Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ



Розділові знаки в складносурядному реченні

1. Між частинами складносурядного речення звичайно ставляться коми: Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок).

2. Не ставиться кома між двома частинами складносурядного речення, з’єднаними одиничним сполучником і (й), та (=і), або, чи (=або):

а) якщо обидві частини мають якесь спільне слово: Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А. Головко). Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк (А. Шиян).

б) якщо це речення питальне, спонукальне або окличне: Чого світання так ясніє в небі і ген сріблиться пісенька дзвінка ? (М. Стельмах). Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Рильський).

3. Тире ставиться між двома частинами складносурядного речення, якщо друга частина виражає висновок, наслідок чи раптовість і вимовляється з помітним піднесенням тону: Дощ пройшов – і Київ зеленіє (М. Рильський). Ще мить – і Дрогичинська битва загримить (М. Бажан).

4. Крапка з комою ставиться між двома частинами складносурядного речення, якщо в них є свої розділові знаки або вони далекі за змістом: Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жайворонок, соловейко в гаї землю, убрану весною, вранці зустрічають (Т. Шевченко).

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Речення, яке складається з двох або більше предикативних частин, що поєднуються підрядним зв’язком у єдине структурне, семантичне та інтонаційне ціле за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів та інших граматичних засобів, називається складнопідрядним.

У східнослов’янському мовознавстві складнопідрядні речення класифікують за логіко-граматичним, формаль­но-граматичним і структурно-семантичним (семантико-структурним) принципами.

Логіко-граматична (традиційна) класифікація.У її ме­жах підрядні речення розглядають як розгорнуті члени простого речення. Відповідно до членів речення (підмет, присудок, додаток, означення, обставина) виділяють і під­рядні речення: підметові, присудкові, додаткові, означаль­ні, обставинні (ряд різновидів). Позитивним у цій класифі­кації є те, що вона спирається на семантичні особливості складнопідрядних конструкцій. Логічні питання від го­ловної частини до підрядної чітко визначають синтаксич­ну роль підрядної частини як розгорнутого члена речення. Водночас такий підхід виявляє співвідносність синтаксич­них одиниць, їх взаємозв’язок.

Складнопідрядні речення з підрядним підметовим. Це такі речення, в яких підрядна частина виконує роль відсутнього в головному реченні підмета або ж конкретизує підмет головної частини, виражений зай­менником. Від головної до підрядної частини ставиться пи­тання хто? що?

Напр.: Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн (В. Сосюра); Не поет, хто забуває про страшні народні рани (Леся Українка);

Складнопідрядні речення з підрядним присудковим. Це такі речення, в яких підрядна части­на конкретизує іменну частину складеного присудка в го­ловному реченні, виражену займенником. Я той, що греблі рвав (П. Воронько); Настрій у нього був такий, що він хотів обняти весь степ (О. Десняк).

Складнопідрядні речення з підрядним додатковим. Це речення, в яких підрядна частина ви­конує роль додатка до одного із членів головного речення або ж конкретизує додаток головної частини, виражений займенником. Як і додаток, підрядні додаткові речення відповідають на питання непрямих відмінків. Хіба я не знаю, що біля краси вроджується гріх? (М. Стельмах); Чути було лише, як коні стукали копитами (А. Головко).

Складнопідрядні речення з підрядним оз­начальним. Це речення, в яких підрядна частина вико­нує роль означення або уточнює означення до якогось чле­на головного речення. Підрядні відповідають на питання який? яка? яке? які? За лісом, що темнів на схилі го­ри, спалахнула пожежа (Д. Ткач).

Складнопідрядні речення з підрядним обставинним. Це такі речення, в яких підрядна части­на виконує функцію обставини. Підрядні частини здебіль­шого стосуються змісту всієї головної частини і відповіда­ють на питання де? куди? звідки? коли? з якого часу? до якого часу? чому? з якої причини? як? яким способом? на­скільки? для чого? навіщо? з якою метою? за якої умови? не­зважаючи на що? та ін. Пам’ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати (Л. Первомайський); Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо (М. Коцюбинський); Зацвіла в долині червона ка­лина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко).

У межах логіко-граматичної класифікації дехто з уче­них виокремлює пояснювальні (супровідні, приєднуваль­ні) речення, мотивуючи це тим, що вони визначають зміст головного речення або ж подають якісь додаткові заува­ження до нього, напр.: На горизонті тремтіло голубе марево-імла, від чого на прибережних барханах і комишах пропливали голубі тіні (О. Десняк).

Формально-граматична класифікація.Ґрунтується на засобах зв’язку головної і підрядної частин. її розробляли О. Пєшковський, П. Фортунатов, М. Петерсон, Л. Булаховський. З огляду на засоби зв’язку вони виділили три типи складнопідрядних речень: складнопідрядні речення, в яких підрядні поєднуються з головними сполучниками; складнопідрядні речення, в яких підрядні поєднуються з головними сполучними словами; складнопідрядні речення з роздільною паузою.

Ця класифікація не набула поширення, оскільки зво­дить характеристику складнопідрядних речень головним чином до аналізу підрядних сполучників та сполучних слів, ігноруючи інші конструктивні ознаки речення. Спо­лучники є неоднорідними і щодо своєї семантики: якщо одні з них (семантичні) чітко виражають семантико-синтаксичні відношення між частинами складнопідрядного речення, то інші виконують лише власне синтаксичну функцію – приєднують підрядну часину до головної. Тому у випадку використання асемантичних сполучників ви­значення семантико-синтаксичних відношень у складно­підрядному реченні без урахування лексичного наповнен­ня підрядної частини є неможливим.

Структурно-семантична класифікація. Стала популяр­ною в другій половині XX ст. Розглядає речення як єдине структурно-семантичне ціле. Вона враховує: до чого відно­ситься підрядна частина (до окремого слова, словосполу­чення чи до головної частини в цілому); якими формально-граматичними засобами підрядна частина приєднується до головної; які змістові відношення наявні між частинами складнопідрядного речення. Учені по-різному підходять до зазначених критеріїв, інколи застосовуючи й інші. Єди­ної класифікації складнопідрядних речень у сучасному мовознавстві нема донині.

Загальних принципів цієї класифікації дотримують­ся русисти В. Бєлошапкова, В.Бабайцева, Л. Максимов, Н. Валгіна, україністи І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська, А. Загнітко, В.Кононенко, вносячи при диферен­ціації типів складнопідрядних речень певні корективи.

Семантико-структурні типи складнопідрядних речень

З урахуванням семантико-структурних ознак виділя­ють кілька типів складнопідрядних речень: з підрядними означальними (атрибутивними); з підрядними з’ясувальни­ми; з підрядними місця; з підрядними часу; з підрядними способу дії, міри і ступеня; з підрядними порівняльними; з підрядними причини; з підрядними мети; з підрядними умови; з підрядними допусту; з підрядними наслідку.

К.Шульжук, І.Вихованець та деякі ін. відносять сюди щекілька типів складнопідрядних речень: з під­рядними супровідними; складнопідрядні речення із зіставними відношеннями між частинами; складнопідрядні ре­чення з пояснювальними відношеннями між частинами.

Складнопідрядні речення з підрядною означальною частиною. Це такі речення, в яких підрядна частина відно­ситься до члена речення головної частини, вираженого іменником (субстантивованим словом), і вказує на ознаку предмета. Підрядна частина відповідає на питання який? яка? яке? які? і або характеризує предмет, або розкриває його ознаку. Приєднуються підрядні частини до головних за допо­могою сполучників що, щоб, як, ніби, нібито та сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли.

Напр.: Люблю народ, силу якого ніхто не зломить (П.Воронько); Справжня любов народжується тільки в серці, яке пережило турботу про долю іншої людини (В.Сухомлинський); Стали спускатися в темний яр, звідки повіяло холодом і проваллям (Григорій Тютюнник).

Займенниково-означальні речення. Станов­лять займенниково-співвідносний тип. До складнопідряд­них речень з підрядними означальними їх відносять умов­но, оскільки підрядні не означають займенника, а розкри­вають його зміст, конкретизують його значення, напр.: Хто з злом не бореться, той людей не любить (І. Франко); Він такий, що в неозорім полі уночі обійде хуртовину (Ле­ся Українка). У першому реченні підрядна частина роз­криває зміст підмета-займенника той, у другому – імен­ну частину складеного присудка такий.

Особливістю цих конструкцій є те, що займенник у го­ловній частині конструктивно обов’язковий. Щодо головних членів речення, то за умови двоскладності підмет і присудок є конструктивно обов’язковими (за винятком функціону­вання «фіктивного» підмета в головних реченнях типу Оче­видно те, Показово те, Відомо те). Тому речення такого ти­пу завжди є займенниково-означальними.

Іменну частину складеного присудка, виражену за­йменником, з речення вилучити не можна; підмет-займенник інколи може не вживатися. Тому речення типу Щас­ливий, хто сни має милі (Леся Українка) визначають як складнопідрядне з підрядним з’ясувальним, а речення Щасливий той, хто сни має милі – як складнопідрядне займенниково-означальне. Невживання підмета-займен­ника в першому реченні не означає, що він не потрібен: го­ловне речення двоскладне, неповне; отже, підмет конс­труктивно обов’язковий.

Додаток-займенник не завжди необхідний у реченні. Якщо його легко можна вилучити і зміст речення при цьо­му не зміниться, то підрядне речення буде з’ясувальним, оскільки цей займенник уживається лише для увиразнен­ня, виділення підрядного речення, напр.: Дедалі скульп­тор все більше переконувався в тому, що мусить негайно виїхати звідси (О. Гончар). У цьому реченні додаток в то­му не є обов’язковим, тому підрядна частина – з’ясуваль­на. Коли ж додаток, виражений займенником, є обов’язко­вим у складі головної частини, складнопідрядне речення визначаємо як займенниково-означальне, напр.: Безмежна вдячність тим, хто здобув Перемогу, живе і довічно жи­тиме в наших серцях (В. Козаченко).

Співвідносними словами в головній частині виступа­ють вказівні займенники той, такий, означальні весь, всякий, кожний, заперечні ніхто, ніщо, неозначені дехто, дещо, хтось, щось. Підрядні частини приєднуються до го­ловних сполучними словами хто, що, який, чий, котрий, сполучниками що, як, мов, немов, ніби, нібито, наче, нена­че, щоб, напр.: Сюди сходилися всі, хто хотів прогулятися чи почути останні новини (Петро Панч); Цей мис зали­шався в пам’яті кожного, хто хоч раз бачив його (Д. Ткач); А день такий, що тільки жить і вірити (Б. Олійник).

Який Сава, така й слава (Народна творчість); Слава ні­коли не приходить до тих, хто шукає її ради особистого возвеличення на давно уже прокладених дорогах (І. Цюпа); Що минуло, те вже не вернеть­ся (Леся Українка).

Складнопідрядні речення з підрядною з’ясувальною частиною. Це такі одночленні речення, в яких головна час­тина є семантично і структурно неповною, а підрядна ком­пенсує цю неповноту і відповідає на відмінкові питання хто? що? кого? чого? тощо. У складнопідрядних із підрядними з’ясувальними під­рядна частина приєднується до головної сполучниками що, як, ніби, мов, наче, чи та ін., сполучними словами який, хто, що, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як, скільки, чому тощо.

Напр.: Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня? (Костенко); Мати любила, щоб снопи були гарними, як діти (Ст.). Він ніколи не бачив, щоб дорослі плакали з голоду (М. Ко­цюбинський); Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй (Костенко); Мені снилось, ніби я літаю (Т. Шевченко); Батько мріяв, щоб було дово­лі хліба на селянському столі (Л. Забашта).

Синкретичними (що поєднують у собі ознаки підряд­них присубстантивно-означальних та з’ясувальних) є ре­чення, що пояснюють у головній частині іменники (зде­більшого віддієслівні) типу думка, звістка згадка, надія, чутка, напр.: Чутка, що на сходку прийдуть робітники з міста, ще більше розворушила селян (Петро Панч); Може виникнути думка, що і предикативний зв’язок має ха­рактер прислівного зв’язку (І. Вихованець).

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.