Відносини розподілу та їх місце у відтворювальному процесі

Розподіл є одним з чинників економічного зростання. При цьому економічне зростання є складовою економічного розвитку — про­цесу, який охоплює період зростання і занепаду. Економічне зрос­тання — це позитивна складова динаміки виробництва у країні.

Розподіл як економічний процес можна розглядати як з боку факторів виробництва, так і з боку результатів виробництва. В пер­шому разі це первинні умови виробництва, за якими матеріальні та трудові ресурси переміщуються з менш прибуткових до прибуткові-ших і продуктивніших галузей економіки з метою досягнення більшої окупності кожного з факторів виробництва. В іншому разі результа­ти виробництва розподіляються через фонд споживання і є доходами за результатами вкладеної праці (заробітна плата), доходами від влас­ності (дивіденди, відсотки за вкладами, рента) і доходами з транс­фертних платежів (пенсії, допомога тощо). Отже, значення відносин розподілу у відтворювальному процесі досить велике.

Відтворювальний процес здійснюється постійно, в основі його лежить кругообіг між чотирма секторами економіки, в результаті чого створюється валовий внутрішній продукт (рис. 20).

Основним макроекономічним показником, за допомогою якого вимірюється обсяг національного виробництва, є валовий внутріш­ній продукт — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, які вироблені у країні протягом певного часу. При розрахунках ВВП не враховуються проміжні продукти, які використовуються в подаль­шому виробництві, що дає змогу уникати їх повторного врахування, яке може завищувати масштаби виробництва. ВВП — це загальний показник соціально-економічного розвитку, динаміки економічного зростання, прийнятий у більшості країн світу. ВВП вимірює одно­часно і дохід в економіці, і обсяг витрат на виготовлену продукцію. Валовий внутрішній продукт можна оцінювати двома способами: 292

Рис. 20. Схема кругообігу між чотирма секторами економіки

через суму всіх витрат суспільства на придбання товарів і послуг, ви­роблених за відповідний період, або через суму грошових доходів, отриманих у результаті реалізації виробленої продукції економікою країни за той самий період. Усі витрати на придбання продуктів по­винні дорівнювати доходам виробників цієї продукції.

Витрати, що входять до складу ВВП, поділяються на чотири гру­пи: споживчі, інвестиційні, державні витрати та чистий експорт. До­ходи суспільства складаються з відрахувань на амортизацію, непря­мих податків, заробітної плати, рентних платежів, банківського від­сотка, доходів від власності та прибутку корпорацій. ВВП — це вар­тісний показник, який може бути розрахований на основі стабіль­них незмінних цін або за умови інфляції в країні. Залежно від того, в яких цінах розраховано ВВП, розрізняють номінальний і реаль­ний ВВП. Якщо ВВП розраховується в поточних цінах, то це буде

номінальний ВВП, а якщо в цінах базового періоду — реальний ВВП. Для визначення реального ВВП розраховується дефлятор ВВП, який є показником рівня цін усіх вироблених в економіці то­варів і послуг:

Номінальний ВВП

Дефлятор ВВП =

Реальний ВВП

Особливого значення в макроекономіці набуває показник націо­нального доходу, що характеризує чистий доход суспільства і дорів­нює сумі всіх факторів виробництва. Національний доход покладено в основу валового національного продукту і схематично взає­мозв'язок між ВВП і ВНД можна представити у такий спосіб (рис. 21):

294

Валовий внутрішній продукт

Мінус експортні постачання

Валовий національний продукт

Мінус амортизація

Чистий національний продукт

Мінус непрямі податки

Національний доход

Рис. 21. Розрахунок національного доходу

Поиск по сайту: