СКЛАДНІ БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ РЕЧЕННЯ

Складні безсполучникові речення, незважаючи на три­валість їх вивчення і наявність багатьох спеціальних досліджень, і нині викликають суперечки у мовознавстві. Дотепер не з’ясовано теоретичні питання щодо їх грама­тичної природи, синтаксичної форми та синтаксичного значення, не визначено статусу інтонації, по-різному трак­туються різновиди цих одиниць. Проблематичним зали­шається й сам статус безсполучникових речень: лінгвісти або не виділяють їх в окремий тип, а розподіляють між складносурядними і складнопідрядними реченнями, або надають їм статус складних безсполучникових речень, або виводять за межі речення.

Уже праці М. Ломоносова, О. Востокова, О. Потебні, П. Фортунатова містять окремі зауваження про безспо­лучниковий зв’язок. О. Пєшковський розглядав безспо­лучникові конструкції як різновиди складносурядних і складнопідрядних речень. Цей погляд довго панував у мовознавстві, а дехто дотримується його й нині. І. Вихо­ванець, наприклад, лише незначну частину безсполучни­кових утворень відносить до складносурядних (єднальні речення з часовими відношеннями між сурядними части­нами) та складнопідрядних (у яких друга частина стоїть у позиції другорядного члена і підпорядкована опорним предикатним словам першої частини типу казати, мови­ти, думати, знати, пам’ятати, бачити; ці речення спів­відносні зі складнопідрядними сполучниковими з підряд­ним сполучником що). Решту конструкцій він розглядає як складні безсполучникові речення з недиференційованим синтаксичним зв’язком між частинами.

Наприкінці 50-х років XX ст. стався злам у тлумаченні природи складних безсполучникових речень, чому сприя­ли праці М. Поспєлова, Є. Коротаєвої, Є. Іванчикової та ін. Зокрема, М. Поспєлов обґрунтовує, що складні безсполуч­никові речення становлять інший тип речень, ніж склад­носурядні та складнопідрядні. Учений виокремив складні безсполучникові речення із парадигми речень сполучнико­вого типу. Ця концепція мала вплив і на українських мо­вознавців (Б. Кулик, І. Вихованець, Л. Кадомцева, С. Бевзенко та ін.).

В україністиці ідеї М. Поспєлова про безсполучникові складні речення як окремий тип складних структур розви­нув Сергій Дорошенко.

І. Кручиніна в «Русской грамматике» (1980) вислов­лює протилежну думку. Вона виводить складні безсполуч­никові конструкції за межі речень. Близьких поглядів до­тримуються і І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська, визначаючи ці конструкції як безсполучникові комунікати, оскільки в них відсутні основні граматичні ознаки складного речення.

Мовознавці, які визнають автономний характер склад­них безсполучникових речень, істотну роль інтонації в розпізнаванні смислу і синтаксичного значення цих ре­чень, справедливо зазначають, що, крім інтонації, важли­ве значення у вираженні синтаксичних відношень між предикативними компонентами безсполучникових конс­трукцій мають такі чинники, як порядок розташування частин, видо-часові співвідношення дієслів-присудків, на­явність лексичних елементів відповідної семантики тощо.

З огляду на це безсполучникові речення кваліфікують як структури, в яких частини поєднуються в єдине синтак­сичне і змістове ціле за допомогою певних лексико-грама­тичних і ритмомелодійних засобів, однак без сполучників і сполучних слів.

Складні безсполучникові речення – речення, частини яких об’єднуються в єдине структурно-семантичне ціле інтонаційно, без допомоги сполучників і сполучних слів.

Щодо наявності предикативних компонентів складні безсполучникові речення можуть бути елементарни­ми (дві предикативні одиниці) і неелементарними, багатокомпонентними (три і більше предикативних оди­ниць).

З огляду на змістові відношення між складовими час­тинами складні безсполучникові речення поділяють на дві групи: речення з однорідними частинами (частини є неза­лежними, семантично скоординованими, співвідносяться із сурядними частинами складносурядних речень) і речен­ня з неоднорідними частинами (частини залежні, семан­тично неоднорідні, співвідносяться з головною і підряд­ною частинами складнопідрядних речень).

Оскільки безсполучникові структури співвідносні із сполучниковими, то речення з однорідними частинами можна легко перетворити на складносурядні, речення з не­однорідними частинами – на складнопідрядні, напр.: Сві­тило сонце, парувала земля (Петро Панч); Сіли перепочи­ти і раптом помітили: хтось до них іде (В. Канівець). Пор.: Світило сонце, і парувала земля; Сіли перепочити і раптом помітили, що хтось до них іде.

Однак іноді безсполучникові конструкції важко або взагалі неможливо перетворити на сполучникові. Йдеться про конструкції, в яких між складовими частинами наяв­ні пояснювальні або пояснювально-приєднувальні відно­шення, напр.: Я розумів Брильова: його селянська за­ощадливість виявлялася в усьому (І. Багмут); Стукотіли молотки – шевці ремонтували і шили нові чоботи (Ю. Збанацький); Біля греблі почулися голоси – то йшли робітники-монтажники (Ю. Збанацький).

Особливість безсполучникових речень полягає і в тому, що вони поліфункціональні, семантика їх не завжди чітко диференційована. Тому часто безсполучникове речення з семантичними відношеннями, спільними для складносу­рядних і складнопідрядних речень (причиново-наслідкові, умовно-наслідкові), можна трансформувати одночасно і в складнопідрядне, і в складносурядне речення.

Реченняз однорідними (однотипними) частинами.У цих реченнях між складовими частинами існують часові (темпоральні) і зіставно-протиставні семантико-синтаксичні відношення.

Лягло сонце за горою, зірки засіяли (Т. Шевченко); Вечорами вже не співали під вербами дівчата, не витинали гопака гармоністи (Григорій Тютюнник).

Пробували налагодити якусь розмову, не в’язалося (С. Васильченко); Ластівки летіли в тучу, голуби – до схову (Григорій Тю­тюнник).

Речення з неоднорідними (різнотипними) частинами.У них найчасті­ше виражаються умовні, причиново-наслідкові, часові, до­пустові, цільові і пояснювальні семантико-синтаксичні відношення. Гаї шумлять – я слухаю (П. Тичина); Прийде осінь – у за­сіках буде хліб золотий (О. Десняк). Вернувся він –вже смеркло(Панас Мирний); При­їхалидо лісу – зійшло сонце (Григорій Тютюнник). Зайде сонце – Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко).

Поиск по сайту: