Національний банк України та його функції

Порядок утворення, функції і структуру Національного банку України визначено у Законі України "Про банки та банківську ді­яльність". Його засновником є держава. Статут НБУ затверджує Президія Верховної Ради України, статутний фонд утворюється на кошти держави, його розмір визначається Верховною Радою Украї­ни. НБУ — самостійна юридична особа, підзвітна Верховній Раді України. При цьому він не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава — за зобов'язаннями банку, крім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність. Національний банк України може відкривати свої представництва та філії за кордоном. Разом з управлінням Центрального банку Республіки Крим, обласними уп­равліннями та комерційними банками НБУ утворює єдину банків­ську систему України, яку й очолює.

Національний банк України виконує такі специфічні, тільки йо­му властиві функції, що випливають із його статусу "банку банків":

1. Здійснює грошову і кредитну емісію і вилучає з обігу зайві гро­ші. Практичне здійснення цієї функції пов'язане з використанням таких інструментів грошово-кредитної та фінансової політики, як зміна нормативу обов'язкових банківських резервів, політика облі­кової ставки, операції з цінними паперами на відкритому ринку та ін. Механізм дії зазначених інструментів передбачає опосередкова­не регулювання державою економічних процесів у країні за допомо­гою підтримання необхідної кількості грошової маси в обігу. Такий напрям економічної політики дістав назву монетарної політики, або монетаризму.

2. Зберігає і керує резервами комерційних банків, які розміщу­
ються на його поточних рахунках і є певною мірою страхуванням
банківських депозитів. Депозити на таких рахунках розглядаються
Національним банком України як запаси готівкових грошей. Керу­
вання резервами здійснюється через встановлення НБУ для комер­
ційних банків норм обов'язкових резервів. Підвищення цього показ­
ника зменшує пропозицію грошей, зниження — збільшує, тобто діє
так званий мультиплікаторний ефект.

Мультиплікатор депозитів — показник, що визначає, у скільки разів банки завдяки системі резервів можуть збільшити грошову ма­су порівняно із сумою готівкових грошей, вкладених вкладниками. Величина мультиплікатора визначається діленням 100 на ставку ре­зервних вимог, яка встановлюється Національним банком України. Наприклад, за ставки 10 % мультиплікатор становитиме 100 : 10 = 10, тобто грошова маса може збільшитися (зменшитися) в 10 разів. Норма обов'язкових банківських резервів як інструмент політики НБУ впливає на основи банківської системи. Навіть незначні її коли­вання викликають зміни в обсягах банківських депозитів і кредиту, тому такий інструмент у більшості країн використовується у вик­лючних випадках.

3. Зберігає резервний валютний державний фонд у золоті, націо­
нальній та іноземній валюті. Такі збереження мають вигляд інвалют­
них резервів у банках інших країн, вкладень в іноземні державні цін­
ні папери, готівкових запасів (авуарів) в іноземній валюті, запасів зо­
лота у зливках тощо. Активи служать резервом купівельної та пла­
тіжної спроможності держави у міжнародних розрахунках, засобами
здійснення валютної політики держави, коригування її валютно-фі­
нансового становища, підтримання курсу національної валюти.
Щоб забезпечити, наприклад, приплив валюти в країну, Національ­
ний банк підвищує відсоткову ставку за валютними вкладами. Ре­
зультатом такого припливу стає збільшення грошей у країні.

4. Регулює діяльність кредитної системи і кредитування в країні,
також є найбільшим кредитором і позичальником. Інструментом
цього регулювання є облікова ставка, політика з її зміни і регулю­
вання називається дисконтною. Облікова ставка — це процент, за
яким Національний банк України надає кредити комерційним бан­
кам. Основна форма надання таких кредитів — скуповування у ко­
мерційних банків цінних паперів і переоблік (дисконт) векселів, ви­
даних підприємствами і прийнятих на облік (для забезпечення кре-

диту) комерційними банками. Облікова ставка є основою для фор­мування кредитної реальної ставки комерційних банків, яку слід від­різняти від номінальної. Номінальна ставка призначається кредито­ром з урахуванням інфляції грошей, вона дорівнює реальній ставці плюс очікуваний темп інфляції. Реальна ставка складається під дією реальних умов і факторів: облікової ставки процента, пропозиції кредиту, попиту на нього. На основі реального співвідношення цих факторів формується рівноважна ставка процента, яка і є реальною. Якщо пропозиція і попит на кредит врівноважуються, то кредитна ставка процента дорівнюватиме обліковій. Якщо ж попит на кредит більший за обсяг кредитних коштів (пропозиції), ставка кредитного процента перевищуватиме облікову. У разі зниження попиту на по­зики за високої пропозиції коштів кредитна ставка відповідно стане нижчою за облікову.

Політика облікової ставки (дисконтна) є важливим інструментом з регулювання пропозиції грошей і здійснюється, як правило, одночас­но з діяльністю Національного банку України на відкритому ринку.

5. Здійснює операції з цінними паперами на відкритому ринку. В
сучасних умовах світова практика вважає такі операції основним
інструментом регулювання грошової маси. Операції з цінними папе­
рами НБУ може здійснювати самостійно і разом з іншими банками
та фінансово-кредитними установами. Така функція передбачає емі­
сію цінних паперів: банківських сертифікатів, акцій, облігацій, дер­
жавних позик.

6. Обмінює валюти на світовому ринку на основі їх валютного
паритету (платоспроможності), здійснюючи трансфертні операції.
Останні пов'язані з купівлею-продажем національної валюти за
кордоном. Купівля власної валюти збільшує грошову масу країни,
продаж — зменшує, адже з обігу вилучають певну кількість націо­
нальних грошей і перетворюють їх на іноземну валюту. Отже, збіль­
шуються валютні резерви країни на рахунках НБУ.

7. Здійснює за необхідності торгівлю монетарним стратегічним
товаром — золотом (у зливках). В умовах існування золотого стан­
дарту золотий запас був гарантійним фондом забезпечення грошей.
Його наявність у певному процентному співвідношенні до суми ви­
пущених банкнот давала змогу контролювати випуск готівкових
грошей. Після скасування більшістю країн у 30-х роках ХХ ст. золо­
того стандарту золотий запас перестав відігравати роль обмеження
емісії і почав використовуватись як гарантійно-страховий фонд між-

народних платежів. Крім благородних металів роль гаранта у під­триманні зовнішнього курсу національної грошової одиниці вико­нують запаси іноземної валюти (вільно конвертованої). НБУ у разі непередбаченого падіння курсу національних грошей (гривні) здій­снює інтервенції (додатковий продаж) валюти на валютному ринку.

8. Видає ліцензії на діяльність комерційним банкам і контролює
їх роботу (в межах чинного законодавства).

Контроль за діяльністю комерційних банків здійснюється з ме­тою попередження зловживань, забезпечення стабільної роботи і зниження ризику банкрутств. З цього питання НБУ працює у тісно­му контакті з іншими державними контролюючими органами.

9. Є основним банкіром і консультантом уряду: веде рахунки уря­
дових установ і відомств, акумулює податки та інші надходження,
здійснює платежі за дорученням казначейства; здійснює операції з
емісії та розміщення на ринку нових випусків державних позик; на­
дає прямий касовий кредит на прохання уряду; купує державні цінні
папери для власного портфеля; виступає радником з фінансових і за­
гальноекономічних питань фінансово-економічної політики уряду.

Виконання зазначених функцій забезпечує НБУ статус найбіль­шого кредитора і позичальника в країні, робить його провідником грошово-кредитної і фінансової політики уряду, яка в свою чергу є складовою загального економічного регулювання, спрямована на збереження купівельної сили національної грошової одиниці, забез­печення еластичності грошових платежів і розрахунків, підтримання підприємницької діяльності, зайнятості і сприяє розвитку ринкових відносин в Україні.

Поиск по сайту: