Тема. Видавнича продукція та критерії поділу її на види

1. Поняття "видавнича продукція"

2. Періодичність

3. Характер інформації

4. Знакова природа інформації

5. Матеріальна конструкція

6. Мовна ознака

7. Формат

8. Повторність випуску

Самостійне опрацювання:

1. Інші критерії ідентифікації видань [1, 107-110].

Література:

1. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Наша культура і наука, 2006, С. 93-111

1. ПОНЯТТЯ "ВИДАВНИЧА ПРОДУКЦІЯ"

Головною метою діяльності будь-якого видавництва чи видавничої організації є підготовка і випуск у світ видавничої продукції.

Видавнича продукція— це сукупність різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань, випущених видавцем або групою видавництв за певний часовий період.

Початкуючому видавцеві варто навчитися на перших порах чітко уявляти все це розмаїття палітри друку, глибоко засвоїти перелік видань передусім за основними їх видами, легко розпізнавати і виокремлювати їх складові. Для чого це потрібно?

По-перше, без знання типологічного ряду неможливо зробити досконалим оригінал-макет нового видання з точки зору змісту, структури, способу викладу відомостей, стилю, зовнішнього оформлення. Іншими словами, кожен вид видання, відповідно до існуючих у тій чи іншій державі стандартів, традицій потребує власного зовнішнього і внутрішнього стилю представлення.

По-друге, неврахування специфіки видання при підготовці внутрішнього і зовнішнього його оформлення може призвести до додаткових матеріальних затрат на етапі поліграфічного виготовлення.

По-третє, випуск у світ друкованого продукту неналежної якості з точки зору змісту і форми створить початкуючому видавцеві репутацію непрофесіонала, що негативно позначиться на його прагненні ствердитися на видавничому ринку.

Стандартизовані терміни та визначення видів видань, які необхідні для упорядкування розвитку видавничої справи, містяться у відповідних міжнародних і національних стандартах. В Україні такий стандарт уведений у дію з 1 січня 1996 року і називається ДСТУ 3017-95 "Видання. Основні види". Щоправда, застарілість і неповнота деяких його положень спонукали розробників до підготовки нової, ґрунтовної, редакції документа, в якому врахований як український, так і європейський видавничий досвід. На кінець 2005 року проект цього документа ще перебував на етапі узгодження.

Таким чином, з урахуванням міжнародних, національних стандартів та видавничої практики спробуємо виокремити та коротко прокоментувати основні види видавничої продукції за рядом узагальнених ознак. Своєрідність і неповторність будь-якого окремого виду видавничої продукції полягає в тому, що за рядом одних ознак у ньому можна побачити дещо спільне з іншими, подібними, друками, а за рядом інших ознак — дещо відмінне.

В основу поділу різних видів друків на окремі групи, в яких це спільне переважатиме, візьмемо суттєві, типові або видові ознаки. Згрупуємо їх за такими критеріями.

1. Періодичність випуску в світ тих чи інших видів видань. Одні з них виходять одноразово (книги, брошури), інші мають заздалегідь визначену кількість назв протягом певного проміжку часу — року, кварталу, місяця чи тижня (альманахи, журнали, газети).

2. Характер інформації. Йдеться про ряд ознак, за якими визначаються стильові й лексичні особливості творення текстів залежно від функціонального призначення — наукові, офіційні, виробничі, навчальні, довідкові, літературно-художні.

3. Форма знаків, якими фіксується та передається інформація. Це можуть бути текстові (буквені), нотні чи картографічні знаки.

4. Матеріальна конструкція, або зовнішня будова видань. Скажімо, книга, брошура, журнал, газета, незважаючи на свої, відмінні від інших, розміри, обсяги, мають немало спільних ознак у побудові: відповідно задруковані і скріплені або вставлені у певному порядку шпальти, які можна гортати, складати, певні захисні чи розпізнавальні елементи цих шпальт тощо. Зовсім інша конструкція в електронного видання, де інформація фіксується на електронних носіях.

5. Мовна ознака. Видання може бути оригінальним, випущеним державною або іншою мовою; у перекладі з будь-якої іноземної мови; з паралельним текстом двома або кількома мовами.

6. Повторність випуску. За цими ознаками можна визначити видання, які випускаються вперше, або різні варіанти перевидань (доповнених, виправлених і перероблених тощо).

7. Формат. Важливо розрізняти малоформатні, мініатюрні та видання стандартних форматів. Кількість сторінок нерідко є принциповою у віднесенні того чи іншого видання до певного виду. Так, видання з чотирма сторінками — це листівка, з п'ятьма і більше (до 48) — вже брошура, а починаючи від 49 сторінок — книга.

Спробуємо тепер детальніше розглянути типологію видань у межах кожної, означеної вище, групи.

2. ПЕРІОДИЧНІСТЬ

Періодичність означає регулярність випуску видань, що визначаються кількістю його чисел чи випусків за певний проміжок часу. У цьому контексті видання діляться на неперіодичні та серіальні.

Неперіодичне видання — це видання, яке виходить одноразово, продовження якого не передбачене.

Передусім це листівки, брошури, книги. До неперіодичних видань належать і книжкові видання у двох чи багатьох томах, або в двох чи кількох частинах. Такі видання наперед розраховані на певну кількість томів чи частин (у межах тому), випуск їх у світ, як правило, розтягнутий у часі і не регламентується чітко поділеними періодами появи кожного нового тому (частини). У державному статистичному обліку кожен том багатотомного видання фіксується як окреме видання.

Серіальне видання —- це видання, яке виходить протягом певного часу, має спільну назву, однотипне оформлення, дату чи нумерацію випусків.

Серіальне видання, у свою чергу, поділяється на два підвиди: періодичне і продовжуване.

Періодичне видання — це підвид серіального видання, що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень через день, щоденно і т. д.) з наростаючою нумерацією, з неповторюваним інформаційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні.

На відміну від періодичного, продовжуване видання виходить у світ без чітко визначених наперед проміжків часу, а за мірою накопичення та редакційно-видавничої підготовки матеріалів, однак, має свою нумерацію і типове художньо-технічне оформлення.

Періодичні і продовжувані видання мають власний типологічний ряд. Його головними складовими є:

• газета;

• журнал;

• бюлетень;

• календар.

Газета— це періодичне видання, що має постійну назву, виходить через короткі проміжки часу, містить, відповідно до своєї програми, оперативну інформацію, різножанрові текстові та зображальні матеріали.

Слово газета походить від італійського gazetta і на початку означало буквально "дрібна венеціанська монета", за яку в XVI столітті у Венеції можна було придбати зведені в рукописному вигляді останні новини дня.

За системністю викладу матеріалів газети поділяють на:

• загальнополітичні (домінуюча тема — внутрішня та зовнішня політика держави, міжнародне життя);

• спеціалізовані (домінуючі теми — окремі проблеми громадського, суспільного, світського життя, науки, культури, освіти, інших сфер життєдіяльності; призначені певним категоріям читачів).

Газети також розрізняють за:

• місцем випуску (загальнодержавні, місцеві, районні, міські);

• ім'ям засновника (держава; партія; підприємство; наукова, просвітня, культурна, релігійна, військова організації, приватна особа);

• читацькою адресою (для дітей та юнацтва, для пенсіонерів тощо).

Журнал (інша назва — часопис) — це періодичне зброшуроване видання, що має постійну назву, виходить через триваліші проміжки часу (здебільшого місяць), містить, відповідно до своєї програми, різноманітні матеріали як інформаційного, так і аналітичного характеру, зазвичай у обкладинці.

На відміну від газети, співвідношення інформаційних і аналітичних матеріалів у журналі на користь останніх. Явища, події і факти в цьому виді видання розглядаються у більш широкому плані.

Типологічний ряд цього виду періодичних видань такий:

• громадсько-політичний журнал (актуальні матеріали громадсько-політичної тематики, адресовані широкому колу читачів);

• науковий журнал (статті учених і дослідників — фахівців певної галузі знань, у яких містяться результати теоретичних та прикладних досліджень); такі журнали можуть мати науково-практичний, наукового-методичний та науково-теоретичний характер;

• науково-популярний журнал (написані у популярній формі і розраховані на непідготовленого читача статті та матеріали з різних галузей знань);

• виробничо-практичний журнал (призначені для працівників відповідної галузі статті, матеріали та методичні рекомендації з проблем організації виробництва та практичної діяльності);

• популярний журнал (призначені широкому колу читачів статті та матеріали різноманітної проблематики);

• літературно-художній журнал (публікація різножанрових творів художньої літератури і публіцистики);

• реферативний журнал (опрацьовані за певною формою реферати вже оприлюднених творів друку).

Бюлетень— видання оперативного характеру з постійними рубриками (періодичне або продовжуване), що містить різноманітні матеріали організації-засновника.

Слово бюлетень походить від французького bulletin, що первинно означало записку, аркуш. Розрізняють такі види бюлетенів:

• нормативний (матеріали нормативного, директивного чи інструктивного характеру, що видаються здебільшого державним органом);

• довідковий або інформаційний (інформаційні або довідкові матеріали, розміщені за алфавітним чи проблемно-тематичним принципами);

• рекламний (реклама для населення послуг, товарів, заходів);

• бюлетень-хроніка (регулярні повідомлення про діяльність організації-засновника);

• бюлетень-таблиця (різноманітні фактичні дані, викладені у вигляді таблиці);

• статистичний (статистичні дані з тієї чи іншої сфери життя та діяльності суспільства).

Календар— періодичне або неперіодичне видання, в якому у чіткій послідовності зазначаються дні, тижні, місяці конкретного року, а також вміщується різноманітна інформація, що має безпосереднє відношення до тієї чи іншої дати.

Розрізняють такі види календарів:

• відривний або перекидний календар (як правило, що річник, на окремих аркушах якого зазначається число, назва місяця, дня тижня тощо; такі аркуші відривають або перекидають;

• табель-календар (аркушеве видання, на якому у формі таблиці наведено перелік днів року, розташованих за місяцями);

• календар книжкового типу (матеріали на сторінках, розміщених у вигляді книги, підібрані відповідно до певної дати);

• календар знаменних і пам'ятних дат (вибірковий перелік дат, подій, імен, вибраних за тематичним принципом; друкується у вигляді річника, щоквартальника, щотижневика).

3. ХАРАКТЕР ІНФОРМАЦІЇ

Існує комплекс ознак, за якими відображаються особливості твору, що готується до друку. Йдеться про характер інформації, її призначення та спосіб викладу. У цій групі розрізняють видання за такими видами:

Поиск по сайту: