Фізичний розвиток і фізичне виховання

Фізичне здоров'я є головною умовою духовного і мо­рального здоров'я дитини. У період дошкільного дитинства закладається фундамент здоров'я, формуються життєво необхідні рухові навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості, що свідчить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має сприяти оздоровленню і пов­ноцінному розвитку дитини.

Фізичний розвиток — процес зміни морфологічних і функціональ­них ознак організму, основою якого є біологічні процеси, зумов­лені спадковими генетичними факторами, умовами зовнішнього середовища і вихованням.

Показниками фізичного розвитку є:

— антропометричні та біометричні дані: зріст, маса ті­ла, життєва ємкість легень, об'єм грудної клітки;

— розвиток основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, ме­тання, лазіння та ін.);

— рівень фізичних якостей (швидкості, спритності, си­ли, витривалості, гнучкості);

— рівень показників формування постави (вигинів хребта, відстані між кутами лопаток та ін.).

Ріст і розвиток дитини — не тотожні процеси: ріст — це збільшення розмірів тіла та окремих його частин, а розви­ток — диференціювання тканин і органів. Дитина росте і розвивається нерівномірно. В періоди сповільнення темпів росту інтенсивніше відбуваються процеси диференціюван­ня тканин і формоутворення, а в періоди інтенсивного рос­ту дещо сповільнюються темпи розвитку. Однак процеси розвитку і росту взаємопов'язані та неперервні. Їх черго­вість і послідовність значною мірою визначають вікові особливості дітей.

Протягом першого року життя дитини процеси росту переважають над процесами диференціювання. Особливо важливим є період новонародженості (перші 2—2,5 місяці життя), коли організм пристосовується до позаутробних умов існування: встановлюються легеневе дихання, пос­тійний кровообіг, самостійне травлення та інші життєво необхідні процеси. Від того, наскільки швидко відбудеться процес адаптації, залежить ступінь фізіологічної повно­цінності та розвитку дитини в наступні періоди. Протягом першого року життя довжина тіла дитини збільшується на 24,3 — 25,4 см, маса — на 6950—7300 г, протягом другого року вона виростає відповідно на 10 — 15 см і 2,5 — 3 кг. Да­лі темпи росту стабілізуються: щорічно маса тіла збільшу­ється на 1,5 — 2 кг, а зріст — на 4 — 5 см.

У період раннього дитинства швидко розвиваються ру­хові можливості, координація, зростає м'язова сила. Дифе­ренціювання центральної і периферичної нервових систем зумовлює розвиток мовлення, емоцій тощо. У дошкільному віці темпи росту знижуються і відбувається інтенсивний розвиток фізичної сили, спритності рухів. Параметри фі­зичного росту і розвитку дітей не є незмінними. За останні 20—30 років простежується явище акселерації — приско­реного розвитку і збільшення антропометричних показни­ків. Маса новонароджених дітей тепер на 100—133 г біль­ша, а до підліткового віку діти стають на 15—20 см вищи­ми, ніж їхні однолітки 100 років тому. Маса 6-річних дітей збільшилася за останні 75 років на 500 г, зріст — на 1,5 см, а однорічних дітей — відповідно на 1,5—2 кг і на 5 см. На думку вчених, це спричинене різними факторами зовніш­нього середовища, зокрема впливом сонячної радіації, електромагнітних коливань, урбанізацією, зміною харчу­вання тощо. Іноді акселерацію пояснюють зміною генетич­ного коду людей унаслідок шлюбних зв'язків між пред­ставниками різних рас і материків.

Людський організм є цілісною біосоціальною систе­мою, що існує в єдності з навколишнім середовищем і регу­люється центральною нервовою системою. У процесі фі­зичного розвитку постійно взаємодіють чинники спадко­вості та середовища, визначаючи особливості організму. За вченням російських фізіологів Івана Сеченова (1829— 1905) та Івана Павлова (1849—1936), зовнішнє середови­ще впливає на розвиток вроджених даних організму, регу­лює його функціональні можливості. Взаємодія чинників спадковості й середовища обумовлює особливості будови тіла, вищої нервової діяльності, здібностей дитини.

Організм може існувати й успішно функціонувати ли­ше тоді, коли перебуває у рівновазі з навколишнім середо­вищем, під впливом якого йому доводиться змінювати фі­зіологічні функції, тобто виявляти реактивність.

Реактивність організму — здатність організму змінювати фізіо­логічні функції під впливом зовнішнього середовища.

У повсякденному житті реактивність організму вияв­ляє себе через своєрідні захисні реакції, які протидіють шкідливим впливам навколишньої дійсності, допомага­ють йому якнайкраще пристосуватися до зовнішнього се­редовища.

Дитина приходить у світ з певними вродженими задат­ками і можливостями, а її повноцінний фізичний і психіч­ний розвиток потребує з перших днів життя виховного впливу, спрямованого на формування особистості в єднос­ті фізичних і психічних проявів. Інтенсивний ріст і розви­ток організму дитини дошкільного віку та властива йому висока реактивність вимагають особливих професійних умінь і старань педагогів. Висока пластичність нервової системи дає змогу систематично впливати на організм ди­тини, розвивати вроджені задатки, створювати необхідні умови для розвитку нових якостей організму.

Фізичний розвиток дитини пов'язаний також із режи­мом рухової активності, яка є біологічною потребою орга­нізму і може бути задоволена в процесі фізичного вихован­ня. Відомий французький лікар XVII ст. Тіссо стверджував, що «рухи за своєю дією можуть замінити будь-які ліки, од­нак усі лікувальні засоби світу не спроможні замінити дії руху». В дошкільному віці рухова діяльність дитини є од­ним зі стимулів розвитку всіх функцій організму, вдоскона­лення резервних можливостей його фізіологічних систем.

Попри швидкий ріст і розвиток, органи і системи дитини дошкільного віку перебувають на стадії становлення і розвитку, а захисні сили організму є тим слабшими, чим менша дитина. Це вимагає постійної уваги до своєчасного розвитку кісткової системи і всього опорно-рухового апара­ту, формування правильної постави, а також правильного розвитку нервової і серцево-судинної систем, органів ди­хання. Уміло організована педагогом рухова діяльність є передумовою удосконалення функцій усіх систем, адже, як стверджувала російський гігієніст і педагог Лідія Чулицька (1870—1938), рухи є фундаментом розвитку дитини.

Отже, фізичне виховання сприяє повноцінному фізич­ному розвитку дитини, підвищенню рівня функціональ­них та адаптаційних можливостей організму.

Фізичне виховання пов'язане з іншими виховними ас­пектами, оскільки, як зауважував В. Сухомлинський, тур­бота про здоров'я дитини є не просто комплексом санітар-но-гігієнічних норм і правил, а передусім турботою про гармонійну повноту всіх її фізичних і духовних сил.

Стан здоров'я дитини є передумовою її успіху в будь-якій діяльності, адже повноцінний фізичний розвиток забезпечує загальну високу працездатність організму. Рухова діяльність сприяє розвитку системи аналізаторів, активізує роботу органів чуття, прискорює розвиток мов­лення, допомагає формуванню розумових дій. Дитина вправляється у пізнанні навколишнього світу, у неї розви­ваються просторові уявлення, розширюється кругозір. За­няття фізичною культурою і спортом загартовують її волю, активізують емоційну сферу.

Правильна організація фізичного виховання дітей сприяє пробудженню у них інтересу до рухової активності взагалі, а також до конкретних видів фізичних вправ. Роз­виток інтересу до рухів відбувається на основі життєвої потреби дитини бути сильною, сміливою, спритною.

Засвоюючи правила гігієни, дитина набуває навичок культури поведінки, а організація фізкультурних занять з яскравим інвентарем, іграшками, у відповідному одязі розвиває естетичні почуття.

Рухова діяльність у процесі фізичного виховання го­тує дитину до трудової діяльності. На фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики виховується дисцип­лінованість, виробляється прагнення досягти успіху, на­полегливість. Успішна рухова діяльність у колективі од­нолітків, позитивна оцінка зусиль дитини дорослими, са­моаналіз якості виконання вправ, радість співучасті у рухливих іграх — усе це сприяє розвитку емоційно-почут­тєвої сфери.

Здорова, фізично розвинена дитина, як правило, вірить у свої сили, бадьора, життєрадісна, повноцінніше опано­вує принципи шляхетної поведінки у взаємодії з одноліт­ками і дорослими, дбає про гармонійність свого буття, уважна до інших людей.

Поиск по сайту: