Ієрархія економічних районів, їх основні типи

***

Наукова і практична необхідність диференційованого підходу до вивчення територіально-господарських відмінностей у межах країни обумовлює також потребу систематизації різних економіч них районів.

Науково обґрунтованим є об'єктивне існування двох типів економічних районів – галузевих і загальних або багатогалузе вих (інтегральних).

Галузеве (спеціальне) економічне районуванняпотрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва. Цей тип економічних районів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації підприємств окремої галузі народного господарства і пов'язаних з ними об слуговуючих виробництв, їх територіальна локалізація залежить в основному від наявності на певній території необхідних природ них передумов (грунтово-кліматичних і сировинних ресурсів), крупного споживача продукції, сприятливих транспортних зв'яз ків тощо.

Так, наприклад, у сільському господарстві виділяються райо ни виробництва технічних і зернових культур, виноградарства і садівництва, а в промисловості – райони вугільної, металургій ної, хімічної, легкої та інших галузей індустрії.

Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних економічних районів. Галузеве районування посилює наукову об ґрунтованість визначення території загальних економічних районів.

Загальне (інтегральне) економічне районуваннябазується на регіональних народногосподарських комплексах, в основі яких знаходяться територіально-виробничі комплекси різного ступеня сформованості або їх складові частини.

За цим районуванням виділяється три підтипи інтегральних економічних районів : великі (макрорайони), середні (мезорайо ни) і малі (мікрорайони).

Великі (інтегральні) економічні райони– це поділ території країни на найбільші територіальні частини, які об'єднують кілька адміністративних областей, або адміністративні області з авто номною республікою, або адміністративні краї з автономними областями. Головною метою визначення цих районів є виявлення і розмежування великих існуючих чи тих, які ще тільки формую ться, територіально-виробничих комплексів для визначення на прямів їх раціонального розвитку і більш ефективного викорис тання їхнього ресурсного потенціалу. Ці райони використову ються для довгострокового прогнозування розвитку і розміщення продуктивних сил, формування загальнодержавних баз промис лового чи сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути сформовані в межах тільки однієї адміністративної області.

У великих економічних районах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись і інші основні галузі ви робництва з метою більш повного використання місцевих ресур сів і зменшення обсягів довізної продукції з інших районів.

Виникнення і розвиток великих економічних районів може відбуватися в країнах з територією не менше 300–500 тис. км ² . В країнах з меншою територією формуються тільки мезо- і мікро райони, тобто райони другого і третього порядку (підтипи міжга лузевих районів).

Середні (інтегральні) економічні райони,як правило, є підра йонами великих економічних районів. Це територія однієї неве ликої країни чи адміністративної області, краю, автономної республіки, тобто це територіальні одиниці економічного районування. Об'єктивною основою цього районування виступає тери торіальний поділ праці як в масштабах країни, так і в межах ве ликих (інтегральних) економічних районів.

На території цих районів знаходяться ядра крупнорайонних ТВК або їх складові частини. У даному підтипі економічних ра йонів основну районоутворюючу роль відіграють великі багато функціональні міста, які разом з тим є і найбільшими промисло вими і транспортними вузлами. Ці міста є тими ядрами районів, які пов'язують їх периферію в єдине ціле.

Середні економічні райони об'єднуються у великий економічний район зоною районоформуючого впливу великих регіональ них центрів з системою спеціалізації і кооперування їхніх під приємств. З метою більш повного використання свого ресурсного потенціалу спеціалізація виробництва в цих районах здійснюєть ся не тільки на основних галузях, а й на виробництві другорядної продукції, потрібної для кожного великого економічного району. Ці райони використовуються як для прогнозування рівня розвит ку виробництва і невиробничої сфери та розробки державних програм галузевого розвитку, так і для управління господарською діяльністю.

Малі райони (мікрорайони)– це найнижчий ступінь інтег ральних економічних районів. Вони органічно пов'язані з низо вим адміністративно-господарським районуванням, їх територія відповідає території внутріобласних адміністративних районів.

Поиск по сайту: