Теорія трудової вартості

Проблема вартості є дискусійною та багатогранною. Про це свід­чить той факт, що її розробка, розпочата за часів Аристотеля, триває і нині. Згідно з теорією трудової вартості, розробленою Д. Рі-кардо (представником класичної школи політекономії) і розвинутою К. Марксом, вартість товару визначається кількістю праці, втіленої в ньому, тобто має трудову природу. Мірою самої праці стає робо­чий час, витрачений на виробництво товару. Щоб уникнути трудно­щів кількісного виміру вартості в її трудовому сприйнятті, К. Маркс повинен був ввести поняття "абстрактна праця", "конкретна праця" і "суспільно необхідні витрати праці".

Оскільки продукти відрізняються споживаними цінностями, пра­ця відрізняється конкретним набором операцій. Отже, корисна пра­ця, яка створює товари, що задовольняють потреби людей, витраче­на в якійсь конкретній формі, — це конкретна праця. Тобто вироб­ник виконує конкретні виробничі операції, використовує певні засо­би праці та матеріали і виготовляє певні блага. Наприклад, будівель­ник використовує цеглу, бетонні плити, цементні розчини, підйомні

крани та інші засоби виробництва, щоб побудувати будинок. Таку працю, що створює товари, називають конкретною.

Проте і швець, і будівельник, і токар, незалежно від конкретної форми праці, витрачають фізичну силу, нервову і розумову енергію. Це друга сторона праці, яку називають абстрактною (від лат. abs-ігасііо — відтягнення, відвернення від його конкретної форми).

Не тільки продукт праці, а й сама праця є двоїстим процесом — процесом конкретної і абстрактної праці. Конкретна праця створює споживну вартість товару, абстрактна праця створює вартість (рис. 2).

Рис. 2. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі

Однак вартість товару формується витратами не власної праці окремого виробника, а суспільно необхідної праці. Наприклад, одні й ті самі сукні шиють різні кравці з різним умінням, кваліфікацією, відповідальністю. І коштують ці однакові сукні по-різному, наприк­лад, 80, 100 і 120 гр. од. Вочевидь, що покупця такі різні ціни на од­накову продукцію не влаштовують. Товари з однаковими споживни­ми вартостями мають коштувати однаково. Власне, так воно і є, то­му що в основі вартості лежать суспільно необхідні витрати праці. Вони складаються з витрат праці, які здійснюються упродовж сус­пільно необхідного робочого часу з середнім умінням та інтенсивніс­тю праці, за середніх умов виробництва, за яких виробляється основ­на маса продукції певного виду. Те, що вартість створюється не ін­дивідуальною, а суспільно необхідною працею, має велике значення в економічному розвитку суспільства. Якщо за однакові проміжки часу суспільна праця створює рівновеликі вартості, то у разі зрос­тання виробітку одна й та сама величина вартості припадає на біль­шу кількість товару. Відповідно, вартість виробу зменшується, товар стає дешевшим. У результаті розвитку науки і техніки, поліпшення організації праці продуктивність праці збільшується, і тією мірою, якою відбувається це підвищення, зменшується вартість одиниці то-

вару. Продуктивність праці є найважливішим показником, який ха­рактеризує рівень розвитку національної економіки.

Теорія попиту і пропозиції

Теорія попиту і пропозиції, розроблена Г. Маклеодом (Шотлан­дія) і Дж. Стюартом (Англія), є спробою пов'язати теорію трудової вартості з реальною дійсністю, з ціною і грошима, з ринковими від­носинами. Згідно з цією теорією вартість товару реально може вия­витися лише в ціні, тобто в грошовому виразі. Ціна ж, у свою чергу, визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Тому вартість товару визначається в певній сумі грошей, яка в кожен обумовлений момент конкретна залежно від співвідношення попиту і пропозиції на цей товар. Саме це положення теорії сприяло подальшій розроб­ці загальної проблеми вартості.

Поиск по сайту: