Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Мережа економічних районів України



***

Економічне районування України на державній організаційній основі, по суті, розпочалося з 1921 р. комісією Держплану Росії під керівництвом І. Г. Олександрова.

Перша спроба виділення економічних районів на Україні була невдалою. За проектом Держплану її територія була поділена на два великих райони: Південний гірничопромисловий і Південно-Західний– в основному сільськогосподарський. Однак Уряд України не прийняв такого поділу, внаслідок чого пізніше Держплан СРСР виділив Україну як єдиний економічний район.

У довоєнний період для внутрішньо республіканського планування територію України поділили на частини на основі об'єднання у великі групи адміністративних округів. Але в зв'язку з нестабільністю адміністративно-територіального поділу на той час таке районування було дуже короткочасним.

Тільки в післявоєнний період, коли в основному стабілізувався адміністративно-територіальний поділ і були визначені майже всі сучасні області України, а також завершилось об'єднання території України з її західними землями і Кримом, розпочалась науково більш обґрунтована розробка мережі економічних районів.

Початок її було зроблено в 1952 р. вченими під керівництвом академіка К. Г. Воблого. В основу виділених ними районів було покладено об'єднання адміністративних областей, які визначалися спільністю економіко-географічного положення, особливостями формування господарства у минулому і сучасною його спеціалізацією. Вони виділили п'ять економічних районів (груп областей): Центральний (Київська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька і Кам'янець-Подільська); Південно-Східний (Сталінська, Вороши ловградська, Дніпропетровська і Запорізька); Північно-Східний (Харківська, Полтавська, Сумська); Південно-Західний (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Ізмаїльська); Західний (Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська, Рівненсь ка, Волинська, Чернівецька, Закарпатська). Якщо врахувати виді лення Подільського району, яке відбулося пізніше з областей Центрального (Вінницька, Кам'янець-Подільська) і Західного (Тер нопільська) районів, і виділення Придніпровського району з областей Південного – Східного району (Дніпропетровська і Запо різька), то ця мережа довела свою життєздатність. Вона збіль шена до семи районів , які тепер становлять основу мережі економічних районів України.

В 1957 р. у зв'язку з переходом від галузевого до територіаль ного планування розвитку народного господарства СРСР була за тверджена нова мережа, яка складалася з економічних адміністративних районів. За цією мережею на території України було виділено 11 економічних адміністративних районів.

У 1960 р. їх кількість була збільшена до 14.

З метою укруп нення економічних адміністративних районів А. Т. Діброва в 1958 р. запропонував мережу з 6 основних економічних районів : Донбасу, Промислового Придніпров'я, Півмічно-Східного, Центрального, Західного, Причорноморського.

У зв'язку з подрібненістю території України економічними районами та значним збільшенням управлінського апарату Держ план України укрупнив у 1962 р. економічні адміністративні райони і зменшив їх кількість з 14 до 7.

До мережі цих районів увійшли:

1. Донецький (Донецька і Луганська області);

2. Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);

3. Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська області);

4. Київський (Київська, Житомирська, Чернігівська, Черкаська області);

5. Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Черні вецька області);

6. Львівський (Львівська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Закарпатська області);

7. Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська і Кримська області).

Ця мережа економічних районів більш об'єктивно відобража ла реально існуючі економічні райони України. Винятком була тільки Чернівецька область, яка пізніше цілком обґрунтовано бу ла віднесена до Карпатського економічного району. Ці райони до 1990 р. залишалися визнаними підрайонами генеральних еконо мічних районів, виділених на Україні в 1963 р., коли процес укруп нення економічних районів відбувався на всій території Радянсь кого Союзу.

В результаті була затверджена мережа з 18 великих економіч них районів і одного середнього (мезорайону) – Молдавської РСР. За цією мережею на Україні було виділено три макрорайони : 1. До нецько-Придніпровський (у складі 8 областей); 2. Південно-Захід ний (у складі 13 областей) і 3. Південний (у складі 4 областей).

Виділення великих економічних районів допомагало Держ плану СРСР зосереджувати свою увагу на визначенні найважли віших крупнорайонних загальнодержавних завдань при розробці планів перспективного розвитку і розміщення продуктивних сил як у старих районах, так і особливо – в районах нового інтенсив ного господарського освоєння на сході країни (утворення вели ких баз паливної, металургійної, хімічної промисловості, а також баз виробництва сільськогосподарської продукції: зернових і тех нічних культур, овочівництва, виноградарства, садівництва, ефіро олійних культур, спеціалізованого тваринництва та ін.

Така мережа економічних районів існувала до 1990 р.Після розпаду СРСР, в умовах переходу України до ринкової економіки і самостійного економічного розвитку стара мережа великих еко номічних районів втратила своє призначення. Вона не могла за безпечити більш диференційованого підходу до розвитку і роз міщення продуктивних сил з урахуванням особливостей і відмінностей природних, історичних, економічних умов регіонів, існуючих на території України.

В 90-х роках вченими України запропоновано кілька варіантів удосконалення мережі економічних районів.Однак їх основним недоліком було недостатнє наукове обґрунтування та неповне врахування реально існуючих економічних взаємозв'язків. У запропонованих варіантах мереж економічних районів економіч ними районами України визнаються території, які раніше були названі об'єктивними підрайонами Донецько-Придніпровського і Південно-Західного макроекономічних районів в системі союзно го поділу праці.

По суті адміністративні області виключаються із складу одно го економічного району і включаються до складу іншого, нерідко необґрунтовано виділеного. Це стосується, зокрема, виділення Центрально-Українського району шляхом об'єднання Черкаської і Кіровоградської областей. Територія вказаних областей дійсно є центрально-географічною частиною України, але за системою взаємозв'язків, що склалися, вона не є економічним районом. Достатньо відзначити, що до 1954 р. Черкаська область перебувала у складі Київської області і досі має тісні виробничі і неви робничі зв'язки з Києвом. Кіровоградська область не має спіль ного економічного ядра з Черкаською областю; вона має тісні економічні зв'язки з Кривбасом і є складовою частиною терито ріально-виробничого комплексу Дніпропетровської і Запорізь кої областей.

Виходячи з наукових основ економічного районування, ви кликає сумнів доцільність необґрунтованого виділення Полісько го району у складі Волинської, Рівненської, Житомирської і Чер нігівської областей. Необхідно враховувати ту обставину, що Полісся – це природна зона, а природний фактор хоч і має важливе значення, не може бути основним районоутворюючим фак тором в економічному районуванні. Крім того, Київська, Жито мирська, Чернігівська і Черкаська області – це нерозривні скла дові великого територіально-виробничого комплексу, що знахо диться в зоні інтенсивного районоутворюючого впливу Києва, мають з ним тісні багатогалузеві зв'язки (виробничі, транспортні, інфраструктурні).

Враховуючи необхідність здійснення державної регіональної економічної політики, Кабінет Міністрів України у 1998 р.вніс на розгляд до Верховної Ради України проект Закону України «Про концепцію державної регіональної економічної політики», в якому пропонується мережа економічних районів України у такому складі:

1. Донецький (Донецька, Луганська області);

2. Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоград ська області);

3. Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);

4. Центральний (Київська, Черкаська області, м. Київ);

5. Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівсь ка області);

6. Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);

7. Причорноморський або південний (Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь);

8. Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чер нівецька області).

Запропонований проект нової мережі економічних районів в цілому відповідає науковим критеріям економічного районуван ня, але разом з тим, на нашу думку, не позбавлений певних недо ліків. Насамперед це стосується виділення Поліського району, про що йшлося вище. З точки зору географічного визначення, невдалою є назва Східного району. В усіх варіантах попередніх мереж економічного районування він був названий Північно-Східним.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.