Загалом метою регіональної політики України має бути забезпечення населенню гідних умов життя.

Зміст та завдання державної регіональної політики.

Механізм реалізації регіональної економічної політики

Методи проведення держаної регіональної соціально-економічної політики

Інструменти і форми регіональної державної економічної політики

Програми соціально-економічного розвитку регіону

Державна регіональна фінансова політика: місцеві фінанси (бюджети)

Зміст та завдання державної регіональної політики.

***

Розширення самостійності та повноважень органів місцевого самоврядування в умовах переходу до ринку зумовлює потребу наукового обґрунтування управління регіональним розвитком. Останній органічно пов'язаний з іншими не менш важливими і складними процесами: формуванням ринкових відносин, розгортанням нових форм власності, пріоритетним соціальним розвитком, а також з екологічною та демографічною ситуацією.

Політика регіонального розвитк у є складовою загальнодержавної політики щодо соціально-економічних та суспільно-політичних перетворень в Україні. Вона спрямована, зокрема, на підвищення ролі регіональних і місцевих органів управління у здійсненні реформ та розбудові держави.

Одним з важелів удосконалення територіальної організації суспільства стає політика регіонального розвитку,орієнтована на становлення механізмів управління формуванням господарських адміністративно-територіальних систем всіх типів та просторових рівнів.

Вона покликана забезпечувати комплексно-пропорційний розвиток територій з максимальним урахуванням місцевих умов і ресурсів.

Об'єктами політики регіонального розвитку єтериторіальні утворення, які слід розглядати як системи певного підпорядкування, в межах яких здійснюються державне управління та місцеве самоврядування.

Суб'єктамиїї виступають центральні, регіональні та місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які виходячи із своєї компетенції вирішують питання, пов'язані з соціально- економічнім розвитком регіонів.

Отже, регіональна політика— це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком краї ни у просторовому, регіональному аспекті. Регіональна політика характеризується такими напрямами:

- співвідношення й взаємодія рушійних сил регіонального роз витку в державному, кооперативному, приватному та інших секто рах національної економіки;

- співвідношення державного й регіонального аспектів розвитку, центрального й регіонального рівнів управління;

- зближення рівнів соціально–економічного розвитку регіонів;

- регіональні аспекти демографічної, екологічної політики.

Науково обґрунтована політика особливо актуальна для Украї ни. За роки існування системи жорсткого централізованого управління економічні й соціальні структури країни дуже деформували ся; це стосується й регіонального рівня. Власне, відомчий підхід до розміщення виробництва ігнорував інтереси регіонів. Через це бага то де в Україні посилилась екологічна й соціальна напруженість.

Загалом метою регіональної політики України має бути забезпечення населенню гідних умов життя.

Регіональна політика держави є системою взаємовідносин центральних та місцевих органів влади і самоврядування в управлінні соціально-економічними процесами на певній території.

Вона включаєсукупність політичних, організаційних, правових, економічних та екологічних заходів, які здійснюються державою і спрямовуються на стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил регіонів, підвищення їхньої фінансово-економічної самостійності та відповідальності.

Регіональна політика орієнтованана забезпечення однакових організаційно-правових умов функціонування регіональних господарських комплексів та збереження територіальної цілісності Української держави.

Вона ґрунтується на таких основних принципах:

- конституційності і законності, субсидіарності, забезпеченні унітарності та територіальній цілісності країни;

- партнерства та тісної взаємодії центральних, регіональних та місцевих органів державної влади і самоврядування у вирішенні завдань життєзабезпечення та комплексного розвитку територій;

- послідовного скорочення найбільш значних відмінностей у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів;

- досягнення соціально і економічно виправданого рівня комплексності та забезпечення раціоналізації структури господарства регіонів;

- створення міцних засад для поліпшення демографічної ситуації, збільшення тривалості життя населення та підвищення його якості;

- послідовного формування раціональної системи розселення шляхом створення нових населених пунктів, активізації економічної діяльності та забезпечення комплексного розвитку кожного міста, села, селища;

- регулювання природно-ресурсної збалансованості регіонів, запобігання забрудненню природного середовища, ефективне використання та відтворення природних ресурсів.

Зміст та особливості державної регіональної політики на певному етапі визначаються станом суспільних відносин у країні та характером розвитку продуктивних сил. Але за будь-яких обставин слід враховувати суть соціально-економічних процесів, що відбуваються в регіонах впродовж тривалого часу, особливо зважуючи на періоди кардинальних змін.

Основна мета сучасної державної політики регіонального розвитку в Україніполягає у збереженні та зміцненні політичної стабільності, територіальної цілісності, соціальної та економічної єдності держави на основі раціонального територіального поділу праці, поєднання інтересів різних регіональних спільностей із загальнодержавними інтересами, створення відносно однакових можливостей для плідної життєдіяльності населення в усіх регіонах України. При цьому в сучасних умовах місцевим органам влади й управління надана можливість вирішувати проблеми розвитку регіонів на основі власної фінансово-економічної бази, ефективного використання комунальної власності, територіальних ресурсів і надання законодавством повноважень. Разом з тим суттєво зменшується пряме управління із центру з боку державних структур, але залишається цільове фінансування окремих проектів, пільгові кредити з метою регулювання регіональних пропорцій у розвитку регіонів.

Отже, загальнодержавна стратегія розміщення продуктивних сил має узгоджуватися з завданнями комплексного й ефективного розвитку економіки регіонів .

За центральними державними структурами мають бути закріплені питання регулювання територіальних народногосподарських пропорцій, рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, проведення соціально-демографічної, природно-ресурсної, інвестиційної та містобудівної політики, а також розробка міжрегіональних стандартів, вимог, норм і нормативів.

При цьому визначення цілей регіонального управління в перехідний період для України належить до числа найактуальніших і найважливіших в теорії і практиці управління. Справа не тільки в тому, що методологія регіональних цілей до цього часу ще не сформована - проблема має більш глибокий зміст. Регіон з усією сукупністю своїх складових ніколи в соціалістичний період не виступав суб'єктом формування цілей управління на території (крім хіба що експерименту з раднаргоспами). В зазначеному контексті йому тільки відводилась роль засобу реалізації державних цілей, причому в умовах, коли про ціну їх досягнення ніхто особливо не турбувався. Тому в умовах трансформації регіонального управління відповідно до ринкових умов на засадах демократії і децентралізації надання цій підсистемі об'єктивного, науково-обгрунтованого і раціонального характеру є наріжним каменем формування оптимальної управлінської системи.

В економічній теорії цілі управління прийнято класифікувати за такими ознаками: змістом, термінами і рівнем управління.

Розглянемо більш детально сутність визначених цілей в контексті регіональної політики.

За змістом визначають:

1. економічні цілі регіону, які закріплюють систему економічних відносин. Вони є матеріальна основа функціонування регіональної системи;

2. соціальні цілі, які відображують взаємозв'язок між елементами регіональної системи, стан і рівень життя людей;

3. політичні цілі, які охоплюють комплексний, цілісний, збалансований і якісний розвиток регіону;

4. ідеологічні цілі, які характеризують програмні вимоги тих чи інших партій і суспільних організацій, які переважають в органах регіональної влади;

5. релігійні цілі, які несуть у собі етичні і моральні проблеми віруючої частини населення регіону.

За терміном дії визначають:

1. стратегічні цілі, що включають в себе найбільш суттєві результати вищого рівня регіонального управління;

2. тактичні цілія, як сукупність «мішеней» або майбутнього кінцевого результату, який визначається на рівні середньої ланки регіонального управління;

3. оперативні цілі реалізуються через систему рішень на нижчому рівні регіонального управління.

За важливістю цілі регіонального управління можна поділити на основні і додаткові. Основні цілі - це такі, яких необхідно обов'язково досягти, додаткові - яких бажано досягти, але не обов'язково, наприклад, поліпшення інформаційного забезпечення населення регіону тощо.

За ознакою рівня управління прийнято виділяти цілі: народногосподарські, міжгалузеві, міжрегіональні, галузеві, регіональні, а також цілі підприємств і організацій різних форм власності та їх структурних підрозділів. З цього переліку найбільшої уваги, згідно з темою дослідження, заслуговують державні й регіональні цілі .

Державні цілі стосовно регіонів мають чітко виражений матеріальний зміст, це :

1. підвищення рівня самозабезпеченості регіонів за рахунок власних матеріальних, фінансових і трудових ресурсів;

2. стабільність розвитку регіональних відтворювальних процесів, недопущення некерованих міграційних потоків, соціальних вибухів;

3. сприяння створенню в регіонах належної ринкової інфраструктури, підприємницької активності і розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;

4. стимулювання розвитку науково-технічного прогресу за рахунок використання наявного інтелектуального потенціалу;

5. однорідність розвитку усіх без винятку регіональних систем з метою досягнення середньовизначеної норми якості життя;

6. участь у виконанні найважливіших державних програм регулювання економічного розвитку;

7. підтримка зусиль регіону у вирішенні питань освіти, охорони здоров'я, фізкультури і спорту;

8. політична стабільність;

9. підтримка ефективності і повнота використання історично- культурного потенціалу на основі розвитку туризму і пропаганди культури.

Щодо регіональних цілей, то системний аналіз дозволяє виділити такі найважливіші з них:

1. досягнення збалансованості економічного і соціального розвитку регіонів з урахуванням необхідності підвищення рівня і якості життя населення;

2. удосконалення структури народного господарства регіону стосовно створення ефективних виробництв, збільшення внеску всіх суб'єктів господарської діяльності в розвиток економіки;

3. раціоналізація розміщення продуктивних сил у системі "держава- регіон";

4. налагодження вигідних зовнішньоекономічних і міжрегіональних зв'язків з обміну продукцією і послугами;

5. задоволення потреб населення у найважливіших групах продовольчих і непродовольчих товарів, розширення сфери побуту і соціального забезпечення населення;

6. раціональне використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів і територій, збереження екологічної рівноваги і охорона навколишнього середовища.

Треба також відзначити, що на практиці для регіональних органів влади важливо намітити загальні або глобальні цілі, які визначають напрямок розвитку регіональної економічної системи.

В складі загальних цілей завжди існує генеральна ціль, яку по іншому називають місією, і декілька споріднених цілей, які розкривають і конкретизують її зміст. Сьогодні, як місія для регіонів, найчастіше може розглядатися така ціль, як підвищення якості життя населення. Звичайно, вона має якісне і кількісне вираження в залежності від горизонту місії.

Відповідно, цілями нижчого порядку при цьому можуть слугувати соціальний захист населення; створення нових робочих місць, підтримка малого і середнього бізнесу; раціональне використання природних ресурсів; розвиток продовольчого ринку тощо. При цьому зміст планування в широкому розумінні можна розглядати як розподіл ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових) для реалізації цілей різних горизонтів дії.

Таким чином, одним із головних завдань розвитку регіонального управління в період становлення ринкових відносин є визначення реальних цілей розвитку, заради досягнення яких регіональна організація формується, функціонує і розвивається як цілісна система.

Основними завданнями регіональної економічної політики держави в перехідний період є:

1. визначення взаємозв'язків між виробництвом та потребами соціально-економічного розвитку;

2. рекомендації для поточного та перспективних напрямків структурної перебудови економіки регіону;

3. прогнозування темпів росту виробництва;

4. прогнозування відтворювальних процесів;

5. моделювання єдиної територіально-галузевої системи виробничих, фінансових, цінових, природних чинників стабілізації економіки регіону;

6. розробка фінансово-кредитних, податкових та бюджетних важелів стимулювання виробничих процесів.

Поиск по сайту: