Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розвиток неокласичного мікроекономічного аналізу



1. Проблеми функціонування економіки на мікрорівні. Основні
концепції лозаннської математичної школи.

2. Об'єднання мікро- і макроаналізу в неокласичних теоріях. Теорії
функціональної вартості й економічної оптимальності.

До основних концепцій лозаннської математичної школи нале­жить передусім теорія споживчого вибору, розроблювана швей­царськими економістами італійського походження В. Парето й Е. Бароне.

В. Парето (1848-1923)і Е. Бароне (1859-1924)— професори Ло­заннського університету. Основні праці В. Парето — "Курс політ­економії" (1896 р.), "Посібник з економічної політики" (1906р.). Утеорії споживчого вибору лозаннської школи категорія кардиналь­ної або абсолютної корисності, що була основною в концепції авст­рійської школи, замінена категорією ординальної або відносної ко­рисності. Замість поняття "гранична корисність" вживається понят­тя порядку переваги товарів для покупців. Порядок переваги визна­чається за допомогою кривих байдужності, розроблених Ф. Еджуор-том (учнем і послідовником ідей А. Маршалла і В. Джевонса). В. Па­рето і Е. Бароне сформулювали основні правила поведінки покупця, що використовує криві байдужності. Сутність цих правил — поку­пець повинен оптимально розподілити свій дохід, щоб придбати ра­ціональний набір споживчих товарів. Для досягнення своєї мети по­купець повинен скласти спеціальну лінію, названу бюджетною. Було визначено два ефекти, пов'язані з бюджетною лінією: ефект заміщен­ня та ефект прибутку, на які впливають зміна цін або прибутки по­купця. Автори теорії споживчого вибору зазначили також, що рин­кова ціна будь-якого товару визначається через систему рівнянь, ко­ли сукупний попит усіх товарів дорівнює сукупній пропозиції цих товарів.

Згідно з теорією економічної оптимальності, ринок саморегулю­ється і приводить економіку до оптимального рівня. В цих умовах стан економічної системи, за якого неможливо збільшити ступінь за­доволення потреб, не погіршивши становища жодного із суб'єктів, В. Парето назвав оптимальним. У такій системі має діяти закон, що 484


визначає розподіл багатства в суспільстві (так званий закон Парето), відповідно до якого існує залежність між розміром прибутку і кіль­кістю осіб, які одержують його. Вважається, що економіка виграє, якщо більша частина прибутку розподіляється на користь людей з високим рівнем інтелекту і спроможностей. Відповідно до цього за­кону збільшення мінімального прибутку і скорочення нерівності в розподілі прибутків можливі тільки в тому разі, коли загальна сума прибутків зростає пропорційно збільшенню кількості населення (концепція циркуляції еліт). Отже, стан Парето-оптимальності еко­номічної системи демонструє наявність соціальної справедливості. Водночас В. Парето вважає справедливим існуючу в суспільстві не­рівність у розподілі прибутків.

В. Парето і Е. Бароне є засновниками неокласичного варіанта те­орії планової економіки. Вони вважали, що держава може впливати на рівень прибутків суспільства за допомогою планування. Плано­вий механізм "намацування" цін має поєднуватися з ринковим меха­нізмом у такий спосіб, щоб створити найкращі умови для саморегу­ляції ринку. Мета планової діяльності держави — сприяти встанов­ленню рівноважних цін, надаючи фірмам інформацію, рекомендації та прогнози. У концепції представників лозаннської школи подано повний опис особливостей раціональної поведінки покупця на рин­ку. Крім того, їх теорія була своєрідним поштовхом до появи теорії раціональної поведінки конкурентної фірми на галузевому ринку — теорії технологічних множин, запропонованої К. Ерроу і Ж. Дебре.

Ж. Дебре(нар. 1921) — французький економіст. К. Ерроу(нар. 1921) — американський економіст, викладав політекономію в Чи­казькому університеті, професор Гарвардського університету, член Американського статистичного товариства, член економетричного товариства США, лауреат Нобелівської премії з економіки. Праці К. Ерроу — "Дослідження з лінійного і нелінійного програмування" (1958 р.), "Межі організації" (1974 р.).

Теорія технологічних множин К. Ерроу і Ж. Дебре є одним з варі­антів неокласичної концепції недосконалої конкуренції. Автори стверджують, що фірма обирає технологічний засіб виробництва з ба­гатьох альтернатив. Альтернативи оцінюються за допомогою еконо-міко-математичних методів, використовуються виробничі функції і карта технологічних множин, що є межею вибору оптимальної техно­логії фірми. Карта технологічних множин показує, що є безліч техно­логічних комбінацій ресурсів. Використовуючи бюджетну лінію, фір-


ма повинна визначити оптимальну технологічну й економічну ефек­тивність виробництва. Вчені вивели аксіому раціональної організації виробництва: виробнича діяльність фірми припиняється, якщо її еко­номічна ефективність менша за технологічну. Якщо технологія стає неефективною, то додаткові витрати ресурсів можна скоротити за до­помогою зменшення виробничої програми.

Вирішення проблем споживчого вибору поєднувалось з розв'я­занням питань створення загальних умов функціонування галузевих мікроринків. Разом з К. Ерроу Ж. Дебре розробив модель і теорему конкурентної ринкової рівноваги, відповідно до якої кожен споживач прагне максимізувати суб'єктивну корисність, будучи обмеженим ці­нами і своїм бюджетом. Кожна фірма, обмежена технологічними можливостями і наявністю конкурентів, прагне максимізувати при­буток. Щоб цілі контрагентів ринку збігалися, необхідно виконати кілька вимог: бюджетні обмеження повинні однаково впливати на економічні інтереси фірм і покупців; технологічний спосіб виробниц­тва фірм має бути таким, щоб забезпечити максимальне задоволення потреб покупців. Якщо цілі й інтереси контрагентів ринку збігають­ся, то економіка функціонує як модель досконалої конкуренції. За цих умов виконується так звана теорема Ерроу — Дебре: у разі рів­ності попиту і пропозиції встановлення економічної рівноваги кон­трагентів можливе і необхідне. Виходячи з теорії Парето-оптималь-ності, був розроблений кількісний метод виміру ефективності розпо­ділу ресурсів. Цей метод полягав у розрахунку коефіцієнта Дебре, який показує ступінь близькості цін, що реально склалися, до опти­мального рівня. Ціна вважається оптимальною, якщо фірми досяга­ють рівності технологічної й економічної ефективності свого вироб­ництва. На основі аналізу коефіцієнта Дебре визначають ознаки не-ринкової економіки, які полягають саме у тому, що фактичні ціни ні­коли не наближаються до рівноважних (тобто коефіцієнт Дебре зав­жди набагато менший одиниці). В ринковій економіці коефіцієнт Дебре дорівнює приблизно одиниці, що свідчить про досягнення взаємовигідних ринкових відносин. Отже, концепція Ерроу — Деб­ре робить значний внесок у розвиток мікроекономічної теорії, роз­глядаючи механізм поєднання економічних інтересів основних суб'єктів ринку.

Однією з найзначніших концепцій неокласичної мікроекономіч­ної теорії є теорія загального рівноважного аналізу, яку розробив Л. Вальрас(1834-1910) — швейцарський економіст, професор Ло-486


заннського університету. Його основна праця — "Елементи чистої політекономії" (1874 р.). Основу теорії загальної економічної рівно­ваги, запропонованої вченим, становить теорія функціональної вар­тості, в якій ринкова ціна — це результат суб'єктивного порівняння витрат виробництва і корисності. Ринкові ціни встановлюються од­ночасно для всіх товарів і на всіх ринках, і в економіці встановлюєть­ся загальна економічна рівновага. Загальну економічну рівновагу можна описати за допомогою функціональних рівнянь, кінцевим з яких є таке:

^Рп)

де Pi — ціна і-тої продукції; Dim — попит m-го покупця і-тої продук­ції; (p1...pn) — ціни на продукцію; і — кількість найменувань продук­ції; Dig — пропозиція g-го виробника і-тої продукції.

Ринковий механізм сам здійснює "намацування" (tatonnement) рівноважних цін. Л. Вальрас вважав, що рівняння рівноваги викону­ється тільки в умовах ідеальної конкуренції, коли не порушується жодна з вимог конкурентної поведінки суб'єктів. Загальна рівновага повинна встановлюватися автоматично за мінімального втручання держави, оскільки ринок — це "сила", спроможна саморегулювати­ся. Учений запропонував статичну рівноважну модель народного господарства — систему рівнянь загальної економічної рівноваги. Це перша економіко-математична модель, заснована на мікроеконо-мічних показниках. Порушення умов статичної рівноваги економіч­ної системи були досліджені в працях послідовників Л. Вальраса. Його функціональна теорія вартості стала основою неокласичної мікроекономічної теорії оптимальності, розробленої В. Парето і Е. Бароне.

Контрольні питання

1. Сформулюйте основні положення теорії технологічних множин
К. Ерроу і Ж. Дебре.

2. Назвіть особливості раціональної поведінки покупця в теорії
споживчого вибору В. Парето і Е. Бароне.

3. Розкрийте сутність теорії функціональної вартості Л. Вальраса.

4. Розгляньте теорію економічної оптимальності лозаннської шко­
ли в економічній теорії.


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.