Кейнсіанство та його вплив на світову економічну думку

1. Методологія макроекономічної теорії Дж. Кейнса.

2. Концепція ефективного попиту і теорія державного регулювання
економіки.

3. Кейнсіансько-неокласичний синтез і його представники.

Дж. Кейнс (1883-1946) — видатний англійський економіст, дер­жавний діяч, закінчив університет у Кембриджі, згодом викладав у ньому економіку і математику. Співдиректор Англійського банку, голова багатьох урядових комісій і автор проекту створення Міжна­родного валютного фонду (МВФ) і Світового банку реконструкції і розвитку (СБРР), лорд Англії (за економічні дослідження). Його ос­новні праці — "Грошовий обіг і фінанси Індії" (1913 р.), "Трактат про грошову реформу" (1923 р.), "Кінець вільного підприємництва" (1926 р.), "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936 р.).

Методологія Дж. Кейнса базується на визначенні предмета і ме­тодів досліджень. Предметом є кількісні, функціональні залежності між макроекономічними змінними. До методів, використаних уче­ним, належать математичний, суб'єктивно-психологічний та емпі­ричний. Він поділив усі економічні змінні на незалежні і залежні. До незалежних макроекономічних змінних належать: маса грошей в економіці, процентна ставка, гранична ефективність капіталу, гра­нична схильність до заощадження, гранична схильність до спожи­вання, гранична схильність до інвестування. Залежними макроеко­номічними змінними є національний доход, рівень інвестицій, зао­щадження, рівень зайнятості, сукупний суспільний продукт.

Дж. Кейнс вивів кілька функціональних залежностей між змінними. Передусім він сформулював пряму залежність обсягу продукту і при­бутку від розміру зайнятості у разі незмінних засобах виробництва, а також визначив формулу сукупного суспільного продукту (ССП) з погляду натурально-речовинної та вартісної структури. Для стійко­го зростання виробництва повинна бути відповідність вартісної і на­турально-речовинної характеристик продукту. Щоб економіка стій­ко розвивалася, потрібно заохочувати сукупні витрати, а отже, су­купний попит.

На основі виведених залежностей Дж. Кейнс сформулював поло­ження теорії ефективного попиту. Основним завданням економіки

визначається досягнення ефективного попиту — такого рівня сукуп­ного попиту, що приведе до рівності загальних доходів і витрат. За ефективного попиту фірми мають максимальний прибуток і зацікав­лені в збільшенні зайнятості. Підтримуючи ефективний попит, дер­жава повинна регулювати процентну ставку, наближати її до рівно­важного рівня, за якого інвестиції зрівнюються із заощадженнями. Держава має вжити заходів, що забезпечать зростання національно­го доходу. Це можна зробити, маніпулюючи граничними схильнос­тями населення, насамперед граничною схильністю до споживання, тобто заохочуючи населення купувати товари.

Дж. Кейнс вважав, що із зростанням реальних прибутків починає ді­яти основний психологічний закон: у людей зростає схильність до зао­щаджень, а не до споживання. Якщо це відбувається, то обсяг інвестицій скорочується, отже, скорочується і зайнятість. Це стан стагнуючої еко­номіки. Щоб цього уникнути, треба передусім регулювати процентну ставку, у процесі регулювання процентної ставки держава повинна вра­ховувати ефект мультиплікатора. У своїй теорії мультиплікатора вчений виокремив насамперед мультиплікатор прибутку, який означає, що при­ріст прибутків викликаний приростом інвестицій. Мультиплікатор при­бутку прямо залежить від граничної схильності до заощадження.

На основі теорії мультиплікатора економіст розробив теорію капіта­лу і відсотка. Капітал — це майно, що приносить прибуток. Прибуток вимірюється граничною ефективністю капіталу, і це є граничний прибу­ток, одержуваний з додаткової одиниці капіталу. Розглядаючи цей по­казник, фірми будуть зацікавлені в інвестиціях доти, доки гранична ефективність капіталу не зрівняється з процентною ставкою. Держава може прямо впливати на процентну ставку, маніпулюючи масою гро­шей, і побічно — впливаючи на граничні схильності до заощаджень і споживання. Дж. Кейнс вважав, що фірми зацікавлені в інвестиціях, ко­ли держава здійснює політику "дешевих" грошей, пов'язану зі знижен­ням процентної ставки на основі збільшення маси грошей в обігу. Отже, щоб вивести економіку зі стану стагнації, держава має припускати тим­часове збільшення інфляції (при цьому скорочується безробіття).

Теорія заробітної плати і зайнятості Кейнса є логічним наслідком його теорії капіталу. Розкриваючи основні проблеми зарплати і зай­нятості, він обґрунтував політику регульованої інфляції і заробітної плати та сформулював ідею "інфляційної спіралі", згідно з якою вста­новлюється пряма залежність між збільшенням заробітної плати і зростанням цін. Регулюючи інфляцію, держава повинна сприяти зрос-

танню граничної схильності до споживання у такий спосіб, щоб вона перевищувала або дорівнювала граничній схильності до заощаджен­ня. Дж. Кейнс вважав, що для розв'язання цієї проблеми необхідно знижувати зарплату. Зниження заробітної плати вважатиметься опти­мальним, коли воно стимулюватиме інвестиції в реальному бізнесі.

У концепції макроекономічного регулювання Дж. Кейнс запро­понував три моделі економіки. На його думку, майже всі проблеми стабілізації стагнуючої економіки вирішуються за допомогою дер­жавного регулювання.

Приватну закриту економіку можна описати за допомогою фор­мули

С + I_n = Y,

де С — поточне споживання; In — чисті інвестиції фірм; Y— сукуп­ний прибуток.

Приватна відкрита економіка передбачає врахування чистого експорту:

С + I_n+X_n = Y, де X_n — чистий експорт, який дорівнює різниці експорту та імпорту.

Національна економіка як основна модель включає державні витрати:

С + I_n+X_n + G=Y, де G — державні витрати.

Мета державного втручання в економіку полягає в тому, щоб за допомогою бюджетних витрат домогтися рівноважного стану націо­нальної економіки. Вчений розробив систему методів державного макрорегулювання економіки. Передусім це регулювання заробітної плати в бік її зниження, вплив на інфляцію шляхом зменшення або збільшення маси грошей, збалансування кредитно-грошового обігу з метою одержання рівноважної ставки відсотка. Причому викорис­товуючи модель національної економіки, він вивів кілька макроеко-номічних пропорцій, дотримання яких дасть змогу державі досягти стійкого зростання зайнятості і водночас регулювати інфляцію.

Завдання одночасного регулювання інфляції і безробіття вперше було поставлене неокласиком А. Філліпсом— американським еко­номістом, якого називають найважливішим представником посткейн-сіанського напряму економічної теорії. Він розробив модель факто­рів сукупного попиту — так звану криву Філліпса (рис. Д 5).

У процесі планування державної економічної політики треба знайти таку рівноважну точку на кривій Філліпса, де темп зростання

Рівень інфляції

Припустимий рівень інфляції

Необхідний Рівень безробіття

рівень безробіття

Рис. Д 5.Крива Філліпса

інфляції дорівнює темпу зниження безробіття. Це стане орієнтиром для визначення конкретних заходів.

Отже, розглядаючи основні ідеї економічної концепції Дж. Кейн­са, потрібно зазначити, що найголовнішою проблемою стабілізації депресивної економіки вважається збільшення зайнятості на основі приватних інвестицій. Масове хронічне безробіття розглядається як наслідок недостатньо ефективного попиту. Автоматично рівновага сукупних витрат (сукупного попиту) і сукупних прибутків не досяга­ється, отже, держава повинна підтримувати сукупний попит. Саме за це теорію Дж. Кейнса називають теорією нерівноважного аналізу. Оскільки автоматична відповідність між заощадженнями й інвестиці­ями неможлива, держава повинна забезпечити їх відповідність, впли­ваючи на основні макроекономічні показники: масу грошей, зайня­тість, інфляцію, процентну ставку. Держава повинна також регулю­вати інфляційні процеси, причому, щоб зупинити інфляцію попиту, необхідно застосовувати зниження заробітної плати. На думку Дж. Кейнса, це практично єдиний засіб регулювання інфляції. Суб'єк­тивно-психологічний підхід до дослідження економічних явищ, зас­тосований ним, зближує його з представниками неокласичного нап­ряму. У результаті сформувався так званий кейнсіансько-неокласич-ний синтез, у якому поєднуються елементи макроекономічного аналі­зу кейнсіанського і неокласичного напрямів економічної теорії.

Значними представниками кейнсіансько-неокласичного синтезу є Дж. Хікс і П. Самуельсон.

Дж. Хікс (нар. 1904) — англійський економіст, викладач Кембридж­ського й Оксфордського університетів, лауреат Нобелівської премії з економіки. Його основні праці — "Економіка" (1935 р.), "Теорія еконо­мічної історії" (1969 р.), "Криза кейнсіанської економіки" (1974 р.).

П. Самуельсон (нар. 1915) — американський економіст, викладач Массачусетського університету, член Американської економічної асоціації, член Американського економетричного товариства. Його основні праці — "Основи економічного аналізу" (1947 р.), "Пробле­ми американської економіки" (1962 р.).

Згідно з економічною концепцією Хікса — Самуельсона, інвести­ції фірм бувають автономні й індуковані. Автономні інвестиції зада­ні заздалегідь і викликають мультиплікаційний ефект прибутку. Ін­дуковані інвестиції утворюються на основі зростання прибутку і приводять до подальшого його збільшення за допомогою ефекту ак­селерації. Показник акселерації (акселератор Хікса — Самуельсона) визначає множинний ефект, утворюваний самим прибутком, тобто зростання прибутку викликає збільшення інвестицій і власне зрос­тання. Теорію мультиплікатора Дж. Кейнса Дж. Хікс поєднав із тео­рією акселерації П. Самуельсона, запропонувавши нове рівняння приватної закритої економіки

Yt = Aавт + О -MPS)Yt-1 + л(*м - Yt-2),

де Y_t — національний продукт у t-му році; A_авт — автономні інвести­ції; (1 - MPS) — питома вага споживання в національному продукті або його прирості; Y_t-1 — національний продукт у t–1-му році; η — акселератор; Y_t–2 — національний продукт у t-2-му році.

Дж. Хікс сформулював нову модель сукупного попиту IS—LM, в якій об'єднано кейнсіанську модель сукупного попиту у виробничо­му (реальному) секторі економіки IS з неокласичною моделлю LM, у якій досліджуються умови рівноваги сукупного попиту у фінансо­вому секторі економіки (рис. Д 6).

Практичне значення моделі IS—LM таке: коли точку рівноваги буде знайдено, то це означає, що в економіці склалася рівновага між фінансовим сектором і реальним, заощадженнями й інвестиціями, пропозицією грошей і попитом на них. Стану рівноваги відповідають норма відсотка r₀ і рівень національного доходу Y₀. Модель IS—LM, запропонована представниками неокласичного синтезу, зумовила появу теорії переваги ліквідності (нині це теорія портфельного вибо­ру Дж. Тобіна). Крім того, Дж. Хікс розглянув два монетарні тракту­вання відсотка: згідно з теорію переваги ліквідності відсоток є наслід-492

м

Рис. 6. Модель сукупного попитуIS—LM

ком співвідношення попиту і пропозиції грошей; відповідно до теорії факторів, придатних до позики, відсоток визначається як співвідно­шення попиту і пропозиції фондів грошових капіталів, придатних до позики. В результаті основним об'єктом державного регулювання визнається грошовий обіг. Ці трактування стали основними поло­женнями макроекономічних теорій сучасної неокласики.

Контрольні питання

1.Розкрийте сутність методології макроекономічного нерівноваж-
ного аналізу Дж. Кейнса.

2. У чому полягає кейнсіанська концепція ефективного попиту?
Назвіть її складові.

3. Сформулюйте основні положення теорії державного регулюван­
ня економіки Дж. Кейнса.

4. Кейнсіансько-неокласичний синтез та його представники.

Неокласичні концепції

Поиск по сайту: