Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Підприємство і підприємництво



1. Поняття "підприємництво", "бізнес", "спекуляція".

2. Організаційні форми підприємницької діяльності.

3. Підприємство як суб'єкт ринкової економіки.

4. Капітал підприємства, його кругообіг і оборот.

5. Основні показники ефективної діяльності підприємства.

Поняття "підприємництво"

Появі підприємства передує ділова активність окремих людей або груп людей, яка є основою для організації процесу виробництва із створення матеріальних та інших благ і сприяє зростанню добро­буту кожного члена суспільства і держави загалом. В економіці діло­ву активність пов'язують з поняттями "підприємництво" і "бізнес". Перші спроби теоретично осмислити підприємництво було зробле­но ще в XVII ст., згодом ці дослідження продовжили Ф. Кєне, Ж. Сей, А. Сміт, К. Маркс та інші видатні економісти. Термін "під­приємництво" ввів у науковий обіг Р. Кантіллон, розуміючи під ним економічну функцію особливого роду, зміст якої тісно пов'язаний з ризиком ведення господарської діяльності. Ж. Сей розумів під під­приємництвом організацію людей у межах конкретної виробничої ланки, в центрі якої перебуває підприємець. В основу сучасних дос­ліджень підприємництва покладено ідеї провідних економістів світу Й. Шумпетера, Ф. Хайєка та їх послідовників. Згідно з їх поглядами:

• статус власника не є визначальною ознакою підприємця;

• підприємництво розглядається як функція господарсько-полі­
тичного середовища, що і визначає його можливості, типи, мо­
тивації;

• змістом підприємництва є одержання нових комбінацій факторів
виробництва та обігу, реформування виробництва за допомогою
використання різноманітних можливостей для випуску нових або
вже існуючих товарів (послуг) із застосуванням нових методів,
відкриття нових джерел сировини, ринків, поліпшення організа­
ції виробництва тощо.

Розуміння суті підприємництва ґрунтується на загальних законо­мірностях розвитку економіки та значенні в цьому процесі людини. Закономірним є виокремлення підприємця і його таланту ведення підприємницької діяльності в окремий фактор виробництва та на-


дання йому статусу центрального. Адже саме підприємець приймає остаточне рішення про організацію виробництва, поєднуючи всі ін­ші фактори виробництва (капітал, працю, землю) в єдиний виробни­чий процес. У науковій літературі виокремлюють базові (організа­ційно-господарське новаторство, економічні знання, економічна во­ля) і похідні (ризик, володіння ресурсами, можливість прийняття рі­шень) характеристики підприємництва, яке можна визначити як ор­ганізаційно-господарське новаторство на основі використання но­вих можливостей. Форми і види підприємництва виникають відпо­відно до структури форм власності в економічній системі. У ринко­вій економіці фактор "підприємництво" проголошується обов'язко­вим компонентом ринку, без наявності якого економічна система не може існувати.

Структурна перебудова економіки України і перехід на нові умо­ви господарювання зумовили необхідність становлення підприєм­ництва і створення класу підприємців у країні. Адже ще недавно в нашому суспільстві переважали негативні оцінки наслідків підпри­ємницької діяльності і саме підприємництво ототожнювалось з та­ким негативним явищем, як спекуляція. Громадська думка про під­приємництво та підприємців, мотиви і способи їх поведінки форму­вались під впливом марксистської доктрини — офіційної ідеології соціалістичного суспільства. Її сутність можна виразити цитатою з "Капіталу" К. Маркса: "…Капітал боїться відсутності прибутку, як природа боїться пустоти. Але якщо є прибуток, капітал стає сміли­вим. Забезпечте 10 %, і капітал згоден на будь-яке застосування, при 20 % він стає жвавим, при 50 % готовий зламати собі голову, при 100 % він зневажає всі людські закони, при 300 % немає такого зло­чину, на який би він не зважився, хоч і під страхом шибениці".

Нинішні українські підприємці ще не досягли світового рівня. Більш того, підприємництвом часто називають діяльність, далеку від підприємництва, таку, що пов'язана з шахрайством, протизакон­ними діями. Такі хибні уявлення потрібно долати.

Створення в Україні альтернативного державному підприємниць­кого сектору економіки почалося наприкінці 80-х — на початку 90-х років. Ухвалення Декларації про незалежність відкрило шлях до його повного відродження та реабілітації. В березні 1991 р. Верхов­на Рада України ухвалила Закон України "Про підприємництво", яким на державному рівні було визнано законність підприємницької діяльності, визначено поняття підприємництва, його форми, види і


принципи розвитку в країні. Згідно зі ст.1 зазначеного закону під­приємництво— це самостійна, ініціативна діяльність, що спрямова­на на виробництво товарів і надання послуг з метою отримання при­бутку і передбачає здійснення нововведень, використання власних коштів, а також готовність ризикувати. Саме в такому формулюван­ні це поняття ввійшло в теорію вітчизняної економічної науки.

Поняття "бізнес"

У західній економічній літературі поняття "підприємництво" має свої особливості і традиційну назву — "бізнес". Бізнес у вузькому ро­зумінні — це справа, підприємництво; у широкому — здійснення будь-якої діяльності в економічній сфері, характеристика ділових від­носин у країні загалом. Бізнес— це сукупність ділових відносин, що склалися для задоволення потреб суспільства. Суб'єктами бізнесу є:

• безпосередньо підприємці, тобто особи, що займаються підпри­
ємницькою діяльністю, їх ділова зацікавленість реалізується че­
рез виробництво і продаж продукції, надання послуг тощо;

• колективи підприємців і підприємницькі асоціації;

• індивідуальні та колективні споживачі (так званий споживчий
бізнес);

• працівники, трудова діяльність яких здійснюється за найманням
на контрактній або іншій основі;

• державні структури, ділова зацікавленість яких зумовлена потре­
бою у виконанні пріоритетних загальнодержавних науково-тех­
нічних програм, як правило, капіталомістких.

У сучасній Україні бізнес у широкому розумінні цього поняття ще не набув системного характеру, тому його здебільшого ототож­нюють з підприємницькою діяльністю. Зі становленням здорових ринкових відносин у країні з часом ситуація зміниться на краще, під­ставою для цього є реалізація основних принципів розбудови під­приємництва в країні та надання їм правового статусу.

У ст. 5 Закону України "Про підприємництво" визначено основні принципи підприємницької діяльності: вільний вибір видів діяльнос­ті; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємниць­кої діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостій­не формування програми діяльності та вибір постачальників і спо­живачів продукції, встановлення цін згідно з законодавством; вільне


наймання працівників; залучення і використання матеріально-тех­нічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене законодавством; розпорядження на свій розсуд доходом після внесення платежів, встановлених зако­нодавством; самостійне здійснення підприємцем — юридичною осо­бою зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому валютної виручки на свій розсуд.

Декларування зазначених принципів не є запорукою організації підприємницької діяльності в Україні. Необхідно створити сприят­ливі умови її розвитку, надійний і ефективний механізм реалізації та захисту.

Світовий досвід переконливо свідчить, що розвиток підприєм­ницької діяльності та її позитивний вплив на економіку країни та добробут її громадян можливий лише за таких наявних умов:

• стабільність державної економічної і соціальної політики;

• позитивна громадська думка щодо підприємницької діяльності;

• пільговий податковий режим;

• наявність розвиненої інфраструктури;

• ефективна система захисту власності, в тому числі інтелектуаль­
ної;

• дебюрократизація регулювання господарської діяльності (скоро­
чення форм звітності, полегшення правил реєстрації).

Ці положення є завданнями стратегічного значення у розбудові Української держави.

З метою запобігання криміналізації підприємницької діяльності Закон України "Про підприємництво" встановлює певні обмеження для тих, хто бажає займатися такою діяльністю. Так, військовослуж­бовці, працівники органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх прав, державного арбітражу та нотаріату не мають на це дозволу.

Поняття "спекуляція" в умовах ринку

Сьогодні найбільшого розвитку в Україні набули такі напрями підприємницької діяльності, як торгівля і посередництво. Виникла нагальна потреба відокремити ці види діяльності від спекуляції, яку традиційна громадська думка ототожнює з посередництвом. І в ра­зі посередництва, і в разі спекуляції має місце перепродаж товару з


метою отримання прибутку. Однак відмінність зазначених напрямів діяльності істотна. Вони відрізняються насамперед етичною поведін­кою учасників процесу і мають різну суспільну оцінку. З огляду на це потрібно розглядати посередницьку діяльність з точки зору її корис­ності для інших членів суспільства.

Спекуляція (від лат. speсulatio — вистежування, підглядання) — це купівля і перепродаж різноманітних товарів за завищеними цінами з метою збагачення. У результаті такої діяльності споживач втрачає право вибору. У практичній діяльності країн з ринковою економі­кою спекулятивні дії розривають акти купівлі і продажу у часі, тоб­то посередник-спекулянт очікує виникнення дефіциту на ринку. В розвинених країнах найуразливіші щодо спекуляції ринки сільсько­господарської продукції.

Посередництво — це купівля і перепродаж товарів на різних рин­ках. Тобто в цьому разі акт купівлі та продажу розривається не у ча­сі, а за місцем. Наявна позитивна функція посередництва — змен­шення диференціації цін, їх вирівнювання відповідно до принципу: "єдина ціна для всіх угод на одному ринку в один і той самий час". Посередництво є особливою специфічною галуззю підприємництва, яка забезпечує функціонування ринкової економіки відповідно до дії об'єктивних економічних законів. Ситуація, за якої в ринковому гос­подарстві посередницька діяльність може трансформуватися у спе­кулятивну, можлива тільки у разі встановлення державних фіксова­них цін на дефіцитні види товарів, особливо на товари першої пот­реби. При цьому посередництво переходить до сфери "чорного рин­ку". Тонка межа між посередництвом і спекуляцією за спільної їх за­гальної мети — отримання максимального прибутку, а також взає­мопроникнення цих видів діяльності ускладнює проблему їх аналізу й дослідження, проте не зменшує важливості посередницької діяль­ності і посередників у ринковому господарстві.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.