на худобу: низинного типу, передгорного, горного і високогорного. Тварини цих типів відрізняються між собою за екстер'єром, конституцією і продуктивністю. Так. Корови низинного типу більш крупні (висота в холці 140 см) і мають вищу продуктивність; надій 4860 кг при вмісту жиру в молоці 4,04%. Корови інших типів менш крупні (висота в холці 138 см) і середній надій коливається в межах 4100-4600 кг молока жирністю 4,06-4,11%. Рекордний надій складає 14431 кг молока при 3,94% жиру. Жива маса повновікових корів до 700 кг, а бугаїв - 1000-1200 кг. Забійний вихід 55-60%.

Етапи еволюції.Порода еволюціонувала під впливом попиту ринку на молочну продукцію та племінну худобу.

1-У - XVI - стст. - поширення в Швейцарії завезеної туди бургундами із Скандинавії готської худоби, поступове поліпшення і формування симентальської породи (тип породи мілкий, ніжний, примітивний). II - XVII - ХУШ стст. - здійснення широкої торгівлі худобою як в середині країни, так і за її межами. Встановлення порядку оцінки худоби, що експонується на виставках (тип ще залишається примітивним). Ш - ХГХ ст. - поліпшення худоби згідно закону щодо вдосконалення скотарства, здійснення оцінки екстер'єру худоби на виставках, заснування племінної книги альпійської рябої худоби та Швейцарського тваринницького союзу. Симентали стали більш крупними грубої будови. Експорт худоби в ряд країн Європи.

IV - перша третина XX ст. - введення обліку походження тварин, селекція їх за зростом (1910 р. - висота корів у холці 147 см, 1925 р. - 150 см), впровадження мічення худоби вушними бірками,

V - середина XX ст. - здійснення перетворення типу тварин (перевагу стали віддавати меншого зросту тваринам компактного типу, стандарт висоти корів у холці 137-147 см, бугаїв - 147-157 см).

VI - друга половина XX ст. - проведення широкої перевірки корів за молочною продуктивністю, введення нового стандарту породи (висота корів у холці 136-142 см, бугаїв - 140-148 см). в 60-х роках перехід до інтенсивної селекції з метою створення тварин подвійної продуктивності: перевірка бугаїв за якістю нащадків, оцінка швидкості молоковіддачі у корів, визначення вмісту білку в молоці. Експорт бугаїв і сперми в США і Канаду. Здійснення схрещування сименталів із червоно-рябою голштино-фризькою худобою.

II. Група споріднених бурих порід

 

Лебединська

Походження.Створена методом відтворного схрещування місцевої худоби, переважно сірої української, з бугаями швіцької породи.

Екстер'єр і продуктивність.Найбільш характерним типом конституції є міцний щільний та ніжний щільний. Кістяк і мускулатура розвинені добре при пропорційності третин тулуба. Тварини мають добре розвинені молочні ознаки, пристосовані до машинного доїння. М'ясні форми відповідають вимогам комбінованого типу, кінцівки міцні і вірно поставлені. Основними екстер'єрними вадами є недостатній розвиток широтних промірів, а також наявність небажаних форм вим'я. Тварини лебединської породи великі. Жива маса повновікових корів 500-600 кг, бугаїв-плідників 800-1000 кг, телят при народженні 37-45 кг. Порода досить скоростигла, телиці досягають господарської зрілості у віці 17-19 міс. Масть бура з відтінками від сірої до темно-бурої. Середній надій досягає 4000-5000 кг молока жирністю 3,7-3,9%, а у деяких корів навіть: 4,8-5,0%. Індекс вим'я в середньому становить 44,2%; швидкість молоковіддачі 1,41 кг/хв. Рекордистками породи є корови: Леді 5372 (6 -н 12434-4,29), Мережка 0410 (5-12349-3,93), Мутна 1008 (б-11391 - 3,83). М'ясні якості достатньо високі, середньодобовий приріст досягає 900-1000 г, забійний вихід 55-60

Етапи еволюції.Порода затверджена в 1950 році.

І - початок XX ст. - вбирне схрещування місцевої худоби, зокрема сірої української, з бугаями швіцької породи. Відбір кращих тварин за ознаками молочності та скоростиглості. Помісей бажаного типу розводили "в собі". П - 20-і - 30-і рр. XX ст. - створення племінних господарств, контрольних союзів і товариств, систематизація роботи із швицізованим поголів'ям. Ш - середина XX ст. - поширення лебединських швіців у господарствах, цілеспрямований і плановий характер роботи, закріплення в популяції молочності від швіців та пристосованості до місцевих умов від сірої української породи.

IV - друга половина XX ст. — поліпшення породи за молочною продуктивністю, типом тілобудови і придатністю до прогресивних технологій шляхом використання генетичного потенціалу швіцької худоби американської та західноєвропейської слекції.

V - кунець XX ст. - початок XXI ст. ~ створення нового молочного типу методом схрещування і отримання тварин з генотипом 62,5-75% за поліпшуючою швіцькою породою, формування генеалогічної структури популяції.

Стан та використання.Лебединську худобу розводять головним чином у Сумській області, її чисельність в 1995 р. складала 230 тис. голів. Нині поголів'я різко зменшилось. У породі в 1998 р. затверджений північно-східний молочний тип бурої худоби, який переважає лебединських ровесниць за рівнем молочної продуктивності, типом тілобудови,

технологічністю вим'я, маючи добрі показники м'ясної продуктивності. Загальна чисельність тварин типу складає 11 тис. голів, в тому числі маточного поголів'я - 5 тис. голів. Передбачається збільшення племінної бази до 10 тис. корів.

Бажаний тип.Тварини великих розмірів, міцної конституції, молочний тип тілобудови, висока пристосованість до умов промислової технології виробництва молока. Високі сиропридатні якості молока Середньорічний !; надій 5000-6000 кг молока жирністю 4,0% і білковістю 3,5%, Жива маса ; дорослих корів становить 600-650 кг при висоті в холці 138-142 см. Середньодобові прирости бугайців на відгодівлі ~ П 00-1200 г.

Методи удосконалення.Схрещування із швіцами американської та західноєвропейської селекції з метою створення нової бурої породи. Чистопорідне розведення популяції нової бурої породи для консолідації і. ознак і лебединської худоби для збереження її генофонду.

Швіцька

 

Походження.Виведена у Швейцарії методом чистопорідного розведення місцевої худоби шляхом цілеспрямованого відбору та підбору за ознаками міцної будови тіла і високої молочної та м'ясної продуктивності.

Екстер'єр і продуктивність.Тварини мають міцну конституцію, гармонійні форми тіла з негрубим, міцним кістяком; добре розвинену мускулатуру; середньої товщини еластичну шкіру; вузьку голову у носовій частині і широку в лобній, шию короткувату, груди широкі і глибокі; кінцівки правильно поставлені, з міцним копитним рогом. Вим'я велике, правильної форми з циліндричними дійками, молочні вени та колодязі добре виражені. Масть бура, темно- та світло-бура, сіра різних відтінків. Типова відзнака по масті - вузька світла смуга на спині, світле кільце навколо носового дзеркала, очей. Худоба середньої величини. Жива маса дорослих корів 600 кг, бугаїв 950 кг. Молочна продуктивність корів 4500-5000 кг молока за лактацію жирністю 3,8-4,0%.

Етапи еволюції.І - до ХУШ ст. - це мілка, піздньостигла, низькопродуктивна худоба з примітивними формами тілобудови.

П - ХУШ - XIX ст. - тривале розведення "в собі" із суворим дотриманням принципів чистопорідного розведення і регулярне випасання в горах. Велике значення при відборі надавалося екстер'єру. В 1879 р. започатковано племінну книгу, а в 1897 р. створено Союз скотарів альпійської бурої породи. Поширення худоби в інші країни та континенти. Ш - перша половина XX ст. - поліпшення породи у комбінованому напрямку продуктивності, створення молочного типу (США і Канада) і використання для покращення місцевої худоби (Україна, Росія). IV - друга половина XX ст. - селекція в напрямку створення комбінованої худоби та з ухилом в молочний бік.

Стан та використання.Теперішній стан швіців у світі характеризується наявністю двох дещо відмінних популяцій за екстер'єрними та продуктивними якостями. У США і Канаді створені швіци молочного типу, а швіцька худоба Західної Європи більш схиляється до комбінованого типу продуктивності. Значне поширення швіцької худоби у світі пояснюється особливостями її продуктивності. Високі молочна і м'ясна продуктивність, добрі аккліматизаційні можливості, тривалість господарського використання (на 1-2 лактації більше), підвищений вміст білку в молоці (на 0,2-0,3%), висока технологічність молока при виробництві твердих сортів сиру.

Бажаний тип.Корови спеціалізованого молочного типу мають добре розвинений кістяк, висота в холці у дорослих тварин 142-145 см, жива маса 650-700 кг при задовільній обмускуленості. Молочна продуктивність в середньому за повну лактацію складає 6-7 тис. кг молока жирністю 4.2% і білковістю 3,5%. Швіци комбінованого типу характеризуються продуктивністю на рівні 5500-6000 кг молока жирністю 4,0-4,2% і білковістю 3,5-3,6%, оптимальна жива маса 600-650 кг із збереженням доброї обмускуленості. В Україні швіцька порода буде мати комбінований напрямок, але з ухилом в молочний бік, добре розвинене, бажане вим'я, оптимальну молоковіддачу, невеликий вік першого отелення. Молочна продуктивність при коефіцієнті молочності 1000 кг має становити 6000-7000 кг молока за рік жирністю 4,0% і білковістю 3,6%. Висока відтворна здатність та добре здоров'я пов'язані зі значним продуктивним довголіттям (6-7 лактацій) в різних умовах утримання. Бугайці повинні показувати високі відгодівельні властивості. Дорослі корови мають бути масою 600-700 кг, а бугаї - понад 1000 кг.

Методи удосконалення.Чистопорідне розведення і здійснення відбору та підбору за ознаками продуктивності, застосування індексної селекції.

Бура карпатська

 

Походження.Створена методом складного відтворного схрещування місцевої худоби, відомої під назвою "рижка" і "мокань" з різними відріддями бурої худоби - монтафонським, швіцьким, алгаузьким.

Екстер'єр і продуктивність.Тварини мають переважно міцну щільну конституцію. В породі є два екологічні типи: гірський - менші на зріст і більш широкотілі; низинний - більші на зріст, менш широкотілі. Худоба за величиною належить до середніх, а за живою масою - нижчих від середніх при вимогах до комбінованих порід. За типом тілобудови належить до молочно-м'ясних. Масть тварин - від темно- до світло-бурої, світла смуга по хребту, світле кільце навколо носового дзеркала, більш світле забарвлення нижньої частини тулуба. Носове дзеркало темне. Роги світлі з темними кінчиками. Висота в холці 125 см, обхват п'ястка 18,5-19,0 см, обхват грудей 170-180 см. Жива маса первісток 440 кг, повновікових корів 500 кг. Бугаїв 800-900 кг. Середня продуктивність 3200-3500 кг молока жирністю 3,6-3,7%. Рекордні надої знаходяться на рівні 9000-10300 кг молока за лактацію. Молодняк при оптимальних умовах годівлі показує високу енергію росту. Тварини відносяться до середньостиглої худоби. Забійний вихід 52-56%.

Етапи еволюції.Порода затверджена в 1973 році. ,-- д

І - друга половина XIX ст. - розведення в районі Карпат короткорогої • худоби бурої масті, а по місцевому "рижка" і аборигенної бурої -, карпатської худоби під назвою "мокань". Невеликі тварини з невисокою , молочною продуктивністю (900-1200 кг молока жирністю 4,0%; жива маса 200-300 кг). Д - кінець ХШ ст. - розпочате схрещування місцевої худоби ("рижка" і "мокань") із бугаями швіцької породи різних відрідь.

Ш - початок XX ст. - продовження роботи по схрещуванню, відбір і підбір

бажаних за якістю генотипів. IV — середина XX ст. - створення масиву поліпшеного поголів'я і розведення "в собі" бурої худоби.

V - друга половина XX ст. - консолідація господарсько корисних ознак, створення генеалогічної структури.

Стан та використання.Нині в популяції є помісні тварини від схрещування зі швіцькими бугаями американської селекції. Основний масив сучасної бурої карпатської породи поширений у Закарпатській області. Поставлено завдання зберегти цінне поголів'я бурої карпатської породи і створити новий зональний тип худоби, пристосованої до зони Карпат.

Бажаним тип.Тварини з підвищеними надоями, жирномолочністю, живою масою, покращеними типом тілобудови та формою вим'я.

Методи удосконалення.Схрещування худоби з плідниками швіцької породи американської та західноєвропейської селекції, цілеспрямований відбір та підбір помісного поголів'я, розведення "в собі" тварин бажаних генотипів класичними методами племінної роботи, підтримання чіткої генеалогічної структури популяції, селекція на виведення бугаїв-лідерів, використання досягнень біотехнології і комп'ютерна обробка інформації.

Пінцгау

 

Походження.Сформувалася у ХУШ ст. методом відтворного схрещування дукс-цілертальського відріддя тірольської породи та місцевої червоно-рябої худоби. Одна із найстародавніших порід і свою назву одержала від гірської місцевості Пінцгау в Австрійських Альпах, де її і розводили.

Екстер'єр і продуктивність.Худоба добре пристосована до гірських умов, що обумовило деякі особливості екстер'єру. Тварини міцної конституції, мають шию середньої довжини, широку і помірно обмускулену, добре розвинене підгруддя; низьку, широку холку; глибокі, але не широкі груди; широкі спину, поперек і крижі; черево об'ємисте, вим'я середньої величини, округле, інколи козяче. Кінцівки середнього розміру, міцні. Масть червона різних відтінків, від холки простягається біла смуга по спині, що розширюється в ділянці крижів і продовжується до черева і до грудей. Носове дзеркало темно-сірого кольору. Роги сірі з чорними кінцями. Голова змішаного типу - довга і коротка. Жива маса корів 485 кг, а бугаїв 875 кг. Молочна продуктивність в середньому коливається в межах 3000-3700 кг молока жирністю 3,9% і вище. Рекордний надій одержано від корови Орхідеї 197 (7 - 365 - 10392 - 4,04).

Етапи еволюції.І - ХУШ ст. - створення породи шляхом відтворного схрещування дукс-цілертальського відріддя тірольської породи з місцевою МЄЖЗХ 3000-3700 кг молока жирністю 3,9% і вище. Рекордний надій одержано від корови Орхідеї 197 (7 - 365 - 10392 - 4,04).

Етапи еволюції.І - ХУШ ст. - створення породи шляхом відтворного схрещування дукс-цілертальського відріддя тірольської породи з місцевою червоно-рябою худобою.

П - XIX ст. - здійснення відбору тварин бажаного генотипу і розведення його "в собі", завезення худоби в інші країни (Чехословаччину, Баварію, Румунію, Італію та ін).

Ш - XX ст. - цілеспрямований відбір і підбір тварин з покращеними

ознаками гілобудови та продуктивності.

Стан та використання.Худобу породи пінцгау розводять на Буковині, починаючи з 1860 р., а також у Івано-Франківській та Чернівецькій областях. Чисельність тварин різко скоротилась. Нині її питома вага складає 0,08%. Тому невідкладним є завдання збереження породи пінцгау.

Бажаний тип.Тварини міцної конституції, з середнім рівнем продуктивності, задовільними технологічними властивостями.

Методи удосконалення.Порода удосконалюється в молочному і м'ясному напрямках. Частково схрещується з м'ясною худобою.

Сіра українська

 

Походження.Аборигенна порода України і одна із найстаріших порід світу, прямий нащадок Європейського тура.

Екстер'єр і продуктивність.Тварини мають міцну дещо грубувату конституцію, відмінно розвинені робочі якості. Своєрідною особливістю є масть худоби та її волосяний покрив - густий, сірого кольору волос з набутою темною пігментацією шкіри відіграють захисну роль -зменшують шкідливу дію сонячних променів у жаркі літні дні. Тварини великі на зріст, дещо високоногі, з розтягнутим тулубом. Холка висока; мускулатура добре розвинена. Рекордна жива маса корів 750 кг, бугаїв -1100 кг, телят при народженні 27-30 кг. Максимальні добові прирости молодняку у віці 9-12 міс. - 766-822 г. При ручному доїнні від корови одержують в середньому 3100 кг молока жирністю 4,23-4,48%, білковістю 3,67%. Рекордний надій одержали від корови Іриски 5180 - 5365 кг молока жирністю 5,02%. При підсисному методі вирощування телят молочність корів (жива маса телят при відлученні у 8 міс.) коливається в межах 200-250 кг, у кращих тварин - 300 кг. До 16-и місячного віку бички досягають живої маси 440 кг, витрачаючи на 1 кг приросту 7,8 к.од. Забійний вихід складає 58,7%; індекс м'ясності 4,0-4,3.

Етапи еволюції.І - період до XIX ст. - розведення тварин в молочно-робоче-м'ясному напрямку.

II - XIX ст. - покращення продуктивних ознак і розведення худоби в молочно-м'ясо-робочому напрямку.

Ш - XX ст. - використання сірої української худоби для створення симентальської, лебединської, червоної степової, української м'ясної. >

IV - 40-50-і роки XX ст, - удосконалення худоби в молочному напрямку, але робота не мала бажаних результатів. Швидкої зміни в бік молочності не відбулося, а в м'ясному напрямку достатньої роботи не проводилося.

V ~ кунець XX ст. - початок XXI ст. - розводять як м'ясну худобу, застосовуючи для поліпшення внутріпородну селекцію.

Стан та використання.Поголів'я різко скоротилось. Нині нараховується близько 300 голів. Розводять у племзаводі "Поліванівка" Дніпропетровської та ДГ " Асканія-Нова" Херсонської областей. Створення генофондного стада породи.

Бажаний тин.Сіра українська худоба характеризується високою жирномолочністю, стійкістю проти різних екзоотій, невибагливістю до кормів, дрібноплідністю, високою плодючістю. Використовують ці ознаки при створенні типів м'ясної худоби. Жива маса бугаїв 900-1000 кг, корів 550-600 кг, телят у 7-8 міс. 180-200 кг. Забійний вихід 60%.

Методи удосконалення.Чистопорідне розведення. Актуальним завданням розведення сірої української худоби є її збереження для майбутніх потреб селекції великої рогатої худоби.

 

 


Список рекомендованої літератури

1. Буркат В.П., Єфіменко М.Я., Хаврук О.Ф., Близниченко В.Б. Формування внутріпородних типів молочної худоби. - К.: Урожай, 1992.-200 с.

2. Всяких АС. Бурне породьі скота. -М.: Колос, 1981-271 с.

3. Генетика, сеяекция и биотехнология в скотоводстве. МВ. Зубец, В.П. Буркат, Ю.Ф. Мельник и др. Под ред. МВ. Зубца, В.П. Бурката. - К: БМТ, 1997.-С. 279-594.

4. Засуха Т.В., Зубець М.В., Сірацький Й.З. та ін. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії. - К: Аграрна наука, 1999. -512 с.

5. Костенко В.І. Практикум із скотарства і технології виробництва молока та яловичини. - К.: Урожай, 1996. - 256 с.

6. Костенко В.І., Сірацький Й.З., Шевченко МІ, Рубан Ю.Д., Адмін €.1. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. - К.: Урожай, 1995.-470 с.

7. Кругляк А.П., Буркат В.П., Хаврук А.Ф. Генофонд голштинского скота на Украине. -К.. Урожай, 1994. - 387 с.

8. Мусиенко Ю.С., Буйная П.Н. Гибридизация в скотоводстве. - К.: Урожай, 1994.-166 с.

9. Племінна робота. Довідник. МЗ. Басовський, В.П. Буркат, МВ. Зубець та ін.; За ред. МВ. Зубця, МЗ. Басовського, - К.: ВНА "Україна", 1995.

- 440 с.

10. Преобразование генофонде пород / МВ. Зубец, Ю.М. Карасик, В.П. Буркат и др.; Под ред. МВ. Зубца. - К.: Урожай, 1990 - 352 с.

11. Прохоренко П.Н., Логинов Ж.Г. Голштино-фризская порода скота. - Л.: Агропромиздат, 1986. - 237 с.

12. Рубан Ю.Д, Государство и технологии производства в животноводстве. - К.: Аграрна наука, 2003. - 408 с.

13. Рубан Ю.Д. Породи и племенное дело в скотоводстве. зволюция и прогресе. - К.: Аграрна наука, 2003. - 394 с.

14. Рубан Ю.Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. - Харків: Еспада, 2002. - 576 с.

15. Рубан Ю.Д. Зволюция крупного рогатого скота в современной и будущей селекции. - К.: Аграрна наука, 2000. - 240 с

16. Ружевский А.Б., Рубан Ю.Д., Бердник П.П. Порода крупного рогатого скота. - М.: Колос, 1980. - 246 с.

17.3рнст Л.К., Дмитриев Н.Г., Паронян И.А. Генетические ресурси сельскохозяйственннх животньїх в России и сопредельньгх странах. -Санкт-Петербург: АООТ «Йван Федоров», 1994. - 471 с.

18.Яценко А.Е. Лебеданская порода крупного рогатого скота. - К.: БМТ, 1997.-300 с.


 

 

 

Віддруковано у редакційно-видавничому відділі „Колос”

Херсонський державний аграрний університет

73000, Україна, м. Херсон, вул. Р.Люксембург, 23

тел. 26-32-89

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.