Еволюція наукових поглядів на роль держави в економіці

Практика господарювання сучасних розвинених країн перекон­ливо доводить необхідність поєднання стихійно-ринкового, корпо­ративного і державного регулювання з метою забезпечення найефек­тивнішого функціонування економіки. Дискусія про соціально-еко­номічну роль держави лежить не у площині запитання: "Чи важлива держава?", а полягає у вирішенні проблеми: "Наскільки важлива держава?"

Розглянемо стисло історичну еволюцію теоретичних поглядів на економічну роль держави і практичних рекомендацій щодо конкрет­них механізмів державного втручання. Починаючи від перших циві­лізацій держава відігравала провідну роль у суспільно-політичному й економічному житті — від створення розгалуженої іригаційної сис­теми і побудови потужного бюрократичного апарату управління (у давньосхідних деспотіях) до законодавчого закріплення права при­ватної власності та заснування демократичних засад державного уп­равління (в античному світі). За часів середньовіччя набуває поши­рення теза про "божественний" характер державної влади, відбува­ється зрощування верхівки державного апарату і релігійно-церков­ної знаті. Епоха первісного нагромадження капіталу, сколихнувши Європу від "феодального сну" і спричинивши зміну трактування сус­пільного та індивідуального багатства, привела до значного поси­лення ролі держави в економіці. Утвердження абсолютизму сприяло формуванню системи поглядів щодо державного регулювання в еко­номічному вченні меркантилізму.

Економічна роль держави, згідно з теорією меркантилізму, така:

• державне регулювання сфери зовнішньоекономічних відносин,
що засноване на протекціоністських засадах і передбачає застосу­
вання низьких митних тарифів на імпорт сировини й експорт го­
тових виробів та високих — на імпорт промислової продукції та
експорт сировинних ресурсів;

• державна регламентація внутрішнього промислового виробниц­
тва через запровадження державного контролю за якістю про­
дукції, чисельністю і кваліфікацією працівників, надання привіле­
їв і монопольних прав новоствореним мануфактурам;

• активна монополізація зовнішньої торгівлі приватним і держав­
ним капіталом за обов'язкової державної підтримки і стимулю­
вання;

• контроль грошового обігу і грошової системи, карбування монет з попереднім їх "псуванням" для поліпшення сальдо торговельно­го та платіжного балансу.

Класична школа економічної науки, прийшовши на зміну мер­кантилізму, запропонувала нове, обмежене трактування економічної ролі і завдань держави в ринковій економіці. Це було зумовлено ус­пішним розвитком капіталізму вільної конкуренції, зародженням машинної індустрії на тлі переміщення сфери функціонування капі­талу із зовнішньої торгівлі у промислове виробництво. Аналізуючи внесок економістів-класиків у скарбницю економічної думки, зазна­чимо, що більшість з них дотримувалася концепції "мінімальної дер­жави", запропонованої А. Смітом у праці "Дослідження про приро­ду і причини багатства народів".

До основних завдань держави (за А. Смітом) належать: охорона від зовнішнього насильства (підтримання обороноздатності); охоро­на від внутрішнього насильства і несправедливості (забезпечення правопорядку), забезпечення правосуддя; надання всім членам сус­пільства так званих суспільних благ; збирання податків для виконан­ня перших трьох функцій.

Останній з представників класичної школи Дж. Мілль доповнив розгляд економічних функцій держави, запропонувавши подолати індивідуалізм і зловживання, що випливають з права приватної влас­ності, та вдосконалювати розподіл суспільного багатства. Разом з доведенням ефективності вільної конкуренції Дж. Мілль вважав до­цільним здійснення інституціональних реформ, активізацію участі держави у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку сус­пільства (розвиток науки, створення виробничої та соціальної інф­раструктури, стимулювання профспілкового і кооперативного руху, обмеження права успадкування тощо).

Класичні уявлення про механізми і межі державного втручання, що набули домінуючого впливу, спровокували появу альтернатив­них поглядів у стані їх ідейних противників. Наприклад, економісти-романтики, які критикували капіталізм з позицій дрібнотоварного виробництва, висловили відмінні від класичних і суперечливі між со­бою погляди: про повну відмову від держави як соціального інститу­ту, організацію безгрошового обігу і безвідсоткового кредиту, нас­лідком такого реформування буде суспільство, де "капітал і праця стануть тотожними, суспільство зможе існувати самостійно і не ма­тиме потреби в уряді" (П. Прудон); про нарощування державного 260

регулювання економічних відносин, особливо у соціальній сфері, ос­кільки "добробут народу" — це мета державного втручання і об'єкт вивчення політичної економії (С. Сисмонді).

Німецька історична школа інакше реагувала на економічний лі­бералізм класичної школи, надаючи принципово нового звучання проблемам економічної політики в концепції "виховного протекціо­нізму" і довівши необхідність формування "національного характе­ру" економічної теорії і державного регулювання. Потужна в полі­тичному й економічному відношенні (монархічна) держава, еконо­мічний устрій якої враховував би особливості розвитку національної економіки, менталітет, традиції, звичаї, природні й географічні умо­ви, — ідеал німецької історичної школи.

Марксистська економічна теорія в питанні про економічну роль держави була непослідовною. З одного боку, держава визнавалася апаратом насильства, засобом експлуатації найманих працівників, з іншого — надкласовою інституцією, яка в умовах переходу до спра­ведливого економічного устрою здійснить тотальне одержавлення, націоналізацію землі та майна, ліквідує право приватної власності (диктатура пролетаріату), а згодом налагодить всеохоплююче уп­равління економікою і забезпечить реалізацію економічних інтересів трудящих. Марксизм протиставив розгляду окремих питань держав­ного регулювання теоретичний аналіз розгорнутої системи центра­лізованого державного управління економікою. Останнє, за К. Мар­ксом, необхідне через експлуататорську сутність існуючого ладу і держави зокрема, дію закону капіталістичного нагромадження, су­перечності відтворювального процесу і неможливість уникнути кри­зових явищ у капіталістичній економіці.

Маржиналізм і неокласична школа сприйняли основні теоретичні висновки класичного вчення: економічний лібералізм, ідею держав­ного невтручання у виробничу та комерційну діяльність індивідів, те­зу про раціональні (найвигідніші, найефективніші) дії економічних суб'єктів, особливо наголосивши на необхідності державної підтрим­ки вільного підприємництва як основної ланки ринкової системи і на антимонопольній спрямованості державної економічної політики.

Кінець ХІХ — початок ХХ ст. ознаменувався переходом до нової стадії розвитку економічної системи, пов'язаної з виникненням і бур­хливим розвитком монопольних утворень, концентрацією і центра­лізацією всіх видів капіталу в усіх сферах господарства. З кінця XIX ст. майже в усіх країнах відбувалося неухильне розширення еко-

номічних функцій держави. Це призвело до посилення економічної ролі держави і спонукало економістів до пошуків теоретичного об­ґрунтування цієї тенденції за двома основними напрямами:

• ідея "соціального контролю" інституціоналізму (Т. Веблен), що
передбачала втручання держави в економічні процеси з метою
прискорення встановлення індустріальної епохи; в межах еконо­
мічної науки інституціональна теорія почала вивчати формальні
і неформальні "інститути" та їх еволюції, до яких належала й дер­
жава;

• повномасштабна система державного регулювання економіки,
побудована на нових макроекономічних засадах, запропонована
Дж. Кейнсом.

Поиск по сайту: