Показники оцінки спеціалізації регіонів.

***

Для визначення спеціалізації реґіонів країни застосовуються такі показники:

– галузевої структури , яка характеризується співвідношенням у відповідних пропорціях різних галузей або секторів економіки регіону. Визначається часткою ДРтієї чи іншої галузі або сектору в економіці регіону: ДРі=(Оі/О)*100, де Оі- обсяг продукції що припадає на і -ту галузь в регіоні; О – загальний обсяг виробництва даного регіону. Галузева структура регіональної економіки також може бути визначена як частка ДРзізайнятого населення у відповідних галузях (секторах) економіки регіону: ДРзі= (Зі/З)*100, де Зі – чисельність зайнятих в і-й галузі (секторі) економіки регіону, З- загальна чисельність зайнятих в економіці регіону.

– частка Дівиробництва продукції галузей спеціалізації (промисловості, сільського господарства) реґіону стосовно загального по країні виробництва продукції відповідної (і) галузі . Використовується формула: Ді= Оі/Ос; де- Оі- обсяг виробництва галузі спеціалізації (і) в регіоні, Ос- обсяг виробництва галузі по країні в цілому;

– коефіцієнт (індекс) локалізації (зосередження) Іл певної галузі (виробництва) на території реґіону або індекс (коефіцієнт) галузевої спеціалізації регіону . Коефіцієнт локалізації (спеціалізації) визначають за формулами:

а) Іл = (Ор / Пр) / (Ос / Пс),де Ор - показники галузі регіону (згідно з обсягом валової товарної продукції, чисельності робітників, вартості основних фондів); Ос - аналогічний показник для галузі по країні в цілому; Пр - загальний показник промисловості регіону (згідно з обсягом валової товарної продукції, чисельності робітників, вартості основних фондів); Пс - аналогічний показник для промисловості країни в цілому;

або б) Іл = І _с = Р r і/ Pr с ,де Іл (І) _с - індекс локалізації (спеціалізації); Pr _і - питома вага регіону в країні з виробництва певної і- продукції (випуску і -ої галузі); Pr _с - питома вага регіону в країні за чисельністю населення (або за обсягом промислового виробництва, або за обсягом національного доходу, тобто частка регіону r в обсязі валового випуску в країні).

При цьому ліва частина формули характеризує частку конкретної галузі в промисловому виробництві території, права - частку цієї ж галузі в промисловості країни в цілому. Коефіцієнт локалізації дорівнює одиниці в тому випадку, коли частка галузі у промисловості території і країни однакова. Це є ознакою рівномірного розвитку (територіальної концентрації) галузі в регіоні.

Розглянемо це на прикладі. Питома вага харчової промисловості в Львівській області складає від загального обсягу промислового виробництва: згідно з обсягом валової продукції - 38%; за кількістю робітників - 16,6%, відповідно до вартості основних фондів - 12,1%. Аналогічно питома вага харчової промисловості України становить відповідно 18,1, 9,6 і 7,2%. Знайдемо значення коефіцієнтів локалізації харчової промисловості в Львівській області: Кл (ВП) = 38 / 18,1 = 2,1; Кл (КР) = 16,6 / 9,6 = 1,73; Кл (ОФ) = 12,1 / 7,2 = 1,68. З цього прикладу видно, що всі величини коефіцієнтів локалізації є значущими (Кл>1). Таким чином, харчова промисловість є галуззю спеціалізації господарства Львівської області і її територіальна концентрація в області майже удвічі перевищує середній показник по країні.

– коефіцієнт (індекс) виробництва продукції на душу населення Кд.Цей показник обчислюється за виробництвом продукції у вартісному та натуральному вираженні й розраховується як відношення виробництва на душу населення того або іншого продукту в реґіоні до аналогічного показника по країні. Тобто коефіцієнт душового виробництва визначають за формулою: Кд = (Ор / Ос) / (Нр / Нс),де Ор - показники галузі регіону (згідно з обсягом валової товарної продукції, чисельністю робітників, вартістю основних фондів); Ос - аналогічний показник для галузі по країні в цілому; Нр - населення регіону; Нс - населення країни. Ліва частина формули характеризує частку конкретної галузі в промисловому виробництві території, права - питому вагу регіону в загальній чисельності населення країни. У випадку, коли Кд = 1, спостерігається рівномірний, пропорційний населенню розподіл даної галузі по регіонах. Коли Кд>1, якщо галузь сконцентрована в регіоні більше, ніж у середньому по країні і ця концентрація, тим більша, чим більший Кд.

Розглянемо приклад. Питома вага електроенергетики Львівського регіону складає: за обсягом валової продукції - 4,2%; за кількістю робітників - 2,9%, за вартістю основних фондів - 4,6%. Питома вага населення області в населенні країни дорівнює 3,7%. Таким чином, коефіцієнти душового виробництва складають: Кд (ВП) = 4,2 / 3,7 = 1,14; Кд (КР) = 2,9 / 3,7 = 0,78; Кд (ОФ) = 4,6 / 3,7 = 1,24. Як бачимо з розрахунків, два з трьох коефіцієнтів перевищують одиницю, отже це спеціалізуюча галузь для регіону.

Т. ч. виробничо-спеціалізованими можна вважати галузі, що мають коефіцієнт локалізації (або спеціалізації) та виробництва продукції на душу населення понад одиницю та продукція яких великою мірою задовольняє потреби інших реґіонів країни.

– коефіцієнт (індекс) товарності регіонального виробництва (коефіцієнт вивозу) Іівизначається як відношення вартості завезеної продукції до тієї, що виробляється у реґіоні, а за деякими видами продукції – як відношення вивезення з району даної продукції до її виробництва у натуральних показниках. Використовується така формула: Іі = І/ Q ,де Q - обсяг виробництва продукції в регіоні, І -вивіз продукції.

– коефіцієнт (індекс) ввозу (частка ввозу в загальному споживанні продукції в регіоні): Іе = Е /( Q - І + Е ) ,де Е- ввіз продукції;

– коефіцієнт (індекс) товарообміну І t: It = (І+Е)/ Q .

Вказані коефіцієнти використовують для аналізу відкритості економіки регіону за окремими галузями й товарними групами. Значення коефіцієнтів вивозу та ввозу знаходяться в межах від 0 до 1, причому чим вони більші, тим більше відкритість економіки по даній галузі (або товарній групі) у відповідному напрямку (вивіз або ввіз). Значення коефіцієнта товарообміну може бути більше 1 (чим більше коефіцієнт, тим більше відкритість економіки).

Територіальну структуру виробничої підсистеми ТСЕС складають територіально-виробничі комплекси (ТВК).

ТВК формуються на таких принципах:

- комплексного використання природно-ресурсного потенціалу;

- ефективності функціонування виробництва;

- територіальної єдності виробництва;

- взаємозв язку об єктів на певній території.

Якщо оцінювати різні галузі, що складають ТВК, то їх роль і значення визначається насамперед участю в територіальному поділі праці й характером взаємодії (комплексоутворення). Виходячи з цього, відмінності між окремими галузями залежить від низки властивостей, головними серед яких є:

- рівень розвитку, масштаби й ефективність виробництва;

- відповідність виробництва місцевим, зокрема природним, умовам;

- масштаби й ефективність використання природних, матеріальних і трудових ресурсів;

- вплив виробництва на довкілля;

- характер зв язків з іншими галузями;

- комплесоутворюючі властивості галузі;

- участь галузі та її виробництва у між комплексному обміні сировиною, паливом, енергією та готовою продукцією.

Оцінка різних галузей ТВК за даними ознаками дає можливість розділити їх на дві великі групи: міжрегіональні й внутрірегіональні.

Галузі міжрегіонального значення визначають спеціалізацію комплексів, їх місце в системі поділу праці й інтеграції праці країни. Вони мають вирішальне значення в процесі комплексоутворення й беруть активну участь у міжрегіональному обміні.

Галузі внутрірегіонального значення розвиваються з метою задоволення потреб ТВК. Вони забезпечують розвиток галузевої спеціалізації й створюють умови для всебічного використання всіх наявних у комплексі ресурсів.

ТВК формують виробничий потенціал регіону , який характеризується можливостями виробництва, максимального випуску продукції або послуг за певний період при відповідних організаційно-економічних і технологічних умовах.

Оцінка виробничого потенціалу регіону здійснюється за формулою:

,

де Пр – виробничий потенціал регіону, m - загальна кількість підприємств, Пі – потужності і-го підприємства даного регіону, НПі – недовикористані потужності і-го підприємства, ?Пі – приріст виробничих потужностей і-го підприємства.

Поиск по сайту: