На сьогодні в більшості галузей народного господарства спостерігаються великі втрати окремих видів ресурсів, які нераціонально використовуються, перебувають у відвалах, займають великі території і забруднюють навколишнє природне середовище. Тому питання ресурсозбереження в економіці і розвитку народного господарства набуває великої ваги. Під ресурсозбереженням розуміють систему засобів, спрямованих на виробництво і реалізацію кінцевих продуктів із мінімальною витратою сировини і матеріалів та енергії на усіх стадіях технологічного процесу. У ринкових умовах господарювання все більш набуває чинності комплексний підхід до ресурсозбереження, який включає органічне поєднання технологічних, економічних і соціальних напрямків інтенсифікації використання ресурсів. Це складова загального поняття "екологізація виробництва", яке включає: стимулювання ресурсозбереження, пошук принципово нових джерел енергії, маловідходне виробництво, переробку відходів, а також процес виготовлення і використання товарної продукції. Сюди також входять, ощадливі витрати сировини, комплексне використання природних ресурсів, створення новітніх технологій, що забезпечують маловідходне виробництво, замкнуті цикли водообігу, утилізацію відходів.
Ресурсозбереження в широкому розумінні — це витрати усіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції. Воно визначає питому вагу використання сировини і матеріалів в собівартості одиниці продукції.
Вирішення проблеми ресурсозбереження означає:
· збільшення випуску продукції при незмінній або меншій витраті матеріальних ресурсів;
· зниження собівартості виробленої продукції; х зростання чистого прибутку:
· більш повне використання виробничих потужностей і підвищення продуктивності праці;
· зменшення капітальних вкладень у видобувній галузі;
· поліпшення екологічної ситуації навколишнього середовища.
У нинішніх умовах господарювання для найбільш ефективного ресурсовикористання та його збереження є комплексний підхід до переробки сировини. Цьому має сприяти створення територіально-виробничих комплексів (TBK) із замкненою структурою матеріальних потоків сировини і відходів усередині комплексу, включаючи комплексну переробку сировини. Такий комплексний розвиток сприятиме також ефективному і раціональному використанню енергоресурсів та енергозбереженню.
57. Державна програма охорони навколишнього природного середовища. Державна програма охорони довкілля в Україні. В ній сформульовані основні пріоритети та завдання охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, а саме:
· формування збалансованої системи природокористування і адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки;
· екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті тощо;
· поліпшення екологічного стану і запобігання забрудненню р. Дніпро та інших річок, Чорного та Азовського морів;
· будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;
· забезпечення населення якісною питною водою;
· стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського та інших регіонів;
· гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
· збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідного права.
Як бачимо з наведеного, цією програмою охоплені всі головні аспекти діяльності народного господарства країни. Для здійснення цієї Державної програми передбачається вирішення таких завдань:
· створення в країні ефективної системи екологічної освіти, виховання та інформування;
· структуризація економіки із суттєвим зменшенням частки енерго- і матеріалоємних виробництв;
· запровадження дієвих економічних складових впливу на систему природокористування;
· створення ефективної системи правового та організаційного забезпечення в сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів;
· організація державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;
· підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;
Ця комплексна державна програма охорони навколишнього природного середовища є стратегічною і довгостроковою. її реалізація повинна здійснюватись шляхом розроблення і виконання окремих міждержавних, державних, галузевих, регіональних та місцевих програм, які мають базуватися на здійсненні державної політики у сфері охорони навколишнього середовища та природокористування.